Постанова № 138995817, 08.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7016/26-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року суддя Печерського районного суду м. Києва Шапутько С. В., за участю секретаря Івахненка А. О., прокурора Куцого С. В., особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника Медведського М. Д., розглянувши матеріали, що надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, -

встановив:

1.Зміст обвинувачення та письмові позиції сторін.

1.1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_1 , як директор Департаменту управління державними підприємствами Фонду державного майна України, у період із 03.04.2025 дотепер (тобто по день складення протоколу - 02.02.2026) входить до складу виконавчого органу приватного підприємства «ПЛД ІНЖЕНЕР» (код ЄДРПОУ: 34429906), а саме обіймає посаду директора вказаної юридичної особи, що має на меті одержання прибутку, чим порушив обмеження, встановлене п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції».

Такий зміст обвинувачення викладено у протоколі про адміністративне правопорушення № 37-07/2 від 02.02.2026.

1.2.Позиція сторони обвинувачення, викладена письмово.

В ході розгляду даної справи про адміністративне правопорушення прокурор Сергій Куций надав висновок у справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-4 КУпАП (в порядку ст. 250 КУпАП). У цьому висновку зазначено, що:

- ОСОБА_1 не дотримався обов`язку не пізніше 15 робочих днів з дня призначення на посаду здійснити всі дії, спрямовані на припинення його повноважень директора підприємства, що має на меті одержання прибутку;

-зазначене правопорушення є триваючим, тобто таким, яке почалось з якоїсь дії та продовжувалося протягом певного періоду, часом вчинення слід вважати період з 03.04.2025 і дотепер;

-днем виявлення такого правопорушення є день складення протоколу, тобто 02.02.2026;

- ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 гривень.

Також прокурор подав до суду пояснення щодо заперечень захисту на протокол про адміністративне правопорушення, в яких зазначив, що:

-направлення листа засобами поштового зв`язку було формальною дією, оскільки цього заходу було недостатньо для припинення перебування у складі виконавчого органу;

-у період з 03.04.2025 по 18.04.2025 ОСОБА_1 не вчинив жодних відповідних дій;

-12.04.2025 ОСОБА_1 отримав sms-повідомлення від АТ «Укрпошта» щодо повернення листа із його заявою про звільнення з посади директора в ПП «ПЛД Інженер», при відправленні листа 27.03.2025 він добровільно виявив бажання отримати відповідну інформацію таким способом;

-після повернення листа (12.04.2025) і по 18.04.2025 ОСОБА_1 не вчинено жодних дій, спрямованих на припинення зазначених повноважень;

-статут ПП «ПЛД Інженер» не містить положень щодо одноособового рішення учасника товариства про звільнення особи з посади директора;

-факт звернення ОСОБА_1 до власника підприємства підтверджується відомостями про поштове відправлення, а інші випадки, коли ОСОБА_1 , з його слів, зв`язувався із власником підприємства, документально не підтверджені;

- ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», після повернення листа (12.04.2025) знав про неприпинення своїх повноважень, підтримував зв`язок із засновником підприємства та усвідомлював відсутність рішення про своє звільнення;

-відповідальність за входження до складу виконавчих органів підприємства чи організації, що має на меті одержання прибутку, настає за сам факт такого входження особи, навіть без активної поведінки, та незалежно від того, чи отримано такими підприємством чи організацією дохід, а також чи отримала особа дохід від такої діяльності.

1.3.Позиція сторони захисту, викладена письмово.

04.05.2026 захисник Медведський М. Д. подав заперечення на вищевказаний протокол. В обґрунтування заперечень вказав, зокрема, наступне:

-в протоколі не розкрито зміст зазначеного обмеження у взаємозв`язку із виключенням, встановленим абзацом 1 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції»;

- ОСОБА_1 належним чином виконав свій обов`язок шляхом направлення 27.03.2025 нотаріально завіреної заяви про звільнення до уповноважених органів ПП «ПЛД Інженер»;

-лист з АТ «Укрпошта» не підтверджує факт усвідомлення ОСОБА_1 недостатності вчинених ним дій або обізнаності із фактом повернення листа, відсутні докази отримання повідомлення про це ОСОБА_1 ;

-факт неотримання власником підприємства заяви про звільнення не впливає на факт його належного повідомлення про це ОСОБА_1 ;

-відповідно до змісту статуту ПП «ПЛД Інженер», рішення про звільнення з посади директора приймає виключно власник підприємства;

-звернення до господарського суду із позовом про визнання трудових відносин припиненими є правом, а не обов`язком особи;

-на момент подання 27.03.2025 заяви ОСОБА_1 , власник підприємства перебував за кордоном, що не було перевірено НАЗК;

-НАЗК не довело в діях ОСОБА_1 умислу на вчинення вказаного адміністративного правопорушення;

- ОСОБА_1 не отримував матеріальної вигоди або винагороди від факту перебування на посаді в зазначеному підприємстві, не вчиняв дій з приховування факту перебування на вказаній посаді;

- ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом про припинення трудових відносин із ПП «ПЛД Інженер»;

-сторона захисту категорично заперечує, що податкова звітність подавалась саме ОСОБА_1 , оскільки його електронний підпис використовувала інша особа, про що ОСОБА_1 було невідомо до ознайомлення з матеріалами даної справи про адміністративне правопорушення. У зв`язку з цим 13.03.2026 відповідні ключі були заблоковані без можливості їх поновлення.

Крім того, захисник подав до суду додаткові пояснення від 24.06.2026, в яких вказав, серед іншого, що:

- ОСОБА_1 не використовував свій електронний підпис, замість нього це робила невідома йому особа;

-підприємство подавало виключно декларації з ПДВ та розрахунки з ЄСВ;

-у період з 01.01.2025 по 30.11.2025 податкові зобов`язання зі сплати ПДВ у підприємства не виникали, що беззаперечно свідчить про відсутність фактів постачання товарів або надання послуг з боку підприємства на користь третіх осіб. Отже, підприємство не здійснювало господарську діяльність у 2025 році;

-підприємство не нараховувало працівникам заробітну плату, що підтверджує факт невиконання останніми, в тому числі ОСОБА_1 , своїх посадових та службових обов`язків у період з 01.01.2025 по 01.12.2025;

-12.12.2025 статус підприємства як платника ПДВ було анульовано органами державної податкової служби України.

Крім того, 07.07.2026 захисником подано доповнення до заперечень на протокол про адміністративне правопорушення, в яких захисник вказав, зокрема, що:

-в даній категорії справ днем виявлення правопорушення слід вважати день зібрання НАЗК усіх необхідних доказів та документів, які дозволяють встановити НАЗК в діях особи наявність ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;

-в даному випаду НАЗК зібрало всі необхідні докази не пізніше 21.11.2025, оскільки інформацію з АТ «Укрпошта» отримано уповноваженою особою НАЗК 20.11.2025. Тому 21.11.2025 може вважатись днем виявлення адміністративного правопорушення;

-лист Головного управління ДПС України від 08.12.2025, отриманий уповноваженою особою НАЗК 09.12.2025, не доводить нових обставин вчинення правопорушення та не впливає на його склад, адже 03.09.2025 НАЗК вже отримали аналогічні відомості;

-повторні пояснення ОСОБА_1 , надані 26.12.2025 та отримані уповноваженою особою НАЗК 29.12.2025, не містять нових обставин ймовірного вчинення відповідного правопорушення;

-уповноважена особа НАЗК була зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення 22.11.2025;

-закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення унеможливлює встановлення вини особи під час закриття провадження, на чому неодноразово наголошував Київський апеляційний суд та Європейський суд з прав людини.

2.Позиції сторін у судових засіданнях.

2.1.Позиція сторони обвинувачення

В ході судового розгляду справи про адміністративне правопорушення прокурор вказував, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, доводиться наявними у матеріалах справи доказами.

Підтримав доводи, викладені ним у вищезгаданих висновку та запереченнях.

Також вважав, що строк накладення адміністративного стягнення слід рахувати від дня надання ОСОБА_1 останніх письмових пояснень до НАЗК.

2.2.Позиція сторони захисту

В ході судового розгляду справи про адміністративне правопорушення сторона захисту заперечувала проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 172-4 КУпАП. Повністю підтримала доводи, зокрема, викладені у запереченнях на протокол про адміністративне правопорушення, доповненнях до них та додаткових поясненнях.

Акцентувала увагу на тому, що у разі висновку про закінчення строків накладення адміністративного стягнення, питання вини чи невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення вирішуватись не може, оскільки одночасне визнання ОСОБА_1 винуватим/невинуватим та закриття провадження у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є взаємовиключними висновками суду.

ОСОБА_1 в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, заперечував. В обґрунтування своєї позиції посилався на те, що ним вчинено достатню кількість дій, спрямованих на припинення повноважень у складі ПП «ПЛД Інженер», з метою дотримання обмежень, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про запобігання корупції», оскільки він зв`язувався із власником вказаного приватного підприємства, який перебував не в Україні, за допомогою засобів мобільного зв`язку та направив на юридичну адресу такого приватного підприємства нотаріально завірену заяву про звільнення з посади директора ПП «ПЛД Інженер». Щодо прийняття рішення за його заявою у власника підприємства не цікавився. Просив визнати його невинуватим у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

3.Висновки суду щодо наявності/відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

3.1.Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

Слід зазначити, що обов`язковими ознаками складу адміністративного правопорушення є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона, а відсутність хоча б однієї з цих ознак свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Так, об`єктом адміністративного правопорушення, визначеного ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, є суспільні відносини, пов`язані із обмеженнями для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Об`єктивна сторона правопорушення характеризується діями щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті отримання прибутку; суб`єкт правопорушення - особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, характеризується тим, що вони вчиняються умисно; особа, яка їх вчиняє, усвідомлює, що вона входить до складу правління інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Таким чином, для притягнення особи до відповідальності за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП необхідно встановити, чи є особа, що притягується до адміністративної відповідальності, суб`єктом, на якого поширюються відповідні обмеження, чи мало місце порушення таких обмежень, чи усвідомлювала така особа протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, або ж свідомо допускала вчинення таких протиправних діянь.

3.2.Щодо доводів сторони захисту про дотримання ОСОБА_1 вимог ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно з ст. 3 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідних період та об`єднань юридичних осіб» приватне підприємство є юридичною особою, що створене на основі приватної власності однієї чи кількох фізичних осіб або юридичної особи і діє відповідно до статуту. Тобто приватне підприємство є господарською організацією.

У відповідності до п. 14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, з дня введення в дію цього Закону дія Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" поширюється на дочірні підприємства, іноземні підприємства, підприємства об`єднання громадян, підприємства споживчої кооперації, приватні підприємства у випадках, якщо відповідні правовідносини не врегульовані їхніми статутами та іншими законами.

Згідно зі змістом пунктів 1.2, 3.1 статуту ПП «ПЛД Інженер», затвердженого рішенням учасника цього підприємства від 14.09.2021 № 09/21 таке підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності та створюється з метою досягнення економічних і соціальних результатів й отримання прибутку на цій основі.

Відповідно до п. 11.1 Статуту одним із органів управління та контролю підприємства є директор. Виконавчим органом підприємства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор (п. 16.1 Статуту).

Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого 02.02.2026, ОСОБА_1 займає посаду директора в приватному підприємстві «ПЛД Інженер» з 13.03.2021 /том. 1, а. м. 46-54).

Відповідно до пп. в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 вказаного Закону особа, призначена (обрана) на посаду, зазначену в пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язана не пізніше 15 робочих днів з дня призначення (обрання) на посаду здійснити дії, спрямовані на припинення підприємницької діяльності та припинення її повноважень у складі правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, якщо особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Наказом керівника апарату Фонду державного майна України Орисі Мерзи № 219к від 28.03.2025 ОСОБА_1 призначено на посаду директора Департаменту управління державними підприємствами Фонду державного майна України від 03.04.2025 /том. 1 а. м. 12/.

03.04.2025 ОСОБА_1 ознайомився зі спеціальними вимогами та обмеженнями Закону України «Про запобігання корупції» /том. 1, а. м. 11/.

21.10.2025 ОСОБА_1 надав пояснення уповноваженій особі НАЗК, які отримані 23.10.2025, вказавши, що 27.03.2025 ним подано заяву про звільнення з посади директора ПП «ПЛД Інженер», яку посвідчено нотаріально та надіслано на адресу цього підприємства листом з описом вкладення, а рішення про його звільнення не було прийняте з незалежних від нього причин /том. 1, а. м. 254, 255/.

Відповідно до змісту заяв від 27.03.2025 без назви та про вихід з товариства, складених ОСОБА_1 , справжність підпису якого підтверджено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федосенко А. Є., ОСОБА_1 заявив про свій вихід зі складу учасників ПП «ПЛД Інженер» та просив внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також ОСОБА_1 просив звільнити його із посади директора зазначеного підприємства /том. 1, а. м. 256, 257/.

У відповідності до опису, квитанції з накладною № 0407100279307 та чеку з АТ «Укрпошта», того ж дня, зокрема, заява про звільнення його з посади директора такого підприємства направлена на адресу: АДРЕСА_2 , засобами поштового зв`язку /том. 1, а. м. 258/.

Крім того, згідно зі змістом пояснень ОСОБА_1 , складених 26.12.2025 та отриманих уповноваженою особою НАЗК 29.12.2025, він акцентував увагу на скерування засобами поштового зв`язку заяви про звільнення його з посади директора вказаного підприємства, вказавши, що не здійснював фактичного управління діяльністю підприємства, не приймав управлінських рішень, не підписував договори, первинні бухгалтерські документи, звітність чи листування від імені підприємства, не мав доступу до банківських рахунків підприємства та не розпоряджався його коштами, а також не отримував заробітну плату чи будь-яку іншу винагороду у зв`язку з перебуванням на посаді директора /том. 1, а. м. 262-265/.

Відповідно до інформації, наданої АТ «Укрпошта» листом від 20.11.2025 № 1.30.002.-40387-25, заява ОСОБА_1 про звільнення його з посади директора ПП «ПЛД Інженер» (відправлення № 0407100279307) 12.04.2025 повернута до відділення № 232 в м. Києві у зв?язку з неотриманням адресатом ПП «ПЛД Інженер. Зважаючи на те, що за отриманням повернутого листа (відправлення № 0407100279307) до вказаного відділення ніхто не звернувся, цей лист 27.04.2025 направлено до Комори зберігання, та після спливу 6 місяців зберігання було знищено /том. 1, а. м. 57, 58/.

Відповідно до інформації, наданої АТ «Укрпошта», на зазначені при відправленні листа номери мобільних телефонів адресата («380504108814») та відправника («380674090041») в автоматичному режимі з відповідною інформацією про статус поштового відправлення № 0407100279307 АТ «Укрпошта» направляла sms/viber-повідомлення.

Зазначене підтверджує те, що 12.04.2025 ОСОБА_1 знав або повинен був знати про повернення йому листа із його заявою, в якій він просив звільнити його з посади директора ПП «ПЛД Інженер», а також про усвідомлення того, що вчинені ним дії, спрямовані на припинення повноважень у складі виконавчих органів підприємства, що має на меті одержання прибутку, виявились недостатніми для дотримання обмежень п. 2 ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про запобігання корупції».

Також ОСОБА_1 , з його слів, було відомо, що засновник та єдиний учасник товариства не перебуває в Україні, проте безпосередньо засновнику заява про звільнення не була направлена. При цьому ОСОБА_1 як директору підприємства було відомо чи принаймні мало бут відомо, чи фактично знаходиться підприємство за юридичною адресою, чи здійснюється там отримання поштової кореспонденції уповноваженою особою та хто є такою уповноваженою особою, у разі її наявності. Проте ОСОБА_1 подальшою долею відправленого, але не врученого поштового відправлення не цікавився, в тому числі в телефонному режимі у засновника підприємства.

Відповідно до п. 16.2 Статуту директор призначається і звільняється з посади Зборами Власників за поданням Власників.

Відповідно до п. 14.5 Статуту позачергові Збори Власників скликаються директором підприємства у разі неплатоспроможності підприємства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси підприємства в цілому.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 не надано документів, які підтверджують скликання ним Загальних зборів учасників ПП «ПЛД Інженер» у тому числі у період після призначення його на посаду у ФДМ України, а сам факт надсилання на адресу ПП «ПЛД Інженер» заяви про звільнення з посади директора не свідчить про дотримання процедури скликання загальних зборів товариства та обізнаності учасників про необхідність їх проведення.

Суд враховує, що власником ПП «ПЛД Інженер» є одна особа (одноособовий власник приватного підприємства), однак, ОСОБА_1 не був обмежений у можливості скерувати до вказаного приватного підприємства листа, в якому б просив ініціювати процедуру скликання Зборів Власників на виконання вимог Статуту. Такі дії свідчили б про намагання ОСОБА_1 ініціювати процедуру його звільнення з посади директора в установленому Статутом порядку.

Окремо слід звернути увагу на те, що ОСОБА_1 не переконався, чи винесено наказ про його звільнення після надсилання ним засобами поштового зв`язку нотаріально завіреної заяви про звільнення його з посади директора зазначеного приватного підприємства, що свідчить про його пасивну поведінку в аспекті дотримання вимог ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно з п. 16.5 Статуту директора може бути звільнено з посади у випадках, передбачених контрактом та/або чинним законодавством.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

3 огляду на викладене вище, відповідно до положень законодавства та статуту товариства, прийняття рішення про звільнення з посади директора відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Разом з тим згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення (п. 7 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у разі неможливості скликати Загальні збори учасників ПП «ПЛД Інженер» ОСОБА_1 міг, серед іншого, звернутись до суду для захисту свого права з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Правовий висновок щодо фактичної можливості директора звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень у випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

Сторона захисту зазначала, ОСОБА_1 не був зобов`язаний звертатися до господарського суду з відповідним позовом.

Так, а ні Кодекс України про адміністративні правопорушення, а ні ЗУ «Про запобігання корупції» не містить переліку дій, які зобов`язана вчинити особа, сукупність яких свідчитиме про те, що особа здійснила дії, спрямовані на припинення повноважень у складі, зокрема, виконавчого органу.

Поряд з тим, в даній справі слід врахувати, що заява про звільнення з посади директора ПП «ПЛД Інженер» направлена ОСОБА_1 на адресу підприємства 27.03.2025, тобто до дня призначення його на посаду та навіть до дня видачі наказу про таке призначення. В подальшому, а саме 12.04.2025, така заява була повернута адресанту шляхом надсилання на поштове відділення АТ «Укрпошта», з якого ОСОБА_1 її відправив, а тому останній мав ще 11 днів для здійснення дій, спрямованих на припинення перебування на посаді директора в ПП «ПЛД Інженер». Однак, ОСОБА_1 таких дій не здійснив.

Суд вважає, що останнім днем вказаного 15-ти денного строку є саме 23.04.2025, оскільки у ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про запобігання корупції» вказано про обрахунок такого строку в межах робочих днів.

Зі змісту наведеного вбачається, що протягом 15-ти робочих днів з дня призначення на посаду (03.04.2025 - 23.04.2025), ОСОБА_1 не здійснено жодних дій, спрямованих на виконання ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про запобігання корупції».

Водночас, в ході розгляду даної справи про адміністративне правопорушення стороною захисту надано суду ухвалу Господарського суду Київської області від 25.05.2026 у справі № 911/1340/26, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПП «ПЛД Інженер» та до Вишгородської районної державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими, в якій просив, зокрема, визнати трудові відносини між ним та ПП «ПЛД Інженер» припиненими з 10.04.2025 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням із займаної посади ПП «ПЛД Інженер» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП.

Поряд з тим, такий позов подано лише 04.05.2026, тобто більше, ніж через 1 рік після призначення ОСОБА_1 на відповідну посаду в ФДМ України та закінчення визначеного ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про запобігання корупції» строку для здійснення дій, спрямованих, у даному випадку, на припинення повноважень у складі виконавчого органу підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Закон не передбачає звільнення від відповідальності за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП у разі вчинення дій, зазначених в ч. 2 ст. 25 Закону поза межами 15-денного строку, як і не визначає можливості продовження такого строку чи пропуску такого строку з поважних причин.

Схожі за змістом висновки викладено у постановах Київського апеляційного суду від 14.02.2022 у справі № 761/41897/21 та від 13.03.2024 у справі № 369/19093/23.

Тому суд оцінює такі дії як намагання уникнути відповідальності за адміністративне правопорушення, а не як здійснення дій, спрямованих на усунення вищевказаного порушення ЗУ «Про запобігання корупції».

Окремо суд звертає увагу на те, що протягом тривалого часу (більше року) ОСОБА_1 не намагався здійснити жодні інші дії, спрямовані на припинення повноважень у складі виконавчого органу підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Отже, з аналізу вказаних положень можна зробити висновок, що ОСОБА_1 за вищевказаних обставин, тобто після призначення на відповідну посаду, а саме не пізніше 15-ти робочих днів з дня такого призначення, мав вжити ефективних та дієвих заходів, які спрямовані на звільнення його з посади директора ПП «ПЛД Інженер». Так, ОСОБА_1 , як він повідомив в ході розгляду даної справи про адміністративне правопорушення, було відомо про перебування власника цього приватного підприємства за кордоном, а тому надсилання нотаріально завіреної заяви про звільнення з посади директора на юридичну адресу ПП «ПЛД Інженер», яка визначена в Україні, є неефективною дією та не могла призвести до позитивного для ОСОБА_1 наслідку - фактичного звільнення із вказаної займаної ним посади.

За таких обставин у стороннього спостерігача може виникнути розумний сумнів, що при направленні засобами поштового зв`язку такої заяви ОСОБА_1 справді здійснив всі необхідні та можливі з його сторони дії, направлені на звільнення з посади директора в ПП « ПЛД Інженер».

3.3.Щодо податкової звітності та господарської діяльності ПП «ПЛД Інженер».

Згідно з даними наданих Головним управління ДПС у Київській області податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за період з 01.01.2025 по 31.07.2025 та податкових декларацій з податку на додану вартість ПП «ПЛД Інженер» за період з 01.01.2025 по 31.08.2025, вказана документація від імені згаданого підприємства підписана електронним підписом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) /том. 1, а. м. 62-138/.

Відповідно до наданих вказаним податковим органом податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, сум утриманого з них податку, а також сум зарахованого єдиного внеску з дод. Д1 та квитанцій по ПП «ПЛД Інженер» за період з 01.07.2025 по 30.11.2025, такі документи теж підписані електронним підписом уповноваженої особи ПП «ПЛД Інженер», - ОСОБА_1 /том. 1, а. м. 141-250/.

Згідно з ч. 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов?язків.

Таким чином, до моменту прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ПП «ПЛД Інженер», обов?язок виконання цих повноважень покладається на ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що надана стороною захисту документація не спростовує факт підписання відповідних податкових документів електронним підписом ОСОБА_1 як директора ПП «ПЛД Інженер».

Водночас, доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не мав доступу до електронного ключа та не користувався ним, не підписував жодні документи, які стосувалися господарської діяльності чи податкової звітності ПП «ПЛД Інженер», не підтверджуються документально.

Окремо слід зазначити, що згідно з наданих стороною захисту документів, зокрема, відповіді ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» № 2/06-04-2026 від 06.04.2026, деякі з електронних ключів, виданих ОСОБА_1 в період з 24.10.2024 по 26.10.2024, були скасовані лише 31.03.2026, тобто майже через рік після призначення ОСОБА_1 на відповідну посаду в ФДМ України.

Крім того, відповідно до змісту відповіді ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» № 1/23-03-2026 від 23.03.2026 ОСОБА_1 не було відкликано/блоковано сертифікат кваліфікованого електронного підпису раніше, він заздалегідь надав згоду на автоматичне продовження терміну дії сертифіката кваліфікованого електронного підпису.

Тому доводи сторони захисту щодо підписання згаданих документів електронним підписом ОСОБА_1 іншою особою є непереконливими та не підтверджуються наявними в матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказами. Також стороною захисту не надано доказів вжиття активних дій, спрямованих на встановлення особи, яка, зі слів сторони захисту, незаконно користувалась електронним підписом ОСОБА_1 .

Також слід звернути увагу на те, що навіть якщо ОСОБА_1 усвідомлював, що він фактично не виконував функції директора і відповідні повноваження де-факто було покладено на іншу особу, то мав усвідомлювати, що передаючи свій кваліфікований електронний підпис сторонній/стороннім особі/особам, останні зможуть використовувати його, зокрема, для подання податкової звітності. Жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 намагався будь-яким способом зв`язатися із особою/особами, якій/яким він передав свій кваліфікований електронний підпис, в матеріалах справи про адміністративне провадження немає.

Отже, саме ОСОБА_1 своїми діями чи своєю бездіяльністю, умисно або через власну недбалість, фактично забезпечив подання від власного імені та як від директора ПП «ПЛД Інженер» податкової звітності, адже свідомо передав свій кваліфікований електронний підпис іншій/іншим особі/особам, і чітко усвідомлюючи такий факт не відкликав/не заблокував сертифікат такого підпису.

Доводи про те, що ОСОБА_1 не отримував дохід внаслідок зайняття посади директора в ПП «ПЛД Інженер», а вказане підприємство подавало до податкового органу виключно декларації з ПДВ та розрахунки з ЄСВ, у період з 01.01.2025 по 30.11.2025 податкові зобов`язання зі сплати ПДВ у підприємства не виникали, що свідчить про те, що підприємство фактично не здійснювало господарську діяльність, та те, що підприємство не нараховувало працівникам заробітну плату, що підтверджує факт відсутності господарської діяльності, відхиляються судом, оскільки наявність чи відсутність доходів від здійснення діяльності не передбачає звільнення від відповідальності за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, та не впливають на кваліфікацію правопорушення.

У диспозиції ч. 2 ст. 172-4 КУпАП не зазначається про адміністративну відповідальність лише за умови, якщо та чи інша юридична особа, яка має на меті одержання прибутку, отримує той чи інший рівень прибутку та нараховує заробітну плату своїм працівникам. Ця диспозиція серед обов`язкових умов для притягнення до адміністративної відповідальності за відповідне порушення передбачає те, що особа входить, зокрема, до виконавчого органу підприємства, що має на меті отримання прибутку.

Отже, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, а саме: порушив встановлені законом обмеження щодо входження до складу виконавчого органу підприємства що має на меті одержання прибутку.

4.Позиція суду щодо строків накладення адміністративного стягнення та можливості констатації факту вчинення/невчинення адміністративного правопорушення у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

4.1.Обрахунок строку накладення адміністративного стягнення.

Стаття 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення визначає день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення. Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018, винесеній у справі № 804/401/17, зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Схожі за змістом висновки викладено у постанові Київського апеляційного суду від 12.03.2026 у справі № 760/30989/25.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-4 КУпАП, в даному випадку носить характер триваючого і не вичерпується фактом його виявлення, оскільки станом на день винесення даної постанови ОСОБА_1 продовжує входити до складу виконавчого органу ПП «ПЛД Інженер», а саме займає посаду директора в зазначеному підприємстві.

Початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.11.2019 у справі №461/1393/16-а, та від 28.02.2019 у справі №149/2498/17.

Суд не погоджується з доводами прокурора, висловленими у судовому засіданні 07.07.2026, про те, що днем виявлення правопорушення в даному випадку є день отримання уповноваженою особою НАЗК других письмових пояснень від ОСОБА_1 , оскільки законодавчо встановлений строк, протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, слід обраховувати із дня отримання відомостей та документів, які містили достатні дані, необхідні для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-4 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Аналогічні висновки також зробив Київський апеляційний суд у постанові від 15.06.2026 у справі № 755/1898/26.

Такий строк суд рахує з 21.11.2025, оскільки 20.11.2025 уповноваженою особою НАЗК отримано відомості з АТ «Укрпошта» щодо поштового відправлення із заявою ОСОБА_1 про звільнення з посади директора ПП «ПЛД Інженер».

В письмових поясненнях ОСОБА_1 , які отримані уповноваженою особою НАЗК 29.12.2025 вказано лише те, що він не здійснював фактичного управління діяльністю підприємства, не приймав управлінських рішень, не підписував договори, первинні бухгалтерські документи, звітність чи листування від імені підприємства, не мав доступу до банківських рахунків підприємства та не розпоряджався його коштами, а також не отримував заробітну плату чи будь-яку іншу винагороду у зв`язку з перебуванням на посаді директора у відповідному підприємстві, та не становлять доказового значення у даній справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, лист Головного управління ДПС України у Київській області від 08.12.2025, отриманий уповноваженою особою НАЗК 09.12.2025, не доводить нових обставин за фактом інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки факт накладення електронного підпису ОСОБА_1 на документи, що стосуються податкової звітності ПП «ПЛД Інженер», підтверджується листом Головного управління ДПС України у Київській області із додатками, який отримано уповноваженою особою НАЗК 03.09.2025.

Отже, останнім днем строку накладення адміністративного стягнення було 21.05.2026 і станом на день винесення даної постанови такий строк закінчився. Зволікання з проведенням ефективної адміністративної перевірки та зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не може бути підставою для штучного продовження строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

4.2.Можливість констатації факту вчинення адміністративного правопорушення.

Окремо слід зауважити щодо повноважень суду констатувати факт вчинення особою адміністративного правопорушення у разі закінчення строків накладення адміністративного стягнення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер правопорушення.

Оскільки постанови судів апеляційної інстанції щодо розгляду адміністративних правопорушень не підлягають касаційному оскарженню, слід звернути увагу на правовий висновок, який викладено в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 712/8174/23.

ККС ВС у згаданій постанові вказав, що в результаті закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.

Отже, неможливість констатації факту вчинення особою відповідного правопорушення існує лише у випадку, якщо не проведено повний судовий розгляд.

Однак, в межах даної справи про адміністративне правопорушення судом досліджено всі матеріали справи, в повному обсязі заслухано позиції прокурора та сторони захисту, розглянуто всі подані стороною захисту клопотання та завершено судовий розгляд у повному обсязі.

Окремо суд звертає увагу на те, що в межах даної справи про адміністративне правопорушення суд не лише має право констатувати факт вчинення адміністративного правопорушення та викласти відповідні висновки, але й зобов`язаний це зробити, оскільки повний судовий розгляд проведено, більшою мірою, через активні дії сторони захисту, яка просила закрити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення з реабілітуючих підстав, неодноразово заявляла ті чи інші клопотання, які були вирішені судом в ході розгляду даної справи.

У зв`язку з цим судом були досліджені всі матеріали справи про адміністративне правопорушення, адже відсутність перевірки доводів сторони захисту свідчила б про порушення принципу доступу до правосуддя та права на справедливий судовий розгляд. У випадку невчинення судом таких дій, такі обставини могли б сприйматися стороннім спостерігачем як відверте ігнорування позицій сторін.

За таких обставин суд не вбачає перешкод у констатації факту наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, навіть у випадку закінчення строків накладення адміністративного стягнення та ініціативи сторони захисту в закритті провадження з такої підстави, у випадку, коли судовий розгляд повністю проведено.

5.Висновок суду.

Для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП суду необхідно встановити факт порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, в даному випадку сумісництва, та не вчинення відповідних дій, наслідком яких стало б усунення таких порушень у строк, встановлений законом, що і було встановлено, судом першої інстанції.

Отже, здійснення ОСОБА_1 однієї дії - надсилання 27.03.2025 (до призначення на відповідну посаду в ФДМ України) листа із заявою про звільнення з посади директора на адресу ПП «ПЛД Інженер», який повернувся адресанту 12.04.2025, нездійснення жодних інших дій в строк по 23.04.2025 (сплив 15-ти денного терміну, обрахованого в робочих днях), звернення до господарського суду з відповідним позовом більше, ніж через 1 рік після вказаних подій, в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення анулювання електронного підпису також майже через 1 рік після вказаних подій, у своїй сукупності свідчать про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, а саме те, що він, як директор Департаменту управління державними підприємствами Фонду державного майна України, у період із 03.04.2025 дотепер (тобто по день складення протоколу - 02.02.2026) входить до складу виконавчого органу приватного підприємства «ПЛД ІНЖЕНЕР» (код ЄДРПОУ: 34429906), а саме обіймає посаду директора вказаної юридичної особи, що має на меті одержання прибутку, чим порушив обмеження, встановлене п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції».

Слід враховувати, що відповідальність за порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону настає за сам факт недотримання встановленого обмеження, та не залежить від того, чи здійснював ОСОБА_1 фактичне управління ПП «ПЛД Інженер» та чи отримував будь-яку винагороду за це. Господарська активність такого підприємства або її відсутність також не звільняє ОСОБА_1 від відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, ч. 2 ст. 172-4, 280, 283-285,287 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, - закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Суддя С. В. Шапутько