Ухвала суду № 138995192, 14.08.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11445/25

Провадження № 1-кп/727/183/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

судді доповідача : ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретаря: ОСОБА_4 ,

прокурора: ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6

захисника: ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальне провадження по обвинуваченню: ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.156, ч.4 ст. 301-1, ч.2 ст. 301, ч.1 ст.301-1, ч.3 ст. 149 КК України,

ВСТАНОВИВ :

У провадженні Шевченківського районного суду м.Чернівці перебуває на розгляді кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.156, ч.4 ст. 301-1, ч.2 ст. 301, ч.1 ст.301-1, ч.3 ст. 149 КК України.

В судовому засіданні прокурор звернулася до суду із клопотанням про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою.

В обґрунтування клопотання посилалася на те, що у не встановлений слідством час ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , користуючись власним мобільним телефоном марки «Xiaomi», моделі «POCO С40», авторизувався в мобільному застосунку «Viber» за власним номером мобільного телефону НОМЕР_1 , у липні 2023 року розпочав листування із малолітньою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час листування із малолітньою ОСОБА_10 у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на розбещення малолітньої ОСОБА_10 .. Так, упродовж липня - вересня 2023 року, перебуваючи у невстановленому органом досудового розслідування місці, ОСОБА_8 , переслідуючи єдиний злочинний умисел, протиправно, з метою задоволення власної статевої пристрасті, усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер своїх дій, направлених на порушення нормального фізичного, психічного розвитку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , достовірно знаючи, що вона є малолітньою, використовуючи при цьому безпорадний стан потерпілої, яка не могла правильно розуміти сутність та характер вчинюваних з нею дій сексуального характеру, внаслідок свого віку, через мобільний месенджер «Viber» вів із малолітньою ОСОБА_9 , яка на той час перебувала по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цинічні розмови на сексуальні теми та ознайомив її із порнографічними зображеннями.

Також, у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , всупереч моральним засадам суспільства в частині заборони розповсюдження вульгарно-натуралістичних, цинічних способів демонстрації статевих органів та статевих відносин, що посягають на основні принципи суспільної моралі у сфері статевих стосунків та знаходяться в явній суперечності з існуючими в суспільстві традиціями, а також завдають шкоди моральному вихованню людей, особливо малолітніх та неповнолітніх, що призводить до деформації моральних уявлень і понять про сексуальні відносини між людьми, діючи в порушення вимог ст. 2 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 року, в порушення вимог ст. ст. 1, 2 Міжнародної конвенції «Про припинення обігу порнографічних видань та торгівлі ними», укладеної в Женеві 12.09.1923, а також Конвенції Ради Європи «Про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», яку ратифіковано Україною 20 червня 2012 року, вчинив злочин проти моральності при наступних обставинах.

Так, у вересні 2023 року, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 перебуваючи у невстановленому органом досудового розслідування місці, переслідуючи злочинний умисел, спрямований на розповсюдження графічних файлів та відеопродукції порнографічного характеру, використовуючи власний мобільний телефон, марки «Xiaomi» моделі «POCO С40», умисно через мобільний застосунок «Viber» із власного номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , у нічний час, коли ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, що потерпіла є малолітньою, розповсюдив, шляхом надіслання на її мобільний номер, зображення та відеопродукцію, яка відповідно до висновку експерта від 28.12.2023. № СЕ-19/107-23/11236-МЗ, відноситься до порнографії.

Поряд з цим, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , всупереч моральним засадам суспільства щодо заборони виготовлення вульгарно-натуралістичних, цинічних способів демонстрації статевих органів та статевих відносин, що посягають на основні принципи суспільної моралі у сфері статевих стосунків та знаходяться в явній суперечності з існуючими в суспільстві традиціями, а також завдають шкоди моральному вихованню людей, особливо неповнолітніх, що призводить до деформації моральних уявлень і понять про сексуальні відносини між людьми, діючи в порушення вимог ст. 2 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 року, в порушення вимог ст. ст. 1, 2 Міжнародної конвенції «Про припинення обігу порнографічних видань та торгівлі ними», укладеною в Женеві 12.09.1923, а також Конвенції Ради Європи «Про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», яку ратифіковано Україною 20 червня 2012 року, повторно став на шлях вчинення умисних злочинів, які вчинив при наступних обставинах.

Так, у липні 2023 року, у невстановлений органом досудового розслідування час, ОСОБА_8 , перебуваючи у не встановленому місці, переслідуючи мету виготовлення дитячої порнографії, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є малолітньою, використовуючи при цьому безпорадний стан потерпілої, яка не могла правильно розуміти сутність та характер вчинюваних з нею дій, внаслідок свого віку, через мобільний месенджер «Viber», установлений на його телефоні марки «Xiaomi» моделі «POCO С40» із власного номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , вів із малолітньою ОСОБА_9 , яка на той час перебувала по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цинічні розмови на сексуальні теми, у ході яких примусив останню створити зображення порнографічного характеру, які відповідно до висновку експерта від 04.04.2025 № СЕ-19/109-25/5333-МЗ належать до дитячої порнографії.

Також, у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , всупереч моральним засадам суспільства в частині заборони виготовлення та зберігання вульгарно-натуралістичних, цинічних способів демонстрації статевих органів та статевих відносин, що посягають на основні принципи суспільної моралі у сфері статевих стосунків та знаходяться в явній суперечності з існуючими в суспільстві традиціями, а також завдають шкоди моральному вихованню людей, особливо неповнолітніх, що призводить до деформації моральних уявлень і понять про сексуальні відносини між людьми, діючи в порушення вимог ст. 2 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 року, в порушення вимог ст. ст. 1, 2 Міжнародної конвенції «Про припинення обігу порнографічних видань та торгівлі ними», укладеною в Женеві 12.09.1923, а також Конвенції Ради Європи «Про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», яку ратифіковано Україною 20 червня 2012 року, став на шлях вчинення умисного злочину, який вчинив при наступних обставинах.

Так, приблизно з липня 2020 року по 25 жовтня 2024 року, ОСОБА_11 , у тому числі, за місцем свого проживання, а саме у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , попередньо отримавши доступ до дитячої порнографії, реалізовуючи свій злочинний умисел, на особистому мобільному телефоні, марки «Xiaomi» моделі «РОСО С40», умисно зберігав без мети збуту чи розповсюдження фотозображення та відеозаписи, які згідно висновку судової мистецтвознавчої експертизи від 04.04.2025 № CE-19/109-25/5333-МЗ відносяться до дитячої порнографії.

В обґрунтування обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 прокурор покладає наявність обставин, які свідчать про те, що обрання іншого виду запобіжного заходу не забезпечить у повній мірі виконання обвинуваченим покладених процесуальних обов`язків та не надасть реальної змоги запобігти встановленим ризикам , що передбачені:

п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду,

- п.3 ч.1 ст.177 КПК України, тобто незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні,

- п.5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення.

У зв`язку з наведеним прокурор просила продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити збільшений розмір застави в розмірі 450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Представник потерпілої ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора.

Обвинувачений вказав, що наоазі не існує тих ризиквів та обставин про які вказує прокурор. Цілодобовий домашній арешт забезпечить його надежну процесуальну поведінку, тому немає необхідності йому перебувати під вартою. Проситьзастосувати щодо нього запобіжний захід не повязаний з триманням під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 вказала, що жодних ризиків на які вказує прокурор не існує. На даний час судом досліджені докази, речові докази, допитані свідки, тому немає підстав вважати, що обвинувачений перешкодить судовому розгляду у справі чи порушуватиме процесуальну поведінку.

Суд розглянувши заявлене клопотання, приходить до наступного:

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на потерпілих, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, при обранні запобіжного заходу слід також прийняти до уваги наявність обгрунтованої підозри про вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 злочину; тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі доведення винним у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачуються; наявний ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 301, ч. 1 ст. 301-1 та ч. 4 ст. 301-1 , ч. 3 ст. 149 КК України КК

України, один з яких у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від дев"яти до п`ятнадцяти років , відтак у відповідності з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України судом встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України таких як:

переховуватися від органів досудового слідства; незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Крім того, існує ризик вчинення ним нових кримінальних правопорушень стосовно малолітніх чи неповнолітніх осіб, зважаючи на системний і тривалий характер раніше скоєних злочинів.

Колегією суддів не встановлено підстав, які б свідчили про відсутність вищеназваних ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 .

З огляду на наведені обставини колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою , оскільки не застосування такого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам.

У відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України, суд вважає за необхідне визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави

Відповідно до ч.4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Межі розміру застави залежать, зокрема, і від ступеня тяжкості злочину, у вчиненні якого особа підозрюється.

Відповідно до ст. 12 КК України один із злочинів, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , передбачений ч.4 ст. 301-1 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів, за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 15 років.

Пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, частиною 5 вказаної статті регламентовано, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Колегія суддів , враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 особливо тяжкого злочину, пов`язаного зі створенням та розповсюдженням дитячої порнографії, обставини інкримінованого злочину, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також інші фактичні обставини кримінального провадження, у цьому конкретному випадку визначає заставу, як альтернативний запобіжний захід в розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб , що становить 1 362 600 гривень, та є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і відповідає меті застосування запобіжного заходу.

Визначений розмір застави узгоджується із вимогами ст.182 КПК України та позицією ЄСПЛ, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом задля забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

На думку суду, перспектива втрати такого розміру застави буде належною гарантією задля запобігання встановленим ризикам та забезпечення дотримання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 176 - 178, 183, 184, 193, 194 КПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Чернівецькій слідчий ізолятор» терміном на 60 днів до 11 жовтня 2026 року.

Одночасно після застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення виконання ОСОБА_8 обов`язків, визначених КПК України, визначити запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1 362 600 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: Одержувач - ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код ЄДРПОУ: 26311401, МФО 820172, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, рахунок: UA548201720355279001000008745, призначення платежу застава (із зазначенням інформації про ухвалу суду, прізвище ім`я по-батькові обвинуваченого).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утриматися від спілкування із потерпілою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та свідками;

4) здати на зберігання свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 11 жовтня 2026 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово Шевченківський районний суд м. Чернівці.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 7 днів з часу її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді : ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3