Рішення № 13899489, 08.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/19108.02.11 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Авто Компані"

про                    стягнення 1 333 145,26 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:                    Просалова О.Є. (Дов.)

Від відповідача:          не з’явився

У судовому засіданні 08.02.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Авто Компані" 1333145,26 грн. (963762,32 грн. основного боргу, 175773,40 грн. неустойки, 46182,13 грн. 3% річних, 147427,41 грн. збитків від інфляції) заборгованості, 13331,45 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань щодо сплати лізингових платежів відповідно до договору фінансового лізингу № 598-LD від 02.06.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2010р. порушено провадження у справі № 57/191 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2010р. розгляд справи № 57/191 відкладено на 18.01.2011р.

В зв’язку з відпусткою судді Гулевець О.В. розгляд справи № 57/191, призначений на 18.01.2011р., ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2010р. перенесено на 25.01.2011р.

25.01.2011р. в судовому засіданні представник Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Авто Компані" заборгованість в розмірі 1165069,74 грн. (963762,32 грн. основного боргу, 7697,88 грн. неустойки, 46182,13 грн. 3% річних, 147427,41 грн. збитків від інфляції).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2011р. продовжено строк вирішення спору у справі № 57/191.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2011р. розгляд справи № 57/191 відкладено на 08.02.2011р.

08.02.2011р. у судовому засіданні представник Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" підтримав вимоги, викладені в заяві про зменшення позовних вимог та просив їх задовольнити.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Авто Компані" відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг станом на 15.12.2010р. наявний у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду, якою Відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою вказаною у витязі була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2008 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Авто Компані" був укладений договір фінансового лізингу № 598-LD (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Лізингодавець (Позивач) зобов’язувався придбати предмет лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 до цього Договору) та передати предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 500000,00 Євро в т.ч. ПДВ.

На виконання умов Договору 10 жовтня 2008 року Позивач передав Відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу предмет лізингу, зазначений в Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а саме: тягач Renault Premium 370.19 P.VOITURE DBLE GENRE в кількості 2 шт. та автовоз Rolfo Formula Orion в кількості 2 шт., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі від 10.10.2008р.

Відповідно до п. 7.1. Договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів у Додатку № 2 до цього Договору, який є його невід’ємною частиною. Лізингові платежі включають: платежі передбачені п.п. 7.2.1., 7.2.2., 7.2.3. Договору.

Відповідач всупереч прийнятих обов’язків, свої зобов’язання за Договором не виконує, а саме з липня 2008 року перестав сплачувати лізингові платежі, в зв’язку з чим згідно розрахунку Позивача у нього утворилась заборгованість за лізинговими платежами в сумі 963762,32 грн.

В зв’язку з тим, що Відповідач несвоєчасно виконував свої зобов’язання за Договором, Позивач відмовився від Договору в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення вих. № 822/1 від 10.08.2009р. про відмову від Договору, в якому вимагав повернення предмету лізингу в строк до 19.08.2009р.

Предмет лізингу був повернутий Відповідачем 17.08.2009р., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання передачі від 17.08.2009р. Проте, заборгованість до моменту припинення Договору, яка є платою за користування предметом лізингу, залишилась несплаченою.

У зв’язку з наведеним, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 963762,32 грн. - заборгованості за договором фінансового лізингу № 598-LD від 02.06.2008р.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з Відповідача 963762,32 грн. основного боргу визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача за порушення виконання грошового зобов’язання 7697,88 грн. неустойки, 147427,41 грн. збитків від інфляції, 46182,13 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 8.2. Договору у випадку несплати Лізингоодержувачем (Відповідачем) в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, у встановлені Договором строки Лізингоодержувач (Відповідач) сплачує Лізингодавцю (Позивачу) неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведених обставин, суд задовольняє вимогу Позивача про стягнення з Відповідача 7697,88 грн. неустойки, 147427,41 грн. збитків від інфляції, 46182,13 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з’явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Оскільки Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

В зв’язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в розмірі 11650,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Крім того, на підставі ст. 47 ГПК України підлягає частковому поверненню Позивачу державне мито в розмірі 168,55 грн. на підставі нижчевикладеного:

Відповідно до вимог п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, сплачується державне мито у розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (не менше 102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, за подання даної позовної заяви (ціна позову 1333145,26 грн.) Позивачу необхідно було сплатити державне мито в розмірі 13331,45 грн.

Як вбачається з платіжного доручення № 5235 від 22.11.2010р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, Позивачем було сплачено державне мито в розмірі 13500,00 грн.

За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути Позивачу зайво сплачене державне мито в розмірі 168,55 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Авто Компані" (юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-Б; 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4-А; м. Київ, вул. Святошинська, буд. 20; ідентифікаційний код 34709323; р/р 26003032580001 в ВАТ КБ "Інтербанк", МФО 300216; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 22/1; ідентифікаційний код 33942232; р/р 26502010003043 в ТОВ "УніКредит Банк", МФО 300744) 963762 (дев’ятсот шістдесят три тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 32 коп. основного боргу, 7697 (сім тисяч шістсот дев’яносто сім) грн. 88 коп. неустойки, 147427 (сто сорок сім тисяч чотириста двадцять сім) грн. 41 коп. збитків від інфляції, 46182 (сорок шість тисяч сто вісімдесят дві) грн. 13 коп. 3% річних, 11650 (одинадцять тисяч шістсот п’ятдесят) грн. 70 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 22/1; ідентифікаційний код 33942232; р/р 26502010003043 в ТОВ "УніКредит Банк", МФО 300744) 168 (сто шістдесят вісім) грн. 55 коп. зайво сплаченого державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 5235 від 22.11.2010р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 57/191.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                               О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 14.02.2011р.