Рішення № 138995176, 11.08.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/16333/25

Провадження № 2/727/364/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Чебан В.М.

при секретарі Миронюк Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернівці цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу №72 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ЖБК №72 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Зазначає, що відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2 .

Вказує, що ЖБК №72 створений для обслуговування багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та є колективним споживачем житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з обслуговування ліфтів, вивезення побутових відходів та постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна будинку.

Зазначає, що у зв`язку з користуванням житлово-комунальними послугами та утриманням багатоквартирного будинку на відповідачів покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі вносити відповідну плату, у тому числі витрати на утримання будинку, обслуговування ліфтів, вивезення сміття та електроенергію. При цьому надані позивачем помісячні розрахунки містять відомості про здійснені нарахування, проведені оплати та залишок заборгованості.

Стверджує, що відповідачі належним чином обов`язок щодо оплати житлово-комунальних послуг не виконували, здійснювали платежі несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за період із 01 липня 2017 року по 30 листопада 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 30379,52 грн.

Зазначає, що строк позовної давності ним не пропущено, оскільки строк, визначений статтею 257 ЦК України, з 02 квітня 2020 року був продовжений на період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби «COVID-19», а надалі перебіг позовної давності зазнав змін у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні. У зв`язку із цим позивач вважає, що вимоги про стягнення заборгованості, яка почала формуватися з липня 2017 року, заявлені в межах установленого законом строку.

Також, вказує, що у вересні 2025 року ЖБК №72 звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги, за результатами розгляду якої 13 жовтня 2025 року було видано судовий наказ, який у подальшому ухвалою суду від 13 листопада 2025 року скасовано з роз`ясненням заявнику права звернутися до суду з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

На підставі викладеного позивач ЖБК №72 просить суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ЖБК №72 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 30379,52 грн., а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1950,00 грн.

Голова правління ЖБК №72 Палагнюк О.М. в судове засідання не з`явився, однак спрямував до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що заявлені ЖБК №72 позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх представник адвокат Лабік Г.І. в судове засідання не з`явились, однак представник відповідачів спрямував до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, у якій просив суд відмовити у задоволенні вищевказаного позову ЖБК №72 у повному обсязі.

Крім цього, згідно спрямованих до суду представником відповідачів відзиву на позов та письмових пояснень, останній вказує, що заявлена ЖБК №72 заборгованість у розмірі 30379,52 грн. не підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами, а наданий позивачем розрахунок складений ним в односторонньому порядку та, на думку сторони відповідачів, сам по собі не підтверджує виникнення заборгованості саме у заявленому розмірі.

Вказує, що житлово-комунальні послуги оплачувалися відповідачами, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено відповідні банківські квитанції та інші платіжні документи.

Представник відповідачів зазначає, що відповідачка ОСОБА_1 з 2004 року фактично проживає за іншою адресою, у спірній квартирі не мешкає та житлово-комунальними послугами за цією адресою не користується.

Стверджує, що сама по собі реєстрація місця проживання відповідачів у спірній квартирі не підтверджує фактичного проживання та користування ними відповідними послугами. Вважає, що надана позивачем довідка з домової книги має лише обліковий характер та не є достатнім доказом фактичного проживання відповідачів протягом усього періоду, за який здійснено нарахування.

Вказує, що позивачем не доведено членство відповідачів у ЖБК №72, оскільки до матеріалів справи не додано заяв про вступ до кооперативу, рішень про прийняття їх членами кооперативу, реєстру членів ЖБК чи інших документів, які б підтверджували виникнення між сторонами членських правовідносин, у зв`язку із цим вважає, що рішення органів управління кооперативу щодо встановлення внесків не можуть безумовно покладати на відповідачів відповідні майнові обов`язки.

Крім цього, зазначає, що позивачем не підтверджено належними первинними документами фактичне надання всіх послуг та виконання робіт, за які проводилися нарахування, а також не надано в повному обсязі документів, які давали б можливість перевірити правомірність застосованих протягом усього спірного періоду тарифів і внесків.

Стверджує, що до матеріалів справи долучені окремі рішення загальних зборів щодо розміру внесків, однак такі рішення відсутні за частину періоду, за який заявлено вимоги.

Вказує, що до помісячних розрахунків позивачем включено нарахування, позначені як «кредит за вікна» та «кредит за утеплення», при цьому договорів, рішень зборів, розрахунків чи інших первинних документів, які б підтверджували підстави та розмір таких нарахувань, позивачем не надано, у зв`язку з чим представником відповідачів заявлялося клопотання про витребування відповідних документів.

Зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не враховує належним чином здійснені відповідачкою ОСОБА_2 протягом спірного періоду платежі, на підтвердження яких до матеріалів справи долучено банківські квитанції, що, на думку сторони відповідачів, мають бути враховані при визначенні фактичного розміру заборгованості.

А також, стверджує, що до заявлених вимог підлягає застосуванню позовна давність, оскільки заборгованість складається із щомісячних періодичних платежів, а тому перебіг позовної давності має визначатися окремо щодо кожного з них, та вважає, що посилання позивача на продовження відповідних строків у період карантину та воєнного стану саме по собі не є достатньою підставою для стягнення всієї заборгованості починаючи з липня 2017 року.

На підставі викладеного, представником відповідачів адвокат Лабік Г.І. просить суд відмовити у задоволенні позову ЖБК №72, застосувати наслідки спливу позовної давності щодо вимог, за якими такий строк пропущений, врахувати здійснені відповідачами платежі при визначенні фактичного розміру заборгованості, а також відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх розмір.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.01.2026 року було відкрито провадження у справі №727/16333/25 (провадження №2/727/364/26) за позовом ЖБК №72 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги; призначено підготовче судове засідання на 04 лютого 2026 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.01.2026 року було закрито підготовче провадження та призначити вищевказану цивільну справу до судового розгляду по суті на 14 травня 2026 року.

Так, відповідно до наданого суду Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.8-11) та Статуту Житлово-будівельного кооперативу №72 (а.с.12-22) вбачається, що ЖБК №72 є юридичною особою, створеною для обслуговування багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та здійснює діяльність, пов`язану з утриманням і обслуговуванням цього будинку та прибудинкової території.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 60,7 кв.м., належить на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири №1352 від 03 липня 2020 року, розмір частки 1/1 (а.с.6).

Згідно з наданою суду позивачем випискою з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію (а.с.7) вбачається, що загальна площа вищевказаної квартири АДРЕСА_1 становить 60,7 кв.м., та за цією адресою зареєстровано три особи, зокрема: відповідачка ОСОБА_1 (з 13.11.1996 року), відповідачка ОСОБА_3 (з 12.04.2005 року) та власник квартири відповідачка ОСОБА_2 .

Зазначені відомості щодо реєстрації відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 за спірною адресою: АДРЕСА_2 , також узгоджуються з отриманими судом відомостями адресно-довідкового обліку (а.с.39, 41).

Відповідно до наданих позивачем помісячних розрахунків комунальних платежів за квартирою АДРЕСА_3 вбачається, що протягом періоду з 01 липня 2017 року по 30 листопада 2025 року позивач ЖБК №72 здійснювало нарахування за утримання та обслуговування будинку, обслуговування ліфтів, вивезення побутових відходів та електроенергію, із відображенням нарахованої плати за попередні місяці, здійснених платежів, залишку заборгованості та поточних нарахувань; станом на 30 листопада 2025 року позивачем визначено загальну заборгованість у розмірі 30379,52 грн. (а.с.25-35).

На підтвердження правомірності нарахування внесків на утримання будинку позивачем надано суду витяги з протоколів загальних зборів співвласників будинку, якими у різні періоди визначався розмір внесків з відшкодування витрат на утримання житлового будинку та прибудинкової території, а саме: від 14 грудня 2017 року у розмірі 2,50 грн. за 1 кв.м. (а.с.79), від 22 грудня 2022 року 3,30 грн. за 1 кв.м. (а.с.78), від 24 січня 2024 року 4,00 грн. за 1 кв.м. (а.с.77) та від 30 січня 2025 року 5,00 грн. за 1 кв.м. (а.с.76).

Крім цього, на підтвердження фактичного отримання ЖБК №72 відповідних послуг для забезпечення потреб багатоквартирного будинку до матеріалів справи позивачем долучено договори з підприємствами-надавачами послуг, зокрема щодо поводження з побутовими відходами та обслуговування ліфтів, а також рахунки й акти приймання-передавання електричної енергії.

Так, з наявного в матеріалах справи з договору №МК-Н-015/25 від 01 березня 2025 року про надання послуги з управління побутовими відходами, укладеного між ЖБК №72 та ТОВ «МАКС КЛІН СІТІ», вбачається, що споживачем відповідної послуги є ЖБК №72, а адресою поводження з побутовими відходами визначено будинок АДРЕСА_2 (а.с.86-88, 90-91).

Крім цього, матеріали справи містять господарський договір на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, укладений між ЖБК №72 як замовником та КП «Чернівціміськліфт» як підрядником, який діяв з 01 травня 2018 року до 31 грудня 2018 року, та, який за відсутності заяви однієї зі сторін про його припинення, підлягав щорічній пролонгації (а.с.80).

На підтвердження фактичного виконання робіт з обслуговування ліфтів також надано акт виконаних робіт (наданих послуг) за вересень 2025 року, складений між ЖБК №72 та ТОВ «ДОВБУШ-БУД», щодо технічного обслуговування та ремонту ліфтів у будинку АДРЕСА_2 (а.с.81-82)

Також, у матеріалах справи наявні документи, що підтверджують договірні відносини ЖБК №72 у сфері електропостачання, зокрема лист Чернівецького РЕМ АТ «Чернівціобленерго» про направлення кооперативу додаткової угоди до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, а також акт прийняття-передавання товарної продукції за жовтень 2025 року та відповідний рахунок, складені ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» щодо постачання електричної енергії ЖБК №72 (а.с.83-85).

При цьому, відповідно до ст. 322 ЦК України вбачається, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 вищевказаного Закону вбачається, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні із споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно з абз. 3 ст. 156 ЖК України серед іншого вбачається, що повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

При цьому, статтею 12 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» вбачається, що до витрат на управління багатоквартирним будинком належать, зокрема: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

При цьому, судом встановлено, що ЖБК №72 здійснює обслуговування багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , а фактичне отримання кооперативом послуг, пов`язаних з утриманням цього будинку, підтверджується наявними у матеріалах справи договорами, актами виконаних робіт, рахунками та іншими первинними документами.

Водночас, відсутність укладеного між ЖБК №72 та відповідачами окремого письмового договору сама по собі не звільняє їх від обов`язку оплачувати фактично отримані житлово-комунальні послуги та витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі №520/16591/16-ц (провадження №61-20985св18), зазначивши, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

При цьому, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , тоді як відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані у вказаній квартирі, що підтверджується вищезазначеними наявними у матеріалах справи відомостями про реєстрацію їх місця проживання.

За наведених обставин, на відповідачку ОСОБА_2 як власника квартири покладено обов`язок нести витрати на утримання належного їй майна та спільного майна багатоквартирного будинку, а відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 як дієздатні особи, зареєстровані у житлі споживача, відповідно до ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» нарівні зі споживачем несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з їх оплати.

При цьому, посилання представника відповідачів на фактичне проживання відповідачки ОСОБА_1 з 2004 року за іншою адресою (а.с.184-185) не спростовує факту її реєстрації у спірній квартирі та передбаченого законом обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг за місцем такої реєстрації у межах періоду дії відповідного правового регулювання.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2019 року у справі №335/479/17 (провадження №61-22435св18), зазначивши, що проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, якщо матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у відповідній квартирі.

Разом із тим, сам факт виникнення у відповідачів обов`язку з оплати відповідних послуг не свідчить про обґрунтованість усієї заявленої позивачем ЖБК №72 до стягнення суми в розмірі 30379,52 грн., оскільки кожна складова наданого позивачем розрахунку підлягає перевірці судом щодо підстав її нарахування та правильності визначення її розміру.

Так, Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №464/5267/16-ц (провадження №61-26338св18) зазначив, що кооперативи при визначенні розміру внесків повинні виходити з розміру витрат на утримання будинку і прибудинкової території, передбачених кошторисом кооперативу, який затверджується загальними зборами.

При цьому, на підтвердження розміру внесків на утримання будинку ЖБК №72 надано вищезазначені рішення загальних зборів, якими такі внески встановлювалися у розмірі 2,50 грн., 3,30 грн., 4,00 грн. та 5,00 грн. за 1 кв.м. відповідно, а тому доводи сторони відповідачів про повну відсутність документального підтвердження розміру таких внесків суд вважає безпідставними.

Водночас, із помісячних розрахунків вбачається включення до заборгованості окремих нарахувань за «кредит за вікна» на загальну суму 579,69 грн. та «кредит за утеплення» на загальну суму 4085,00 грн., тобто всього 4664,69 грн. (а.с.25-35), однак рішень загальних зборів, договорів, кошторисів чи інших належних документів, які б підтверджували підставу покладення на відповідачів обов`язку зі сплати вказаних сум, позивачем суду не надано, у зв`язку із чим зазначені 4664,69 грн. підлягають виключенню із заявленого розміру заборгованості.

При цьому, спрямовані до суду позивачем окремі частини договорів застави майнових прав (а.с.92-93) у тому обсязі, в якому вони долучені до матеріалів справи, не дають суду можливості встановити предмет та істотні умови відповідних зобов`язань, розмір понесених ЖБК №72 витрат, порядок їх розподілу між власниками квартир, а також безпосередній зв`язок цих договорів із нарахованими відповідачам платежами за «кредит за вікна» та «кредит за утеплення», у зв`язку із чим такі документи не підтверджують правомірність включення вказаних сум до складу спірної заборгованості.

Крім цього, включені позивачем до помісячних розрахунків нарахування за позицією «насоси тепломережі» у загальному розмірі 409,48 грн. належними доказами не підтверджені, оскільки матеріали справи не містять рішення уповноваженого органу ЖБК №72, кошторису чи первинних документів, які б підтверджували підстави та розмір таких витрат, а тому вказана сума також підлягає виключенню із заявленого розміру заборгованості (а.с.25-35).

Також, судом встановлено, що у розрахунках за серпень, вересень, жовтень та листопад 2025 року (а.с.25-35) плата за управління побутовими відходами нараховувалася виходячи із чотирьох осіб у розмірі 247,00 грн. щомісячно, тоді як матеріалами справи підтверджується наявність лише трьох осіб, яких позивач мав підстави враховувати при такому нарахуванні, у зв`язку із чим належний щомісячний розмір плати становив 185,25 грн. (61,75 грн. х 3 особи), а зайве нарахування за чотири місяці становить 247,00 грн. ((247,00 грн. 185,25 грн.) х 4 місяці).

Крім цього, оскільки рішенням загальних зборів від 30 січня 2025 року (а.с.76) внесок на утримання будинку у розмірі 5,00 грн. за 1 кв.м. визначено саме з 30 січня 2025 року, нарахування позивачем за січень 2025 року плати за весь місяць у розмірі 303,50 грн. (60,7 кв.м. х 5,00 грн.) суд вважає необґрунтованим у відповідній частині, оскільки за попередньо встановленим розміром 4,00 грн. за 1 кв.м. (а.с.77) плата становила 242,80 грн. (60,7 кв.м. х 4,00 грн.), у зв`язку із чим із розрахунку підлягає виключенню різниця у сумі 60,70 грн.

При цьому, суд, у будь-якому разі, має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові у справі №210/2222/14-ц (провадження №61-28237св18).

За наведених обставин, із заявленої позивачем заборгованості у розмірі 30379,52 грн. підлягають виключенню 4664,69 грн. нарахувань за «кредит за вікна» та «кредит за утеплення»; 409,48 грн. за позицією «насоси тепломережі»; 247,00 грн. надмірно нарахованої плати за управління побутовими відходами та 60,70 грн. безпідставно нарахованої різниці внеску за січень 2025 року, у зв`язку із чим, на переконання суду, доведений матеріалами справи розмір заборгованості становить 24997,65 грн. (30379,52 грн. 4664,69 грн. 409,48 грн. 247,00 грн. 60,70 грн.).

При цьому, суд не погоджується із доводами представника відповідачів про неможливість перевірки правомірності нарахування внесків у зв`язку з відсутністю окремих рішень загальних зборів за 2018, 2019, 2020, 2021 та 2023 роки, оскільки наданими суду рішеннями від 14 грудня 2017 року, 22 грудня 2022 року, 24 січня 2024 року та 30 січня 2025 року відповідний розмір внеску встановлювався з конкретної дати без визначення кінцевого строку його дії, а кожним наступним рішенням фактично змінювався раніше встановлений розмір такого внеску.

За таких обставин, сама по собі відсутність окремого рішення загальних зборів за кожний календарний рік, на думку суду, не свідчить про відсутність правових підстав для здійснення нарахувань за відповідний період, оскільки доказів скасування чи припинення дії попередньо прийнятих рішень до встановлення нового розміру внеску матеріали справи не містять.

Суд, також, вважає безпідставними доводи представника відповідачів про те, що наданий позивачем ЖБК №72 розрахунок заборгованості є виключно внутрішнім документом позивача та у зв`язку із цим не може підтверджувати наявність боргу, оскільки вказаний розрахунок містить усі необхідні для перевірки здійснених нарахувань відомості, зокрема період нарахування, площу квартири, кількість осіб, розмір та вид кожного нарахованого платежу, застосовані тарифи, суми проведених оплат, залишок заборгованості за попередній період та загальну суму, що підлягала оплаті за відповідний місяць (а.с.25-35).

При цьому, відповідачами та їх представником власного контррозрахунку заборгованості, який би містив інший розмір нарахувань, оплат та залишку боргу і спростував би наведені позивачем помісячні розрахунки, суду не надано.

Крім цього, вищевказаний розрахунок (а.с.25-35) оцінюється судом не самостійно, а в сукупності з рішеннями загальних зборів, договорами з надавачами послуг, актами виконаних робіт, документами щодо постачання електричної енергії та банківськими документами про здійснені відповідачами платежі.

При цьому, саме за результатами перевірки такого розрахунку у сукупності з іншими доказами судом було встановлено необґрунтованість окремих його складових на загальну суму 5381,87 грн., які й виключено із заявленої позивачем до стягнення заборгованості.

Також, суд не погоджується із доводами представника відповідачів про неврахування позивачем здійснених відповідачкою ОСОБА_2 платежів (а.с.146-183, 195-211), оскільки зі змісту помісячних розрахунків (а.с.25-35) вбачається, що відповідні суми відображалися позивачем у графі «Оплата за попередні місяці» та віднімалися від раніше сформованого залишку заборгованості.

При цьому, надана відповідачами платіжна інструкція від 18 березня 2026 року на суму 935,91 грн. (а.с.207), на переконання суду, не підтверджує неправильність визначення позивачем заборгованості станом на 30 листопада 2025 року, оскільки вказаний платіж здійснений уже після закінчення заявленого позивачем періоду нарахування, а з його призначення вбачається сплата за електроенергію за поточними показниками лічильника, обслуговування ліфта та вивезення сміття.

Щодо заяви представника відповідачів про застосування позовної давності суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі №903/602/24 (провадження №12-19гс25) дійшла висновку, що якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, такий строк був продовжений на період карантину, надалі на відповідний період дії воєнного стану, а з 30 січня 2024 року його перебіг був зупинений.

При цьому, Законом України від 14 травня 2025 року №4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено, а вказаний Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року, у зв`язку із чим тільки з цієї дати перебіг позовної давності був поновлений.

Водночас, у даній цивільній справі навіть щодо найраніших заявлених позивачем щомісячних нарахувань за липень 2017 року трирічна позовна давність станом на 02 квітня 2020 року не спливла, а тому з урахуванням наведених законодавчих змін та правового висновку Великої Палати Верховного Суду суд не вбачає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до встановленої судом заборгованості.

За наведених обставин, доводи представника відповідачів про необхідність відмови у позові через сплив позовної давності суд вважає безпідставними.

При цьому, доводи сторони відповідачів про відсутність доказів фактичного надання житлово-комунальних послуг також спростовуються дослідженими судом договорами ЖБК №72 з підприємствами-надавачами послуг, актом виконаних робіт щодо технічного обслуговування ліфтів, актом прийняття-передавання електричної енергії, відповідним рахунком та договором про надання послуг з управління побутовими відходами, якими у сукупності підтверджується фактичне забезпечення будинку відповідними послугами.

За таких обставин, наведені представником відповідачів заперечення, на переконання суду, не спростовують встановленого судом факту наявності у відповідачів заборгованості у загальному розмірі 24997,65 грн.

Щодо стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрат на правову допомогу та судового збору то суд зазначає наступне.

Так, згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до чч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, із витрат пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 щодо офіційного тлумачення статті 59 Конституції України, яка гарантує право на професійну правничу допомогу, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що між позивачем ЖБК №72 та адвокатом Бартусевич В.М. було укладено Договір про надання правової допомоги від 15 грудня 2025 року, відповідно до умов якого адвокат зобов`язалася надавати ЖБК №72 правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (а.с.23).

Відповідно до Додаткової угоди №2 від 19 грудня 2025 року до Договору про надання правової допомоги від 15 грудня 2025 року сторони погодили, що за надання правової допомоги у цивільній справі за позовом ЖБК №72 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у фіксованому розмірі 1950,00 грн. (а.с.24 зворот).

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 23 грудня 2025 року до Договору про надання правової допомоги від 15 грудня 2025 року та Додаткової угоди №2 від 19 грудня 2025 року адвокатом Бартусевич В.М. надано, а ЖБК №72 прийнято правову допомогу у вказаній цивільній справі, при цьому сторонами підтверджено, що така допомога надана у повному обсязі та належної якості, а її загальна вартість становить 1950,00 грн. (а.с.24).

Оцінюючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1950,00 грн., суд враховує характер спірних правовідносин, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, ціну позову та значення справи для сторін, а також те, що зазначений розмір гонорару погоджений сторонами у фіксованій сумі та підтверджений належними письмовими доказами.

При цьому, суд вважає, що заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 1950,00 грн. не є надмірною чи явно завищеною з огляду на виконану адвокатом роботу та обсяг процесуальних дій, необхідних для підготовки і розгляду даної справи, у зв`язку із чим відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, посилання представника відповідачів на недоведеність та неспівмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу суд вважає безпідставними, оскільки їх розмір у сумі 1950,00 грн. підтверджений належними доказами, є розумним та співмірним зі складністю справи і обсягом наданої адвокатом правничої допомоги, а доказів, які б свідчили про його надмірність чи явну завищеність, відповідачами та їх представником суду надано не було.

При цьому, враховуючи часткове задоволення позовних вимог у розмірі 24997,65 грн. із заявлених 30379,52 грн., тобто на 82,28 %, то відповідно до ст.141 ЦПК України на користь позивача ЖБК №72 підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1604,55 грн. (1950,00 грн. х 82,28 %).

Водночас, чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено солідарного стягнення судових витрат, а тому зазначені витрати підлягають розподілу між відповідачами у відповідних частках.

До аналогічного висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2022 року у справі №372/1652/18 (провадження № 14-115цс21).

За наведених обставин, вищевказані витрати на правничу допомогу в сумі 1604,55 грн. слід стягнути по 534,85 грн. з кожного відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ЖБК №72 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги слід задовольнити частково, зокрема стягнути з відповідачів на користь ЖБК №72 заборгованість у загальному розмірі 24997,65 грн.

Крім цього, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім при поданні позову до суду судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у загальній сумі 2491,58 грн. (3028,00 грн. х 82,28 %), а саме по 830,53 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Житлово-будівельного кооперативу №72 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Житлово-будівельного кооперативу №72, код ЄДРПОУ 21432850, заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 24997,65 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) гривень (шістдесят п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Житлово-будівельного кооперативу №72, код ЄДРПОУ 21432850, сплачений при зверненні до суду судовий збір у загальному розмірі 2491,58 (дві тисячі чотириста дев`яносто одна) гривня (п`ятдесят вісім) копійок, а саме по 830,53 (вісімсот тридцять) гривень (п`ятдесят три) копійки з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Житлово-будівельного кооперативу №72, код ЄДРПОУ 21432850, витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 1604,55 (одна тисяча шістсот чотири) гривні (п`ятдесят п`ять) копійок, а саме по 534,85 (п`ятсот тридцять чотири) гривні (вісімдесят п`ять) копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 14 серпня 2026 року.

СУДДЯ: