Рішення № 138995298, 14.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 753/1803/25

Провадження №: 2/752/2134/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого майнового відшкодування,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2025 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ, Бюро) через підсистему «Електронний суд» звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого майнового відшкодування у розмірі 40283,08 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 12.09.2023 о 10 год. 46 хв. у місті Києві по вулиці Бориспільській, 43, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Deawoo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2023 року по справ і№753/16913/23 відповідача було визнано винним у вчиненні вказаної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 та частиною п`ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП).

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як винної особи за шкоду, завдану майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, не була забезпечена за полісом обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Потерпілий своєчасно звернувся до позивача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування.

Позивач відповідно до пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив розгляд вказаного випадку, визначив розмір заподіяного збитку та здійснив на користь потерпілої особи регламентну виплату в сумі 38779,58 грн. Крім того, позивачем були понесені витрати на послуги експерта в сумі 1503,50 грн.

Отже, МТСБУ виконало покладений на нього обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини водія транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. У зв`язку із цим, у позивача на підставі статті 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини другої статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», після проведення виплати потерпілій особі виникло право зворотної вимоги до відповідача. Відтак, оскільки відповідач у добровільному порядку не відшкодовує Бюро збитки, завдані у зв`язку із здійсненням регламентної виплати, позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом відповідно до вимог якого просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму виплаченого майнового відшкодування у розмірі 40283,08 грн та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору в розмірі 3028 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоду в порядку регресу було передано за територіальною підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 для розгляду цивільної справи №753/1803/25 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.

Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заява про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, шляхом направлення копії ухвали суду про відкриття провадження разом із копією позовної заяви з додатками на його адресу зареєстрованого місця проживання, проте поштове відправлення повернулося на адресу суду, як неотримане з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до положень пункту 4 частини восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що на поштовому повідомленні проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача, в силу положень пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається, що поштове відправлення вручено відповідачеві та він є повідомленим про розгляд справи.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі №465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі №759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі №725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги МТСБУ підлягають задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом установлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 є власником автомобіля Deawoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.10).

Відповідно до постанови Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2023 року, у справі №753/16913/23, судом встановлено, зокрема те, що ОСОБА_1 12.09.2023 о 10 год. 46 хв. по вулиці Бориспільській, 43, в місті Києві, керуючи транспортним засобом «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи на дорогу з житлової зони здійснив зіткнення з автомобілем «Део», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по дорозі, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів, чим порушив пункт 10.2 Правил дорожнього руху України.

Вказаною постановою суду ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення (а.с.4).

Відповідно до положень частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, відповідальною особою за завдані збитки у вказаній вище ДТП є відповідач.

Статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування)

Згідно преамбули Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (тут і далі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1961-IV), цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 5 Закону №1961-IV визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 11 Закону №1961-IV, страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Як убачається з перевірки чинності полісу внутрішнього страхування, яка надана позивачем, при перевірці чинності полісу внутрішнього страхування за пошуковими параметрами «Поліс на ТЗ з державним номером № НОМЕР_1 » станом на 12.09.2023 отримано інформацію, що поліс не знайдено (а.с.5).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону №1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону №1961-IV, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону №1961-IV, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

15.09.2023 володілець автомобіля «Deawoo», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 звернулася до Бюро із повідомленням про казану вище дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулася 12.09.2023 у м.Києві за участі належного їй автомобіля та автомобіля «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача (а.с.6-7).

Також, 18.09.2023 власник пошкодженого транспортного засобу «Deawoo», д.н.з. НОМЕР_2 , подав позивачеві заяву, де посилаючись на статтю 35 та пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV, просив здійснити відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди. Належне відшкодування просив здійснити шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок за наданими реквізитами (а.с.8-10).

Так, згідно пункту 40.3 статті 40 Закону №1961-IV, МТСБУ має право залучати експертів або юридичних осіб, у штаті яких є експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.

Пунктом 41.4 статті 41 Закону №1961-IV визначено, що МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат.

Як убачається зі звіту №23.10.164-95963 від 20.10.2023 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту автомобіля Deawoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент даного дослідження становить 52999,55 грн без врахування податку на додану вартість, величина коефіцієнта фізичного зносу оцінюваного КТЗ становить 0,7%, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням такого зносу становить 39981,76 грн (а.с.11-22).

Відповідно до довідки №1 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих від 15.12.2023, МТСБУ визначено остаточну суму 38779,58 грн, яка підлягає виплаті ОСОБА_3 у зв`язку з пошкодженням його автомобіля «Deawoo», д.н.з. НОМЕР_2 , у дорожньо-транспортній пригоді, яка відбулася 12.09.2023 з вини водія ОСОБА_1 , у якого на момент пригоди був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (а.с.30).

Наказом МТСБУ від 18.12.2023 за №4.1/22135 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 », відповідно до статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», приймаючи до уваги довідку №1 від 15.12.2023, надано Управлінню фінансів розпорядження сплатити на рахунок ОСОБА_3 38779,58 грн за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.с.29).

Згідно платіжної інструкції №979491 від 19.12.2023, МТСБУ перерахувало на рахунок ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 38779,58 грн, як виплату по справі №95963, згідно наказу №4.1/22135 від 18.12.2023 (а.с.31).

Окрім того, МТСБУ за надані ФОП ОСОБА_4 послуги експерта по справі №95963, згідно рах. №23.10164-95963 від 20.10.2023, сплачено замовнику дослідження грошові кошти у сумі 1503,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №977260 від 30.10.2023, (а.с.32, 33).

Таким чином, фактичні витрати МТСБУ на відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою по страховому випадку складають в сумі 40283,08 грн

Отже, МТСБУ виконало покладений на нього обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не забезпечив цивільно-правову відповідальність.

Тому, позивач, відшкодувавши потерпілому суму регламентної виплати, отримав право вимоги до винуватця ДТП, який не застрахував цивільно-правову відповідальність в розмірі понесених фактичних витрат, в порядку зворотної вимоги (регресу).

Згідно частини першої статті 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень частини першої статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Як встановлено частиною другою статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У відповідності до пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статтей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,- незалежно від наявності вини.

Пунктом 38.2.1 статті 38 Закону №1961-IV передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

У матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем відшкодування понесених позивачем збитків.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

На підставі статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

У ході судового розгляду відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позовну заяву із викладом будь-яких заперечень проти позову, не оспорив визначену вартість завданого власнику пошкодженого транспортного засобу матеріального збитку, не оспорив правильність розрахунку позивачем суми регламентної виплати та інших понесених ним витрат з її виплати.

Отже, оскільки з вини відповідача, який керував 12.09.2023 автомобілем «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої заподіяно механічні пошкодження транспортного засобу «Deawoo», д.н.з. НОМЕР_2 , на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач, у встановленому вимогами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив регламентну виплату для відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу «Deawoo», д.н.з. НОМЕР_2 , заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди, сплатив за послуги аварійного експерта, а також зважаючи, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. А відтак, з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягає стягненню 40283,08 грн завданої шкоди у порядку регресу.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Тому, відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого майнового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 38779,58 грн, а також понесені витрати пов`язані з встановленням розмірів збитку в сумі 1503,50 грн та судовий збір у розмірі 3028 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України, адреса: місто Київ, бульвар Русанівський, будинок №8, код ЄДРПОУ 21647131;

2. Відповідач - ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .

Повне рішення складено 14.08.2026.

Суддя А.О. Митрофанова