Рішення № 13898911, 09.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/42909.02.11 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Закритого акціонерного товариства "Укрбронекомплект"

доДержавного підприємства "Київський ремонтно-механічний завод"

простягнення 3874831,67 грн.

Представники сторін: від позивача Очеретюк О.О. - представник; від відповідачаПопічко Р.Р., Горобчишин І.О. –представники. Відповідно до ст. 77 ГПК України

в судових засіданнях 17.01.2011, 04.02.2011

оголошувалась перерва до 09.02.2011

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Укрбронекомплект" до Державного підприємства "Київський ремонтно- механічний завод" про стягнення заборгованості у розмірі 4359785,74 грн., у тому числі 3472000,00 грн. –основного боргу, 458304,00 грн. –інфляційних витрат, 265393,97 грн. –пені, 164087,67 грн.-3% річних.

Позивач заявою від 17.01.2011 року уточнив позовні вимоги та просить стягнути заборгованість на загальну суму 3874831,67 грн., у тому числі 3472000,00 грн. –основного боргу, 88553,82 грн. –3% річних, 288783,60 грн. –інфляційних витрат, 254948,25 грн. –пені.

Судом відмічається, що позивачем при розрахунку загальної суми боргу, допущено арифметичну помилку, оскільки додавши суму основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені, загальна сума боргу, згідно уточнень, буде становити 4104285,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором оренди від 05.01.2009, оскільки не сплатив кошти за оренду обладнання. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 3472000,00 грн. за період травень 2009 –серпень 2010, яку позивач просить стягнути з урахуванням штрафних санкцій.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує на те, що договір від 05.01.2009 не відповідає положенням Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині порядку укладення договору оренди, визначення орендної плати, оцінки об‘єкта оренди. Крім того, відповідач зазначає про незрозумілий розрахунок 3% річних, інфляційних витрат та пені, що був зроблений позивачем.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи у судових засіданнях 17.01.2011 та 04.02.2011 здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи у судовому засіданні 09.02.2011 року здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

05.01.2009 між Закритим акціонерним товариством "Укрбронекомплект", як орендодавцем та Державним підприємством "Київський ремонтно-механічний завод", як орендарем укладений договір оренди № 1-09, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування технологічну лінію для виробництва (траків) методом лиття із сталі Гатфілда та розроблену технологію –документ, що встановлює технологічний процес виготовлення виробів методом лиття із сталі Гатфілда, який дозволяє виробляти траки, якість яких відповідає всім технічним вимогам.

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 договору устаткування передається в оренду від орендодавця орендарю протягом 20 днів з моменту підписання цього договору за актом приймання –передачі в оренду, що підписується обома сторонами; устаткування надається в оренду на термін 15 років з дати підписання акту приймання –передачі устаткування.

Позивачем та відповідачем підписана специфікація до договору, відповідно до якої обладнання, яке передається в оренду складається із 28 найменувань на загальну суму 23280661,98 грн.

На виконання умов договору між сторонами складений акт приймання –передачі устаткування, балансова вартість якого складає 23280661,98 грн., що підписаний директорами позивача та відповідача, скріплений їхніми печатками, копія якого долучена до матеріалів справи а оригінал оглянутий судом в судовому засіданні.

Також на виконання умов договору, 03.03.2009 між сторонами складений акт приймання – передачі документації з технологічного процесу, що підписаний директорами позивача та відповідача, скріплений їхніми печатками, копія якого долучена до матеріалів справи а оригінал оглянутий судом в судовому засіданні.

Таким чином, факт передачі позивачем та прийняття відповідачем, на виконання умов договору № 1-09, устаткування та документації, підтверджується належними засобами доказування.

Отже, посилання відповідача на те, що позивачем не передано технічну документацію спростовується матеріалами справи. Доводи відповідача про те, що акт приймання –передачі устаткування не є належним доказом, судом відхиляються, оскільки останній підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, зі змісту цього акту вбачається, що він укладений саме на виконання договору від 05.01.2009, найменування обладнання та його вартість повністю співпадають із специфікацією до договору.

Крім того, позивачем до матеріалів справи додані банківські виписки за 25.08.2010р. та за 26.08.2010р., згідно яких, відповідачем на виконання умов договору № 1-09 перераховувалась позивачу орендна плата, про що зазначено в графі «Призначення платежу» на загальну суму 868000,00грн.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що відповідач жодних доказів в підтвердження не отримання устаткування, існування спору між сторонами щодо факту передачі в оренду устаткування по договору № 1-09 не надає, то суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується передача позивачем відповідачу устаткування у строки передбачені п. 2.1 договору та передача документації –03.03.2009 року.

Відповідно до п. 3.1 договору сума орендної плати за користування устаткування складає 217000,00 грн. за один місяць оренди.

Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісяця в національній валюті України еквіваленту 28181,82 доларів США, за офіційним курсом НБУ на перше число звітного місяця, на підставі рахунку виставленому орендодавцем, до 5 числа місяця, що слідує за звітним.

Як зазначає позивач, відповідач в порушенням умов договору, орендну плату з травня 2009 року по серпень 2010 року не сплатив, заборгованість відповідача становить 217000,00 грн. *16 місяців=3472000,00 грн.

Відповідач проти факту наявності заборгованості по договору за оренду устаткування не заперечує.

Заперечення відповідача зводяться лише до того, що договір є недійсним, оскільки суперечить вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна", однак жодних доказів визнання договору оренди недійсним, відповідачем до матеріалів справи не надано. Існування інших підстав недійсності договору оренди відповідачем не зазначено і судом не встановлено

За таких обставин та з урахуванням положень ст. 204 Цивільного кодексу України, даний спір розглядається судом виходячи з презумпції правомірності правочину.

Отже, відповідач свої зобов‘язання щодо сплати орендної плати за період з травня 2009 по серпень 2010, не виконав, станом на момент розгляду справи судом, заборгованість відповідача складає 3472000,00грн.. Розмір заборгованості також підтверджується рахунками –фактури, які виставлялись позивачем відповідачу.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензіями від 04.11.2010,15.112010 про сплату заборгованості по договору № 1-09. Відповідач листом від 05.11.2010 № 1185, копія якого є в матеріалах справи, повідомив позивача про те, що заборгованість по договору № 1-09 обраховується по бухгалтерському обліку у розмірі 3472000,00 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містяться у ст. 283 Господарського кодексу України.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов‘язань по договору та наявність заборгованості на загальну суму 3472000,00 грн. Отже позовні вимоги про стягнення основної суми боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 254948,25 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.2 договору за порушення орендарем строків оплати орендної плати згідно цього договору, останній сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок пені, суд визнає його вірним. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 88553,82 грн., інфляційні втрати у розмірі 288783,60 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань за Договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції та трьох процентів річних є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат та 3% річних, суд визнає його частково не вірним. За розрахунком суду, розмір 3% річних та інфляційних втрат є більшим ніж той який просить позивач. З огляду на те, що заяви про вихід суду за межі позовних вимог до суду не надходило, то вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (25500,00 грн. –державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача. Також у зв‘язку з тим, що під час подання позову позивачем державне мито було сплачено не у повному розмірі, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито у розмірі 1700,00 грн. та на користь державного бюджету України державне мито у розмірі 23800,00 грн., яке недоплачене позивачем при зверненні до суду.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державного підприємства "Київський ремонтно –механічний завод" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34А, код 14302667 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Закритого акціонерного товариства "Укрбронекомплект" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, 23А, код 31362007) основну суму боргу у розмірі 3472000 (три мільйони чотириста сімдесят дві тисячі) грн. 00 коп., пеню у розмірі 254948 (двісті п‘ятдесят чотири тисячі дев‘ятсот сорок вісім) грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 88553 (вісімдесят вісім тисяч п‘ятсот п‘ятдесят три) грн. 82 коп., інфляційні втрати у розмірі 288783 (двісті вісімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 60 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Державного підприємства "Київський ремонтно –механічний завод" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34А, код 14302667 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Державного бюджету України державне мито у розмірі 23800 (двадцять три тисячі вісімсот) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти

Дата складання повного рішення 14.02.2011