Рішення № 13899042, 07.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/907.02.11 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вік"

До: Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"

Про: стягнення 349.211,34 грн.

           Суддя Балац С.В.

Представники:

Позивача: Казанцева С.А.

Відповідача: Сербулов О.В.

Суть спору: стягнення заборгованості в сумі 349.211,34 грн., з яких 279.815,34 грн. –вартість товару переданого за договором позички, 69.396,00 грн. –вартість товару поставленого за договором поставки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач за договором позички передав відповідачеві пально-мастильних матеріалів на загальну суму 279.815,34 грн., проте відповідач не повернув позивачеві вказане майно, тому позивач просить стягнути його вартість відповідно до умов договору позички. Також позивач зазначає, що між сторонами спору була укладена додаткова угода до договору позички згідно якої остання вважається договором поставки. Після укладеної додаткової угоди позивач поставив відповідачеві пально-мастильних матеріалів на суму 69.396,00 грн., які відповідач отримав проте не оплатив. Тому позивач просить позов задовольнити повністю і стягнути з відповідача вартість переданих відповідачеві пально-мастильних матеріалів.

Відповідач письмових заперечень не надав.

Ухвалою від 30.11.2010 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.01.2011.

В судовому засіданні 17.01.2011 позивач звернувся до суду із клопотанням про продовження строку вирішення спору. Ухвалою від 17.01.2011 клопотання сторін задоволено, строк вирішення спору продовжено, а розгляд справи відкладався на 07.02.2011.

В судовому засіданні 07.02.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення позивача, заперечення відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 01.09.2009 укладено договір позички (речової) (далі - Договір). За умовами Договору позивач зобов'язувався передати відповідачеві річ у користування, а саме дизельне пальне в кількості 34359,00 кілограм загальною вартістю 259.754,04 грн., мастило МС 20 в кількості 1451,00 кілограм загальною вартістю 17.847,30 грн. (п. 1.1.,2.1. Договору).

Відповідно до належним чином засвідчених копій актів приймання-передачі від 21.09.2009, від 01.10.2009 та видаткових накладних від 10.11.2009 № РН-0000256, від 01.12.2009 № РН-0000296 позивач передав відповідачеві вищевказане майно на загальну суму 279.815,34 грн., а відповідач відповідно до довіреності від 01.12.2009 № 107А його прийняв.

Згідно п. 4.1., 4.2. Договору строк надання позички складає 40 календарних днів, а кінцевою датою користування позичкою вважається 10.10.2009.

Відповідно до п. 5.3.2. Договору у разі неповернення позички у зазначений у п. 4.2. Договору вимагати її примусового стягнення (або вартості позички).

01.12.2009 між сторонами спору укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (далі –Додаткова угода).

За умовами Додаткової угоди сторони дійшли згоди договір позички з 01.12.2009 вважати договором поставки (п. 1 Додаткової угоди).

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди окремі умови Договору викладено в новій редакції, згідно яких кінцевою датою розрахунків за договором встановлено 01.03.2010, а на відповідача покладено обов'язок сплатити вартість поставленого за цим договором товару в сумі 279.815,34 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі від 17.05.2010 та рахунку фактури від 17.05.2010 № СФ-0000154 позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 69.396,00 грн.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Сторони спору відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України правомірно замінили первісне зобов'язання (позичку) на зобов'язання з поставки товару.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав від позивача на умовах поставки пильно-мастильних матеріалів на загальну суму 349.211,34 грн.

Доказів оплати отриманого товару відповідачем суду не надано.

Під час розгляду справи, позивач звернувся до суду із заявою про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 69.396,00 грн. Суд перевірив повноваження за довіреністю № 7 від 22.03.2010 представника позивача на відмову від позову.

          В порядку статті 78 ГПК України, суд роз’яснив позивачу наслідки відмови від позову. У зв'язку з викладеним провадження у справі в частині стягнення з відповідача 69.396,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

У зв'язку з відмовою позивача від частини позовних вимог, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 279.815,34 грн. А отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 279.815,34 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами прави та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 78, 80, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"(04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 14, код 33404067, з будь якого його рахунку, виявлено державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вік" (73000, Херсонська обл.., м. Херсон, Одеська площа, буд. 4, кім. 320, код 30069040, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) –279.815 (двісті сімдесят дев'ять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 34 коп. –основного боргу, 2798 (дві тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 15 коп. - витрат по оплаті державного мита, 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 10 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. Провадження у справі в частині стягнення 69.396,00 грн. припинити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Балац

Дата підписання рішення: 16.02.2011