Ухвала суду № 138990903, 14.08.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5676/26

провадження 1-кп/462/500/26

У Х В А Л А

14 серпня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання прокурора про продовження у кримінальному провадженні № 12026141390000222 від 02.04.2026 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова Львівської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України,

встановив:

у провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження № 12026141390000222 від 02.04.2026 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 .

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме в умисному вбивстві особи у зв`язку з виконанням нею службового обов`язку, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі та відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином. З огляду на тяжкість обвинувачення та можливе покарання, прокурор вважає обґрунтованим продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати. Зокрема, прокурор вказує, обвинувачений може переховуватися від суду, зокрема змінити місце проживання або виїхати за межі України чи на тимчасово окуповану територію. Крім того, перебуваючи на волі, він може незаконно впливати на потерпілих і свідків, які надали викривальні показання, з метою зміни або відмови від них, а також узгоджувати свої дії з іншими особами для перешкоджання кримінальному провадженню. Також прокурор вважає, що існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення або продовження злочинної діяльності. Крім того, вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяють його подальше утримування під вартою. З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_7 , сторона обвинувачення дійшла висновку про необхідність продовження останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не усуне існуючих ризиків, у зв`язку з чим просить клопотання задовольнити.

Сторона захисту проти задоволення клопотання заперечила та просила застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, зокрема домашній арешт, або ж визначити розмір застави, покликаючись на недоведеність прокурором наявності ризиків.

Представник потерпілої підтримав заявлене прокурором клопотання та просив таке задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши учасників процесу, дослідивши мотиви клопотання, вивчивши матеріали справи, дійшла до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 03.04.2026 року підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 31.05.2026 року, без визначення розміру застави.

У подальшому, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 26.05.2026 року підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24.07.2026 року, без визначення розміру застави.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01.07.2026р. обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 29.08.2026 року включно, без визначення розміру застави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Крім того, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Суд своїм рішенням зобов`язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК України. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб убезпечити їх настання.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, колегією суддів враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 станом на момент розгляду вказаного клопотання обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічного позбавлення волі. Характер та спосіб інкримінованого діяння, вчиненого щодо військовослужбовця у ув`язку із виконанням ним свого службового обов`язку, а також тяжкість можливого покарання дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків з метою зміни або відмови від наданих ними показань, а також вчинити інше кримінальне правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Такі ризики існували на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 , не зменшилися та продовжують мати місце на даний час.

Враховуючи правову позицію, викладену в п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Також як зазначає Європейський суд з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

При вирішення клопотання про продожвення ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд виходить із принципу забезпечення захисту інтересів суспільства, які переважують правило поваги до особистої свободи, оскільки життя людини є найвищою цінністю, а ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, у зв`язку із виконанням цією особою службового обов`язку,.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26.06.1991 вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Із вказаного рішення Європейського суду вбачається, що попереднє ув`язнення може бути застосоване стосовно до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення.

Окрім цього, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому не суперечить вимогам ст.5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», вказаним у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.10.2014 у справі «Чанєв проти України», оскільки в матеріалах справи існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів у відношенні до обвинуваченого чи зменшення ризиків заявлених прокурором на даний не встановлено.

За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не спростовують доводів сторони обвинувачення щодо наявності зазначених ризиків, у зв`язку з чим не можуть бути прийняті судом до уваги. При цьому належна процесуальна поведінка обвинуваченого під час кримінального провадження може бути врахована судом у подальшому.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, а стороною захисту під час судового розгляду таких доказів не надано.

Продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є достатнім та адекватним превентивним заходом, оскільки судовий розгляд триває, залишаються недослідженими докази, не допитані свідки, потерпіла, не допитаний обвинувачений. Оскільки заявлені при обранні та продовженні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки обвинуваченого не зменшилися, що виправдовує подальше його тримання під вартою, суд знаходить доцільним продовження раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів, тобто до 12.10.2026 року включно.

Суд враховує положення п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно якого слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, який спричинив загибель людини.

З врахуванням обставин кримінального провадження, а також те, що при обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначався розмір застави, суд дійшов висновку, що на даному етапі такий запобіжний захід, як тримання під вартою без визначення розміру застави, зможе запобігти зазначеним ризикам, які на думку суду є досить реальними з підстав описаних вище.

При цьому стороною захисту також не наведено та не доведено обставин, які б свідчили про те, що продовження дії зазначеного запобіжного заходу є непропорційним втручанням у права і свободи обвинуваченого або не відповідає меті застосування запобіжного заходу.

Керуючись ст. 176, 177, 183, 318, 369, 372 КПК України, суд,

постановив:

клопотання задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 12.10.2026 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: /підпис/

З оригіналом згідно. Оригінал ухвали міститься в матеріалах справи №462/5676/26. Ухвала 14.08.2026 набрала законної сили.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Копія виготовлена

Судді /підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Головуючий суддя: ОСОБА_1