Рішення № 138995898, 10.07.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1733/19

Провадження № 2/758/1273/26

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Йогансен К.Д.,

за участю: представників позивача - адвокатів Біллериса Ю.О.,Черкасової О.О.,

представника відповідача - адвоката Лакусти О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в міста Києві за правилами позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ «Банк» до ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

В лютому 2019 р. позивач ПАТ «МТБ «Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просить в рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед ПАТ «МТБ Банк» за кредитним договором № 00096/FK від 17.04.2008 р., яка складає: 120 021,18 доларів США та 1 075,399,73 грн, у тому числі: заборгованість по кредиту - 92 255,93 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 27 765,55 доларів США; пеня за неповернення кредиту - 30 891,95 грн; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 966 596,06 грн; штраф за прострочення платежів більш 60 днів (10%) по кредиту та відсоткам - 78 432,01 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:85:635:0110, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

1.1. Стислий виклад позиції

Позов мотивований тим, що 17.04.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях якого виступало Публічне акціонерне товариство «МАРФІН БАНК», а з урахуванням зміни назви останнього виступає Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК» (надалі - Позивач/ Банк/Іпотекодержатель) ОСОБА_1 (надалі - відповідач/ Іпотекодавець/ Позичальник) було укладено Іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського (міського нотаріального округу Кара В.В. за реєстровим номером 520 (далі - Іпотечний договір). На підставі Іпотечного договору відповідач передав в іпотеку позивачу нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:85:635:0110, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена земельна ділянка належить відповідачу на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку (серія бланку КВ № 123871), виданого 09.07.2004 Київською міською радою на підставі Рішення Київської міської ради від 23.12.2003 року за № 312/1187 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03-7-00695. Іпотечний договір забезпечує виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 00096/РК від 17 квітня 2008 року (з додатковою угодою №1 від 30.03.2009 року) на підставі якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної унії у сумі 202 196,40 доларів США (двісті дві тисячі сто дев`яносто шість доларів США 40 центів) з 17 квітня 2008 року і терміном погашення до 16 квітня 2023 року включно (надалі - кредит) на наступні цілі: на споживчі цілі, у сумі 180 000,00 доларів США (сто вісімдесят тисяч доларів США 00 центів), а також у сумі 22 196,40 доларів США (двадцять дві тисяч сто дев`яносто шість доларів США 40 центів) на оплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п. п. 2.1.3., 2.2.7. кредитного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11,9 % (одинадцять цілих та дев`ять десятих процентів) річних за фактичний період користування Кредитом на суму залишку заборгованості за Кредитом, з урахуванням умов п. 3.1 кредитного договору та зі сплатою: комісії за надання кредиту 0,1%, що сплачується у момент надання Кредиту у гривні за курсом НБУ на дату нарахування, незалежно від валюти кредиту, з урахуванням вимог п. 3.1. цього Договору; комісії за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.8. цього Договору. Відповідач зобов`язалась на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в Кредитному договорі, повернути Банку Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом, а також сплатити комісії, пені та штрафи, які передбачені умовами кредитного договору, також здійснювати погашення заборгованості за Кредитним договором (за винятком комісії що сплачується у момент надання кредиту) в наступному порядку: щомісяця в Період сплати Позичальник сплачує відсотки, розраховані відповідно до п. п. 3.1., 3.3., з урахуванням п. 3.1. Кредитного договору, комісію, розраховану відповідно до п. п. З.5., з урахуванням п. 3.5. Кредитного Договору. Позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, про що свідчить надання ОСОБА_1 кредиту, що підтверджується меморіальними ордерами на видачу кредитних коштів № 1 від 21.04.2008 р.; № 1 від 25.04.2008 р.; № 1 від 13.05.2008 р.; № 1 від 5.2008 р.; № 211 від 25.06.2008 р.; № 4 від 27.06.2008 р.; № 14 від 04.07.2008 р.; №1 від 11.07.2008 р. Відповідач систематично порушує свої зобов`язання за Кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування Кредитом. Згідно п. 27 Іпотечного договору, у разі порушення Іпотекодавцем умов Кредитного договору та/або порушення умов Іпотечного договору, Банк надсилаю Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень. Якщо протягом встановленого строку вимога залишиться без задоволення, Банк має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Також, згідно п. 2.3.3. Кредитного договору Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за Кредитним договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. Отже, на виконання умов п. 27 Іпотечного договору та п. 2.3.3. Кредитного договору, позивач направив відповідачу лист-претензію за вихідним номером 143/04 від 29.02.2016 з вимогою токового погашення заборгованості за Кредитним договором та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначений лист відповідач отримав 15.03.2016 про що свідчить відмітка про вручення поштового відправлення на поштовому повідомленні із штрих-кодовим ідентифікатором 0104223020089. Проте, зобов`язання за Кредитним договором і досі залишаються не виконаними. Згідно п. 4.1. Кредитного договору передбачено, що при порушені Позичальником протягом терміну дії' даного Договору будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п.1.1., 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.7.1. даного Договору, Банк нараховує, а Позичальник зобов`язується сплатити Банку за кожний прострочений платіж за кожним окремим зобов`язанням пеню в розмірі 0,3 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не менше 20 грн. за кожний прострочений платіж за кожним окремим зобов`язанням. Сплата пені здійснюється в гривні за курсом НБУ на дату нарахування на рахунок, зазначений у п.1.2. цього Договору. Нарахуванням Банком пені та зобов`язання позичальника по сплаті пені на умовах цього пункту здійснюється стільки разів скільки разів позичальником було допущено порушення зобов`язань передбачених п.п. 1.1, 2.2., 2.2.3, 2.2.4, 2.2.7.1 даного Договору. Крім того, п.4.2. Кредитного договору передбачено, що за кожний випадок порушення позичальником на строк більш ніж 60 календарних днів зобов`язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісії, встановлених в п.1.1. Кредитного договору, Банк має право нараховувати, а позичальник зобов`язаний сплатити на першу вимогу банку, штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу на рахунок, зазначений у п. 1.2 Кредитного договору. Сплата штрафу здійснюється в гривні за курсом НБУ на дату нарахування. Так, заборгованість за Кредитним договором із врахуванням неустойки станом на 04.02.2019 становить 120 021,18 доларів США (сто двадцять тисяч двадцять один долар США 48 центів) та 1075 399,73 гривень (Один мільйон сімдесят п`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять гривень 73 коп.), у тому числі: заборгованість по кредиту - 92 255,93 дол. США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 27 765,55 дол. США; пеня за неповернення кредиту - 30 891,95 гривень; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 966 569,06 гривень; штраф за прострочення платежів більш 60 днів (10%) по кредиту та відсоткам - 78 432,01 гривень. Вказана вище заборгованість підтверджується реєстром документів по рахункам позичальника та розрахунком заборгованості за кредитними договорами. У відповідності до умов, викладених в п. 18.8.1. Іпотечного договору, Іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в мент настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань, передбачених Кредитним договором, і вони не будуть виконані.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11.02.201 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами позовного провадження (суддею Войтенко Т.В.).

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 25.11.2019 р. дана справа розподілена на суддю Васильченка О.В.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 19.04.2021 р. дана справа розподілена на суддю Скрипник О.Г.

Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.). В зв`язку з чим розгляд справи проведений за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.04.2021 року цивільну справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 07.03.2023 р. задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_4. про зупинення провадження у справі, зупинено провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ «Банк» до ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки до вирішення справи за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «МТБ «Банк», ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним що розглядається в Голосіївському районному суді міста Києва.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 16.01.2024 р. дана справа розподілена на суддю Ларіонову Н.М.

Ухвалою суду від 17.09.2024 року цивільну справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилається на те, що розрахунок заборгованості не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплачувала страхові платежі згідно договорів страхування № 10/15-0620 від 17.04.2008, № 10/15-1169 від 28.04.2008, № 10/15-1189 від 30.04.2009, № 10/15-1995 від 05.11.2010, № 10/15-2213 від 23.11.2011.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій заперечив проти доводів відповідача, які є аналогічними позовній заяві. Зазначає, що ПАТ « МТБ БАНК» заперечує проти доводів відповідача вважає, що дане ствердження відповідача не відповідає дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Посилається, що позивачем, на підтвердження видачі кредиту за кредитним договором №00096/ЕК від 17.04.2008 р. надано суду та міститься в матеріалах справи, докази видачі позичальнику кредитних коштів: меморіальний валютний ордер №1 від 21.04.2008р. про видачу кредиту в сумі 36000 дол. США, меморіальний валютний ордер №1 від 25.04.2008р. про видачу кредиту в сумі 6000 дол. США, меморіальний валютний ордер №1 від 13.05.2008р. про видачу кредиту в сумі 3000 дол. США, меморіальний валютний ордер №1 від 29.05.2008р. про видачу кредиту в сумі 1500 дол. США, меморіальний валютний ордер №211 від 25.06.2008р. про видачу кредиту в сумі 2000 дол. США, меморіальний валютний ордер №4 від 27.06.2008р. про видачу кредиту в сумі 1 460 дол. США, меморіальний валютний ордер № 14 від 04.07.2008 р. про видачу кредиту в сумі 33 000 дол. США, меморіальний валютний ордер № 1 від 11.07.2008 р. про видачу кредиту в сумі 97 040 дол. США. Крім того позивачем для підтвердження розміру позовних вимог надано суду розрахунок кредитної заборгованості станом на 19.04.2016 р. та виписки по особовим рахункам позичальника щодо обліку видачі, нарахувань та погашень заборгованості за кредитним договором. Таким чином, позивачем підтверджено належними доказами розмір заявлених позовних вимог, при цьому відповідачем не спростовано належними доказами правомірність розміру позовних вимог та не надано контр розрахунок. Крім того, позивач у зв`язку з порушенням відповідачем строків погашення кредиту, відсотків направив відповідачу вимогу вих.. №143/04 від 19.02.2016 року про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором (копія міститься в матеріалах справи). Дану вимогу відповідач отримала 15.03.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим номером 0104223020089 (копія міститься в матеріалах справи). Однак вимога банку відповідачем виконана не була, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Пунктами 1.1., 2.2.2., 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., 3.1., 3.3. Кредитного договору сторони узгодили розмір відсоткової ставки (11,9%), порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитним коштами. Так сторонами узгоджено, що відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом 25 числа кожного місяця. Відсотки нараховуються за фактичний період користування коштами з дати виникнення заборгованості виходячи з фактичної кількості днів користування Кредитом (п. 3.3. Кредитного договору). Відповідно п. 2.2.2. відповідач зобов`язалась здійснити повну сплату відсотків за користування кредитом не пізніше дати фактичного повного погашення Кредиту. Відповідно сторони визначили умови сплати відсотків за користування кредитними коштами по день фактичного повернення кредиту. Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ухвалою від 10.06.2025 року підготовче провадження було закрито, справа призначено до судового розгляду по суті.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві обставинам.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

2.Мотивувальна частина

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Судом встановлено, 17.04.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях якого виступало Публічне акціонерне товариство «МАРФІН БАНК», а з урахуванням зміни назви останнього виступає Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. за реєстровим номером 520.

На підставі Іпотечного договору відповідач передав в іпотеку позивачу нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:85:635:0110, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається, зазначена земельна ділянка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку (серія бланку КВ № 123871), виданого 09.07.2004 Київською міською радою на підставі Рішення Київської міської ради від 23.12.2003 року за № 312/1187 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03-7-00695.

Іпотечний договір забезпечує виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 00096/РК від 17 квітня 2008 року (з додатковою угодою №1 від 30.03.2009 року) на підставі якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної унії у сумі 202 196,40 доларів США (двісті дві тисячі сто дев`яносто шість доларів США 40 центів) з 17 квітня 2008 року і терміном погашення до 16 квітня 2023 року включно на наступні цілі: на споживчі цілі, у сумі 180 000,00 доларів США (сто вісімдесят тисяч доларів США 00 центів), а також у сумі 22 196,40 доларів США (двадцять дві тисяч сто дев`яносто шість доларів США 40 центів) на оплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п. п. 2.1.3., 2.2.7. кредитного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11,9 % (одинадцять цілих та дев`ять десятих процентів) річних за фактичний період користування Кредитом на суму залишку заборгованості за Кредитом, з урахуванням умов п. 3.1 кредитного договору та зі сплатою: комісії за надання кредиту 0,1%, що сплачується у момент надання Кредиту у гривні за курсом НБУ на дату нарахування, незалежно від валюти кредиту, з урахуванням вимог п. 3.1. цього Договору; комісії за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.8. цього Договору.

Як вбачається, ОСОБА_1 зобов`язалась на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в Кредитному договорі, повернути Банку Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом, а також сплатити комісії, пені та штрафи, які передбачені умовами кредитного договору, також здійснювати погашення заборгованості за Кредитним договором (за винятком комісії що сплачується у момент надання кредиту) в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник сплачує відсотки, розраховані відповідно до п. п. 3.1., 3.3., з урахуванням п. 3.1. Кредитного договору, комісію, розраховану відповідно до п. п. З.5., з урахуванням п. 3.5. Кредитного Договору.

Банк повністю виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, про що свідчить надання ОСОБА_1 кредиту, що підтверджується меморіальними ордерами на видачу кредитних коштів № 1 від 21.04.2008 р.; № 1 від 25.04.2008 р.; № 1 від 13.05.2008 р.; № 1 від 5.2008 р.; № 211 від 25.06.2008 р.; № 4 від 27.06.2008 р.; № 14 від 04.07.2008 р.; №1 від 11.07.2008 р.

ОСОБА_1 систематично порушує свої зобов`язання за Кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування Кредитом.

Згідно п. 27 Іпотечного договору, у разі порушення Іпотекодавцем умов Кредитного договору та/або порушення умов Іпотечного договору, Банк надсилаю Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень. Якщо протягом встановленого строку вимога залишиться без задоволення, Банк має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також, згідно п. 2.3.3. Кредитного договору Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за Кредитним договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення.

Отже, на виконання умов п. 27 Іпотечного договору та п. 2.3.3. Кредитного договору, позивач направив відповідачу лист-претензію за вихідним номером 143/04 від 29.02.2016 з вимогою токового погашення заборгованості за Кредитним договором та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений лист відповідач отримав 15.03.2016 про що свідчить відмітка про вручення поштового відправлення на поштовому повідомленні із штрих-кодовим ідентифікатором 0104223020089.

Проте, зобов`язання за Кредитним договором і досі залишаються не виконаними. Згідно п. 4.1. Кредитного договору передбачено, що при порушені Позичальником протягом терміну дії' даного Договору будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п.1.1., 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.7.1. даного Договору, Банк нараховує, а Позичальник зобов`язується сплатити Банку за кожний прострочений платіж за кожним окремим зобов`язанням пеню в розмірі 0,3 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не менше 20 грн. за кожний прострочений платіж за кожним окремим зобов`язанням.

Сплата пені здійснюється в гривні за курсом НБУ на дату нарахування на рахунок, зазначений у п.1.2. цього Договору. Нарахуванням Банком пені та зобов`язання позичальника по сплаті пені на умовах цього пункту здійснюється стільки разів скільки разів позичальником було допущено порушення зобов`язань передбачених п.п. 1.1, 2.2., 2.2.3, 2.2.4, 2.2.7.1 даного Договору.

Крім того, п.4.2. Кредитного договору передбачено, що за кожний випадок порушення позичальником на строк більш ніж 60 календарних днів зобов`язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісії, встановлених в п.1.1. Кредитного договору, Банк має право нараховувати, а позичальник зобов`язаний сплатити на першу вимогу банку, штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу на рахунок, зазначений у п. 1.2 Кредитного договору.

Сплата штрафу здійснюється в гривні за курсом НБУ на дату нарахування.

Таким чином, заборгованість за Кредитним договором із врахуванням неустойки станом на 04.02.2019 становить 120 021,18 доларів США та 1075 399,73 гривень, у тому числі:

- заборгованість по кредиту - 92 255,93 дол. США;

- заборгованість по процентам за користування кредитом - 27 765,55 дол. США;

- пеня за неповернення кредиту - 30 891,95 гривень; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 966 569,06 гривень;

- штраф за прострочення платежів більш 60 днів (10%) по кредиту та відсоткам - 78 432,01 гривень.

Вказана вище заборгованість підтверджується реєстром документів по рахункам позичальника та розрахунком заборгованості за кредитними договорами.

У відповідності до умов, викладених в п. 18.8.1. Іпотечного договору, Іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в мент настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань, передбачених Кредитним договором, і вони не будуть виконані.

Відповідно до ст.546 ЦК України застава (іпотека) та порука є видами забезпечення зобов`язання позичальника майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов`язання винятково в межах вартості предмета застави.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 575 ЦК України окремим видом застави є іпотека, метою іпотеки є надання кредитору додаткового до основного права вимоги звернення стягнення на майно.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

2.Мотивувальна частина

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочином є найбільш розповсюджений юридичний факт, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 509, ст. 526 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, правовідносини, що виникають між сторонами на підставі зобов`язання, безпосередньо складаються із двох частин: 1) обов`язку вчинити певну дію; 2) права вимагати вчинення цієї дії.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, у яких закріплюються їх права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

При цьому зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На забезпечення цих зобов`язань боржник або інша особа може надати, а банк прийняти забезпечення у вигляді застави, поручительства або в іншому вигляді.

Окремим видом застави є іпотека (ст. 575 ЦК України). Метою іпотеки є надання кредитору додаткового до основного права вимоги звернення стягнення на майно.

Правовий механізм існування іпотеки як окремого інституту в зобов`язальних правовідносинах регулюється спеціальним законом - Законом України «Про іпотеку».

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань ОСОБА_1 за договором, банк вирішив реалізувати своє право на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Кредитні правовідносини за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, тому на них у повній мірі розповсюджуються вимоги цивільного законодавства, зокрема неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом (принципи свободи договору; свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судового захисту цивільного права та інтересу; справедливості, добросовісності та розумності, які передбачені ст. 3 ЦК України).

Зазначені вимоги вимагають від учасників правовідносин діяти не тільки відповідно до законодавства, а й у необхідних випадках за аналогією права (стаття 8), за звичаями ділового обороту (стаття 7); добросовісно, при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускати дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також дій, що є зловживанням правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства тощо (ст. 13 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Чинним законодавством передбачені випадки, за яких припиняється зобов`язання, що виникло між сторонами правочину. Вказані випадки передбачені у статтях 599- 609 ЦК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В свою чергу, ч. 4 ст. 591 ЦК України додатково вказує, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, чинним законодавством чітко і недвозначно визначено випадки, за яких припиняються зобов`язання між сторонами (зокрема шляхом виконанням, проведеним належним чином) та надано право кредитору отримувати суми за рахунок іншого майна боржника у випадку, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя.

Відповідно до статті 578 ЦК України, майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша ст.611 ЦК України).

Частиною першою ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 цього кодексу.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком (частина перша ст.546 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Отже, законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Заст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Отже, застосування такого способу захисту права, як звернення стягнення на предмет іпотеки, пов`язане виключно з невиконанням основного зобов`язання у встановлений строк (термін).

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме: шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку`у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж 30 строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як вбачається, земельна ділянка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку (серія бланку КВ № 123871), виданого 09.07.2004 Київською міською радою на підставі Рішення Київської міської ради від 23.12.2003 року за № 312/1187 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03-7-00695.

Крім того, як вбачається з Іпотечного договору ОСОБА_1 передала в іпотеку банку нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:85:635:0110, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 27 Іпотечного договору, у разі порушення Іпотекодавцем умов Кредитного договору та/або порушення умов Іпотечного договору, Банк надсилаю Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень. Якщо протягом встановленого строку вимога залишиться без задоволення, Банк має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 521/6555/14-ц вказав, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина першастатті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК Україниу вказаній редакції Кодексу).

Окрім цього, оскільки в даному випадку позичальник та іпотекодавець є однією і тією ж фізичною особою, наявні підстави для стягнення з боржника наявної заборгованості одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення цієї заборгованості. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6- 1080дс15.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня (постанова № 361/7543/17 від 19.05.2020 Велика Палата Верховного Суду).

Також слід враховувати, що забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо повернення суми кредиту та оплати процентів за договором про іпотечний кредит від 17.04.2008 р., то позивач має право звернути стягнення на майно, яке належить відповідачу, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 17.04.2008 р. №3635 і реалізувати його для погашення зобов`язань у порядку, встановленому умовами іпотечного договору згідно з чинним законодавством.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та існують правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини договірних Сторін.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

4. Висновки суду

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов`язання, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

5. Судовий збір

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору, згідно квитанції №126 від 31.01.2016 р. у розмірі 62 481,99 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 202, 509, 526, 578, 530, 598, 599, 1054 ЦК України, ст. ст. 6, Закону України «Про іпотеку», керуючись ст.ст.4, 10, 11, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 279, 280-283, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «МТБ «Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити в повному обсязі.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» за кредитним договором № 00096/FK від 17.04.2008 р., яка становить: 120 021,18 доларів США та 1 075,399,73 грн, у тому числі: заборгованість по кредиту - 92 255,93 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 27 765,55 доларів США; пеня за неповернення кредиту - 30 891,95 грн; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 966 596,06 грн; штраф за прострочення платежів більш 60 днів (10%) по кредиту та відсоткам - 78 432,01 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:85:635:0110, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:85:635:0110, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення продажу на електронних аукціонах (торгах), у передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону «Про іпотеку».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ «Банк» судовий збір в розмірі 62 481,99 грн (шістдесят дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 99 коп).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін у справі:

позивач - Публічне акціонерне товариство «МТБ «Банк» (місцезнаходження за адресою: 68003, Одеська обл., м.Чорноморськ, проспект Миру, буд. 28, код ЄДРПОУ 21650966);

відповідач - ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Н. М. Ларіонова