Ухвала суду № 138995807, 14.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/7004/26

Провадження № 2/756/6784/26

оболонський районний суд міста києва

УХВАЛА

Іменем України

14 серпня 2026 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Пукало А.В., розглянувши заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» та ОСОБА_1 про закриття провадження у межах цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 18.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 301160261, на виконання якого позичальнику надано грошові кошти. Право грошової вимоги за цим договором послідовно відступлено на підставі договорів факторингу і 10.07.2025 перейшло до позивача. Заборгованість відповідача за кредитним договором становила 21 380,50 грн, з яких 6 500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14 880,50 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також судові витрати - судовий збір у розмірі 2 662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.05.2026 до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , в якій вона зазначила, що погасила заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, у зв`язку з чим предмет спору відсутній, та просила закрити провадження у справі. На підтвердження погашення заборгованості відповідач надала квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 442610677 від 26.05.2026, згідно з якою ОСОБА_1 сплатила на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» грошові кошти в розмірі 21 380,50 грн з призначенням платежу «сплата кредитної заборгованості».

29.07.2026 до суду надійшла заява позивача, сформована в системі «Електронний суд» 17.07.2026, в якій він повідомив про відсутність предмета спору між сторонами та просив закрити провадження у справі, повернути з державного бюджету сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн і стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

Вивчивши матеріали справи та подані сторонами заяви, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з таких підстав.

Судом встановлено, що 26.05.2026 ОСОБА_1 сплатила на користь позивача 21 380,50 грн з призначенням платежу «сплата кредитної заборгованості». Сплачена сума в повному обсязі відповідає заявленій до стягнення, а кошти перераховано безпосередньо позивачу на рахунок, зазначений ним у позовній заяві. Надходження коштів позивач підтвердив, звернувшись до суду із заявою про закриття провадження у справі.

Отже, заборгованість, про стягнення якої заявлено позов, погашена відповідачем у повному обсязі після пред`явлення позову та після відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Разом з тим, посилаючись на цю норму, сторони ототожнюють відсутність предмета спору з припиненням його існування, що не відповідає змісту наведеного припису.

У постанові від 17.12.2025 у справі № 526/2929/24 (провадження № 61-9883св25) Верховний Суд зазначив, що логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20.

У цій справі предмет спору - грошова вимога про стягнення 21 380,50 грн заборгованості за кредитним договором № 301160261 від 18.01.2021 - на час пред`явлення позову існував і припинив своє існування 26.05.2026, тобто після відкриття провадження у справі, внаслідок виконання відповідачем заявлених до неї вимог. За таких обставин підстави для закриття провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За змістом заяви позивача він не підтримує заявлених позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та просить завершити розгляд справи без вирішення спору по суті. Таке волевиявлення за своєю правовою природою є відмовою від позову, а тому суд розцінює зазначену заяву як заяву про відмову від позову.

Згідно з ч. 2 ст. 206 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Заяву підписано представником позивача Сахаровою О.І., якій довіреністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» від 31.03.2026 надано, зокрема, право повної чи часткової відмови від позову. Наслідки закриття провадження у справі роз`яснено в резолютивній частині цієї ухвали.

Відмова позивача від позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а тому підлягає прийняттю.

Відповідно до ч. 3 ст. 206 ЦПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У постанові від 15.07.2026 у справі № 345/5838/25 Верховний Суд зазначив, що тлумачення частини третьої статті 142 ЦПК України свідчить про те, що суд може покласти на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу понесені ним витрати лише в тому разі, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України) внаслідок задоволення відповідачем його вимог після пред`явлення позову.

Умови застосування наведеної норми в цій справі дотримано: позовну заяву подано до суду 24.04.2026, провадження у справі відкрито 28.04.2026, заборгованість сплачено відповідачем 26.05.2026, тобто після пред`явлення позову, позивач не підтримує своїх вимог саме внаслідок задоволення їх відповідачем, а заяву про розподіл судових витрат подано.

У тій самій постанові Верховний Суд, скасовуючи судові рішення, якими позивачу було повернуто з державного бюджету 50 відсотків судового збору і водночас стягнуто решту судового збору з відповідачів, наголосив, що такий алгоритм розподілу судового збору поєднує взаємовиключні підстави відшкодування судових витрат, та збільшив розмір стягнутого з відповідачів судового збору до повної сплаченої позивачем суми.

Верховний Суд також зазначив, що право на відшкодування позивачу за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, виникає не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем, при цьому не має значення, за чиїм клопотанням провадження закрито (постанова Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25).

Таким чином, вирішальним для розподілу судових витрат у разі закриття провадження є те, що спір припинився саме внаслідок задоволення позовних вимог відповідачем.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі, крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.

Оскільки провадження у справі закривається у зв`язку з прийняттям судом відмови позивача від позову, підстави для повернення судового збору з Державного бюджету України відсутні, а заява позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Не підлягають застосуванню й ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» щодо повернення позивачу 50 відсотків судового збору, оскільки одночасне повернення частини судового збору з державного бюджету та покладення судових витрат на відповідача поєднувало б взаємовиключні підстави відшкодування судових витрат.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 45580 від 17.04.2026. Ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладений з адвокатським бюро «Соломко та партнери», додаткову угоду № 25771233032 від 01.09.2025 до цього договору, якою доручення визначено саме щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 301160261 від 18.01.2021 з ОСОБА_1 , протокол погодження вартості послуг, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 з детальним описом виконаних робіт, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та довіреність. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат позивач навів у позовній заяві.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг адвокатом надано послуги з вивчення матеріалів справи - 2 години вартістю 1 000 грн, складання позовної заяви - 2 години вартістю 5 000 грн, підготовки адвокатського запиту - 1 година вартістю 500 грн, підготовки клопотання - 1 година вартістю 500 грн, а всього на суму 7 000 грн.

Зазначені в акті послуги пов`язані з розглядом саме цієї справи: адвокатський запит і клопотання про витребування доказів стосувалися отримання відомостей про зарахування кредитних коштів відповідачу за кредитним договором № 301160261 від 18.01.2021 і долучені до позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову і значення справи для сторін.

Разом з тим суд враховує, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, судових засідань у справі не проводилося, спір не належить до складних ні за обсягом дослідження доказів, ні за характером спірних правовідносин, а позовна заява за змістом є типовою для цієї категорії справ. Заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 32,7% ціни позову.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не є пропорційним до предмета спору та обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, у зв`язку з чим на підставі ч. 3 ст. 141 ЦПК України зменшує розмір цих витрат, які підлягають стягненню з відповідача, до 5 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 133, 137, 141, 142, 206, 255, 256, 258-261, 353, 354 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суддя -

У Х В А Л И В :

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» від позову.

Закрити провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ідентифікаційний код юридичної особи 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, а всього 7 662,40 грн.

Роз`яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Андрій ПУКАЛО