Рішення № 13899309, 08.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/20708.02.11

За позовом                    Приватного підприємства «АНАБУД»

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛТА»

Про                              стягнення 6 785,81 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Вангородський І.Я. –представник (дов. № б/н від 01.06.2010 р.)

Від відповідача           Ярмолюк А.С. –представник (дов. № 156/10 від 08.09.2010 р.)

Суть спору:

Приватне підприємство «АНАБУД»(далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛТА»(далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 6785,81 грн. (2147,38 грн. –збитків від інфляції, 873,62 грн. –3% річних, 3764,81 грн. - пеня) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору підряду №15/03-1 від 15.03.2006р.

Ухвалою суду від 17.09.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/207 та призначено розгляд справи на 13.10.2010 р.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 13.10.2010 р. відкладено розгляд справи на 17.11.2010 р. в зв’язку з нез’явленням в судове засідання представників сторін та неподанням витребуваних доказів, зобов’язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 р. про порушення провадження у справі № 12/207.

Ухвалою суду від 22.11.2010 р. призначено розгляд справи на 29.12.2010 р.

Ухвалою суду від 10.01.2011р. призначено розгляд справи на 01.02.2011р.

В судовому засіданні 01.02.2011р. представник позивача подав письмові пояснення по справі, а представник відповідача на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, надав відзив на позовну заяву та додаткові документи.

В судовому засіданні 01.02.2011р. представник позивача заявив клопотання про оголошення перерви для надання додаткових доказів.

Клопотання задоволено.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 01.02.2011 р. оголошено перерву до 08.02.2011р.

В судовому засіданні 08.02.2011р. представник позивача подав додаткові документи.

В судовому засіданні 08.02.2011р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2006 р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір підряду № 15/03-1 по виконанню робіт з підготовки території та будівництва комплексу автомобілів «PEUGEOT»в с. Підгірці (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору у порядку та на умовах, визначених договором, позивач зобов’язався виконати роботи по підготовці території та будівництву комплексу по обслуговуванню автомобілів «PEUGEOT»(с. Підгірці, Обухівського району Київської області), а відповідач зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість у строки та умовах, що визначені договором та додатками до нього відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений договором строк.

Відповідно до п. 3.4. договору замовник (відповідач) зобов’язаний проводити остаточний розрахунок підряднику (позивачу) по кожній додатковій угоді на протязі (п’яти) робочих днів після підписання актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) з урахуванням авансу.

Відповідач не виконав свої зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати за виконані підрядні роботи, чим порушив умови договору.

Факт порушення умов договору підтверджено Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 р., яка змінила рішення Господарського суду міста Києва № 27/600 від 01.03.2010 р., вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта»основну суму заборгованості в розмірі 50614 (п’ятдесят тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 80 коп., пеню в розмірі 4945 (чотири тисячі дев’ятсот сорок п’ять) грн. 31 коп., втрати від інфляції з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 10314 (десять тисяч триста чотирнадцять) грн. 31 коп., 3% річних в розмірі 2491 (дві тисячі чотириста дев’яносто одна) грн. 91 коп., а також судові витрати у справі на державне мито в розмірі 683 (шістсот вісімдесят три) грн. 66 коп. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 232 (двісті тридцять дві) грн. 22 коп.

Відповідно до Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 20122834 від 02.07.2010 р. відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві відкрите виконавче провадження з виконання наказу № 27/600, виданого 15.06.2010 р. про стягнення з ТОВ «Ілта»на користь ПП «АНАБУД» боргу в розмірі 69282,21 грн.

Відповідачем надано платіжне доручення від 19.07.2010 р. про перерахування суми боргу на рахунок відділу державної виконавчої служби у розмірі 69282,21 грн., згідно Постанови № 1221/7 про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2010 р.

Період розрахунку за яким Київський апеляційний господарський суд постановив стягнути з ТОВ «Ілта»інфляційні нарахування та 3% річних становив з 30.04.2008 р. по 17.12.2009 р.

Період розрахунку за яким Господарський суд міста Києва постановив стягнути з ТОВ «Ілта»пеню становив з 01.05.2008 р. по 26.09.2008 р.

В позовній заяві позивач зазначає, що рішення суду про стягнення з відповідача основного боргу, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних не виконано, тому у позовній заяві позивач, на підставі частини другої статті 625 ЦК України, ставить вимоги про стягнення суми інфляційних нарахувань та 3% річних за період з 18.12.2009 р. по 22.06.2010 р. та пені за період 02.03.2010 р. по 15.07.2010 р. після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості, саме.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору підряду № 15/03-1 від 15.03.2006 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором будівельного підряду, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про підряд.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Главою 50 (ст. ст. 598-609) ЦК України регулюється порядок припинення зобов’язання.

Стаття 599 ЦК України визначає, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем за період з 18.12.2009 р. по 15.07.2010 р. зобов’язання за договором підряду № 15/03-1 від 15.03.2006 р. виконано не було. Також Постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 р. на той період виконана не була.

Таким чином, на період з 18.12.2009 р. по 22.06.2010 р. зобов’язання не було припинене.

Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду суті спору, суд звернувся до судової практики при вирішенні господарських спорів.

Вищий арбітражний суд Україні в листі «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів» від 7 березня 1996 р. № 01-8/106 (із змінами, внесеними згідно з Листами Вищого господарського суду від 25.06.2003р.) зазначає, що «кредитор не позбавлений права вимагати в установленому порядку відшкодування усіх збитків, заподіяних йому до припинення зобов’язання, у тому числі пов’язаного з втратою майна. Зобов’язання припиняються виконанням, здійсненим належним чином і на інших підставах, передбачених ГК. Оскільки, рішення суду не входить в перелік підстав припинення зобов’язання, у випадку якщо до виконання рішення про відшкодування збитків збільшилися ціни на майно для придбання якого були стягнуті засоби, кредитор не позбавлений права заявити додаткові вимоги до боржника».

Інформаційним листом Вищого господарського суду України «Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства»від 20.11.2008 р. № 01-8/685. п. 2. цитує: «Чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Рішення господарського суду про стягнення з відповідача основного боргу, пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не виконано, тому позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України просив стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань та процентів річних за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що з прийняттям судового рішення цивільні права та обов’язки позивача як кредитора за договором стосовно боржника припиняються. Наявність зобов’язання лише у боржника в процесі виконання судового рішення свідчить про припинення договірних відносин сторін, а це унеможливлює застосування статті 625 ЦК України після ухвалення судового рішення та його фактичного виконання.

Рішенням місцевого господарського суду, з якими погодилися суди апеляційної і касаційної інстанцій, позов задоволено. Рішення мотивовано тим, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. При цьому суд послався на приписи ст. ст. 519, 612 та 625 ЦК України.

Верховний Суд України визнав правильними висновки господарських судів стосовно стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних на існуючу заборгованість за невиконаним зобов’язанням, виходячи з такого.

Згідно зі ст. ст. 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов’язання.

Водночас, приписи ст. 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов’язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (Постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 р. № 1/384-07)».

Отже, факт порушення відповідачем зобов’язання після прийняття судом рішення встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач надав платіжне доручення про перерахування суми боргу на рахунок відділу державної виконавчої служби, але від 19.07.2010 р., тобто належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, стосовно стягнення суми інфляційних нарахувань розмірі 2147,38 грн. та 3% річних в розмірі 873,62 грн. за період з 18.12.2009 р. по 22.06.2010 р., суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 2147,38 грн. та 3% річних в розмірі 873,62 грн. –підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення пені в розмірі 3764,81 грн. за період з 02.03.2010 р. по 15.07.2010 р., суд вважає зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 10.2 договору сторони погодили, при простроченні авансового платежу або прострочення остаточного розрахунку за роботи по кожній додатковій угоді відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Особливу увагу суд звертає на п. 11 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»№ 01-6/438 від 16.04.1993 р.

В якому викладено, що «відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов’язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Деякі нормативні акти передбачають майнову відповідальність боржника у вигляді неустойки в твердій сумі або пені за кожний день порушення зобов’язання. Наприклад, така відповідальність встановлена пунктом 36 Правил про договори підряду на капітальне будівництво. Ці санкції стягують до повного виконання зобов’язання. За цих обставин строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання зобов’язання за попередні шість місяців з дня подання позову.

Якщо після задоволення позову зобов’язання не буде виконане, позивач має право знову звернутись до господарського суду з позовом про стягнення санкцій за наступні шість місяців.»

Частиною 1 ст. 229 ГК України визначено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За вказаних обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3764,81 грн. підлягають задоволенню.

З огляду на те, що діюче законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з наявністю судового рішення, відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню, а також враховуючи, що відповідач належним чином не виконав своє зобов’язання в частині оплати вартості та враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, то позовні вимоги в частині стягнення 2147,38 грн. –збитків від інфляції, 873,62 грн. –3% річних, 3764,81 грн. - пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 525-527, 549, 598-609, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 229, 230, 232, ГК України та ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта»(01103, м. Київ, Залізничне шосе, 6, Код 14284053, р/р 2600500002638 в АКБ «Правекс-Банк»в м. Києві, МФО 321983, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства «АНАБУД»(03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 11/1, код 31564367, р/р 26002044741501 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321983) 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 38 коп. збитків від інфляції, 873 (вісімсот сімдесят три) грн. 62 коп. 3% річних, 3764 (три тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 81 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 36 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко