Рішення № 138995299, 14.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17845/25

Провадження №: 2/752/2850/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропелер» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пропелер» (далі - ТОВ «Пропелер», Товариство) через свого представника Тригуба А.Ю. та підсистему «Електронний суд» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у розмірі 29357,30 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить транспортний засіб марки Renault Dokker, д.н.з. НОМЕР_1 . 05.10.2024 у місті Києві по вулиці Академіка Заболотного, 156/1, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі належного позивачеві автомобіля та транспортного засобу Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року у справі №752/22267/24 відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Станом на момент вказаної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ТДВ «СК «Оберіг» згідно відповідного полісу, у зв`язку із чим позивач звернувся до нього за виплатою страхового відшкодування. Втім, за результатами з`ясування обставин страхового випадку у жовтні 2024 року страховик відповідач запропонував Товариству виплати страхове відшкодування у розмірі 50598,35 грн, а у подальшому 31.12.2024 Національний банк України ухвалив рішення про застосування до ТДВ «СК «Оберіг» заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії. Позивач не погодився із визначеним страховиком розмірі страхового відшкодування та подав йому заяву про виплату такого відшкодування у сумі 92939,24 грн. В обґрунтування такої вимоги ТОА «Пропелер» посилалось на висновок щодо вартості матеріального збитку, де розмір матеріальної шкоди з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та податку на додану вартість був оцінений у розмірі 92939,24 грн.

Як указувало у своїй позовній Товариство, 25.04.2025 Моторне (транспортне) страхове бюро України у визначеному законом порядку через втрату страховиком відповідача ліцензії виплатило йому страхове відшкодування у розмірі 92468,20 грн.

У зв`язку із тим, що суми отриманого страхового відшкодування не достатньо для покриття повної вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Renault Dokker, д.н.з. НОМЕР_1 , позивач, посилаючись на приписи статтей 1166, 1187 та 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його корить різницю між вартістю завданого збитку та розміру фактично виплаченої суми страхового відшкодування, що складає 29357,30 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 для розгляду цивільної справи №752/17845/25 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов. Окрім того, вирішено здійснити повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі шляхом опублікування на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 серпня 2025 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано від ТДВ «СК «Оберіг» копію страхової справи №52687, заведеної за страховим випадком, який настав 05.10.2024 за участю автомобіля Ford Fusion ( НОМЕР_2 ) забезпеченого полісом №ЕР-222975241 від 22.08.2024.

Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заява про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідача на адресу суду не надходило. Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, а також шляхом направлення копії ухвали суду про відкриття провадження на його останню відому адресу місця проживання, проте поштове відправлення повернулося на адресу суду, як неотримане з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також, у відповідності до вимог частини сьомої статті 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) копія позовної заяви з додатками до неї направлялася позивачем на адресу відповідача листом з описом вкладення.

Згідночастини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною восьмою статті 279 ЦПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву, то суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Пропелер»підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом установлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 позивач є власником автомобіля Renault Dokker, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.9).

Як убачається з матеріалів справи, 05.10.2024 о 08 год. 50 хв. у місті Києві по вулиці Академіка Заболотного, 156/1, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі належного позивачеві транспортного засобу Renault Dokker, д.н.з. НОМЕР_1 , та транспортного засобу Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (а.с.10).

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року по справі №752/22267/24 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення.

Згідно описової частини вказаної постанови суду, 05.10.2024 о 08 год. 50 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись у місті Києві по вулиці Академіка Заболотного, 156/1, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення із транспортним засобом Renault Dokker, д.н.з. НОМЕР_1 , тобто своїми діями спричинив дорожньо-транспортну пригоду в результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив пункти 1.2.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Положеннями частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

За офіційними даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказане судове рішення не оскаржувалося в апеляційному порядку та набрало законної сили 23.12.2024.

Відповідно до положень частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки згадана вище постанова суду, якою була установлена вина водія автомобіля Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_2 , у скоєнні ДТП набрала законної сили, то вона в силу частини четвертої статті 82 ЦПК України має преюдиціальне значення. Відтак у даному випадку вина відповідача у завданні власнику застрахованого позивачем матеріальних збитків встановлена та не підлягає доведенню.

Згідно наданої у матеріали справи копії схеми місця ДТП від 05.10.2024, складеної уповноваженим працівниками Департаменту патрульної поліції на місці події, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_2 , на моменту цієї пригоди була застрахована у ТДВ «СК «Оберіг» згідно полісу №222975241 (а.с.10 - зворот).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Пропелер» зверталося до ТДВ «СК «Оберіг» для виплати суми страхового відшкодування та листом останнього від 24.10.2024 за №52687/К страховик відповідача повідомив, що розрахована ним сума страхового відшкодування пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту зносу була визначена в розмірі 50598,35 грн (а.с.12).

25.02.2025 позивач звернувся до СДВ «СК «Оберіг» із заявою про виплату страхового відшкодування, де вказав, що не погоджується із запропонованим розміром страхового відшкодування та просив його здійснити у розмірі 92939,24 грн, оскільки саме у такому розмірі була оцінена вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля зх. урахуванням коефіцієнту його фізичного зносу, на підтвердження чого долучив до своєї заяви копію відповідного звіту №95/01-25 від 27.01.2025.

Так, згідно наданої у матеріали справи копії висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №95/01-25 від 27.01.2025, складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_2 , вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу Renault Dokker, д.н.з. НОМЕР_1 , на дату ДТП - 05.10.2024, становить 129336,28 грн, а вартість матеріального збитку, завданого власнику цього транспортного засобу на дату ДТП складає 99979,98 грн, що становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату ДТП становить 92939,24 грн (а.с.16-29).

31.12.2024 набрало чинності рішення Національного банку України про застосування до ТДВ «СК «Оберг» заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії на здійснення діяльності із страхування.

20.05.2025 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи страховика відповідача - ТДВ «СК «Оберіг».

Згідно наданої суду копії платіжної інструкції №12402 від 25.04.2025 Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило позивачеві виплату в розмірі 92468,20 грен з призначенням платежу : «виплата по справі №118808, згідно наказу №3.1/12600 від 24.04.2025, т.з. НОМЕР_1 » (а.с.30).

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач посилався на те, що у зв`язку із анулюванням ліцензії та ліквідацією юридичної особи страховика відповідача, виплаченої Моторним (транспортним) страховим бюро України регламентної виплати недостатньо для покриття завданих позивачеві матеріальних збитків. Оскільки у рахунок відшкодування збитків МТСБУ виплатило позивачу виплату з урахуванням законодавчих обмежень належної до виплати потерпілому суми страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та податку на додану вартість, то на переконання ТОВ «Пропелер», відповідач, як особа винна у завданні збитків, зобов`язаний сплатити йому різницю між вартістю відновлювального ремонту та виплаченої МТСБУ суми відшкодування.

Так, згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту порушених цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з положеннями частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до пунктів 1, 3 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Положеннями частини другої статті 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом.

Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (пункт 69 статті 1 Закону України «Про страхування» у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Станом на день ухвалення рішення у цій справі, відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ від 21.05.2024 (далі - Закон №3720-ІХ). Зазначений закон введений в дію (окрім деяких норм) з 01 січня 2025 року.

Водночас відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3720-ІХ дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV від 01.07.2004 (далі - Закон №1961-ІV).

З огляду на те, що ДТП сталася 05.10.2024, то до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме Закон №1961-ІV.

Статтею 3 Закон №1961-ІV було встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

За приписами статті 5 Закону №1961-ІV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону №1961-IV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону №1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону №1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 33.3 статті 33 Закону №1961-IV передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Згідно із пунктами 34.2, 34.3, 34.4 статті 34 вказаного Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.2 статті 36 Закону встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону №1961-IV виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV).

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі №545/425/17 та від 11 березня 2020 року у справі №754/5129/15-ц.

Подібні за змістом висновки, зокрема щодо застосування положень частини другої статті 1192 ЦК України, викладено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі №265/5388/20 (провадження №61-14462св21), від 18 травня 2022 року у справі №761/11792/16-ц (провадження №61-42292св18), від 20 червня 2022 року у справі №156/1162/20 (провадження №61-19св22).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №497/470/2021, від 16 січня 2023 року у справі №664/1499/17, від 12 липня 2023 року у справі №591/1861/22, від 14 листопада 2024 року у справі №442/6010/22, отже, правова позиція Верховного Суду з даного питання є усталеною.

Таким чином, системний аналіз указаних положень законодавства, а також усталена судова практика, дають підстави дійти таких висновків, що ТОВ «Пропелер», як власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, має право на в шкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди за рахунок особи, винної у завданні таких збитків. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювана шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування (регламентної виплати) не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода у повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку.

Так, судовим розглядом було встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на момент ДТП була застрахована у ТДВ «СК «Оберіг.

Позивач звертався до страховика відповідача за виплатою страхового відшкодування, проте, ТДВ «СК «Оберіг» повідомило ТОВ «Пропелер» про те, що розрахована ним сума страхового відшкодування пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту зносу була визначена в розмірі 50598,35 грн та відповідно навело у своєму листі №52687/К від 24.10.2024 розрахунок суми страхового відшкодування.

Визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (див. постанови Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в справі №753/21177/16-ц, від 30 червня 2020 року в справі №200/12295/17 та від 03 червня 2021 року по справі №461/2217/19).

При цьому, пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачалося, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази досягнення між ТОВ «Пропелер» та ТДВ «СК «Оберіг» згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування у розмірі, запропонованому страховиком, без проведення відповідної експертизи.

Ба більше, матеріалами справи підтверджено, що позивач не погодився із визначеним страховиком відповідача розміром страхового відшкодування, у зв`язку із чим звернувся до нього із відповідною заявою про виплату такого відшкодування у розмірі 92939,24 грн, надавши копію висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №95/01-25 від 27.01.2025.

Також, судовим розглядом було встановлено, що рішенням Національного банку України від 31.12.2024 до страховика відповідача - ТДВ «СК «Оберіг» було застосовано захід впливу у вигляді анулювання ліцензії на здійснення діяльності із страхування, а у подальшому юридична особа останнього була ліквідована на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 09 квітня 2025 року, про що до було здійснено відповідний запис про припинення юридичної особи.

Відповідно до вимог пункту 20.3 статті 20 Закону №1961-IV у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Матеріалами справи підтверджено, що МТСБУ здійснило позивачеві регламентну виплату в розмірі 92468,20 грн.

Однак, на переконання позивача, розмір виплаченого МТСБУ відшкодування недостатньо для покриття завданої йому матеріальної шкоди, у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу Renault Dokker, д.н.з. НОМЕР_1 .

Тому, відповідач ОСОБА_1 , як особа винна у завданні збитків, на підставі статті 1194 ЦК України зобов`язаний відшкодувати позивачеві різницю між розміром завданої йому шкоди та виплаченою страховиком (МТСБУ) сумою відшкодування, з урахуванням встановлених законодавством обмежень.

Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «Пропелер» в частині розміру матеріальної шкоди, що підлягає стягненню, то суд виходить з наступного.

Так, згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 28 Закону №1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Як визначено у статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

За правилом частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

За частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитків проведення незалежної оцінки є обов`язковим.

Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні ДТП (страхового випадку) повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, висновком (актом) щодо оцінки майна, який має відповідати вимогам вказаного Закону та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (з відповідними змінами), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика).

Висновок про оцінку майна є належним і допустимим доказом на підтвердження завданих збитків, внаслідок ДТП, у вигляді витрат, які власник пошкодженого автомобіля мусить зробити для відновлення свого майна (вартості відновлювального ремонту).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 77-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Дослідженням наданого позивачем висновком щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №95/01-25 від 27.01.2025 та додатків до нього встановлено, що за своєю формою та змістом він відповідає загальним засадам оцінки майна і Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Будь-яких ґрунтовних заперечень щодо неналежності та недопустимості вказаного висновку стороною відповідача в ході розгляду справи судом висловлено не було.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вказаний вище висновок є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки Renault Dokker, д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП.

Визначаючи суму, що підлягає стягненню з відповідача, суд окремо дослідив питання включення податку на додану вартість (ПДВ) до складу реальних збитків.

Суд установив, що позивач просив стягнути різницю між повною вартістю відновлювального ремонту відповідно до Висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №95/01-25 від 27.01.2025, у розмірі 129336,28 грн (в яку включено ПДВ) та вартістю оціненого матеріального збитку, що становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу запасних частин - 99979,98 грн.

Так, згідно наданої суду копії висновку №95/01-25 від 27.01.2025 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача у вказаній вище ДТП визначена в розмірі 129336,28 грн. Коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Renault Dokker, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 0,41.

Вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу запасних частин вказаного транспортного засобу складає 99979,98 грн, а розмір витрат на проведення відновлювального ремонту з урахуванням зносу та зменшеного податку на додану вартість на запасні частини визначений у розмірі 92939,24 грн.

Водночас у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №757/22706/15-ц вказано, що «у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком».

У постанові від 30 липня 2025 року у справі №200/6829/19 Верховний Суд зробив висновок, що «податкові зобов`язання, пов`язані з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином, у випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов`язання не виникають».

У постанові від 15 жовтня 2020 року справі №755/7666/19 Верховний Суд, розглядаючи спір про стягнення з винної особи різниці між вартістю виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля і сумою страхового відшкодування, зробив висновок, що «у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування. Отже ПДВ входить до суми страхового відшкодування та може бути повернуто потерпілій особі страховиком після надання відповідних документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту".

У цій же постанові Верховний Суд зробив прямий висновок, що розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із винної особи становить різницю між повною вартістю відновлювального ремонту та сумою страхового відшкодування, та сумою ПДВ, що входить до суми страхового відшкодування

У матеріалах цієї справи відсутні будь-які докази (чеки, акти виконаних робіт, квитанції) фактичного здійснення відновлювального ремонту автомобіля позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність виключення суми ПДВ, що входить до суми страхового відшкодування, із розрахунку реальних збитків, які підлягають стягненню з відповідача, оскільки обов`язок виплатити ПДВ лежить на страховику після надання підтверджуючих документів про проведений ремонт. Стягнення суми ПДВ з винної особи до моменту фактичного ремонту та вичерпання лімітів страхової виплати є безпідставним.

Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права, у разі фактичного здійснення ремонту на СТО, яка є платником ПДВ, та надання відповідних підтверджуючих документів, звернутися за доплатою суми ПДВ безпосередньо до страховика (МТСБУ) в межах залишку ліміту страхового відшкодування, а в частині ПДВ, що перевищує ліміт відповідальності страховика (МТСБУ), - безпосередньо до відповідача, як особи, відповідальної за шкоду.

У зв`язку із викладеним вище, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 22315,65 грн (129336,28 грн (вартість відновлювального ремонту) - 99979,98 грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу) - 7040,65 грн ПДВ (99979,98 грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу) - 92939,24 грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу та зниження на суму ПДВ)).

Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом враховується, що своїми процесуальними правами відповідач розпорядився на власний розсуд, клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, а також відзив не подавав.

А тому позивач, отримавши від МТСБУ регламентну виплату, якої недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, має право на відшкодування відповідачем вказаної вище різниці між фактичним розміром шкоди і розміром відповідного відшкодування з урахуванням встановлених спеціальним законодавством обмежень, а також за вирахуванням суми ПДВ, з огляду на відсутність доказів, підтверджуючих виконання ремонтних робіт пошкодженого автомобіля та включення податку на додану вартість (ПДВ) до складу реальних збитків.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язанні з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи убачається, що при зверненні до суду із позовом у цій справі позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 3028 грн, тобто у розмірі 1% від ціни позову, як це було передбачено підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Втім, відповідно до вимог частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору

Відтак, ураховуючи той факт, що позивачем було подано до суду позовну заяву в електронній формі через підсистему «Електронний суд», а за подачу позову підлягав сплаті судовий збір саме у розмірі 2422,40 грн (3028 грн х 0,8), то відповідно до приписів частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1841,27 грн, тобто пропорційно до загального розміру задоволених позовних вимог (76,01%).

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропелер» до ОСОБА_1 про відшкодування шкодизадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропелер» 22315,65 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1841,27 грн.

У задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пропелер», адреса місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, село Чайки, вулиця Антонова, будинок №2, код ЄДРПОУ - 36380107;

2. Відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .

Повне рішення складено 13.08.2026.

Суддя А.О. Митрофанова