Рішення № 138993497, 11.08.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/1054/26

2/212/4074/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., при секретарі судового засідання Мєхтієвій А.Е., за участі представника позивача Іванової Т.Б., представника відповідача Вергелес І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська адміністрація), про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок загальною житловою площею 39,3 кв.м., з спорудами та побудовами за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: одноповерхового цегляного, вкритого шифером будинку, загальною площею 78,7 кв. м., загальною жигловою площею 39,3 кв.м., зазначений на плану літерою А-1A?-1-а та споруди і побудови: літня кухня -Б, уборна - В, огородження 1-4, водопровід-5.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що згідно договору міни від 19.03.1999, ОСОБА_1 , набув у власність спільно із своїми батьками: мамою - ОСОБА_2 та батьком - ОСОБА_3 будинок з спорудами і побудовами за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на цей житловий будинок було зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації 19.03.1999 за реєстраційним номером 1494 та записано в реєстраційну книгу за N?5, про що свідчить реєстраційне посвідчення. В 2000 році батьки прийняли рішення подарувати 2/3 частини будинку, яким спільно володіли за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно договору дарування 2/3 частини будинку та земельної ділянки від 29.09.2000 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подарували 2/3 частини домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином ОСОБА_1 став єдиним власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 78,8 кв.м., житлова площа 39,9 кв.м. 16.01.2001 року на підставі договору дарування ОСОБА_1 отримав державний акт на право приватної власності на землю на 0,0690 га на території: АДРЕСА_2 , реєстраційний N? 2858. До 01.01.2013 позивач не звертався до Бюро технічної інвентаризації для державної реєстрації права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 після отримання в одноосібне володіння, згідно договору дарування від 29.09.2000 року. З 01.01.2013 реєстрацію права власності на нерухоме майно в Бюро технічної інвентарізації в Україні було скасовано. З цієї дати запрацював Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (ДРРП).

Згідно постанови Верховної ради від 04.02.2016, яка набула чинності 18.02.2016 Артемівський район Донецької області перейменовано на Бахмутський район Донецької області. 09.04.2024 Розпорядженням начальника Міської військової адміністрації N?70-ОД вулиця Пушкіна в місті Сіверськ Бахмутського району Донецької області була перейменована на вулицю Захисників України.

03.11. 2025 позивач звернувся до відповідача - Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської Міської ради (Київська міська адміністрація) для реєстрації речових прав на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням по відмову в проведенні реєстраційних дій N?82515663 від 19.12.2025 позивачу було відмовлено в реєстрації в реєстрі речових прав житлового будинку з спорудами та побудовами за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовляючи реєстрації державний реєстратор прав на нерухоме майно в своєму рішенні зазначив, що існують обставини, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: суперечності між поданими для реєстрації документами на будинок та інформацією отриманою на запит державного реєстратора від КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації»; суперечності та невідповідності щодо об`єкта за адресою АДРЕСА_1 : договір міни від 19.03.1999, посвідчений Другою Артемівською ДНК за реєстровим №1268 не містить інформації щодо осіб, яким переходить право власності на житловий будинок. Також 2/3 частини житлового будинку подаровані ОСОБА_1 за договором дарування від 29.09.2000 станом на 31.12.2012 за обліковими даними КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» зареєстровано за: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Вважають, що у зв`язку з неможливістю зареєструвати у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно вже наявне у них право власності на житловий будинок та зважаючи на неможливість вирішення даного спору в позасудовому порядку, останні вимушені звернутися з вказаним позовом до суду.

Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представника позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав, в частині вимог заперечує, просить позов задовольнити частково.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що згідно договору міни від 19.03.1999, ОСОБА_1 , набув у власність спільно із своїми батьками: мамою - ОСОБА_2 та батьком - ОСОБА_3 будинок з спорудами і побудовами за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на цей житловий будинок було зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації 19.03.1999 за реєстраційним номером 1494 та записано в реєстраційну книгу за N?5, про що свідчить реєстраційне посвідчення. В 2000 році батьки прийняли рішення подарувати 2/3 частини будинку, яким спільно володіли за адресою: АДРЕСА_2 . Згідного договору дарування 2/3 частини будинку та земельної ділянки від 29.09.2000 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подарували 2/3 частини домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином ОСОБА_1 став єдиним власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 78,8 кв.м., житлова площа 39,9 кв.м.

16.01.2001 року на підставі договору дарування ОСОБА_1 отримав державний акт на право приватної власності на землю на 0,0690 га на території: АДРЕСА_2 , реєстраційний N? 2858.

03.11.2025 позивач звернувся до відповідача - Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської Міської ради (Київська міська адміністрація) для реєстрації речових прав на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням по відмову в проведенні реєстраційних дій N?82515663 від 19.12.2025 позивачу було відмовлено в реєстрації в реєстрі речових прав житлового будинку з спорудами та побудовами за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовляючи реєстрації державний реєстратор прав на нерухоме майно в своєму рішенні зазначив, що існують обставини, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: суперечності між поданими для реєстрації документами на будинок та інформацією отриманою на запит державного реєстратора від КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації»; суперечності та не відповідності щодо об?єкта за адресою АДРЕСА_1 : договір міни від 19.03.1999, посвідчений Другою Артемівською ДНК за реєстровим N?1268 не містить інформації щодо осіб, яким переходить право власності на житловий будинок. Також 2/3 частини житлового будинку подаровані ОСОБА_1 за договором дарування від 29.09.2000 станом на 31.12.2012 за обліковими даними КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» зареєстровано за: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Вважають, що у зв`язку з неможливістю зареєструвати у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно вже наявне у них право власності на житловий будинок та зважаючи на неможливість вирішення даного спору в позасудовому порядку, останні вимушені звернутися з вказаним позовом до суд.

Відповідно до технічного паспорту на вищевказаний будинок , загальна площа 78,7 кв. м., жиглова площа 39,3 кв.м., зазначений на плану літерою А-1A?-1-а та споруди і побудови: літня кухня -Б, уборна - В, огородження 1-4, водопровід-5.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює згідно з законом по своїй волі, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності придбається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

У відповідності зі ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, спорудження і т.п.), що відповідно до закону підлягає державної реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, а також у випадку втрати ним документів, підтверджуючих право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивач у позові про визнання права власності є особою, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями п. 1 ч. 2ст. 16 ЦК України закріплено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Стаття 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право мирного володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пункті 37 Постанови від 07 лютого 2014 року №5 « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі статті 392 ЦК, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна.

У п. 37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» наголошується, що виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, зокрема, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами.

Крім того, Верховний Суд України у своєму Узагальненні «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» звертає увагу, що передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

За ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(в редакції від 1 січня 2013 року) державна реєстрація прав є обов`язковою, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд за матеріалами справи встановив, що позивач у законний спосіб свого часу набув право власності на будинок, отримавши правовстановлюючий документ на таку нерухомість.

Суд в цьому сенсі також зазначає, що згідно із п. 9 ч. 1ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Так згідно із ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на викладене вмотивування, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими.

Таким чином, керуючись наведеними правовими нормами, зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання за позивачем права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст.12,13,81,141,223,259,263-265 ЦПК, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська адміністрація) про визнання права власності на нерухоме майно- задовольнити.

Визнати, право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною житловою площею 39,3 кв.м., з спорудами та побудова за адресою АДРЕСА_1 , який складається з: одноповерхового цегляного, вкритого шифером будинку, загальною площею 78,7 кв. м., житловою площею 39,3 кв.м., зазначений на плану літерою А-1A?-1-а та споруди і побудови: літня кухня -Б, уборна - В, огородження 1-4, водопровід-5.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська адміністрація), юридична адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 40452947.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України повний текст рішення складено 14 серпня 2026 року та підписано без проголошення.

Суддя: О. Г. Пустовіт