Рішення № 138995770, 13.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/4888/26

Провадження № 2/756/5682/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

13 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 14.09.2025-100001389 від 14.09.2025 у розмірі 14 400 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 4 000 грн строком на 140 днів з датою повернення кредиту 31.01.2026, зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 1% за один день користування кредитом та комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 20% від суми кредиту.

Позивач зазначив, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідача. Натомість відповідач узятих на себе зобов`язань не виконує, внаслідок чого станом на день подання позову утворилася заборгованість у розмірі 14 400 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту, процентами, комісією, пов`язаною з наданням кредиту, та процентів річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 30.03.2026 відкрито провадження у справі. Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за зареєстрованим місцем проживання. У встановлений строк відповідач відзив на позовну заяву не подала, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заявила.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 14.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (кредитну лінію) № 14.09.2025-100001389, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 4 000 грн строком на 140 днів з дати його надання, з датою повернення кредиту 31.01.2026, із фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит, та з комісією, пов`язаною з наданням кредиту, у розмірі 20% від суми кредиту, що становить 800 грн (пп. 1-4, 6, 7 заявки, яка є невід`ємною частиною договору). Денна процентна ставка за договором становить 0,87% (п. 10 заявки). Проценти розраховуються шляхом множення суми кредиту (залишку суми кредиту) на кількість днів користування кредитом та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді (п. 11 заявки). Заявка містить графік платежів із десяти чергових періодів із кінцевим платежем 31.01.2026 (п. 12 заявки). Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 7910,07%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 8 890,91 грн, загальні витрати за споживчим кредитом - 4 890,91 грн (п. 14 заявки).

Згідно з п. 3.1 договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти і комісію. Відповідно до п. 4.1 договору способом надання позичальнику коштів у рахунок кредиту є перерахування на рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-60XX-XXXX-6780. Днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця (п. 4.3 договору). Пунктом 6.1 договору передбачено обов`язок позичальника забезпечити своєчасне повернення кредиту та сплату процентів і комісій у терміни та строки, вказані у заявці.

Пунктом 15 заявки сторони визначили, що позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України, при цьому розмір таких процентів річних за один день прострочення не може перевищувати 52 грн.

Договір укладено в електронній формі: документи, що складають кредитний договір, підписані кредитодавцем кваліфікованим електронним підписом, а позичальником - електронним підписом одноразовим ідентифікатором E575, який надіслано у повідомленні на зазначений відповідачем фінансовий номер телефону НОМЕР_1 (пп. 2.2, 2.3 договору). Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з дати отримання кредитодавцем в інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепту), підписаної одноразовим ідентифікатором. Дата і час укладення договору - 14.09.2025 о 15:46.

Під час укладення договору відповідач пройшла ідентифікацію через Систему BankID Національного банку України (п. 17 заявки), за результатами якої з даних абонента-ідентифікатора - Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» станом на 12.06.2023 - отримано відомості про особу: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Зазначені реєстраційний номер облікової картки платника податків, дата народження, номер телефону та адреса зареєстрованого місця проживання збігаються з даними відповідача ОСОБА_1 , указаними у заявці до кредитного договору та у позовній заяві.

Виконання позивачем обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 19.03.2026 вих. № 1-1903, згідно з яким на виконання укладеного з позивачем договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 на платіжну картку № НОМЕР_4 перераховано 4 000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 863178960, дата і час операції - 14.09.2025 о 15:47:13, призначення платежу - видача за договором кредиту № 14.09.2025-100001389. Копію зазначеного договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення», долучено до матеріалів справи. Номер зазначеної платіжної картки збігається з реквізитами електронного платіжного засобу відповідача, указаними у п. 4.1 кредитного договору (4149-60XX-XXXX-6780), що дає підстави вважати доведеним перерахування кредитних коштів саме відповідачу.

Заборгованість відповідача становить 14 400 грн, з якої: заборгованість за тілом кредиту - 4 000 грн; заборгованість за процентами - 5 600 грн; комісія, пов`язана з наданням кредиту, - 800 грн; проценти річних, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України, - 4 000 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № 14.09.2025-100001389 від 14.09.2025 станом на 17.03.2026, у якому зазначено, що проценти нараховано за період з 14.09.2025 по 31.01.2026, а проценти річних - за період з 28.09.2025 по 13.12.2025. Із цього ж розрахунку вбачається, що жодного платежу на погашення заборгованості відповідач не здійснила.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що кредитний договір № 14.09.2025-100001389 від 14.09.2025 укладено з додержанням вимог закону щодо форми правочину, а його умови є обов`язковими для сторін.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» виконало свій обов`язок з надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 4 000 грн, натомість відповідач після укладення договору своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів і комісії не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Щодо заборгованості за тілом кредиту суд зазначає, що з наданого розрахунку вбачається відсутність будь-яких платежів відповідача на погашення кредиту, а тому заборгованість за тілом кредиту становить 4 000 грн, тобто дорівнює сумі наданого кредиту. Указаний розрахунок відповідачем не спростований, доказів виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором суду не надано.

Щодо заборгованості по процентах за користування кредитними коштами слід зазначити наступне.

Проценти нараховані позивачем за період з 14.09.2025 по 31.01.2026, тобто в межах визначеного договором строку кредитування, що узгоджується з ч. 1 ст. 1048 ЦК України та умовами договору.

Заявлений до стягнення розмір процентів - 5 600 грн - відповідає умовам договору та не перевищує розміру процентів, які могли бути нараховані в межах строку кредитування (4 000 грн ? 1% ? 140 днів). Розрахунок процентів відповідачем не спростований.

Щодо комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 800 грн суд зазначає, що за своєю правовою природою така комісія є разовою платою за дії кредитодавця з надання кредиту, її розмір, база та порядок нарахування визначені договором (п. 7 заявки), а віднесення таких платежів до загальних витрат за споживчим кредитом передбачено п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Оскільки кредитодавець фактично вчинив дії з надання кредиту, вимога про стягнення несплаченої комісії є обґрунтованою.

Що стосується позовних вимог про стягнення 4 000 грн процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, суд вважає, що у цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Тлумачення наведеної норми викладено у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740св23), згідно з яким законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: у періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування; у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, - договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення, які полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені).

Проценти річних, заявлені позивачем до стягнення, за своєю правовою природою є саме відповідальністю, визначеною ст. 625 ЦК України, а встановлений п. 15 заявки їх розмір - 170000% річних, але не більше 52 грн за один день прострочення, - є лише іншим розміром процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, що не змінює правової природи цього платежу. Прострочення виконання зобов`язання, за яке позивачем нараховано такі проценти річних, мало місце у період з 28.09.2025 по 13.12.2025, тобто у період дії воєнного стану.

Доводи позивача про те, що пункт 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» виключено Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, а тому за договорами, укладеними після 24.01.2024, нарахування таких платежів є правомірним, суд відхиляє, оскільки пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинним, змін до нього не вносилося, і він поширюється на будь-який договір, за яким позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), у тому числі на договір про споживчий кредит.

Ураховуючи зазначене вище, стягнення процентів річних у розмірі 4 000 грн за кредитним договором № 14.09.2025-100001389 від 14.09.2025, нарахованих за прострочення, що мало місце у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені належними і допустимими доказами частково, а тому підлягають задоволенню у розмірі 10 400 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 4 000 грн, заборгованості за процентами - 5 600 грн та комісії, пов`язаної з наданням кредиту, - 800 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 23.03.2026 № СЦ00089721. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 922,84 грн, виходячи з розрахунку: 10 400 х 2 662,40 : 14 400.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 14.09.2025-100001389 від 14.09.2025 у розмірі 10 400 грн, судовий збір у розмірі 1 922,84 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Андрій ПУКАЛО