Рішення № 13899187, 07.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/4007.02.11 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до приватного підприємства «Всесвіт Ко»

про стягнення 11357,94 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявились

від відповідача: Одуду Н.А.- представник за довіреністю № б/н від 07.02.2011 року

встановив :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до приватного підприємства «Всесвіт Ко»про стягнення заборгованості за договором № 31 від 15.07.2010 року в розмірі 11357,94 грн., в тому числі 11105,00 грн. сума основного боргу, 122,42 грн. інфляційні витрати та 130,52 грн. три відсотки річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.07.2010 року між сторонами було укладеного договір № 1, за умовами якого позивач зобов'язався систематично здійснювати поставку насіння ТМ «Вкусняшки от Машки»(далі товар), а відповідач зобов'язався своєчасно приймати їх та в повному обсязі здійснювати оплату вартості на умовах даного договору.

Позивач поставив відповідачу насіння відповідно до накладної № 87/07 від 15.07.2010 року на загальну суму 15255,00 грн., а також виставив рахунок на оплату № 84/07.

У п. 4.1. договору передбачено, що розрахунки по даному договору здійснюються відповідачем у термін 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту переходу права власно сті на відвантажений товар.

Оплата відповідно до умов договору повинна була бути здійснена до 31.08.2010 року Але відповідач лише частково оплатив його вартість, що підтверджується платіжним дорученням № 1315 від 06.09.2010 року на суму 2700,00 грн., платіжним дорученням № 2023 від 05.10.2010 року на суму 1250,00 грн., платіжним дорученням № 1781 від 18.11.2010 року на суму 200,00 грн.

Як стверджує позивач, відповідач повинен сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.01.2011 року порушено провадження у справі № 33/40, розгляд справи призначено на 07.02.2011року.

Представник позивача в судове засідання 07.02.2011 року не зявився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив. В судове засідання зявився представник відповідача та надав суду докази погашення основної суми заборгованості за договором № 31 від 15.07.2010 року

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що провадження в частині основної заборгованості треба припинити, а в іншій частині позов задовольнити.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.07.2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник за договором) та приватним підприємством «Всесвіт Ко»було укладено договір № 31, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався систематично здійснювати поставку насіння ТМ «Вкусняшки от Машки»(далі товар), а покупець зобов'язався своєчасно приймати їх та в повному обсязі здійснювати оплату вартості на умовах даного договору.

Згідно розділу 3 договору, покупець оплачує постачальнику вартість поставленого товару згідно діючих на момент поставки цін на підставі пред'явлених ним рахунків чи накладних. Вартість однієї пачки насіння «Вкусняшки от Машки»(калібр 3,6) складає 0,96 грн., «Лакомка»(калібр 3,8) - 1,05 грн., «Элитная»(калібр 4,2) - 1,26 грн.

У відповідності до положень п. 4.1. договору, оплата поставленого постачальником товару проводиться покупцем у термін 45 (сорока п'яти) календарних днів, моменту переходу права власності на відвантажений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Якщо день оплати випадає на вихідний або святковий день, оплата проводиться у перший банківський день наступний за датою оплати.

Судом встановлено, на виконання умов договору № 31 від 15.07.2010 року позивачем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 15225,00 грн. відповідно до накладної № 87/17 від 15.07.2010 року, а також виставлено рахунок на оплату № 84/07.

Вищевказані накладна та рахунок приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобовязання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 4150,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

З метою досудового врегулювання спору, 22.11.2010 року на адресу відповідача позивачем було направлено претензію № 2 від 22.11.2010 року з вимогою терміново погасити існуючу заборгованість. Однак зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство «Всесвіт Ко»повністю сплатило заборгованість у розмірі 11105,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та платіжним дорученням № 321 від 04.02.2011 року

Відповідно п. 1-1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази відповідача про сплату суми основного боргу, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 11105,00 грн. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 122,42 грн., та 130,52 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, 3 проценти річних та індекс інфляції входять до складу грошового зобовязання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

Судом, при дослідження розрахунку позивача збитків від інфляції та трьох відсотків річних, було встановлено, що позивач зробив неправильний розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, а саме позивач нарахував неправильну суму збитків від інфляції та трьох відсотків річних.

Таким чином, суд наводить власний розрахунок збитків від інфляції у період з 06.04.2010 року по 21.01.2011 року.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

06.04.2010 - 21.01.2011111051.053588.5611693.56 Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

1110506.04.2010 - 21.01.20112913 %265.61

Однак, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 122,42 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 130,52 грн. за розрахунком позивача, оскільки суд позбавлений можливості виходу за межі позовних вимог за відсутності про це клопотання заінтересованої сторони (п. 2 ст. 83 ГПК України).

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 11105,00 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3.Стягнути з приватного підприємства «Всесвіт Ко»(03049, м. Київ, вул. Курська, 10, ідентифікаційний код 34453618) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) три проценти річних в розмірі 130 (сто тридцять) грн. 52 коп., індекс інфляції в розмірі 122 (сто двадцять дві) грн. 42 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 113 (сто тринадцять) грн. 58 коп. та 236 (двісті сорок шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 14.02.2011