Рішення № 13898974, 09.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/109.02.11 За позовомПрокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

доСубєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

третя особа-1, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна екологічна інспекція в місті Києві

третя особа-2, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне ніднрнємство “Дарницьке лісопаркове господарство”

про відшкодування шкоди в розмірі 11950грн. 13коп., завданої внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від прокуратури Холявінська І.В.

Від позивача не зявився

Від відповідача не зявився

Від третьої особи-1 Дацько Я.О.

Від третьої особи-2 не з”явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 , треті особи - Державна екологічна інспекція в місті Києві , Комунальне ніднрнємство “Дарницьке лісопаркове господарство” про відшкодування шкоди в розмірі 11950грн. 13коп., завданої внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2010 р. порушено провадження у справі № 58/1, розгляд справи призначено на 12.01.2011 р.

В судове засідання 12.01.2011р. представники сторін зявились. На виконання вимог ухвали суду представник прокуратури надав суду витребувані судом документи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи неявку відповідача, розгляд справи було відкладено.

21.01.2011р. судом одержано від позивача письмові пояснення по справі.

В судове засідання представники прокуратури та третьої особи зявились.

Враховуючи неявку позивача, відповідача та третьої особи-1, розгляд справи відкладався.

В судове засідання 02.02.2011р. представники прокуратури та третьої особи-1 з”явились.

На виконання вимог ухвали суду представник прокуратури надав витребувані документи.

Враховуючи неявку позивача, відповідача та третьої особи-2, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 02.02.2011 р. розгляд справи відкладено на 09.02.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 09.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ

Згідно до ст.121 Конституції України представництво інтересів громадянина та держави в суді покладається на органи прокуратури.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осі6, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Прокурор Деснянського району м. Києва звернувся з позовом до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, оскільки дії відповідача щодо самовільного зайняття земельної ділянки порушують інтереси держави щодо регулювання державою земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання та державі в особі власника земельної ділянки Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) завдано збитків у розмірі 11950,13 грн.

Прокуратурою Деснянського району міста Києва проведено перевірку додержання вимог земельного та лісового законодавства України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», субєктами господарювання, що здійснюють підприємницьку діяльність на землях Білодібровського лісництва, землекористувачем яких є комунальне підприємство «Дарницьке лісопарк господарство».

Відповідно Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 1060/03 від 21.09.2010 р. встановлено порушення вимог земельного законодавства суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 при розміщенні та влаштуванні на території лісопаркового господарства кафе «Біла діброва».

Відповідно до рішення Київської міської ради №164/885 від 08.06.00 «Про передачу окремих повноважень районним в місті Києві радам з питань регулювання земельних відносин», Деснянською районною у місті Києві радою постановлено рішення №13 від 26.06.07 «Про надання земельних ділянок», відповідно до якого СПД ФОП ОСОБА_1 передано у тимчасове короткострокове користування на 3 роки на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 0,0284 га для обслуговування та експлуатації малих архітектурних форм на території Дарницького лісопаркового господарства у Деснянському районі міста Києва.

На підставі цього рішення між Деснянською районною у місті Києві радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 10.01.08 укладено договори оренди земельних ділянок №№ 272,273 на загальну площу 0,0284 га.

У позовній заяві позивач зазначає,що у порушення вимог чинного законодавства та умов договорів оренди земельних ділянок, відповідач самовільно захопив земельну ділянку Дарницького лісового господарства загальною площею 0,21 га та самовільно здійснив будівництво об'єктів нерухомого майна загальною площею 0,014 га на вказаній земельній ділянці. Згідно розрахунку розміру заподіяної шкоди доданого до матеріалів справи, внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням без спеціального дозволу, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 р., відповідач завдав шкоди державі в особі Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) у розмірі 11950,13 грн.

Відповідно до пояснень Київської міської ради, рішення про передачу у користування відповідачу земельної ділянки площею 0,21 га за адресою: АДРЕСА_1, не приймала.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ст. 9 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб відноситься до повноважень Київської міської Ради.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для введення підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 Земельного кодексу України, стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником чи користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його реєстрації.

Згідно статті ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку або право постійного користування посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Поняття «самовільне зайняття земельних ділянок»визначено у статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства б/н від 26.07.10, складеного спеціалістами Державної екологічної інспекції в місті Києві, згідно якого встановлено, що земельна ділянка площею 0,21 га в Білодібровному лісництві, кв.40, вид. №3 Дарницького лісопаркового господарства зайнята суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 самовільно, без оформлення дозвільних документів, що є порушенням вимог ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України, ст.105 Лісового кодексу України.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №1060/03 від 21.09.10, складеного спеціалістами Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, відповідно до якого розмір земельної ділянки, яку самовільно використовує суб'єкт господарювання фізична особа-підприємець ОСОБА_1 під розміщення закладу громадського харчування - кафе, становить близько 0,22 га. Вказаний заклад включає в себе нежилі будівлі - дерев'яні будиночки та альтанки для відпочиваючих, загальною площею 0,014 га, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, право користування суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 землями вказаного лісогосподарства підтверджено договорами оренди №№ 272,273 від 01.01.08 лише на земельні ділянки загальною площею 0,0284 га. Інші земельні ділянки використовуються відповідачем самовільно, без будь-яких правовстановлюючих документів, передбачених ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України.

Підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Враховуючи встановлення факту відсутності у відповідача визначених законом правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України, за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Згідно із розрахунком, проведеним Державною екологічною інспекцією в місті Києві відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 № 963, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,21 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, складає 11950,13 грн.

Таким чином, державі в особі власника земельної ділянки - Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) діями суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, завдано шкоди у розмірі 11950,13 грн.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (07400 АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141, одержувач Головне фінансове управління Київської міської державної адміністрації, р/р 31518920700001 у Головному управлінні Державного казначейства України, МФО, код -4262621), з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 11950,13 грн. (одинадцять тисяч девятсот пятдесят грн. 13 коп.) основного боргу, 119,50 грн. (сто девятнацять гривень 50 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 14.02.2011 р.