Рішення № 13899061, 03.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/43303.02.11

За позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України та Державного підприємства «Антонов»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіан»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від прокуратури: Цюкало Ю.В.;

від позивача 1: не з’явились;

від позивача 2: Достовалов Н.М. –представник;

від відповідача: Яценюк О.В. –представник;

Цвєтошенко М.В. –представник;

В судовому засіданні 03.02.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України (далі –позивач -1) та Державне підприємство «Київський авіаційний завод «Авіант»(правонаступник якого - Державне підприємство «Антонов») (далі –позивач 2) звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіан»(далі –відповідач) 1800000,00 грн. за договором від 18.01.2006р. № 29/082-06.

Позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, я якій просить суд відповідно до п.1 ч.2 статті 22 ЦК України, стягнути з відповідача збитки у розмірі 1800000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору від 18.01.2006р. відповідач передав товар згідно видаткової накладної № РН-0000001 від 11.03.2008р. на суму 1841521,84 грн. 17.04.2008р. позивач 1 перерахував відповідачу кошти у розмірі 1800000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Позивачем 1 був складений акт № 059-051\09 від 25.09.2009р., яким встановлено,що комплектуючі вироби не використовуються на літаках АН-32, АН-124, АН-148, АН-24, АН- 26, АН- 39, АН- 70 та не придатні для використання у виробництві у зв’язку з наявністю зазначених в акті зауважень, які також відображені у відомості дефектів складеній уповноваженим працівником покупця. Позивач 2 звернувся до відповідача з претензією про сплату збитків у розмірі 1800000,00 грн. завданих у зв’язку зі сплатою коштів за товар, який не придатний до використання відповідно до умов договору. Відповідач претензію залишив без задоволення. Враховуючи зазначене відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України прокурор звернувся до суду про стягнення збитків у розмірі 1800000,00 грн.

Ухвалою від 19.11.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 09.12.2010р.

У зв’язку з неявкою представників відповідача 09.12.2010р. суд оголосив ухвалу про відкладення розгляду справи на 23.12.2010р.

У письмових поясненнях позивач 1 зазначив, що підтримує вимоги прокурора в повному обсязі.

22.12.2010р. позивач 1 надав до відділу діловодства суду клопотання про відкладення розгляду спору у зв’язку з хворобою представника.

Ухвалою від 23.12.2010р. розгляд справи відкладено на 17.01.2011р.

Ухвалою від 17.01.2011р. за клопотанням позивача 2 суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи до 31.01.2011р.

Від позивача -1 до відділу діловодства суду надійшло клопотання про розгляд справи без представника.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог, та зазначив, що зобов’язання було виконано належним чином відповідно до умов договору та статті 526 ЦК України. Окрім того, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності, який відповідно до п.2 статті 258 ЦК України, становить один рік до вимог, що пов’язані з недоліками проданого товару. Товар відповідно до видаткової накладної був поставлений 11.03.2008р., лише у вересні 2009р. позивачем виявлені недоліки в поставленому товарі, однак прокурор звернувся до суду із позовом у листопаді 2010р. Тому враховуючи зазначене, та керуючись п. 2, ст. 267 ЦК України, відповідач вважає, що строк позовної давності сплив, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладені функції захисту інтересів держави, які реалізуються шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Згідно глави XI Декларації «Про державний суверенітет та незалежність України», Україна, як незалежна і суверенна держава для захисту свого суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості будує свої Збройні Сили.

Резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 по справі № 1-1/99, З-рп/99 визначено, що прокурори вправі звертатися до господарського суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст.. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» обов’язок захисту інтересів держави шляхом представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.

          18.01.2006. між Державним підприємством «Антонов»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіан»був укладений договір № 29/082-06, за яким відповідач продає, а позивач купує матеріали зокрема покупні комплектуючі вироби для літаків АН-32, АН –124, АН –148. Ціна, номенклатура та строки поставки визначаються у специфікаціях, що є невід’ємною частиною договору.

          Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до 31.03.2006р.

          Відповідно до п. 11.2 договору всі зміни та доповнення до даного договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони виконані в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.

          Додатковою угодою № 2 від 01.04.2006р. до договору від 18.01.2006р. сторони доповнили статтю 10 договору пунктом 10.4, який виклали у наступній редакції: «якщо сторони не заявляють у письмові формі за 30 днів до закінчення терміну дії даного договору про його розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік».

          В специфікації № 7а до договору від 18.01.2006р. сторони затвердили тип та найменування товару, його кількість та вартість, яка становить 2301044,82 грн.

          Спір виник внаслідок того, що відповідач передав товар за договором № 29/082-06 від 18.01.2006р. не придатний для використання у виробництві у зв’язку з наявністю зазначених в акті № 059-051/09 від 25.09.2009р. дефектів, чим, на думку позивача, завдав збитки у розмірі 1800000,00 грн.

          Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та позивачів суд встановив наступне.

          Відповідно до видаткової накладної № РН-0000001 від 11.03.2008р. відповідач передав позивачу товар згідно договору № 29/082-06 та специфікації №7.

          Позивач здійснив оплату за переданий товар згідно специфікації № 7 до договору у розмірі 1800000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

          Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

25 вересня 2009р. позивачем 2 проведено перевірку супровідної документації та зовнішній огляд покупних комплектуючих виробів придбаних підприємством за договором № 29/082-06 від 18.01.2006р. по видатковій накладній № РН-0000001 від 11.03.2008р., про що складений акт № 059-051/09. Відповідно до зазначеного акту при перевірці виявлені наступні зауваження:

1.          Блок управління 548Т –5 шт. виготовлені в 1984-1990 р.р. закінчились терміни служби до першого ремонту.

2.          Фільтроелементи 8Д2.996.034-8 –43 шт. виготовлені в 1981/1990 р.р.закінчились терміни зберігання. Печатки відділу технічного контролю та представництва замовника нерозбірливі.

3.          Блок контролю БК ПВД-84 –5 шт. виготовлені в 1987-1988р.р. закінчились терміни зберігання та експлуатації. Інтенсивна корозія деталей кріплення.

4.          Блок зв’язку БСЗ – 7 шт. виготовлені в 1981-1987р.р. закінчились терміни експлуатації.

5.          Датчик кутових швидкостей ДУС-155-Т –10 шт. виготовлені в 1982-1987 р.р. закінчились терміни експлуатації.

          Членами комісії в результаті перевірки зроблено висновок, що вказані комплектуючі вироби не використовуються на літаках АН-24, АН –26, АН –30, АН –32, АН –70, АН – 148 та АН –124 і не придатні для використання у виробництві в зв’язку з наявністю вищевказаних зауважень.

          Позивач 2 надіслав відповідачу претензію № 095-01/22 від 21.01.2011р. про відшкодування збитків відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, у зв’язку зі сплатою коштів у розмірі 1800000,00 грн. за товар, який не придатний до використання відповідно до умов договору від 18.01.2006р.

          Відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором поставки доведена матеріалами справи.

          Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов, судом не приймаються до уваги, оскільки останні стосуються предмету позову щодо повернення коштів сплачених за неякісний товар, який має недоліки. Однак позивач 2 змінив підставу позову та просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 1800000,00 грн., про що подав 17.01.2011р. відповідну заяву.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Згідно із ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, які особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Отже, дії відповідача щодо передачі товару не придатного до використання відповідно до умов договору від 18.01.2006р., унеможливили використання за призначенням комплектуючих виробів для літаків АН-32, АН –124, АН – 148. Враховуючи зазначене, позивач 2 зазнав збитків у зв’язку зі сплатою коштів у розмірі 1800000,00 грн.

Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов’язань –причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неправомірних дій, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв’язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Заявлені вимоги щодо стягнення збитків у розмірі 1800000,00 грн. відповідачем не спростовані, тому позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Витрати по сплаті державного мита в розмірі 18000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь бюджету.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіан»(03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 16, код 30854840, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного підприємства «Антонов» (03062, м.Київ, вул.. Академіка Туполєва, 1, код 14307529, на будь-який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 1800000,00 грн. (один мільйон вісімсот тисяч гривень 00 копійок) збитків.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіан»(03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 16, ідент. код 30854840, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в дохід Державного бюджету України 18000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 15.02.2011р.