Рішення № 13899506, 07.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/51107.02.11

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія

«Регіон»

про розірвання договору про відступлення прав вимоги від 22.09.2010 року

Представники:

від позивача Медведь А.В. –представник за довіреністю № 510-го/10 від 27.12.2010 року;

від відповідача не з’явились

встановив :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Регіон»(далі - відповідач про розірвання договору про відступлення прав вимоги від 22.09.2010 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.09.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(первісний кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Регіон»(новий кредитор за договором) було укладено договір про відступлення прав, відповідно до умов якого, первісний кредитор відступає всі права вимоги за кредитним договором № 47/КВ-07 від 02.07.2007 року (далі - кредитний договір), укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" (далі - боржник), а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, за відступлення права вимоги до боржника за кредитним договором, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошову суму у розмірі 7 905604,00 грн. 00 коп., протягом тридцяти днів з моменту підписання договору на накопичувальний рахунок первісному кредитору, після чого сторони вважають оплату за цим договором здійсненою в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. договору відступлення, після здійснення новим кредитором оплати в повному обсязі між сторонами договору на протязі трьох робочих днів підписується Акт приймання-передачі прав вимоги, на підставі якого новий кредитор займає місце первісного кредитора в правовідносинах, що виникли на підставі кредитного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору відступлення, у разі невиконання новим кредитором п. 2.1. договору, право вимоги до боржника за кредитним договором до нового кредитора не переходять.

Станом на 28.10.2010 року відповідач умови договору про відступлення права вимоги не виконав, оплату передбачену договором не здійснив. На рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" надійшло від відповідача лише 300000,00 грн.

Таким чином, відповідач прострочив термін сплати товариству з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" коштів в сумі 7 605604,00 грн.

В зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" 01.11.2010 року звернулось до відповідача з претензією (вих. № 16600), щодо негайного виконання умов договору, а саме перерахування 7 605604,00 грн. У разі невиконання відповідачем вимог претензії банку № 16600, останній запропонував вважати договір відступлення розірваним.

Таким чином, у відповідності до вищевикладеного, позивач просить розірвати договір про відступлення прав вимоги від 22.09.2010 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»до товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Регіон».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2010 року порушено провадження у справі № 33/511 та розгляд справи призначено на 24.01.2011 року.

Представник позивача в судове засідання 24.01.2011 року не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив. В судове засідання представник відповідача та надав пояснення по суті справи.

У зв’язку з неявкою представника позивача та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи було відкладено на 07.02.2011 року.

07.02.2010 року в судове засідання з’явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд розірвати договір про відступлення прав вимоги від 22.09.2010 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та товариством з обмеженою відповідальністю ТПК "Регіон", а також стягнути з відповідача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22.09.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія»було укладено договір про відступлення прав, відповідно до умов якого, на підставі ст.ст. 512-519 ЦК України первісний кредитор відступає всі права вимоги за кредитним договором № 47/КВ-07 від 02.07.2007 року, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ", а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за кредитним договором.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514 512 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов п. 1.2. договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в правовідносинах, що виникли на підставі кредитного договору на умовах і в обсязі, що існуватимуть на момент укладення Акту приймання-передачі прав вимоги.

Моментом передачі прав вимоги про які йдеться в п.1.1. цього договору є дата підписання сторонами акту приймання-передачі прав вимоги за цим договором. Акт приймання-передачі прав вимоги за цим договором підписується сторонами протягом 3 робочих днів з моменту повного виконання новим кредитором оплати (п. 1.3. договору).

У відповідності до положень п. 2.1. договору встановлено, що за відступлення права вимоги до боржника за кредитним договором, новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 7 905604,00 грн., протягом 30 днів з моменту підписання договору на накопичувальний рахунок первісному кредитору, після чого сторони вважають оплату за цим договором здійсненою в повному обсязі.

Положеннями п 2.2. договору визначено, що у разі невиконання новим кредитором п.2.1. цього договору, право вимоги до боржника за кредитним договором до нового кредитора не переходять.

Станом на 28.10.2010 року відповідач умови договору про відступлення права вимоги не виконав, оплату передбачену договором не здійснив. На рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" надійшло від відповідача лише 300000,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Регіон»в порушення умов договору та чинного законодавства не виконало в повному обсязі взяті на себе грошові зобов’язання за договором про відступлення прав вимоги.

З метою досудового врегулювання спору, 01.11.2010 року на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 16600 щодо негайного виконання умов договору, а саме перерахування 7 605604,00 грн., а також у разі невиконання грошового зобов’язання останній запропонував вважати договір відступлення розірваним. Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частина друга статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки невиконання зобов'язань, зокрема п.1 передбачено припинення зобов'язань шляхом односторонньої відмови від зобов'язань або розірванням договору. Відповідно до ч.6 ст.193 Господарського кодексу України сторона має право відмовитися від виконання зобов'язань у разі неналежного виконання другою стороною своїх обов'язків.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч.3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, не виконуючи належним чином зобов'язання за договором, відповідач порушує істотну умову договору щодо сплати коштів за договором про відступлення права вимоги, а отже позовні вимоги про розірвання договору є обгрунтованити і суд задовольняє їх у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір про відступлення прав вимоги від 22.09.2010 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Регіон»(02091, м. Київ, Харківське шосе, 144-Б, ідентифікаційний код 32916568).

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Регіон»(02091, м. Київ, Харківське шосе, 144-Б, ідентифікаційний код 32916568) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. та 236 (двісті сорок шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 16.02.2011 року.