Рішення № 138996240, 09.07.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28013/25

Провадження № 2/761/3037/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря: Сідого В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить: визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 1992 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 (до смерті ОСОБА_3 ). Під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . При реєстрації народження ОСОБА_3 здійснено запис №1066 про батька у книзі Реєстрації народження, відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Визнання батьківства ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 , необхідне для оформлення опіки сина над батьком.

Ухвалою суду від 30.10.2025 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

27.02.2026 від представника Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, та на підставі наявних матеріалів справи.

11.05.2026 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновку про генетичну експертизу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.05.2026 підготовче засідання у справі закрито, та призначено до розгляду по суті.

У судове засідання, яке відбулося 09.07.2026, сторони не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином. Проте сторона позивача надала клопотання про долучення до матеріалів справи висновку про генетичну експертизу.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, у свідоцтві про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком вказаний ОСОБА_5 , оскільки на момент його народження шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не був зареєстрований.

Зазначений факт підтверджується свідоцтвом про народження, що оформлене 05.05.1992 року Київським міським Палацем новонароджених, серія НОМЕР_3 .

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 була його цивільною дружиною, тобто без офіційної реєстрації шлюбу.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 16.09.2017.

Також встановлено, що ОСОБА_2 з метою зміни прізвища, звернувся із заявою до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, і за результатом її розгляду, 17 вересня 2015 року актовим записом №85 була зареєстрована зміна прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_5 від 17.09.2015 р.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доводиться йому рідним сином, народженим ОСОБА_3 під час перебування з нею в фактичних шлюбних стосунках без їх реєстрації у 1992 році.

При цьому, позивач зазначає, що він є інвалідом другої групи, оскільки страждає на хворобу Паркінсона, і не може існувати без сторонньої допомоги, то його помічником у побуті може стати його син - ОСОБА_2 , з яким він проживає спільно у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , з часів її придбання дружиною, ОСОБА_3 .

З метою внесення уточнення у відомості, зафіксовані в актовому записі про народження ОСОБА_2 в частині визначення даних про його батька, тобто щодо позивача, ОСОБА_1 , сторони зверталися із заявою з вказаного питання до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Після розгляду заяви сторони отримали відповідь про те, що п. 2.13 розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за № 55/18793, внесення змін визначено підстави для внесення змін в актовий запис, зокрема згідно підпункту 2.13.1 вищевказаного пункту такою підставою є рішення суду про визнання батьківства, у якому зазначено про внесення конкретних змін в актовий запис.

Крім цього, 27.02.2026 від представника Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надійшла відповідь, з якої вбачається, що 05 травня 1992 року відділом зареєстровано народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис № 1066.

Відомості про матір - ОСОБА_3 , записані на підставі довідки від 13.04.1992 року, виданої лікарнею №22 Радянського району міста Києва.

Мати дитини в шлюбі не перебувала, відомості про батька записані на підставі заяви матері від 05.05.1992 року.

Державна реєстрація народження проведена згідно статті 135 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Відповідно до змісту ч. 1, ч. 2 ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

Відповідно до положень ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зраз ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства. а також. наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 5 Сімейного кодексу України держава створює людині у мови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава бере під свого охорону кожну дитину-сироту і дитину, позбавлену батьківського піклування.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.06.2006 року, № 3 роз`яснюється, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.

Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи. Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Вказані обставини та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини, коли відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Згідно норм вказаної статті, в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків, батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою як одного з батьків так і самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини та відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

В третьому абзаці п. 13 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 310/3095/17 (провадження № 61-7887св19) Верховний Суд констатував, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Суд зауважує, що позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію Висновку спеціаліста № HID26-004040 від 27.05.2026 (ДНК-тест), з якого встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ймовірність даної події складає 99,99 %.

Таким чином, беручи до уваги висновок ДНК-експертизи, та інші встановлені під час судового розгляду обставини, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання батьківства, слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відомості:

-батько: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

-син: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: