Рішення № 138993955, 14.08.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2304/26

№ 2/183/1059/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, Ясла-Садок № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області, про визнання дій незаконними, скасування наказу про призупинення дії трудового договору, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за участю:

представника відповідачів Пальчик М.О.,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін у процесуальних заявах по суті.

19 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, Ясла-Садок № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області, у якому з урахування заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. директора ясел-садка № 22 «Лелека» від 27.01.2026 року № 6/к/т;

- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. директора ясел-садка № 22 «Лелека» про призупинення дії трудового договору від 10.07.2024 року;

- поновлення на роботі на посаді вихователя ясел-садка № 22 «Лелека» без перерви трудового стажу;

- солідарного стягнення з відповідачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 29.01.2026 року по день постановлення рішення.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначає, що 04.09.2015 року, на підставі наказу № 82 к/тр від 04.09.2015 року, вона була прийнята на роботу на посаду вихователя в Комунальний дитячий навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу № 22 «Лелека» відділу освіти Сіверськодонецької міської ради.

01.04.2022 року у яслах-садку № 22 оголошено початок простою на час воєнного стану.

03.05.2024 року в.о. директора ясел-садка № 22 «Лелека» Клунна Н.В. рекомендовано наполягала написати заяву про призупинення трудових відносин, відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136, запевнивши, що за нею залишається посада та нараховується трудовий стаж.

Позивачка наполягає на тому, що таку заяву вона написала під приводом примусу та звільнення.

З квітня 2022 року по травень 2024 року позивачка отримувала 2/3 від заробітної плати.

10.07.2024 року з нею була призупинена дія трудового договору, що виключає виконання трудових обов`язків, з червня 2024 року по січень 2026 року не отримувала ніяких виплат, а адміністрація ясел-садку весь цей час отримувала заробітну плату у повному обсязі.

28.11.2015 року позивачка отримала попередження про заплановане вивільнення № 12, з чим вона не погодилася.

18.01.2026 року вона отримала повторне попередження про заплановане вивільнення № 2.

23.01.2026 року позивачка надіслала свої письмові заперечення проти запланованого вивільнення до адміністрації ясел-садку № 22, на що отримала відповідь про розгляд її заперечень.

27.01.2026 року позивачка надіслала звернення на ім`я начальника управління освіти Сіверськодонецької міської адміністрації, на що отримала листа, який, на її думку, суперечить концепції освіти та надання освітніх послуг в Україні під час воєнного стану.

28.01.2026 року на свою картку позивачка отримала грошову суму у розмірі 7369 грн.

Позивачка звертає увагу на те, що Управління освіти Сіверськодонецької міської військової адміністрації, а так само адміністрація ясел-садку № 22 релаковані та постійно працюють фізично в м.Дніпро, вся система освіти Сіверськодонецька була переведена на дистанційний формат, у період з 2022 по 2025 рік більшість закладів освіти офіційно продовжували свою діяльність в режимі онлайн-підтримки та дистанційних консультацій для вихованців, які стали ВПО.

Крім того, позивачка звертає увагу на те, що протягом цього часу нею була організована робота з батьками та дітьми, які готові були займатися в режимі онлайн, а вона мала технічну можливість проводити дистанційне навчання для дітей, з урахуванням місця знаходження дітей, як в Україні, так і поза її межами. Нею був наданий список батьків, які бажали продовжувати навчання в такому режимі до керівництва ясел-садка № 22 ще у вересні 2023 року, однак жодної відповіді вона не отримала.

Зазначає, що за цей час отримала диплом магістра за спеціальністю «Психолог», про що також повідомила адміністрацію ясел-садка № НОМЕР_1 , в тому числі про можливість надання психологічних консультацій, однак також не отримала жодної відповіді.

Таким чином, ОСОБА_1 зазначає, що укладений з нею трудовий договір не пов`язаний із відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, а саме по собі існування воєнного стану в країні та обставини, пов`язані з тим, що дитячий садок фактично не працює, не являється підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Наполягає на тому, що головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання відповідної роботи, а в її випадку такої абсолютної неможливості не було, в тому числі з огляду на її бажання продовжувати виконання своїх обов`язків.

Також позивачка вважає, що їй мало бути запропоноване переведення на іншу роботу із збереженням середньої заробітної плати.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом.

У відзиві на позов представник Управління освіти Сівеськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області звертає увагу на те, що Ясла-садок № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області (код ЄДРПОУ 36221720, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 93400, Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, місто Сіверськодонецьк, пр. Космонавтів, будинок 6 А) та Управління освіти Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області (код ЄДРПОУ 02141973, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 93400, Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, місто Сіверськодонецьк, вул. Сірика Дмитра, будинок 10), є окремим юридичними особами, тому управління освіти не є являється належним відповідачем по справі.

Щодо позовних вимог Позивача про визнання протиправним та скасування наказу в.о. директора ясел-садка № 22 «Лелека» від 27.01.2026 року №6/к/т, поновлення на посаді вихователя ясел-садка № 22 «Лелека» без перерви трудового стажу та стягнення з Управління освіти Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області на користь Позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у розмірі середнього місячного заробітку починаючи з 01.06.2024 року по день постановлення рішення, то з цього приводу зазначає наступне.

До початку широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, свою освітню діяльність УО Сіверськодонецької МВА здійснювало за місцезнаходженням: Україна, Луганська обл., Сєвєродонецький р-н, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 10 (станом на тепер з у рахуванням перейменування районів, міст та вулиць: Україна, Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, м. Сіверськодонецьк, вул. Сірика Дмитра, буд. 10), а підпорядкований йому Ясла-садок № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області за місцезнаходженням: Україна, 93400, Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, місто Сіверськодонецьк, пр. Космонавтів, будинок 6 А. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 «Про деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», якою визначено механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією та наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (далі Наказ № 376) було затверджено відповідний перелік окупованих територій до яких увійшла Луганська область, Сіверськодонецький район, Сіверськодонецька міська територіальна громада (м. Сіверськодонецьк, дата окупації 25.06.2022 року). Оскільки під час збройної агресії російської федерації адміністративна будівля та майно УО Сіверськодонецької МВА, а також будівлі та майно підпорядкованих закладів (у тому числі й будівля та майно Ясла-садка № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області), були захоплені представниками збройних сил російської федерації та незаконних збройних формувань так званої «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», орган управління УО Сіверськодонецької МВА Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (натепер Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області) звернулась до правоохоронних органів міста та області з відповідною заявою від 02.08.2022 року № 106-ВС-08 про вчинення злочину. Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.08.2022 року, номер кримінального провадження: 12022131370002900. Станом на тепер зазначені обставини продовжують тривати, будівлі та майно УО Сіверськодонецької МВА та Ясла-садка № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області, знаходяться на окупованій території, що унеможливлює забезпечення Позивача роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва та майна роботодавця (УО Сіверськодонецької МВА та Ясла-садка № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області) внаслідок бойових дій, що підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Таким чином, наказ в.о. директора Ясел-садка № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області від 27.01.2026 року №6/к/т є законним, оскільки його видача здійснена у повній відповідності до вимог п. 6 ч. 1, ч. 4 ст. 41, ст.ст 44, 47, ч 7 ст. 492 та ст. 116 КЗпП України, а тому позовні вимоги Позивача про визнання його протиправним та скасування, а також похідна вимога про стягнення з Відповідача 1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у розмірі середнього місячного заробітку є безпідставними.

Так, до початку широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, свою освітню діяльність УО Сіверськодонецької МВА здійснювало за місцезнаходженням: Україна, Луганська обл., Сєвєродонецький р-н, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 10, а підпорядкований йому Ясла-садок № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області за місцезнаходженням: Україна, 93400, Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, місто Сіверськодонецьк, пр. Космонавтів, будинок 6 А. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 «Про деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», якою визначено механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією та наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (далі Наказ № 376) було затверджено відповідний перелік окупованих територій до яких увійшла Луганська область, Сіверськодонецький район, Сіверськодонецька міська територіальна громада (м. Сіверськодонецьк, дата окупації 25.06.2022 року). Оскільки під час збройної агресії російської федерації адміністративна будівля та майно УО Сіверськодонецької МВА, а також будівлі та майно підпорядкованих закладів (у тому числі й будівля та майно Ясла-садка № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області), були захоплені представниками збройних сил російської федерації та незаконних збройних формувань так званої «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», орган управління УО Сіверськодонецької МВА Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (натепер Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області) звернулась до правоохоронних органів міста та області з відповідною заявою від 02.08.2022 року № 106-ВС-08 про вчинення злочину. Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.08.2022 року, номер кримінального провадження: 12022131370002900. Станом на тепер зазначені обставини продовжують тривати, що підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, будівлі та майно УО Сіверськодонецької МВА та Ясла-садка № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області, знаходяться на окупованій території, що унеможливлює забезпечення Позивача роботою за укладеним трудовим договором, у зв`язку із збройною агресією проти України, що в свою чергу, виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Таким чином, відповідач наполягає на тому, що наказ в.о. директора Ясел-садка № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області від 10.07.2024 року про призупинення дії трудового договору є законним, оскільки його видача здійснена у повній відповідності до вимог Закону № 2136-ІХ, а тому позовні вимоги Позивача про визнання його протиправним та скасування, а також похідна вимога про стягнення з Відповідача 1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у розмірі середнього місячного заробітку є безпідставними.

Крім того, відповідач вважає недоведеними твердження Позивача про рекомендоване наполягання в.о. директора Ясел-садка № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області написати заяву про призупинення трудових відносин відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № (далі Закон № 2136-IX).

З приводу тверджень Позивача про безпідставне не запровадження дистанційної роботи (онлайн навчання), непогодження із призупиненням дії трудового договору, запланованим вивільненням та звільненням, з огляду на організовану ним роботу з батьками та дітьми, які були готові займатись в онлайн режимі з урахуванням здібностей, вікових норм, психологічних особливостей і потреб дітей, а також наявної у Позивача технічної можливості проводити дистанційне навчання дітей, зазначив наступне.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 9 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 року № 2145-VIII основними формами здобуття освіти є: інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві); дуальна. Дистанційна форма здобуття освіти це індивідуалізований процес здобуття освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій. Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про дошкільну освіту» від 06.06.2024 року № 3788-IX основною формою здобуття дошкільної освіти є очна (денна). Заклади дошкільної освіти за можливості, з урахуванням запитів батьків дітей та за рішенням засновника (засновників) відповідних закладів дошкільної освіти, можуть також запроваджувати мережеву та/або дистанційну форму здобуття дошкільної освіти, та/ або педагогічний патронаж. Таким чином, дистанційна форма здобуття освіти не є обов`язковою, а є однією з можливих форм, однак її застосування здійснюється з урахуванням специфіки рівня освіти, вікових особливостей здобувачів та наявності відповідних організаційних і технічних умов. Крім того, відповідно до ст. 571 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 року № 2145-VIII та нормативно правових актів Міністерства освіти і науки України, прийнятих у період дії воєнного стану, рішення щодо форм організації освітнього процесу приймаються з урахуванням безпекової ситуації, кадрового забезпечення та технічних можливостей. За відсутності доступу до контингенту дітей, підтвердженої згоди батьків, стабільного зв`язку, а також з огляду на вікові особливості дітей дошкільного віку, роботодавець не мав правових та фізичних підстав для запровадження дистанційної роботи вихователів. Неможливість запровадження дистанційного освітнього процесу в Ясла-садку № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області базується на врахуванні реальної безпекової ситуації, вікових особливостях дітей дошкільного віку та фактичній відсутності організаційних і технічних ресурсів. Отже, відсутність дистанційної форми здобуття дошкільної освіти в Ясла-садку № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області не є порушенням чинного законодавства та не може розцінюватися як неправомірна бездіяльність роботодавця. По-друге, згідно з ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі ГК України) визначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Відповідно до ч. 2 ст. 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. При цьому, саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Таким чином, організація виробництва і праці є виключною компетенцією власника підприємства, установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. Близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.03.2019 року у справі № 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17) та від 24.02.2021 року у справі № 136/171/19 (провадження № 61-21643св19). У даному випадку роботодавець Ясла-садок № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області (в особі керівника закладу), використовуючи свої абсолютні дискреційні повноваженням сам визначив, що з усіма працівниками, у тому числі й з Позивачем, призупиняється дія трудових договорів. Роботодавцем дискреційно визначено, що інших можливостей здійснення діяльності закладу згідно з його Статутом і посадовими обов`язками Позивача не було, що вбачається із характеру його трудової функції. За таких обставин, не запровадження дистанційної роботи (онлайн навчання) та сам факт непогодження Позивачем із призупиненням дії трудового договору, запланованим вивільненням та звільненням, з огляду на організовану нею роботу з батьками та дітьми, які були готові займатись в онлайн режимі з урахуванням здібностей, вікових норм, психологічних особливостей і потреб дітей, а також наявної у Позивача технічної можливості проводити дистанційне навчання дітей, на думку відповідача, не є абсолютними та самодостатніми підставами для визнання протиправними та скасування наказів в.о. директора ясел-садка № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області від 27.01.2026 року №6/к/т та від 10.07.2024 року про призупинення дії трудового договору, так як це нівелює засади самостійності роботодавця в прийнятті рішення щодо оптимізації роботи у воєнний час.

Таким чином, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 52-88).

У відповіді на відзив позивачка наполягає на неправомірності дій в.о. директора ясел-садку № 22 щодо не запровадження роботи дошкільного закладу в умовах воєнного стану, щодо збереження колективу , забезпечення матеріального стану педагогів, і наполягає на задоволенні свого позову (а.с. 100-101).

Процесуальні дії у справі.

Постановленою суддею Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сорокою О.В. ухвалою від 11.03.2026 року позов ОСОБА_1 залишено без руху (а.с.31).

Постановленою суддею Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сорокою О.В. ухвалою від 27 квітня 2026 року відкрите спрощене позовне провадження у справі (а.с. 50).

Позиція сторін в судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала (а.с. 97-98).

Представник відповідачів ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволенні позову, з підстав, визначених ними у відзиві на позов.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Згідно наданої позивачкою сторінки трудової книжки № НОМЕР_2 , у відомостях про роботу міститься запис про прийом на роботу вихователем до комунального дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 22 «Лелека» відділу освіти Сєвєродонецької міської ради (а.с. 8).

Подані відомості про роботу з трудової книжки не являються належним доказом, оскільки не містять інформації про особу, зараховану на посаду та про власника трудової книжки.

Між тим, відповідачами не спростовано факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем Ясла-Садок № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області.

Наказом № 28-ВС в.о. директора Яскел-садка № 22 від 17.06.2024 року призупинено з ОСОБА_1 , вихователем Ясел-садка № 22 міста Сєвєродонецька Луганської області, дію трудового договору з 10 липня 2024 року до відновлення можливості виконувати роботу у повному обсязі, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану (а.с. 116 зворот- 117).

З відповіді № 2703165 від 06.05.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Україна, вбачається що ЯСЛА-САДОК № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області, код ЄДРПОУ 36221720, є юридичною особою зареєстрованою у встановленому законом порядку. Відомості щодо ліквідації, припинення, реорганізації поглинання вказаної юридичної особи суду не надано (а.с. 47-49.

Відповідно до п. 4.2 Положення про Управління освіти Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, Ясла-садок № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області знаходиться у підпорядкуванні Управління освіти Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, проте є окремою юридичною особою (а.с. 64-79).

Таким чином, Ясла-садок № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області (код ЄДРПОУ 36221720, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 93400, Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, місто Сіверськодонецьк, пр. Космонавтів, будинок 6 А) та Управління освіти Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області (код ЄДРПОУ 02141973, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 93400, Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, місто Сіверськодонецьк, вул. Сірика Дмитра, будинок 10), є окремим юридичними особами.

Оскільки під час збройної агресії російської федерації адміністративна будівля та майно Управління освіти Сіверськодонецької МВА, а також будівлі та майно підпорядкованих закладів (у тому числі й будівля та майно Ясла-садка № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області), були захоплені представниками збройних сил російської федерації та незаконних збройних формувань так званої «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», орган управління Управління освіти Сіверськодонецької МВА - Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (натепер - Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області) звернулась до правоохоронних органів міста та області з відповідною заявою від 02.08.2022 року № 106-ВС-08 про вчинення злочину (а.с. 75-78).

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.01.2026 року вбачається, що за повідомленням посадових осіб підприємства 05 серпня 2022 року до ЄРДР за № 12022131370002900 внесені відомості про кримінальне правопорушення за попередньою кваліфікацією ст.. 341 КК України. Короткий виклад обставин наступний: 05 серпня 2022 року до чергової частини Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області надійшла заява керівника Сєвєродонецької військово-цивільної адміністрації О.Стрюка про те, що станом на 01 липня 2022 року представниками окупаційних військ РФ були захоплені адміністративні будівлі Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації та її 16 структурних підрозділів комунальних установ та організацій у м.Сєвєродонецьку. Станом на тепер зазначені обставини продовжують тривати, будівлі та майно УО Сіверськодонецької МВА та Ясла-садка № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області, знаходяться на окупованій території, що унеможливлює забезпечення Позивача роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва та майна роботодавця (УО Сіверськодонецької МВА та Ясла-садка № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області) внаслідок бойових дій, що підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами (а.с. 79).

Позивачка у своєму позові просить визнати протиправним та скасувати наказ в.о. директора ясел-садка № 22 «Лелека» від 10.07.2024 року про призупинення дії трудового договору.

Правовідносини, що виникли між сторонами, з цього приводу, врегульовані наступними нормами закону.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статями 24 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статями 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Призупинення дії трудового договору, відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу, - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади (частина 1).

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Наказ (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавець подає для погодження до військової адміністрації, яка здійснює свої повноваження на відповідній території (військові адміністрації населених пунктів та районні військові адміністрації, а за їх відсутності - обласні) (частина 2).

У разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов`язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису.

Приписи у разі оскарження наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами, зазначеними в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути внесені роботодавцеві за погодженням з військовою адміністрацією.

Припис центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу може бути оскаржений роботодавцем протягом 10 календарних днів у судовому порядку (частина 3).

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України (частина 4).

Формулювання положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення оспорюваного наказу), що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Зазначене дозволяє зробити висновок, що саме настання цих двох обставин одночасно дозволяє використовувати призупинення трудового договору з працівником як тимчасову виключну подію; обов`язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця та працівника виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією із сторін та пов`язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони - не породжують правові наслідки у зв`язку із призупиненням дії трудового договору, й в кінцевому результаті нівелюють необхідність/можливість застосування цієї норми закону.

Отже, право роботодавця припинити дію трудового договору не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва пошкоджені чи знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі № 203/5918/23, від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22, від 08 травня 2024 року у справі № 359/5261/22, від 22 травня 2024 року у справі № 755/10764/22.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 зроблено висновки, що сам по собі факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення роботодавцем дії трудового договору. Формулювання положень статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, й використання сполучника "та" дозволяє зробити висновок, що саме настання цих двох обставин одночасно дозволяє використовувати призупинення трудового договору з працівником як тимчасову виключну подію. Обов`язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією із сторін та пов`язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони - не породжують правові наслідки у зв`язку із призупиненням дії трудового договору, й в кінцевому результаті нівелюють необхідність/можливість застосування цієї норми закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працювала вихователем Ясел-садка № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області.

Призупиняючи наказом № 28-ВС від 17.06.2024 року дію трудового договору з позивачем на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідач виходив будівля Ясел-садка № 22 знаходиться на тимчасово окупованій території російською федерацією, у даному закладі відсутні вихованці, у даному закладі освіти також відсутні виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва та їх функціонування з об`єктивних і незалежних причин, що унеможливлює виконання ними своїх посадових обов`язків, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи з дистанційною формою організації праці не можливо.

В тексті наказу зазначено, що поновлення трудового договору буде здійснено окремим розпорядчим документом або після припинення воєнного стану.

Цим наказом фактично визнано неможливість для вихователя, враховуючи специфіку її роботи, виконувати трудові обов`язки в обсязі, визначеному посадовими інструкціями, а для роботодавця створити умови для виконання трудових обов`язків.

Прийняття даного наказу обумовлено введенням в Україні воєнного стану, необхідністю збереження життя і здоров`я працівників та відсутністю виробничих потужностей для виконання роботи вихователем.

На підставі наведеного вище суд приходить до висновку про те, що наказ № 28-ВС від 17.06.2024 року, яким призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 за своєю формою і змістом відповідає вимогам статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Суд позбавлений можливості оцінювати доводи позивачки про те, що нею під примусом написано заяву про призупинення трудового договору, оскільки такої заяви матеріали справи не містять, а, виходячи з тексту оскаржуваного наказу, таке рішення прийняте за ініціативи роботодавця.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов в цій частині не обґрунтований, задоволенню не підлягає, в даному випадку відсутнє порушення права позивачки на працю, передбачене статтею 43 Конституції України.

Далі, 27.01.2026 року в.о. директора Ясел-садка № 22 прийнято наказ № 6/к/тр, яким звільнено ОСОБА_1 , вихователя Ясел-садка № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області, 28 січня 2026 року, в зв`язку з неможливістю забезпечення роботою, визначеною трудовим договором, відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва та майна роботодавця внаслідок бойових дій, враховуючи відсутність вакансій для пропозиції переведення на іншу посаду, на підставі п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП (а.с. 9)

28.11.2025 року та 18.01.2026 року позивачку повідомляли про заплановане вивільнення (а.с. 12, 13).

Правовідносини щодо поновлення на роботі, врегульовані наступними нормами закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1, 2 та 4 ст. 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно п. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст.43 Конституції України визначає, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зч.1ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 3 КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до положень статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У відповідності до положень статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Ст.141 КЗпП України визначає обов`язки роботодавця. Роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи, лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.

Статтею 40 Кодексу законів про працю України визначено підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов визначено статтею 41 Кодексу законів про працю України.

Серед підстав, передбачених статтею 41 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках, зокрема неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (пункт 6).

Розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 4 і 6 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина 4 статті 41 Кодексу законів про працю України).

Частиною 7 статті 49-2 Кодексу законів про працю України визначено, що вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 цього Кодексу здійснюється в такому порядку:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 10 календарних днів;

- не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. У разі якщо вивільнення працівників є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавець за 10 календарних днів до проведення звільнення повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом п`яти календарних днів проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Враховуючи зміст вказаних вище норм, послідовне та логічне їх тлумачення дають підстави стверджувати, що обов`язковою умовою для звільнення за цією підставою (пункт 6 частини першої статті 41 КЗпП) має бути об`єктивна неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Тобто, таке знищення чи відсутність умов повинні бути безпосереднім наслідком бойових дій.

За роз`ясненнями Мінекономіки до Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" обов`язковою умовою для звільнення за п.6 ч.1 ст.41 КЗпП України має бути обґрунтована неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Заперечуючи проти позову представник відповідачів посилався на те, що під час збройної агресії російської федерації адміністративна будівля та майно Управління освіти Сіверськодонецької міської військової адімнітсрації, а також будівлі та майно підпорядкованих закладів (у тому числі й будівля та майно Ясла-садка № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області), були захоплені представниками збройних сил російської федерації та незаконних збройних формувань так званої «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», внаслідок чого відповідний орган управління звернувся до правоохоронних органів міста та області з відповідною заявою від 02.08.2022 року № 106-ВС-08 про вчинення злочину (а.с. 75-78).

05 серпня 2022 року до ЄРДР за № 12022131370002900 внесені відомості про кримінальне правопорушення за попередньою кваліфікацією ст. 341 КК України. Короткий виклад обставин наступний: 05 серпня 2022 року до чергової частини Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області надійшла заява керівника Сєвєродонецької військово-цивільної адміністрації О.Стрюка про те, що станом на 01 липня 2022 року представниками окупаційних військ РФ були захоплені адміністративні будівлі Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації та її 16 структурних підрозділів комунальних установ та організацій у м.Сєвєродонецьку.

Представник відповідача наполягав на тому, що станом на момент вивільнення працівника зазначені обставини продовжують тривати, будівлі та майно УО Сіверськодонецької МВА та Ясла-садка № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області, знаходяться на окупованій території, що унеможливлює забезпечення Позивачки роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва та майна роботодавця (УО Сіверськодонецької МВА та Ясла-садка № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області) внаслідок бойових дій (а.с. 79).

На переконання суду зазначені обставини свідчать про неможливість роботодавцем забезпечити працівника вихователя роботою, визначеною трудовим договором, в зв`язку з відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва та майна внаслідок саме бойових дій.

Посилання позивачки на те, що в інших дошкільних закладах Сіверськодонецькою міською військовою адміністрацією запроваджено дистанційну роботу для певних вікових груп, а так само посилання позивачки на її бажання та можливість продовження роботи в дистанційно, не свідчать про те, що Ясла-садок № 22 м.Сіверськодонецька Луганської області, продовжуючи своє існування, як юридична особа, здатні забезпечити працівника роботою, визначеною трудовим договором, в тому числі і вихованцями, які потребують дошкільної освіти дистанційно, а так само не свідчить про те, що сама установа може забезпечити вихователя організаційними та технічними умовами для продовження роботи.

За таких обставин, позов в цій частині також не підлягає задоволенню, відповідачем доведено неможливість роботодавцем забезпечити позивачку роботою, визначеною трудовим договором, в зв`язку з відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва та майна внаслідок саме бойових дій.

Крім того, варто звернути увагу позивачки на наступне.

Звертаючись до суду з означеним позовом ОСОБА_1 наполягала на солідарній відповідальності Управління освіти Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області та Ясел-Садка № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області за порушення трудового законодавства.

Між тим, суд звертає увагу, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу України).

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третя статті 95 ЦК України).

Філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.

Саме позивач визначає у позові відповідачів, до яких пред`явлено вимоги.

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача, замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто, ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, як і виключати неналежного відповідача з числа відповідачів.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

19.02.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління освіти Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, а після залишення позову без руху, до відкриття провадження у справі, подала позов і до первісно визначеного неї відповідача, і до Ясел-садку № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області.

В судовому засіданні встановлено, що Ясла-садок № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області (код ЄДРПОУ 36221720, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 93400, Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, місто Сіверськодонецьк, пр. Космонавтів, будинок 6 А) та Управління освіти Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області (код ЄДРПОУ 02141973, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 93400, Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, місто Сіверськодонецьк, вул. Сірика Дмитра, будинок 10), є окремим юридичними особами.

Позивач звернувшись до суду з означеним позовом, наполягала на тому, що Управління освіти Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області повинен нести солідарну відповідальність, в тому числі за виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Між тим, Управління освіти Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області не видавало оспорювані позивачем накази, а тому вони не являються належним відповідачем у цій справі, не є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.

Таким чином, позов до Управління освіти Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, ОСОБА_1 пред`явлений безпідставно.

Питання щодо судових витрат належить вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, поклавши їх на позивача в тій частині, де вона не звільнена від сплати судового збору.

На підставі викладеного ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову до Управління освіти Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, Ясла-Садок № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області, про визнання дій незаконними, скасування наказу про призупинення дії трудового договору, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Управління освіти Сіверськодонецькрої міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, код ЄДРПОУ 02141973, місцезнаходження: Луганська область, м.Сіверськодонецьк, вул.Дмитра Сірика, 10.

Відповідач: Ясла-Садок № 22 міста Сіверськодонецька Луганської області, код ЄДРПОУ 36221720, місцезнаходження: Луганська область, м.Сіверськодонецьк, посп. Космонавтів, 6А.

Повне судове рішення виготовлене 14 серпня 2026 року.

Суддя Сорока О.В.