Рішення № 13899697, 09.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/5209.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карл Шторц Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал клаб»

Про           стягнення 306444,59 грн.

                                                             Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача                    Колішук Є.В. ( дов.від 01.12.2010р. б/н)

від відповідача           Ільяшов Б.М. (дов.від 17.01.2011р. № 2/01-11)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою «Карл Шторц Україна»до товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал клаб»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал клаб»306444,59 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу ендоскопічного обладнання № 210208-01 від 21.02.2008 р. та видатковою накладною від 27.11.2008 р., а саме: 96966,67 грн. основного боргу за договором, 77733,73 грн. інфляційних збитків за прострочення оплати за договором, 9329,62 грн. трьох процентів річних за прострочення оплати за договором, 113503,95 грн. пені, 8883,60 грн. основного боргу за видатковою накладною від 27.11.2008 р., 27,02 грн. трьох процентів річних за прострочення оплати за накладною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.01.2011 р..

У судовому засіданні 19.01.2011 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи та просив застосувати строки позовної давності до вимоги про стягнення пені, оскільки цей строк складає один рік і позивачем його вже пропущено, а тому вимоги про стягнення пені за договором є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні 19.01.2011 р. оголошено перерву до 02.02.2011 р.. У судовому засіданні 02.02.2011 р. оголошено перерву до 09.02.2011 р..

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

21.02.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Карл Шторц Україна»(продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Медікал Клаб»(покупцем) укладено договір купівлі-продажу товарів (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору продавець зобов’язався передати у власність покупцю, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити медичне ендоскопічне обладнання (далі - товар) на суму 456180,59 грн.

Згідно з пунктом 3.1. Договору оплата товару здійснюється покупцем за визначеною пунктом 1.1 цього Договору ціною та у визначений пунктом 2.2. цього Договору строк шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах: 20% передплати в сумі 91236,12 грн. –протягом п’яти банківських днів з дня набрання чинності цим Договором. Остаточний розрахунок 80% в сумі 364944,47грн. проводиться щомісячно згідно доданого розкладу перерахування коштів на рахунок продавця з березня 2008 р. по грудень 2008 р.. Дострокове перерахування можливе.

Відповідно до пункту 3.1. Договору кінцевою датою повного розрахунку зазначено 15.12.2008 р..

На виконання умов вказаного Договору позивач на підставі видаткових накладних № 147 від 18.04.2008 р. та № 203 від 02.06.2008 р. передав відповідачеві товар на загальну суму 456180,59 грн., а відповідач прийняв вказаний товар на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей від 17.04.2008 р., серія ЯОЮ № 479193, та від 02.06.2008 р., серія ЯОЮ № 479314, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач частково погасив заборгованість за поставлений товар за Договором в сумі 359213,92 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 03.03.2008 р. по 16.11.2010р., після чого залишилась заборгованість за Договором в сумі 96966,67 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Як встановлено судом, 13.01.2011 р. (після подачі позову до суду) відповідач перерахував позивачеві кошти в сумі 105850,27 грн. що підтверджується платіжним дорученням від 13.01.2011 р. № 1, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач сплатив суму заборгованості в сумі 96966,67 грн. (після подання позову до суду), суд вважає за необхідне припинити провадження у справі.

Щодо вимог про стягнення пені слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до п. 4.4. Договору за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов’язаний за вимогою продавця виплатити останньому пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Як встановлено вище відповідач дійсно несвоєчасно виконав свій обов’язок по оплаті поставленого товару, а отже, відповідно до умов Договору має право на нарахування пені.

Проте, слід вказати наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 2, 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що позивач пропустив річний строк позовної давності, встановлений ЦК України для звернення з позовними вимогами про стягнення пені, а відповідачем зроблено відповідну заяву, позовні вимоги про стягнення з відповідач пені в сумі 113503,95 грн. задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних збитків, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 9329,62 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 77733,73 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані за розрахунком позивача, перевіреним судом.

27.11.2008 р. позивач на підставі видаткової накладної № 32 поставив відповідачеві товар на загальну суму 8883,60 грн., а відповідач його отримав, що підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей, серія ЯОЮ № 479247, від 20.11.2008 р..

Відповідно до частини 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України). Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 127 від 04.11.2010 р., в якій просив відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар за видатковою накладною, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 09.11.2010 р..

          Вказаний лист відповідач отримав 15.11.2010 р., що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого листа, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Як вже зазначалось судом вище, 13.01.2011 р. (після подачі позову до суду) відповідач перерахував позивачеві кошти в сумі 105850,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.01.2011 р. № 1, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач сплатив суму заборгованості в сумі 8883,60 грн. (96966,67 грн. + 8883,60 грн. = 105850,27 грн.) після подання позову до суду, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі за відсутністю предмета спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що відповідач отримав претензію з вимогою сплатити заборгованість в сумі 8883,60 грн. 15.11.2010 р., відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ГПК України, останній є таким, що прострочив грошове зобов’язання з 23.11.2010 р..

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 27,02 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 24,83 грн. за розрахунком суду з урахуванням періоду, за який нараховує три проценти річних позивач з 23.11.2010 р. по 26.12.2010 р. (34 дні)

8883,60 грн.*3%/100*34/365= 24,83 грн.

Щодо стягнення трьох процентів річних в іншій частині (2,19 грн.), то вони задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 1929,39 грн. витрат по оплаті державного мита, 148,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал Клаб»(04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 14, код 34192080, рахунок 260050131313 у ЗАТ «Банк НРБ», м.Київ, МФО 320627) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Карл Шторц Україна»(04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 18-б, код 34613605, рахунок 26006001309346 у ЗАТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528) 9329,62 грн. трьох процентів річних за прострочення зобов’язань за договором, 77733,73 грн. інфляційних збитків за прострочення зобов’язань за договором, 24,83 грн. трьох процентів річних за прострочення виконання зобов’язань видатковою накладною, 1929,39 грн. витрат по оплаті державного мита, 148,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 96966,67 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу товарів від 21.02.2008 р. та 8883,60 грн. основного боргу за видатковою накладною від 27.11.2008 р. № 32 на підставі п. 1-1 ч. 1статті 80 ГПК України.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                 О.Г. Удалова

          Рішення підписано 18.02.2011 р.