Рішення № 13899542, 08.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/2408.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВІДІ КЛУБ Україна» До Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА СОЛЮШНС» Про стягнення 22 923, 14 грн.                                                                                                     Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Кабанов І.О. –представник за довіреністю;

Від відповідача: не з»явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому у прохальній частині просив стягнути з останнього 18 648, 00 грн. суми заборгованості по договору № 162/9 Р від 16.02.2009, витрати від інфляції –3 229, 83 грн., 3 % річних –1045, 31 грн., а також судових витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2011 було порушено провадження у справі № 47/24, розгляд якої призначено на 01.02.2011.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.02.2011 розгляд справи відкладено до 08.02.2011.

В судовому засіданні 08.02.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем були виконані передбачені у п.2.1 договору роботи, які відповідач прийняв та повинен був оплатити на загальну суму 18648, 00 грн., але станом на момент подачі позовної заяви не здійснив оплати вказаних послуг. Заборгованість, яку просив стягнути позивач в судовому порядку, складає 18648, 00 грн.

Також, за прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України було заявлено до стягнення 3229, 83 грн. інфляційних витрат, 1045, 31 грн. 3% річних.

В судове засіданні 08.02.2011 представник відповідача не з’явився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог суду викладених в ухвалі суду від 21.01.2011 не виконав, про проведення судового засідання був повідомлений належним чином, а саме за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців № 582122. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалі суду про відкладенян розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 08.02.2011 судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2009 року між позивачем –ТОВ «ДІВІДІ КЛУБ Україна», як виробником, та відповідачем –ТОВ «МЕДІА СОЛЮШНС», як замовником, було укладено договір № 162/9 Р від 16.02.2009 р. (далі – договір № 162/9Р від 16.02.2009), який підписано уповноваженими представниками виробника та замовника, посвідчений печатками сторін, згідно умов якого замовник доручає, а виробник приймає на себе зобов’язання виконати за завданням замовника такі роботи: виготовлення дисків, нанесення зображення на штампову поверхню дисків, виготовлення матриць (при необхідності із залученням третіх осіб).

Умовами вказаного договору № 162/9Р від 16.02.2009 сторонами було погоджено, що після підписання відповідного додатку до договору, замовник передає виробнику вихідний матеріальний носій, підготовлений відповідно технічним вимогам виробника (п. 2.3), оплата робіт замовником здійснюється в гривнях наступним чином: протягом 3-х календарних днів з моменту підписання додатку-замовлення замовник перераховує виробнику аванс в розмірі 50% від вартості робіт останнього; 50% від вартості робіт виконавця за додатком-замовленням замовник зобов’язується оплатити не пізніше 14 календарних днів з моменту виготовлення виробником тиражу (п. 7.2).

Відповідно до видаткової накладної № DVD-000041 від 20.02.2009, виробником (позивачем) виготовлено та передано, а замовником (відповідачем) прийнято продукцію (товар) по договору № 162/9 Р від 16.02.2009 у кількості 11100 штук на загальну суму 18648, 00 грн., отримання якого 20.02.2009 представником відповідача (Радченко О.Б.) підтверджується довіреністю № 159069 від 20.02.2009.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем не було погашено у встановлений договором № 162/9Р від 16.02.2009 строк заборгованість за отриманий товар у кількості 11100 штук в сумі 18648,00 грн., що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Вимогами статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як виробник, на виконання умов договору № 162/9Р від 16.02.2009 виготовив передбачену в договору продукцію –диски у кількості 11100 штук загалом на суму 18648,00 грн., які відповідачем, як замовником, було прийнято, що підтверджується видатковою накладною № DVD-000041 від 20.02.2009 на суму 18648,00 грн. та довіреністю № 159069 від 20.02.2009. Але відповідачем, всупереч п. 7.2 договору № 162/9Р від 16.02.2009 не було здійснено на користь позивача оплату в сумі 18648,00 грн. за отриману продукцію у строк не пізніше 14 календарних днів з моменту виготовлення тиражу, тобто не пізніше 06.03.2009, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача вартості отриманої, але не оплаченої виготовленої позивачем продукції по договору № 162/9Р від 16.02.2009 в сумі 18648,00 грн. є законною та обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами і є такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі - в сумі 18648,00 грн.

Також, позивачем саме у прохальній частині позову заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання по договору № 162/9 Р від 16.02.2009 по оплаті виконаних робіт по виготовленню продукції 3 % в сумі 1045,31 грн. та втрати від інфляції в сумі 3229, 83 грн.

Відповідно з нормами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи те, що відповідачем, всупереч п. 7.2 договору № 162/9Р від 16.02.2009 не було здійснено на користь позивача оплату в сумі 18648,00 грн. за отриману продукцію у строк не пізніше 14 календарних днів з моменту виготовлення тиражу, тобто не пізніше 06.03.2009, таким чином з 09.03.2009 відповідачем прострочено виконання свого грошового зобов’язання перед позивачем по оплаті виготовленої останнім продукції, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно розрахунку суду, розмір 3% річних за період прострочення з 07.03.2009 (згідно п. 7.2 договору № 162/9Р від 16.02.2009) по 17.01.2011 (дата, визначена самостійно позивачем як гранична щодо нарахування) складає: 18648,00 грн. (сума боргу) х 3 % : 365 (календарних днів) х 682 (кількість прострочених днів) = 1045, 31 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно розрахунку суду, розмір інфляційних втрат за період прострочення з 07.03.2009 (згідно п. 7.2 договору № 162/9Р від 16.02.2009) по 17.01.2011 (дата, визначена самостійно позивачем як гранична щодо нарахування) складає (18648, 00 грн. (сума боргу) х 101, 4 % (індекс інфляції за березень 2009 р.) х 100,9 % (індекс інфляції за квітень 2009р.) х 100, 5 % (індекс інфляції за травень 2009 р.) х 101, 1 % (індекс інфляції за червень 2009 р.) х 99,9 % (індекс інфляції за липень 2009 р.) х 99,8 % (індекс інфляції за серпень 2009 р.) х 100,8 % (індекс інфляції за вересень 2009 р.) х 100, 9 % (індекс інфляції за жовтень 2009 р.) х 101,1% (індекс інфляції за листопад 2009 р.) х 100, 9 % (індекс інфляції за грудень 2009 р.) х 109, 10 % (індекс інфляції за січень-грудень 2010 р.) - 18648,00 грн. = 3229, 83 грн., і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача, заявлені ним у прохальній частині позову, підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18648,00 грн. основного боргу, 1045,31 грн. 3% річних, 3229,83 грн. інфляційних втрат.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд мі ста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА СОЛЮШНС»(код ЄДРПОУ 32910461, місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 28) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВІДІ КЛУБ»(код ЄДРПОУ 35255345, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. М. Пимоненка, 3 ) суму заборгованості в розмірі 18 648, 00 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 00коп., 3% річних –1045 (одна тисяча сорок п’ять) грн. 31 коп., інфляційні втрати –3229 (три тисячі двісті двадцять дев’ять) грн.. 83 коп., а також 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 23 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                           С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення: 14.02.2011