Рішення № 138996329, 28.04.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35300/23

Провадження № 2/761/836/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Анохіна А.М.,

при секретарях судового засідання - Лазуренко А.В.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Горбенко І.М.

розглянувши в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського державного музичного ліцею імені М.В. Лисенка про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконним і скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до Київського державного музичного ліцею імені М.В. Лисенка про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконним і скасування наказу.

В позовній заяві просить суд:

Визнати незаконним наказ №101-к/ к від 25.08.2023 року Київського державного музичного ліцею імені М.В. Лисенка в частині звільнення у зв`язку з закінчення строкового трудового договору ОСОБА_1 з посади сторож, скасувати його.

Зобов`язати Київський державний музичний ліцей імені М. В. Лисенка поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа Київського державного музичного ліцею імені М. В. Лисенка, нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушено; прогулу ОСОБА_1 починаючи з 31.08.2023 року з урахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

В обгрунтування позову зазначає, що в період з 10.03.2014 позивач працювала на посаді помічника вихователя за строковим трудовим договором в Київській середній спеціалізованій музичній школі - інтернат імені М.В.Лисенка. Кожного року з працівниками було підписано трудовий договір.

31.08.2022 була звільнена у зв`язку з закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, наказом №70-к від 22.08.2022.

01.09.2022 на підставі наказу №79-к від 31.08.2022 року позивач була прийнята на роботу на посаду сторожа за строковим трудовим договором за погодженням сторін. 31.08.2023 року звільнена з закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Зазначає, що 10.08.2023 була повідомлена про те, що 31.08.2023 закінчується строковий трудовий договір за погодженням сторін укладений за п. 2 ст. 23 КЗпП України. Лист датований 26 червня 2023 року вих. №150, але отримала його лише 10.08.2023.

18.10.2023 позивач звернулась до директора ліцею з проханням надати можливість працювати.

21.08.2023 позивач звернулась листом до виконуючого обов`язки Міністра культури України, в якому виклала незгоду з небажанням ліцею продовжити контракт Станом на дату звернення, не отримала відповідь на вище зазначений лист.

Наказом від 25 серпня 2023 року, №101-к була звільнена у зв`язку з закінченням строкового трудового договору, з 31.08.2023 на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Копію наказу отримала 31.08.2023. Профспілка до якої входить позивач, жодного разу її не викликала на збори, про рішення профспілки стосовно не продовження договору, остання не була ознайомлена.

Вказує, що в наказі про прийняття на роботу (наказ №79-к від 31.08.2022) сторожем не зазначено строк на який приймають, а отже наказ про звільнення мене з посади сторожа від 25.08.2023 №101-к є безстроковим, адже умова про строк визначена в трудовому договорі від 01.09.2022 є незаконною.

Крім того, позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та вказує, що заробітна плата згідно довідки від 15.09.2023 №36 за липень 2023+ серпень 2023 року/ кількість відпрацьованих днів в липні і серпні 2023 року =7 492,64+9 137,97: (21 (кількість робочих днів в липні 2023 року)+22 (кількість робочих днів в серпні 2023 року (звільнено з 31.08.2023 року))=16 630,61:33=504.

Враховуючи, що станом від дати звільнення на дату звернення до суду минув 19 дені середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 504x19=9 576 грн.

З урахуванням наведеного просить задовольнити позовні вимоги.

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищезазначена цивільна справа.

27 вересня 2023 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Макаренко І.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.11.2023 відкрито провадження по справі та розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

28 листопада 2023 року до суду подано відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позову в повному обсязі, вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.02.2025 №171/0/15-25 суддю ОСОБА_2 було звільнено у відставку.

Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-2243 від 22.08.2025, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 761/35300/23, провадження № 2/761/1544/2025.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.

Ухвалою суду від 25.08.2025 прийнято до провадження матеріали цивільної справи та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15.12.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримала позовну заяву та просила її задовольни.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви ОСОБА_1 від 31.08.2022, останню було прийнято на посаду сторожа Київського державного музичного ліцею імені М.В. Лисенка.

01 вересня 2022 року між Київським державним музичним ліцеєм імені М.В. Лисенка в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір. Строк дії договору з 01 вересня 2022 року по 31 серпня 2023 року.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Пунктом 2 частини 1 статті 23 КЗпП України передбачено що трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

У частині 2 зазначеної статті визначено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Так, трудовий договір між сторонами не переукладався автоматично і не продовжувався, а отже волевиявлення сторін щодо строкового характеру трудових відносин було взаємним, узгодженим та належним чином оформленим.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, передбачено, що підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не постановила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

В зв`язку з закінченням строку трудового договору 10.08.2023 ОСОБА_1 отримала повідомлення вих. № 150 від 26.06.2023 про закінчення строку трудового договору і про те, що буде останню звільнено. 10.08.2023 позивач отримала зазначене повідомлення.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №101-К від 25.08.2023 ОСОБА_1 було звільнено за закінченням строку трудового договору за погодження сторін за п. 2 ст. 23 КУпАП строком по 31 серпня 2023 року з наказом остання ознайомилась, що підтверджується її підписом, і факт ознайомлення з даним наказом позивач не оспорює, трудову книжку отримала 30.08.2023.

Крім того, посилання позивача на заяву від 29.08.2023 вх.№204 до КДМЛ ім.М.В.Лисенка в якій вона просить повідомити про підстави відмови продовжити договір, не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки жодних заяв від ОСОБА_1 щодо подовження дії договору на новий навчальний рік на адресу КДМЛ ім. М.В.Лисенка про що зазначено у даній відповіді.

Також, не знайшли свого підтвердження посилання позивача на ст. 43 КЗпП щодо не повідомлення її профспілкою стосовно не продовження договору, оскільки нормами Кодексу законів про працю не вимагається попередня згода профспілкового органу в разі звільнення за загальними підставами припинення трудового договору (ст.ст. 36, 37 КЗпП) або за ініціативою самого працівника (ст.ст. 38, 39 КЗпП).

Таким чином, трудовий договір, укладений між позивачем та відповідачем, як роботодавцем, є строковим, строк якого встановлений за погодженням сторін відповідно до положень частини другої статті 23 КЗпП України, а тому його припинення після закінчення визначеного сторонами строку відповідає вимогам пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи всі подані сторонами в якості доказів документи, які досліджені судом, оцінюючи їх у сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання звільнення позивача з роботи незаконним і скасування наказу.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на роботі та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання звільнення позивача з роботи незаконним і скасування наказу, то вони також не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 13, 81,141, 258, 263, 265, 273, 280-282, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну ОСОБА_1 до Київського державного музичного ліцею імені М.В. Лисенка про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконним і скасування наказу- залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня його проголошення.

Суддя Андрій АНОХІН