Рішення № 138994504, 14.08.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6516/26

Провадження № 2/352/1189/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

за участю представника позивача Демарчук Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

13.05.2026 року з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позов мотивований тим, що 13.03.2020 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № Р20.00109.006509914. Відповідно до умов кредитного договору визначено, що шляхом нанесення власноручного підпису під цим договором позичальник акцептував публічну пропозицію про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк» (надалі за текстом договір) у редакції, чинній на момент його укладення. Згідно з умовами кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 96705,00 грн під 15.00 % річних із зобов`язанням повернення кредитних коштів та сплати всіх передбачених договором платежів, у тому числі але не виключно процентів за користування кредитом, у строки та в порядку, визначені графіком платежів.

Станом на дату подання цієї позовної заяви відповідач, усупереч умовам кредитного договору та взятим на себе договірним зобов`язанням, не здійснив повернення отриманих кредитних коштів у строки, визначені договором і графіком щомісячних платежів, а тому виникла заборгованість за кредитом, яка становить в загальному 255979.91 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 94927.53 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 48910.55 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. - Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. - Заборгованість за комісіями - 112141.83 грн. - Інфляційні збитки - 0.00 грн. - Нараховані 3% річних -0.00 грн.

11.12.2025 року у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов`язанні з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на підставі договору № 11-12/25. Відтак позивач набув право вимоги до боржника відповідача за кредитним договором в розмірі 255 979.91 грн.

За указаних обставин позивач, звернувшись в суд із даним позовом, просив стягнути з позивача на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 255979.91 грн та судові витрати.

ІІ. Стислий виклад позиції учасників справи.

Відповідач скористалась правом на подання відзиву, в якому вказала, що не заперечує укладення даного кредитного договору та суми кредиту, що була використана нею для погашення інших кредитних зобов`язань відповідача. Зокрема: 46 000,00 грн були спрямовані на погашення кредитного договору №9122911421; 32 000,00 грн на погашення кредитного договору №1001397865201; 16 000,00 грн на погашення кредитного договору №5366395400115730; 2 439,78 грн утримано як страховий платіж; безпосередньо відповідачу перераховано лише 265,22 грн. При цьому відповідач вказує, що у матеріалах справи відсутній зрозумілий розрахунок виникнення нової заборгованості. Крім того вважає нараховану заборгованість з комісії в розмірі 112 141,83 грн недоведеною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо заборгованості по тілу кредиту та відсотках за його користування зазначила, що матеріали справи не містять належного та зрозумілого розрахунку, який би дозволяв перевірити правильність визначення зазначених сум. Жодна із зазначених обставин належними доказами не підтверджена. Крім цього вказала, що вимога про стягнення 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу є недоведеною та необґрунтованою, а тому підлягає відхиленню, оскільки справа не є складною ні з фактичної, ні з правової точки зору, предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, правова позиція ґрунтується на типовому пакеті документів, а підготовка позовної заяви не вимагала виконання значного обсягу нестандартної юридичної роботи.

Представник позивача надіслав суду відповідь на відзив в якому заперечила щодо доводів відповідача та зазначила про те, що факт видачі кредитних коштів підтверджується Меморіальним ордером № 5859896 від 13.03.2020 року, який є офіційним документом первинного бухгалтерського обліку та беззаперечно засвідчує факт проведення розрахункової операції з перерахування (зарахування) грошових коштів на рахунок відповідача. Вказала, що послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості встановлені договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі ДКБОФО). При цьому у п.4 додатку №1 до договору встановлено, що плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,75% середньомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку в п.5. починаючи з 3,6658% в перший місяць із зменшенням щомісячно на 0,035% до 1,6008%, а Позичальник погоджується з тим, що ДКБОФО, тарифи та паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими цього договору та зобов`язується виконувати їх умови.

Зауважила, що Відповідно до п.5 додатку №1 до договору встановлено порядок повернення кредиту, кількість, розмір та періодичність внесення, а саме: встановлено обов`язок позичальника сплачувати щомісячно до 13 числа на розрахунковий рахунок суму в розмірі 4972,00 грн. в кількості 59 таких платежів та останній 60-й платіж в сумі 5009,54 грн., починаючи з 13.04.2020 року по 13.03.2025 року.

Звернула увагу суду на те, що як вбачається з виписки по рахунку відповідач, вже перший платіж на погашення заборгованості здійснила невчасно, другий платіж передбачений графіком пропустила платежі, а після 10.08.2020 року взагалі припинила вносити платежі, чим порушувала умови договору та у зв`язку з чим виникала прострочена заборгованість.

Вказала, що 11.12.2025 було укладено договір факторингу № 11-12/25 відповідно до якого Акціонерне товариство «ІДЕЯ БАНК» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором кредиту та страхування №Р20.00109.006509914 від 13.03.2020 року в сумі 255979.91 грн. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № Р20.00109.006509914.

Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримала, з підстав зазначених у відповіді на відзив, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явились, повідомлені належними чином про дату, час та місце розгляду справи. Від представника відповідача до суду надійшло клопотання, в якому представник просить суд розглядати справи без участі сторони відповідача та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

13.05.2026 року з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 13.05.2026 року головуючим суддею по даній справи визначено суддю Олійника М.Ю.

14.05.2026 року судом здійснено запит до відповідного відділу ДМС України з метою визначення реєстрації місця проживання відповідача.

26.05.2026 року з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління ДМС України надійшла відповідь про місце реєстрації проживання ОСОБА_1 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 року справу №344/6516/26 було передано на розгляд судді Гриньків Д.В.

Ухвалою судді Гриньків Д.В. від 08.06.2026 року постановлено прийняти до провадження та відкрити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначити підготовче судове засідання.

Згідно ухвали суду від 24.06.2026 року підготовче засідання постановлено закрити, призначено судовий розгляд справи.

Відповідно до ухвали суду від 04.08.2026 року клопотання представника позивача ТОВ «Факторинг партнерс» - адвоката Демарчук Наталії Олександрівни про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 13.03.2020 між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» був укладений договір кредиту та страхування № Р20.00109.006509914. За даним договором банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: тип кредиту зустрічна пропозиція, сума кредиту 96 705 грн, процентна ставка 15% річних змінювана, строк кредиту 60 місяців.

Згідно п. 1.5. договору під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі - ДКБОФО ), за надання яких встановлена плата, відповідно до п. 5 додатку №1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості».

Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачується згідно діючих тарифів банку. Тарифи є невід`ємною частиною договору, та розміщені на веб-сайті банку.

Згідно п. 1.6. дата повернення кредиту - 13.03.2025 року. Повернення заборгованості за договором здійснюється через рахунок НОМЕР_1 , відкритий у банку (далі - Рахунок) відповідно до графіку, викладеного в додатку №1 до даного договору.

Банк надає кредит позичальнику шляхом:

Переказу коштів за наступними реквізитами: ЄДРПОУ - 09806443; рахунок - ПА203395000000000029209031085; сума - 46000 грн; ЄДРПОУ - 14282829; рахунок - ЧА023348510000029099112604028; сума - 32000 грн; ЄДРПОУ -09806443; рахунок - ПА253395000000026206687941001; сума -16000 грн (п. 1.7. договору);

зарахування залишку коштів після виконання п. 1.7.1 на рахунок № НОМЕР_2 позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк», МФО 336310, та позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 2439.78 гривні згідно з умовами договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п. 2 цього договору. Спосіб оплати - переказ коштів на рахунок ПрАТ Страхова компанія 'Уніка життя" в АТ «Ідея Банк» № НОМЕР_3 через транзитний рахунок, відкритий в АТ «Ідея Банк».

Відповідно до п. 1.8. змінювана процентна ставка визначається як змінна частина ставки в розмірі 9.5% збільшена на маржу Банку в розмірі 5,5%.

Страховий внесок 2 439,78 грн.

Згідно п. 3.2. договору нанесенням власноручного підпису під цим договором, позичальник: погоджується з тим, що ДКБОФО, тарифи та паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими цього договору та зобов`язується виконувати їх умови;

надає заяву, якою просить відкрити поточний рахунок в Банку № НОМЕР_4 , у валюті - гривня, на своє ім`я ОСОБА_1 (п. 3.13).

Договір підписаний особистим підписом ОСОБА_1 13.03.2020 року (а.с.18).

До матеріалів справи позивачем наданий паспорт споживчого кредиту, який є додатком №1 до кредиту та страхування № Р20.00109.006509914, в якому зазначені: Інформація та контактні дані кредитодавця, Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту споживчий кредит, мета отримання кредиту споживчі цілі, сума кредиту 96705 грн, спосіб та строк надання кредиту безготівковий, строк кредитування 60 міс.; інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процентна ставка 15 % річних, тип змінювана, Плата за обслуговування кредитної 2,75% середньомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку в п.5; страховий платіж - 2 439,78 грн, страхова сума - 16265,22 грн., загальні витрати за кредитом 204192,32 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 30 0897,32 грн, реальна річна процентна ставка - 76,50642396% річних, порядок повернення кредиту згідно з графіком: 59 платежів в розмірі по 4 972 грн, останній платіж в розмірі 5 009,54 грн (а.с.28).

Згідно ордеру-розпорядження №1 та №2 доручено перерахувати суму коштів по кредиту в розмірі 96705 грн та страховий платіж в розмірі 2439,78 грн по договору № Р20.00109.006509914 позичальнику ОСОБА_1 (а.с.31зв).

На підтвердження видачі суми кредиту в розмірі 96705 грн ОСОБА_1 позивачем надано меморіальний ордер №5859896 (а.с.36).

Крім цього матеріали справи містять публічну пропозицію АТ «Ідея банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції з 11.03.2020 року (а.с.30-35).

Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_5 за період з 01.01.2020 по 11.12.2025 року за договором № Р20.00109.006509914 від 13.03.2020 року вбачається, що 13.03.2020 року було видано кредит в розмірі 96705 грн, з якого здійснено 2439,78 грн страховий платіж, 46000 грн - на погашення по кредиту №9122911421, 32000 грн на погашення по кредиту № 1001397865201, 16000 на погашення кредиту - №5366395400115730; 265,32 грн - видано кредиту згідно договору № Р20.00109.006509914. При цьому відповідачем здійснювалось погашення заборгованості, а саме в розмірі: 5 200 грн, 5 100 грн, 5 100 грн, 5 100 грн (а.с.37).

У відповідності до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Р20.00109.006509914 від 13.03.2020 року станом на 11.12.2025 року, така становить 255 979,91 грн, з яких: 94 927,53 грн - заборгованість за тілом кредиту, 48 910,55 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 112 141,23 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (а.с.38).

Крім того, 11.12.2025 року між акціонерним товариством «Ідея Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 11-12/25 (а. с.7-8).

Відповідно до п. 2.1,2.2 Договору факторингу AT «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження AT «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед AT «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами в день укладення цього договору.

У відповідності до витягу з реєстру боржників №1 ТОВ «Факторинг партнерс» набуло право вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 за кредитним договором № № Р20.00109.006509914 від 13.03.2020 року в сумі 255 979,91 грн (а.с.16).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що: «у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, спростувати розрахунок боргу за кредитом можливо лише в призмі оцінки доводів сторони, яка заперечує такий розрахунок.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Щодо паспорту споживчого кредиту.

Крім того, стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) дійшла висновку про те, що «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

Відтак, паспорт споживчого кредиту є лише рекламою споживчого кредиту та містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит.

За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту не може свідчити про погодження сторонами умов кредитного договору.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Матеріалами справи підтверджено, що 13.03.2020 року АТ «Ідея банк» та відповідач уклали договір кредиту та страхування № Р20.00109.006509914, за умовами якої відповідачу банк відкрив поточний рахунок № НОМЕР_4 , та надано кредит в сумі 96705 грн зі змінюваною процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 15% річних. Відповідачем не заперечувалось укладення даного кредитного договору. При цьому кошти надані банком відповідачу були спрямовані на погашення інших кредитів відповідача в загальній сумі 94000 грн та страховий платіж за цим договором в розмірі 2439,78 грн, а залишок кредиту - 265,22 грн зарахований на рахунок позичальника.

Факт видачі коштів за кредитним договором в розмірі 96705 грн підтверджується меморіальним ордером банку.

Крім того, судом встановлено, що позивач на підставі договору факторингу правомірно набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № Р20.00109.006509914 від 13.03.2020 року, про що в матеріалах справи містяться належні докази.

Щодо включення банком до розміру заборгованості, яку він просить стягнути суд у цій справі, зокрема, комісії за обслуговування кредиту, передбачену договорами, суд зазначає наступне.

Так, позивач зазначає, що плата за обслуговування кредитної заборгованості встановлена у згідно п.1.5 договору, де зазначено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі ДКБОФО), за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5. Додатку №1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості», а також пунктом 4 Додатку №1 до Договору (Паспорт споживчого кредиту) та становить 2,75% середньомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку в п.5, а також у п. 9.8.2 ДКБОФО.

Натомість умови договору № Р20.00109.006509914 містять лише посилання на встановлення комісії за обслуговування кредиту, однак не вказують ні розмір даної комісії, ні перелік послуг за які стягується ця комісія.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) вказано, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Отже, не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що розмір комісії, зазначений у паспорті споживчого кредиту, є обумовлений договором.

Крім того в договорі також має бути зазначений чіткий перелік послуг за які передбачена плата за обслуговування кредитної заборгованості. В той же час у договорі такий перелік не зазначено.

Однак, представник позивача посилався на п.9.8.2 ДКБОФО, де визначено перелік послуг, за які встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості, а саме: надання інформації за рахунками Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку щодо суми платежу за Договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; опрацювання запитів Позичальника із використанням різних каналів зв`язку тощо.

В той же час, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Однак, умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла ВП ВС у пункті 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

За обставин цієї справи пунктом 1.5 кредитного договору встановлено посилання на комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично на плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування».

Разом з тим, ДКБОФО, які надані позивачем до позовної заяви, не підписані відповідачем. Доказів того, що саме умови, зазначені у публічній пропозиції, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, немає.

Відтак, суд вважає, що не підписані відповідачем ДКБОФО не є складовою договору, що укладений з відповідачем, а тому положення зазначені в пропозиції суд до уваги не бере.

Відтак, нарахування позивачем у даній справі заборгованості по комісії за кредитним договором № Р20.00109.006509914 на суму: - 112 141,83 грн, є безпідставним, та у задоволенні зазначеної позовної вимоги необхідно відмовити.

Крім того, суд зазначає про те, що при визначенні розміру заборгованості судом належним чином враховано сплату коштів по договору та черговість погашення сум заборгованості, оскільки з розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № Р20.00109.006509914 вбачається, що банк у якості погашення боргу по комісії, що є безпідставним, зарахував сплачені позичальником кошти в сумі 13875,42 грн., що має бути зарахована у суму боргу по кредитним договорам.

Таким чином, суд вважає за необхідне пропорційно зарахувати на погашення тіла кредиту та відсотків за його користування, сплачену комісію в розмірі 13 875,42 грн, та остаточно визначити суму кредитної заборгованості, що стягується з відповідача на користь позивача за кредитним договором № Р20.00109.006509914 від 13.03.2020 року, в розмірі за тілом кредиту 87 989,82 грн (94 927,53 - 13 875,42/2) та відсотками за користування кредитом - 41 972,84 грн (48 910,55 - 13 875,42/2).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № Р20.00109.006509914 в розмірі 129 962,66 грн., з яких: 87 989,82 грн. - заборгованість за кредитом; 41 972,84 грн.- заборгованість за процентами.

Відтак, позов слід задовольнити частково.

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 1559,55 гривень судового збору на користь позивача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 25000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 02.07.2024 року про надання правової допомоги №02-07/2024, укладеного з адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс», які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року між ТОВ «Факторинг партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс» (доказ в електронному вигляді).

витяг з акту №29 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 року (доказ в електронному вигляді).

прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» (доказ в електронному вигляді).

заявкою на надання юридичною допомоги №644 від 27.02.2026 року (доказ в електронному вигляді).

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 25000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився.

Враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі ст.ст.549, 551, 625, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12,13,81,247,259,263,265,268, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за договором № Р20.00109.00650 9914 від 13.03.2020 року в загальному розмірі 129 962 (сто двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дві) грн 66 коп., з яких: 87 989 (вісімдесят сім тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 82 коп. заборгованість за тілом кредиту, 41 972 (сорок одна тисяча дев`ятсот сімдесят дві) грн 84 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 559 (одну тисячу п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 55 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», вул. Ґедройця Єжи, 6 офіс 521, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ: 42640371;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Рішення складене у повному обсязі 14.08.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.