Рішення № 138994079, 14.08.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/936/26

2/0187/644/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2026 р. селище Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Неймак М.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАЛІСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

20.05.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява від представника ТОВ «ФК «АВАЛІСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «АВАЛІСТ» заборгованість за договором № 2029809835 від 26.03.2020 в розмірі 120 864,36 грн., з яких: 66 457,67 грн. сума основної заборгованості, 45 650,66 грн. сума інфляційних втрат, 8 756,03 грн. 3% річних, а також сплачений судовий збір в розмірі 3328,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, 26.03.2020 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2029809835, відповідно до умов якого банк надав, а відповідач отримав кредит у розмірі 58 000,00 грн. строком до 26.03.2025, зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом 0 % від суми кредиту та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 40,00 % річних.

17.12.2021 ПАТ «ОТП Банк» відступило ТОВ «ФК «Аваліст» право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі й укладеного з ОСОБА_1 .

Заборгованість відповідача за вказаним вище кредитним договором, згідно з реєстром боржників № 1 до договору факторингу, станом на 17.12.2021 року становить 66 427,26 грн., з яких: 51 807,53 грн. сума заборгованості за основною сумою кредиту, 14 650,14 грн. сума заборгованості за відсотками по кредиту.

Також позивач зазначає, що ним було нараховано 45 650,66 грн. суму інфляційних втрат та 8 756,03 суму 3 % річних.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі заборгованість за договором № 2029809835 від 26.03.2020 в розмірі 120 864,36 грн., з яких: 66 457,67 грн. сума основної заборгованості, 45 650,66 грн. сума інфляційних втрат, 8 756,03 грн. 3% річних, а також сплачений судовий збір в розмірі 3328,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та витребувано від АТ «ОТП БАНК» докази.

На виконання вказаної ухвали від АТ «ОТП Банк» 10.08.2026 надійшла відповідь із запитуваною інформацією, розрахунком заборгованості та випискою по рахунку.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви зазначив про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема відповідачка повідомлялась про розгляд справи в суді шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до положень ЦПК України, у разі якщо місце проживання (перебування) сторони невідоме або судові повістки не вручаються з інших причин, суд здійснює виклик такої особи через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З моменту опублікування такого оголошення особа вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду справи.

Отже, розміщення судом оголошення про виклик відповідачки на офіційному веб-сайті Судової влади України є передбаченим законом способом повідомлення учасника справи та свідчить про належне виконання судом обов`язку щодо її повідомлення.

Відповідач відзив на позов не подала.

Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, вивчивши наявні у справі письмові докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову через наступне.

Судом встановлено, що 26.03.2020 між ПАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2029809835, відповідно до умов якого банк надав, а відповідач отримав кредит у розмірі 58 000,00 грн. строком до 26.03.2025, зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом 0 % від суми кредиту та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 40,00 % річних.

17.12.2021 ПАТ «ОТП Банк» відступило ТОВ «ФК «Аваліст» право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі й укладеного з ОСОБА_1 .

З витягу з Реєстру боржників № 1 до вказаного вище договору факторингу вбачається, що до реєстру боржників включено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2029809835 від 26.03.2020 в сумі 66 457,67 грн., з яких: 51 807,53 грн. - сума заборгованості за основною сумою кредиту, 14 650,14 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Згідно відповіді АТ «ОТП Банк» наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, відповідачу було видано кредит у розмірі 58 000,00 грн. і вона користувалася грошовими коштами.

Позивачем також надано розрахунок, відповідно до якого відповідач має заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 66 457,67 грн. та їй нараховано інфляційні втрати за період з 17.12.2021 до 08.05.2026 у сумі 45 650,66 грн. та суму 3 % річних в розмірі 8 756,03 грн.

Надані позивачем розрахунки відповідачем оспорені не були.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст.ст. 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «АВАЛІСТ» є належним позивачем у справі про стягнення заборгованості за кредитним договорам з ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, підписанням договорів сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Як унормоване в ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст статей 610, 612 ЦК України, регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Оскільки відповідачем порушені зобов`язання з повернення грошових коштів, що встановлені умовами Договору, у нього виникла заборгованість, яка обрахована позивачем у відповідних розрахунках, наданих суду.

Щодо стягнення заборгованості за інфляційні втрати за період з 17.12.2021 по 08.05.2026 у сумі 45 650,66 грн. та 8 756,03 грн. суму 3 % річних за кредитним договором № 2029809835 від 26.03.2020, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК Українита доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від12.06.2024 у справі№ 910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження№ 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 45 650,66 грн. та 8 756,03 грн. суму 3 % річних за кредитним договором № 2029809835 від 26.03.2020, слід відмовити.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задовольняються судом частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім при пред`явленні позову судовий збір в сумі 1829,91 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання правової допомоги № 07/25/01 від 14.02.2025 між ТОВ «ФК «АВАЛІСТ» та Адвокатське бюро «Наталії Косяк», ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт № 190 приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 07/25/01 від 14.02.2025 на суму 10 000,00 грн.

Згідно із положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу при встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22.

Оскільки судом повністю частково задоволено позов, клопотання про зменшення витрат на правову допомогу не надходило, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5498,53 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАЛІСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАЛІСТ» заборгованість за кредитним договором № 2029809835 від 26.03.2020 в розмірі 66 457,67 грн. (шістдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят сім грн. 67 коп.), з яких: 51 807,53 грн. сума заборгованості за основною сумою кредиту, 14 650,14 грн. сума заборгованості за відсотками по кредиту.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАЛІСТ», відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАЛІСТ» судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 1829,91 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 5498,53 грн., а всього в загальному в розмірі 7328,44 грн. (сім тисяч триста двадцять вісім грн. 44 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАЛІСТ» (ЄДРПОУ 39628752, адреса: вул. Деревлянська, 10А, м. Київ, 04119, реквізити для сплати заборгованості: р/р НОМЕР_1 , Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк»);

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складено 14.08.2026.

Суддя В.О. Говоруха