Рішення № 138996241, 10.08.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 344/11014/25

Провадження № 2/761/3779/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря: Сідого В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визначення місця проживання дитини, за підсудністю із Івано-Франківського міського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Саадулаєва А.І.

Предметом спору у позовній заяві є визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю.

Позовна заява обґрунтована тим, що 05 червня 2020 року Івано-Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зареєстровано шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , актовий запис № 658. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син - ОСОБА_3 . 08 травня 2024 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області по справі №344/2611/24 за позовом ОСОБА_2 шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу сторони не спілкуються та сімейні стосунки не підтримують. Також, з 2020 року по теперішній час, син постійно проживає разом з матір`ю та перебуває на її вихованні, а батько життям сина не цікавиться. Необхідність визначення місця проживання дитини є те, що по ряду питань, які виникають в процесі виховання та проживання дитини, необхідна згода батька. У зв`язку із викладеним, позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.09.2025 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визначення місця проживання дитини. Призначено порядок розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

В судове засідання, яке відбулось 10.08.2026, позивач не з`явилася, проте в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

В судове засідання, яке відбулось 10.08.2026, відповідач не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.

В судове засідання, яке відбулось 10.08.2026, представник третьої особи не з`явилася, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за її відсутності.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 05 червня 2020 року Івано-Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зареєстровано шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , актовий запис № 658.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.10.2020, актовий запис № 118.

08 травня 2024 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області по справі №344/2611/24 за позовом ОСОБА_2 шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу сторони не спілкуються та сімейні стосунки не підтримують.

При цьому, позивач зазначає, що питання щодо визначення місця проживання їх спільної дитини при розірванні шлюбу не вирішувалось, оскільки дитина проживала з позивачем, а їй не було роз`яснено, що при розірванні шлюбу можна ставити питання про визначення місця проживання дитини.

Також, позивач зауважує, що з 2020 року по теперішній час, син постійно проживає разом з нею та перебуває на її вихованні, а батько життям сина не цікавиться. Необхідність визначення місця проживання дитини є те, що по ряду питань, які виникають в процесі виховання та проживання дитини, необхідна згода батька.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно довідки №151 від 21 травня 2025 року, виданій закладом дошкільної освіти (ясла-садок) № 28 «Квітка Карпат», батько ОСОБА_2 за період з 01.10.2023 по теперішній час, в дошкільний заклад не з`являвся, участі в різноманітних заходах та вихованні дитини в межах дитячого садка не бере.

При цьому, відносини позивача з сином ОСОБА_4 будуються на доброзичливій основі, дитина має достатньо одягу, іграшок, завжди доглянута, має хороший розвиток мови, соціально-побутові навички відповідають віку, стан здоров`я дитини задовільний, фізичний і психічний розвиток відповідає віку.

Також, як вбачається із висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за № 685 від 22.05.2026, згідно з актом оцінки потреб сім`ї від 22.10.2025 №47.5-08/544, складеним фахівцем із соціальної роботи КЗ «Міський центр соціальних служб» Івано-Франківської міської ради, сім`я ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У сім`ї власна 1-кімнатна квартира, у якій умови проживання задовільні. Сім`я неповна, батьки розлучені з 08.05.2024. Мати працює викладачем у Івано-Франківському фаховому коледжі. Батько не сплачує аліменти близько 5 місяців. Хлопчик відвідує ЗДО №28. Дитина з батьком не спілкується. Батько покинув сім`ю, коли дитині був 1 місяць.

Згідно з актом обстеження умов проживання, складеним працівниками Служби у справах дітей від 04.02.2026, умови проживання належні, дотримується чистота та порядок. Для виховання та розвитку дитини є всі необхідні умови.

Згідно з довідкою КНП «ЦПМКДД ІФМР» від 20.10.2025 №551/69 дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку не перебуває. Декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, укладено 25.03.2021 з лікарем КНП «ЦПМД Рожнятівської селищної ради».

Згідно з характеристикою, наданою дирекцією закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №28 «Квітка Карпат» від 16.10.2025 №196 відомо, що ОСОБА_3 відвідує групу №1 «Курчатко» міста Івано-Франківська з вересня 2023 року по сьогоднішній день. За час занять в закладі дошкільної освіти зарекомендував себе як дитина, яка легко контактує з ровесниками та дорослими. Вихованням дитини займається тільки мама ОСОБА_1 . Крім неї жодного разу ніхто інший не приводив дитину і не забирав із ЗДО №28 «Квітка Карпат». Мати завжди відвідує усі заходи та активно бере участь у всіх публічних подіях ЗДО, намагається допомогти у проведенні заходів, дружньо контактує з усіма батьками групи, входить до батьківського комітету.

Відповідно до інформації про результати психодіагностичного обстеження, наданої закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №28 «Квітка Карпат» від 16.10.2025 №196 відомо, що вихованням та навчанням ОСОБА_3 займається мама. В ході бесіди з дитиною виявлено, що на запитання про батька хлопчик неохоче йде на контакт, уникає відповіді, що може свідчити відсутність будь-якого зв`язку з ним. Вихованням та розвитком займається мама, і саме вона бере активну участь у житті дитини в закладі дошкільної освіти.

Відповідно до листа від 21.10.2025 №194484-2025, наданого Івано-Франківським РУП в Івано-Франківській області ГУНП, гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалися, звернення від даних громадян або відносно них до органів поліції не надходили.

Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.01.2026 р. № 11/505 відомо, що ОСОБА_2 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 (визнані в установленому порядку особами з інвалідністю). У зв`язку із зазначеним - ОСОБА_2 не призивався ІНФОРМАЦІЯ_5 на військову службу під час загальної мобілізації на особливий період.

08.10.2025 працівникам Служби у справах дітей вдалось зв`язатись з відповідачем у телефонному режимі, про що складено відповідний акт. ОСОБА_6 агресивно відреагував на телефонний дзвінок. Зі слів відповідача, він перебуває на військовій службі. Свою позицію у даній справі не надав.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Норми міжнародного права та національного законодавства не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути о найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, параграф 54, ЄСПЛ, від 7 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже, не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

Суд звертає увагу на те, що дитина тривалий час проживає з матір`ю, якою доведено, що нею були створені належні умови проживання і розвитку, і на даний час між дитиною та матір`ю є сталий емоційний зв`язок, а тому місце проживання дитини слід визначити з матір`ю, що буде відповідати інтересам дитини. Також, суд виходить із того, що обставин, які б давали підстави вважати, що з боку матері мало місце неналежне виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини - не встановлено.

Крім цього, суд не погоджується із висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за № 685 від 22.05.2026, згідно з яким виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вважає за доцільне відмовити у визначенні місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю спору між батьками, оскільки, виходячи із матеріалів даної справи, такий спір існує, тобто є суперечність у висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, в якому формально зазначено про відсутність спору (конфлікту), хоча фактично він є.

Суд також встановив обставини, які характеризують як батька так і матір дитини, а також врахував відносини, які склались між ними з часу народження дитини, а саме, що ні позивач, ні дитина з відповідачем не спілкуються, відповідач покинув сім`ю, коли дитині був 1 місяць. При цьому, позивач належно виконує свої батьківські обов`язки.

Встановивши зазначені обставини, суд дійшов висновку про те, що визначення місця проживання малолітнього сина з матір`ю буде відповідати якнайкращим інтересам дитини. При цьому, суд враховує правові висновки Верховного Суду.

В контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів дитини саме визначення місця проживання дитини із матір`ю відповідатиме її інтересам, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Крім того, суд роз`яснює сторонам, що у разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено, як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи . Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Керуючись ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: