Постанова № 13899672, 08.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2011м.Київ№ 11/71 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балт-Імпекс»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Мостовенко М.В.

Представники:

Від позивача: Ремарчук В.В. –предст.

Від відповідача: Сметанюк І.М. –гол.держ.под.інсп.

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 23.02.2005 № 0000662320/3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що фактичний рівень цін продажу послуг з оренди майна відповідає рівню звичайних цін; позивач правомірно визначив податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з фактичної ціни продажу, а тому висновки відповідача про завищення позивачем бюджетного відшкодування є невірними.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представники в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення на позов тим, що господарські операції позивача з надання послуг оренди не відповідають визначенню господарської діяльності, не є економічно обґрунтованими та здійснювались позивачем з пов'язаними особами без врахування звичайних цін. У зв’язку з цим відповідач вказує, що позивачем порушено п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що у разі продажу послуг пов’язаній з продавцем особі, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем –Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.02.2005 № 0000662320/3, яким позивачу –Товариству з обмеженою відповідальністю «Балт-Імпекс»згідно з п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 (зі змінами та доповненнями) на підставі акта документальної перевірки від 27.07.2004 № 115-23-202-31749395 та відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (зі змінами та доповненнями), п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 940,00 грн. та застосовані штрафні санкції з ПДВ в розмірі 470,00 грн.

Актом перевірки, серед іншого, встановлено, що ТОВ «Балт-Імпекс»та ДП МЦ «Дозвілля»відповідно до п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є пов’язаними особами, що підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Відповідно до договорів оренди майна б/н від 10.06.2002, б/н від 17.06.2002 та договору платного користування майном б/н від 15.06.2002, укладених між ТОВ «Балт-Імпекс» та Дочірнім підприємством ТОВ «Балт-Імпекс»Молодіжним центром ДП МЦ «Дозвілля», а також актів передачі майна від 12.06.2002 та від 19.06.2002 ТОВ «Балт-Імпекс»(наймодавець) передав ДП МЦ «Дозвілля»(наймачу) у строкове платне користування майно (обладнання для кінопрокату, звуко та світлотехнічне обладнання, столи більярдні, кулі для більярду тощо), які перебувають у власності позивача.

Вартість переданого ДП МЦ «Дозвілля»майна, згідно з вищевказаними документами становить 163 203,21 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору б/н від 10.06.2002 за користування переданим майном ДП МЦ «Дозвілля»(наймач) сплачує ТОВ «Балт-Імпекс»(наймодавцю) плату у розмірі 300,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору б/н від 17.06.2002 за користування переданим майном ДП МЦ «Дозвілля»(наймач) сплачує ТОВ «Балт-Імпекс»(наймодавцю) плату у розмірі 300,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору б/н від 17.06.2002 за користування переданим майном ДП МЦ «Дозвілля»(наймач) сплачує ТОВ «Балт-Імпекс»(наймодавцю) плату у розмірі 360,00 грн.

За період з 3 кв. 2002 року по 1 кв. 2004 року включно позивач нарахував амортизаційні відрахування на передані об’єкти оренди (основні фонди) у розмірі 59,4 тис. грн.

За період з 2 кв. 2002 року по 1 кв. 2004 року включно ДП МЦ «Дозвілля»перерахувало на рахунок позивача кошти за користування орендованим майном у розмірі 4,3 тис. грн.

З урахуванням наведеного відповідач стверджує, що позивач надавав послуги оренди майна пов'язаній особі за цінами, які не передбачали отримання доходу, в зв’язку з чим в акті перевірки зроблено висновок про те, що операції з надання послуг оренди не відповідають визначенню господарської діяльності, не є економічно обґрунтованими та здійснювались позивачем з пов'язаною особою без врахування звичайних цін.

В акті вказується, що згідно наданих на перевірку податкових накладних, книг обліку продажу товарів (робіт, послуг), відомостей по рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»та декларацій з ПДВ встановлено, що база оподаткування по господарським операціям з надання послуг оренди майна підприємству ДП МЦ «Дозвілля»за весь перевіряємий період ТОВ «Балт-Імпекс»визначена у загальній сумі 4157,2 грн., податкове зобов’язання з ПДВ - в розмірі 831,41 грн. За наслідками перевірки за зазначеним епізодом встановлено заниження позивачем ПДВ в сумі 11029,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 940,00 грн.

Відповідач вважає, що позивач порушив п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»та занизив базу оподаткування, яка мала визначатися позивачем виходячи з ціни операції не нижчої за звичайні ціни.

Однак, з висновками, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції Закону, чинній на момент здійснення зазначених в акті перевірки господарських операцій) у разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону, чинній на момент здійснення спірних господарських операцій) доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпунктом 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього закону встановлено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган.

Відповідно до п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 вищевказаного Закону така обставина як невідповідність ціни договору рівню звичайної ціни повинна бути підтверджена наступним чином. Так, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обгрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

На підтвердження того, що ціна договорів оренди майна б/н від 10.06.2002, б/н від 17.06.2002 та договору платного користування майном б/н від 15.06.2002, укладених між ТОВ «Балт-Імпекс»та Дочірнім підприємством ТОВ «Балт-Імпекс»Молодіжним центром «Дозвілля», не відповідає рівню звичайних цін, відповідач вказує на те, що нарахована сума амортизації об’єктів оренди, яка зменшувала скоригований прибуток позивача, склала 59,4 тис. грн., а вартість послуг з оренди цих об’єктів, визначена позивачем та віднесена до складу валового доходу, склала 4,3 тис. грн.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2005 у справі №32/157 (до остаточного вирішення якої зупинялося провадження у справі №11/71) встановлено, що висновки акта перевірки стосовно невідповідності ціни договорів оренди між позивачем та ДП МЦ «Дозвілля»рівню звичайних цін є помилковими, і зазначені обставини повторного доведення в силу положень ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2005 у справі №32/157 залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2005 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.2007.

Як в ході розгляду справи №32/157, так і підчас розгляду справи №11/71 відповідач не надав суду інформації про укладені договори з ідентичними послугами у співставних умовах, які мали місце на момент укладення позивачем договорів оренди майна. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено методики визначення рівня звичайних цін за договорами оренди майна з використанням розміру амортизаційних відрахувань, нарахованих позивачем на об’єкти оренди (основні фонди).

Таким чином, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про те, що позивачем за розглянутим епізодом було занижено базу оподаткування ПДВ, оскільки факту надання позивачем послуг за договорами оренди за цінами, нижчими за звичайні, податкова інспекція не довела.

Відтак, у відповідача не було правових підстав для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ на 940,00 грн..

У зв’язку з цим суд вважає необґрунтованим застосування до позивача штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 470,00 грн., оскільки відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірності спірного податкового повідомлення-рішення відповідач суду не довів, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв’язку із задоволенням позову згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 23.02.2005 №0000662320/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балт-Імпекс»(04073, м. Київ, пр-т Московський, 8, ідентифікаційний код 31749395) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя                     Ю.М. Смирнова

Дата підписання постанови:17.02.2011