Рішення № 13899567, 15.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/1115.02.11 За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська

страхова група»

Третя особня, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євролізинг»

Про стягнення 20809,62 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не зявився

Від відповідача Білокриницький О.В. по дов. № 0110-424 від 31.12.2010

Від третьої особи не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО»про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»20809,62 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування наземного транспорту в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №61248-10-02 від 30.08.2007 внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки ЗАЗ Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки КАМАЗ 6520, реєстраційний номер НОМЕР_2 ТОВ «Євролізинг»під управлінням ОСОБА_1., яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/3516044), а тому позивач вказує, що обовязок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Позивач в судове засідання 15.02.2011 не зявився, вимог ухвали суду від 03.02.2011 не виконав.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 15.02.2011 відзиві проти позову заперечує з огляду на наступне. Відповідно до п.п. 3.2.3 п. 3.2 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість», надання послуг із страхування не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, то при виплаті страхових платежів безпосередньо потерпілим податок на додану вартість не нараховується і окремим порядком не виділяється. Згідно з п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкові зобовязання у особи, яка надає послуги, виникають з дати вчинення замовником та виконавцем послуги певних дій, направлених на отримання послуги. Таким чином, автотоварознавче дослідження не є підставою для виникнення податкових зобов'язань з надання послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначенні зобов'язання можуть виникнути лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Отже, у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобовязання не виникають. З огляду на вищезазначене, у разі проведення відновлювальних робіт на СТО, яка є платником ПДВ та надання документів, що підтверджують цей факт, ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»розгляне можливість здійснення доплати розміру пдв. ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»неодноразово зверталась до позивача з листами, в яких просило надати докази, які підтверджують розмір, завданої транспортному засобу шкоди. Однак, позивачем було проігноровано вказані листи. Звіт про незалежну оцінку № 299 було отримано відповідачем 03.02.2011 перед початком судового засідання. Згідно висновку спеціаліста № 299 від 28.05.2009, розмір матеріального збитку, завданий автомобілю «ЗАЗ-Daewoo Lanos»держ. номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає: 21 024,16 грн. Тому, на підставі висновку спеціаліста № 299 від 28.05.2009 та з урахуванням зазначених вище норм, 07.02.2011 ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»було складено страховий акт № ЦВ-11029 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього. На підставі вказаних документів ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»здійснила виплату страхового відшкодування на користь позивача в розмірі 17 520, 13 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1128 від 07.02.2011, за вирахуванням франшизи у розмірі 510 грн. та за вирахуванням податку на додану вартість у розмірі 3 504, 03 грн. Таким, чином, ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»в повному обсязі виконала свій обов'язок по виплаті страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3516044 від 09.10.2008.

Третя особа в судове засідання 15.02.2011 не зявилась, вимог ухвали суду від 03.02.2011 не виконала.

В судовому засіданні 15.02.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки № 8391219 ВДАІ з обслуговування Костянтинівського району ГУ МВС України в Донецькій області від 14.05.2009 та постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області у справі № 3-1161/2009, 11.05.2009 близько 15 год. 00 хв. в м. Костянтинівка, водій ОСОБА_1. керував автомобілем КАМАЗ 6520, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ТОВ «Євролізинг», виконував маневр розвороту з правого положення та не надав дорогу автомобілю ЗАЗ Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1, який рухався в попутному напрямку по лівій смузі під керуванням ОСОБА_2., в результаті чого автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Своїми діями ОСОБА_1. порушив вимоги п. 10.4, 10.6 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області у справі № 3-1161/2009 від 27.07.2009, ОСОБА_1. визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено штраф у розмірі 340 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль ЗАЗ Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_2. у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №61248-10-02 від 30.08.2007.

Відповідно до звіту № 299 від 28.05.2009, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля ЗАЗ Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 21024,16 грн.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Субєктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обовязковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності субєктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Звіт № 299 від 28.05.2009 здійснений оцінщиком Бережнюк О.В., який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідні свідоцтва та сертифікат.

Згідно товарного чеку від 25.06.2009. накладної № 28/37 від 19.06.2009 та акту виконаних робіт № ОУ-0000006, товарного чеку від 25.06.2009 вартість відновлювального ремонту ЗАЗ Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1, склала 26074,00 грн.

На підставі договору страхування, розміру вартості ремонту автомобіля та акту виконаних робіт 28.08.2009 було складено страховий акт № 5640-02 від 02.09.2009 та розраховано суму страхового відшкодування.

Так, страховим актом № 5640-02 від 02.09.2009 позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 20809,62 грн., що складають з вартості відновлювального ремонту.

Зазначені кошти позивачем були перераховані, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 13168 від 02.09.2009.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 20809,62 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, транспортний засіб КАМАЗ 6520, державний номерний знак НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю ЗАЗ Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1, належить ТОВ «Євролізинг» та знаходився під керуванням ОСОБА_1.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем КАМАЗ 6520, державний номерний знак НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та ТОВ «Євролізинг» було укладено договір (поліс) № ВС/3516044 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу КАМАЗ 6520, державний номерний знак НОМЕР_2 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ТОВ «Євролізинг». Вказаним договором передбачено, що строк дії договору з 00:00 год. 09.10.2008 до 08.10.2009 включно, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн., розмір франшизи не визначено.

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже з урахуванням викладеної норми розмір франшизи згідно договору полісу № ВС/3516044 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів становить 510 грн.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до звіту № 299 від 28.05.2009, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля ЗАЗ Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 21024,16 грн.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

Позивачем було надіслано відповідачу регресну вимогу вих. № 5492 від 02.11.2009 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 20809,62 грн. До вказаного листа були доданий пакет документів для здійснення такої виплати.

Відповідач у своїй відповіді № 03/09169 від 23.06.2010 зазначив, що для виплати страхового відшкодування позивачу слід надати копію експертної оцінки, в якій визначено розмір матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу ЗАЗ Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1, під час ДТП, та копію розрахунку позивача розміру страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем у місячний строк з дня отримання претензії позивача з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Оскільки, страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, а відповідно до полісу № ВС/3516044 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів становить 510,00 грн., тому розмір страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача становить 20514,16 грн. (21024,16 грн. (вартість матеріального збитку відповідно до звіту № 299 від 28.05.2009) 510,00 грн.(франшиза)).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 1128 від 07.02.2010, відповідачем було перераховане позивачу страхове відшкодування в розмірі 17520,14 грн.

При цьому відповідач в обґрунтування сплати позивачу саме суми відшкодування в розмірі 17520,13 грн. посилається на те, що розрахунок ним здійснений на підставі звіту № 299 від 28.05.2009 за вирахуванням франшизи та ПДВ.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що від суми відшкодування має бути відраховано ПДВ, оскільки

Відповідно до абзацу 1 п. 17 постанови КМ України «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, повязані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або невключення до неї суми податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, а саме з висновку звіту № 299 від 28.05.2009 дослідження спеціаліста-автотоварознавця автомобіля ЗАЗ Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1, що матеріальний збиток, завданий власникові цього автомобіля, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді складає 21024, 16 грн. без зазначення суми податку на додану вартість.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Надані відповідачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині стягнення суми в розмірі 17520,14 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Вимоги позивача в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 2994,03 грн. (20514,16 грн. 17520,16 грн.) підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін порівну, оскільки

Пункт 35.1 статті 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»містить вимоги щодо оформлення заяви про виплату страхового відшкодування та вказує на те, що до цієї заяви мають бути додані докази, які підтверджують розмір шкоди.

Як вбачається із переписки сторін позивачем відповідачу звіт № 299 від 28.05.2009, яким визначено розмір шкоди, наданий не був, що не заперечувалось представником позивача. Так, із згаданим звітом відповідач ознайомився лише в судовому засіданні 03.02.2011.

Суд вважає, що внаслідок неправильних дій позивача, судові витрати мають бути покладені на сторони порівну.

При розподілі судових витрат судом прийнято до уваги те, що борг частково погашений після звернення позивача до суду з позовом та порушення провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 17520,14 грн. припинити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(м. Київ, вул. Федорова, 32 літ А, код ЄДРПОУ 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО»(м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх, код ЄДРПОУ 31650052) 2 994 (дві тисячі девятсот девяносто чотири) грн. 03 коп. шкоди в порядку регресу, 102 (сто дві) грн. 57 коп. витрат по сплаті державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 17.02.2011