Рішення № 138994859, 14.08.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

14 серпня 2026 року

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 642/2221/26

Провадження № 2/642/1301/26

14 серпня 2026 року

м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Петрової Н.М.,

секретар судового засідання - Вольвич Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 до Холодногірського районного суду м.Харкова звернувся представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» з позовною заявою ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 2018433576_CARD від 30.03.2018 року у розмірі 93 772,64 грн., яка складається з: 49 000,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 44 772,64 грн. - заборгованість за відсотками, судові витрати у розмірі 2 622,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.03.2018 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2018433576_CARD, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 9 249,80 грн.

15.03.2024 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» укладено договір факторингу №15/03/24 про відступлення права вимоги за кредитним договором №2020129132_CARD від 19.08.2018.

Відповідачем не виконані належним чином зобов`язані, у зв`язку з чим сума боргу ОСОБА_1 перед новим кредитором становить 93 722,64 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 49 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 44 772,64 грн., заборгованість за штрафними санкціями та комісіями - 0 грн., заборгованість за пенею становить 0 грн.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом за захистном своїх порушених прав.

Ухвалою Холодногірського районного суду від 30.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 01.06.2026 витребувано з АТ «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 21685166, адреса: 01033, м.Київ, вул.Жилянська, 43) інформацію, а саме: виписку про рух грошових коштів по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.03.2018 по 30.04.2018; ідентифікаційні дані власника рахунку № НОМЕР_2 _CARD, у тому числі прізвище, ім`я, по-батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.

Ухвалою суду від 01.07.2026 повторно витребувано з АТ «ОТП Банк» запитувану інформацію.

20.07.2026 та 04.08.2026 до суду від АТ «ОТП Банк» надійшла запитувана судом інформація.

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» - Чижик Я.В., яка діє на підставі довіреності від 08.12.2025, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надала заяву про проведення судового засідання без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечує.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки на її зареєстроване місце проживання, SMS-повіломленням та оголошенням на сайті «Судова влада» про виклик до суду, про причини своєї неявки суд не повідомила, будь-яких заяв від неї на адресу суду не надходило, не скористалась своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно до п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка вручена відповідачу.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження №12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).

Відповідно до ч. 3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

14.08.2026 ухвалою суду постановлено справу розглядати у заочному порядку.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя (ч.1 ст.5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно п. 23 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Спірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Пунктом другим частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено в пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 30.03.2018 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2018433576, за умовами якого загальна сума кредиту становить 9 249,80 грн. строком на 36 місяців, зі сплатою фіксованої річної процентної ставки у розмірі 0,01 % річних.

Крім того, 30.03.2018 відповідач ОСОБА_1 власноруч підписала заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2018433576_CARD, в якій вказано суму бажаного розміру кредиту - 9 249,80 грн., строк кредиту - 24 міс., ціль - придбання товарів та послуг.

30.03.2018 відповідач ОСОБА_1 підписала графік платежів, який є Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №2018433576_CARD від 30.03.2018, відповідно до якого відповідачка у період з 30.03.2018 по 03.03.2020 повинна сплачувати АТ «ОТП Банк» суму 518,00 грн. щомісячно, проценти за користування кредитом у розмірі 0,83 грн.

Також, 03.03.2018 відповідачка ОСОБА_2 власноручно підписано згоду-дозвіл на обробку персональних даних та розписку про отримання карти №5100 НОМЕР_3 , термін дії до 02/21.

30.03.2018 відповідач ОСОБА_1 власноруч підписала паспорт споживчого кредиту АТ «ОТП Банк», відповідно до якого сума кредиту - 9 249,80 грн., строк кредитування - 24 міс., кредитна лінія - 1 000,00 грн., строк кредитної лінії - 36 міс. з правом пролонгації, процентна ставка - 0,01 % річних, 5 % після закінчення пільгового періоду, тип процентної ставки - фіксована, реальна річна процентна ставка - 30,26%, за кредитною лінією - 79,58%, орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача - 12 415, 53 грн., за кредитною лінією - 13 250, 42 грн.

Відповідно до товарного чеку №000200006687279 від 30.03.2018 та фіскального чеку від 30.03.2018, ОСОБА_1 придбала в Ельдорадо: холодильник «Атлант», загальною вартістю 8 710,90 грн.

Згідно зі специфікацією до кредитного договору від 30.03.2018, відповідно до якої АТ «ОТП Банк» прийнято позитивне рішення щодо можливості надати позичальнику - фізичній особі ОСОБА_1 кредит за умовами: процентна ставка - 0,01%, плата по кредиту (комісія) - 3%, сума кредиту 9 249,80 грн., термін кредиту- 24 місяців, номер рахунку ОТП Кредит - 29021199900000. Дані про придбані товари: холодильник «Атлант», загальна вартість 9 249,80 грн.

З виписки АТ «ОТП Банк» по особовому рахунку приватного клієнта №2018433576_CARD за розрахунковий період: з 30.03.2018 по 15.03.2024 вбачається, що відповідач активно користувалась коштами на рахунку, зокрема, вносила кошти на погашення кредиту, розраховувалась в терміналах, знімала готівку, поповнювала рахунок, здійснювала перекази тощо.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).

Згідно зі складеним первісним кредитором АТ «ОТП Банк» розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2018433576_CARD від 30.03.2018, про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) по клієнту ОСОБА_1 , згідно з яким станом на 15.03.2024, використано коштів 138 767,02 грн, внесено коштів 96 786,63 грн, нараховані відсотки 51 752,25 грн., нараховано штрафів 750,00 грн; нараховано плату за обслуговування рахунку (за смс-інформування) 40,00 грн.

15.03.2024 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №15/03/24, відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» передало, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло право грошової вимоги, що належить АТ «ОТП Банк», і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП Банк» і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Відповідно до п. 6.2.3. Договору факторингу право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Згідно копії Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №15/03/24 від 15.03.2024, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2018433576_CARD від 30.03.2018 у розмірі 93 772,64 грн., яка складається з 49 000,00 грн. - сума кредиту, 44 772,64 грн. - сума заборгованості за відсотками.

15.03.2024 АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» підписали Акти приймання-передачі Реєстру боржників № 1, 2 до договору факторингу №15/03/24 від 15.03.2024.

Також, на виконання п.п. 7.1.1, 7.1.2 договору факторингу, за якими сторони домовилися, що ліміт фінансування від загальної суми заборгованості по кредиту по Реєстру боржників № 1 становить 28 936,94 грн., по Реєстру боржників № 2 - 7 710 808,65 грн.

Згідно платіжної інструкції №1 від 15.03.2024, ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило АТ «ОТП Банк» грошові кошти у розмірі 28 936,94 грн. згідно Договору факторингу №15/03/24 від 15.03.24 реєстр боржників №1.

Відповідно до платіжної інструкції №2 від 15.03.2024, ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило АТ «ОТП Банк» грошові кошти у розмірі 7 710 808,65 грн. згідно Договору факторингу №15/03/24 від 15.03.24 реєстр боржників №2.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

На підставі наведених положень, а також враховуючи досліджені судом докази на підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 , за кредитним договором № 2018433576_CARD від 30.03.2018 та набуття такого права ТОВ «Діджи Фінанс» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України зазначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, судом встановлено, що 30.03.2018 АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали договір про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2018433576_CARD від 30.03.2018, та банк відкрив відповідачу рахунок та видав картку для користування цим рахунком № НОМЕР_4 , термін дії до 02/21.

Факт користування кредитними коштами підтверджується банківською випискою по рахунку.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12 квітня 2012 року № 578/5(далі - Перелік № 578/5), згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та є підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Водночас, з виписки по рахунку та зі складеного первісним кредитором АТ «ОТП Банк» розрахунку заборгованості суд вбачає, що відповідачу нараховувались комісії банку, відсотки за прострочену заборгованість по кредитній лінії, відсотки за овердрафт, відсотки за прострочений овердрафт, штрафи, нарахування та розмір яких не визначений умовами укладеного між АТ «ОТП Банк» та відповідачем договору №2018433576_CARD від 30.03.2018.

Посилання на умови договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Тарифів банку, які розміщені на офіційному сайті банку не може бути підставою для нарахування наведених вище комісій, штрафів та відсотків, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей договір про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Тарифи банку розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи Заяву-Анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2018433576_CARD від 30.03.2018, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати комісій, штрафів, відсотків за овердрафт, прострочення, та їх розмір і порядок нарахування.

Суд зазначає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і підстав від її відступу суд не вбачає.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

З наданого суду розрахунку заборгованості за договором №2018433576_CARD від 30.03.2018 про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) по клієнту ОСОБА_1 , суд встановив, що позичальником використано коштів - 138 767,02 грн, внесено коштів - 96 786,63 грн., нараховані відсотки - 51 752,25 грн, плата за обслуговування рахунку (за смс-інформування) - 40 грн. Заборгованість - 93 772,64 грн.

Суд зауважує, що умовами договору не передбачено нарахування жодних комісій та штрафів, окрім процентів на користування кредитною лінією.

Також, умовами договору не передбачено підключення послуги SMS-інформування, оскільки така послуга взагалі не передбачена ані кредитним договором, ані умовами паспорту споживчого кредиту.

Крім того, суд зазначає, що відсотки за користування кредитною лінією нараховувались кредитодавцем по 04.03.2024, тобто поза межами строку кредитування, який встановлений строком дії платіжної картки (останній день лютого 2021 року).

Доказів того, що кредитна картка № НОМЕР_4 перевипускалась на новий строк, матеріали позовної заяви також не містять.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) зазначено, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості».

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Отже, з березня 2021 року припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України.

Суд, здійснивши розрахунок, встановив, що розмір відсотків за користування кредитною лінією, нарахування яких передбачено умовами договору, у межах строку кредитування, з 30.03.2018 по останній день лютого 2021 року становить 4 385,85 грн.

Нарахування інших відсотків: відсотків за прострочену заборгованість по кредитній лінії; відсотків за овердрафт; відсотків за прострочений овердрафт, комісій та штрафів умовами договору, укладеного між відповідачем та первісним кредитором, не передбачено, отже відсотки, що нараховані за користування кредитною лінією поза межами строку кредитування; штрафи та комісії підлягають вирахуванню з суми заборгованості.

Оскільки з наданого суду розрахунку заборгованості неможливо встановити, яка саме частина внесених відповідачем грошових коштів спрямовувалась на погашення тіла кредиту та на погашення відсотків, суд позбавлений можливості визначити в судовому рішенні суму заборгованості за тілом кредиту та за відсотками окремо.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем використано кредитних коштів 138 767,02 грн, внесено власних коштів 96 786,63 грн., та банком правомірно нараховані відсотки за користування кредитною лінією 4 385,85 грн. у межах строку кредитної лінії (по останній день лютого 2021 року), суд доходить висновку, що заборгованість відповідача за договором про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2018433576_CARD від 30.03.2018 становить 41 980,39 грн. (138 767,02 - 96 786,63 + 4 385,85), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 93 772,64 грн. (49 000,00 + 44 772,64), суд відмовляє з наведених вище підстав.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача у сумі 7 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п. 1 ч. 3ст.133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.07.2025, додаткову угоду від 28.11.2025 до договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.07.2025, детальний опис робіт, акт про підтвердження факту надання правової допомоги.

Відповідно детального опису робіт заявлена до стягнення сума 7 000,00 грн. за кредитним договором включає: правовий аналіз спірних правовідносин та надання правових рекомендацій - 1 год. - 2 000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості - 2 год. - 4 000,00 грн., формування додатків до позову - 0,5 год. - 500 грн., подання позову до суду - 500 грн.

Суд зауважує, що в позовній заяві ТОВ «Діджи Фінанс» обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не викладені, зазначена лише сума заборгованості за кредитними договорами. Інших доказів, що підтверджують обставини, окрім кредитних договорів та розрахунків заборгованості за кредитними договорами, матеріали справи не містять.

Крім того, за практикою Верховного Суду надання консультацій, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та погодження правової позиції входять до процесу підготовки і складання позовної заяви, тому окремій грошовій оцінці не підлягають.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи розумність розміру витрат позивача на правову допомогу, виходячи з характеру спірних відносин у справі, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення усіх заявлених витрат позивача на професійну правову допомогу. Суд вважає розмір судових витрат позивача на правову допомогу, пов`язаний зі складанням позовної заяви, яка є типовою для позивача і містить тільки номери договорів та суму заборгованості явно завищеною, тому зменшує розмір витрат на правову допомогу за двома кредитними договорами до 3 000,00 грн.

У відповідності до положень ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2018433576_CARD від 30.03.2018 у розмірі 46 366,24 грн., яка складається з: 41 980,39 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4 385,85 грн.- заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

В частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (а.с.7), тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (49,45%), а саме: - 1 316,56 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6,7,12,13,19, 43,76,82,89, 131, 133, 141,258,259,263-265,280,282 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2018433576_CARD від 30.03.2018 у розмірі 46 366,24 (сорок шість тисяч триста шістдесят шість грн.,24) грн., яка складається з: 41 980,39 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4 385,85 грн.- заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 3 000,00 (три тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 316,56 (одна тисяча триста шістнадцять грн., 56 коп.) грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса місцезнаходження: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул.Симона Петлюри, буд.21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст рішення складено 14.08.2026.

Суддя Наталя ПЕТРОВА