Рішення № 13898939, 08.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/3508.02.11 За позовом:Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно -

страхова компанія»

До відповідача:Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової

компанії «Оранта»

Про: стягнення 2436 грн. 56 коп. в порядку регресу

Суддя Івченко А.М.

Представники: Позивача:Кравченко О.В. дов. № 107 від 10.12.2011; Відповідача:не зявився

У судовому засіданні 08.02.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія»звернулось до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»про відшкодування майнової шкоди в сумі 2 436 грн. 56 коп. (1993 грн. 56 коп. страхового відшкодування, 360 грн. 00 коп. витрати за проведення експертизи, 83 грн.00 коп. витрати за оплату довідки ДАІ).

Ухвалою суду від 14.01.2011 порушено провадження у справі № 61/35, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 08.02.2011, зобовязано сторони виконати певні дії.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений, відповідно до ст. 64 ГПК України належним чином, оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвала суду від 29.09.2010, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.01.2011.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

З довідки Управління державної автомобільної інспекції при Головному Управлінні МВС України у м. Києві від 21.11.2008 та постанови Подільського районного суду міста Києва від 12.11.2008 у справі № 3-34867/08, вбачається, що 14.10.2008 о 10:30, ОСОБА_1., керуючи автомобілем ВАЗ 2104, державний номер НОМЕР_1, в м. Києві по вул. Спаській, 36, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Тойота, державний номер НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 12.11.2008 у справі № 3-34867/08 ОСОБА_1., визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Тойота, державний номер НОМЕР_2, яким керував Сапонюк О.А.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного комплексного страхування № КМ.ДМт06-01.517/10 від 02.06.2008, укладеного між Акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія»(Страховиком) та Закритим акціонерним товариством «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна»(Страхувальником).

Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 2688 від 28.10.2008, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження при ДТП склала 3193 грн. 56 коп.

Позивачем платіжним дорученням № 8475 від 28.11.2008 було сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»суму в розмірі - 360 грн. 00 коп. за проведення автотоварознавчого дослідження вищезазначеного автомобіля.

Як вбачається зі страхового акту № 5727 від 28.11.2008, позивачем було прийнято рішення про виплату Страхувальнику 1993 грн. 56 коп.

13.01.2009 було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 1993 грн.56 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 8718 від 13.01.2009.

14.07.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування порядку регресу № 1293 від 14.07.2009 , в якій просить виплатити страхове відшкодування в розмірі - 1993 грн. 56 коп. + витрати, повязані з проведенням автотоварознавчого дослідження в розмірі - 360 грн. 00 коп., + 83 грн. 00 коп. витрати, повязані з оплатою довідки ДАІ) разом 2436 грн. 56 коп.

Відповідач відповіді на претензію не направив, оплату страхового відшкодування в порядку регресу не здійснив.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного Кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного Кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що згідно з полісом № ВС/0211413 між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 3), відповідно до умов якого було застраховано цивільно-правову відповідальність третьої особи, при цьому забезпеченим транспортним засобом було визначено автомобіль ВАЗ 21043, державний номер НОМЕР_1, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в сумі 51000 грн. 00 коп., франшизу встановлено в сумі 0 грн. 00 коп.

Умовами договору страховим випадком визначено подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, що кореспондується зі статтею 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з пунктом 15.3 статті 15 цього Закону договором ІІІ типу є договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відшкодувавши збитки завдані третьою особою позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного Кодексу України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілої сторони.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні отримавши право замість потерпілої сторони вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 509 Цивільного Кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобовязання не створює обовязку для третьої особи (стаття 511 Цивільного Кодексу України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 Цивільного Кодексу України, виконання обовязку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобовязання не випливає обовязок боржника виконати зобовязання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 Цивільного Кодексу України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обовязок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої Цивільного Кодексу України і стосуються як договірних, так і недоговірних (у тому числі деліктних) зобовязань.

Відповідно до статті 511 Цивільного Кодексу України у випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 Цивільного Кодексу України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обовязку боржника третьою особою. Кредитор у зобовязанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 514 Цивільного Кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»виникло право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та ст.ст. 993, 1194 Цивільного Кодексу України на відшкодування завданих внаслідок ДТП витрат у сумі грн. 1993 грн. 56 коп.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на проведення експертних послуг у сумі 360 грн. 00 коп. та витрат на оплату довідки ДАІ у сумі 83 грн. 00 коп.

Статтею 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як вбачається із вищевикладеного, законом не передбачено обовязку страхової компанії відшкодовувати витрати повязані за проведення експертних послуг та витрат повязаних з отримання довідки ДАІ.

Крім того, згідно до п. 34.2. ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»дії страховика після отримання повідомлення про страховий випадок, якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не зявився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобовязаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Таким чином, суд приходить до висновку, про відсутність обовязку компенсації витрат на проведення експертизи однієї страхової компанії перед іншою, оскільки витрати на проведення експертизи мають компенсуватися страховою компанією саме потерпілому за умови, якщо ним було замовлено та оплачено проведення відповідної експертизи.

Беручи до уваги зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу підлягають частковому задоволенню у сумі 1 993 грн. 56 коп.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, немайнового характеру пять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем сплачено державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за ставками державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до загальних судів України.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за доцільним стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України, недоплачене при подачі позову державне мито в розмірі 51 (пятдесят одна) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 116 (сто шістнадцять) грн. 00 коп.

Крім того, відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1187, 1191 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»(01001, м. Київ, вул. Малопідвальна. 5; код ЄДРПОУ 23734213) 1993 (одна тисяча девятсот девяносто три) грн. 56 коп. основного боргу, 83 (вісімдесят три) грн. 46 коп. - державного мита та 193 (сто девяносто три) грн. 09 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»(01001, м. Київ, вул. Малопідвальна. 5; код ЄДРПОУ 23734213) в дохід Державного бюджету України, недоплачене при подачі позову державне мито в розмірі 51 (пятдесят одна) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 116 (сто шістнадцять) грн. 00 коп.

4.В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Івченко А.М.

Дата підписання рішення: 14.02.2011