Рішення № 138986722, 13.08.2026, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/183/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" серпня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Желіховського В.М.

секретаря судових засідань Гречанівської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Літин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

04.02.2026 позивач АТ «Ідея Банк» звернувся до Літинського районного суду Вінницької області із зазначеним позовом до ОСОБА_1 .

Позов обґрунтований тим, що 12.09.2022 між Банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Генеральний кредитний договір №ГКД-966548.1. Згідно кредитного договору, сторони погодили, що банк зобов`язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах котрої надавати йому кредити (Транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, а позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та в строки (терміни), що передбачені цим Договором та діючими Тарифами Банку. Максимальна сума заборгованості позичальника за наданими банком траншами становить 300000 грн., включаючи витрати на страхові платежі (у разі наявності).

Строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з дати її відкриття, строк дії окремого Траншу, який надається Клієнту в рамках кредитної лінії, становить 60 місяців (п. 1.2. Кредитного договору). У відповідності до п. 1.4. Кредитного договору за користування Траншем позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на маржу банку (15%), що на момент підписання кредитного договору становить 19,5% річних, а також плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни визначені згідно з актуальним графіком щомісячних платежів в розмірі 2,5% річних від початкової суми кожного траншу, що буде відображена в графіку платежів у конкретному цифровому виразі. 05.04.2023 в рамках кредитного договору було видано транш за номером №G01.10701.010073455 у розмірі 46000,00 грн. Зазначають, що банк у повному обсязі виконав власні зобов`язання за кредитним договором, однак станом на дату подання даного позову відповідач не повернув отриманий транш в встановлений кредитним договором термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію, та інші платежі за кредитним договором.

Тому позивач звертається до суду з даним позовом, яким просить стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 113121,49 грн. та судові витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 3328,00 грн.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 20.02.2026 відкрито провадження по справі та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

06.05.2026 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву предстанвика відповідача ОСОБА_1 адвоката Немцевої О.Л., в якому вказує, що Генеральний кредитний договір № ГКД-966548.1 від 12.02.2022 року було укладено в електронному вигляді.

Зазначає, що до позовної заяви не долучено оригінал електронного цифрового підпису (ідентифікатору), а тому відповідач ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, тому такий доказ не повинен братися судом до уваги.

Також, у своїй позовній заяві позивач просив стягнути заборгованість в розмірі 113121,49 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 46000,00 грн., заборгованість за відсотками 67314,50 грн.

Проте, розмір процентів, комісії, пені, які просить стягнути позивач не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації за користування коштами.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Справу просять розглянути без відповідача та представника відповідача.

18.05.2026 надійшла відповідь на відзив предстанвика позивача АТ «Ідея Банк», в якому зазначають, що Банк не погоджується з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, вважають їх необґрунтованими та зазначають наступне. Щодо укладення кредитного договору та долучення до позовної заяви оригіналу електронного цифрового підпису (ідентифікатору).

Всі заперечення представника відповідача побудовані на тому, що кредитний договір укладений в електронному вигляді, а до позовної заяви не долучений оригінал електронного цифрового підпису (ідентифікатору) кредитного договору. Однак такі твердження представника відповідача абсолютно не відповідають дійсності. Кредитний договір був укладений в письмовій формі та кожна його сторінка підписана власноручним підписом ОСОБА_1 , про що свідчать матеріали справи. 05.04.2023 в рамках Кредитного договору Позичальнику було видано Транш у розмірі 46000,00 грн. Одночасно з видачею Траншу Відповідачу було надіслано Графік щомісячних платежів за Траншем в письмові формі. Крім цього, безпосередньо у кредитному договорі зазначено, що ОСОБА_1 отримала оригінал кредитного договору у день його укладення.

Тому посилання представника відповідача на порушення позивачем норм ст. 100 ЦПК України, Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронні довірчі послуги», Закону України «Про електронну комерцію», а також на практику Верховного Суду щодо застосування норм законодавства, викладених у цих нормативних актах, є абсолютно необґрунтованими.

Щодо неправомірного розміру нарахування відсотків за користування кредитним договором зазначають, що згідно Кредитного договору його сторони погодили, що банк зобов`язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити (Транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, а позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та в строки (терміни), що передбачені цим Договором та діючими Тарифами Банку. 05.04.2023 в рамках Кредитного договору було видано Транш у розмірі 46000,00 грн., підтвердженням чого є належним чином засвідчені копії меморіальних ордерів, що наявні у матеріалах справи. Одночасно з видачею Траншу Відповідачу було надіслано Графік щомісячних платежів за Траншем.

Отже, підтвердивши згоду на отримання Траншу, відповідач погодилася на запропонований розмір процентів за користування кредитом та зобов`язалася їх сплатити.

Крім того, інформація щодо процентної ставки по кредиту зазначена у Паспорті споживчого кредиту, з яким була ознайомлена відповідач перед укладенням кредитного договору, а тому відсутні підстави вважати, що позичальник помилялася щодо розміру процентної ставки при укладенні кредитного договору.

Враховуючи вищезазначене, «Ідея Банк» правильно пред`явило до стягнення заборгованість за кредитним договором у розмірі 113121,49 грн, що складається з простроченого боргу у розмірі 45806,99 грн. та прострочених процентів у розмірі 67314,50 грн.

Представник позивача «Ідея Банк» в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Судом враховано відзив, в якому справу просять розглянути без відповідача та представника відповідача.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання. Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав. Так, 12.09.2022 між Банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Генеральний кредитний договір №ГКД-966548.1 (а.с.4-7). Згідно з умовами вказаного кредитного договору позивач зобов`язвся відкрити Позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах котрої надавати йому кредити (Транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та в строки (терміни), що передбачені цим Договором та діючими Тарифами Банку. Максимальна сума заборгованості Позичальника за наданими Банком траншами становить 300000 грн.,порядку, розмірі та в строки (терміни), що передбачені цим Договором та діючими Тарифами Банку. Максимальна сума заборгованості Позичальника за наданими Банком траншами становить 300000 грн., включаючи витрати на страхові платежі (у разі наявності). Рішення щодо надання кредитних коштів Банком приймається за кожним Траншем окремо та зобов`язання Банку щодо надання траншів в рамках цього договору є відкличними. Строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з дати її відкриття, строк дії окремого Траншу, який надається Клієнту в рамках кредитної лінії, становить 60 місяців (п. 1.2. Кредитного договору). У відповідності до п. 1.4. Кредитного договору за користування Траншем Позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на маржу Банку (15%), що на момент підписання Кредитного договору становить 19,5% річних, а також плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни визначені згідно з актуальним графіком щомісячних платежів в розмірі 2,5% річних від початкової суми кожного траншу, що буде відображена в графіку платежів у конкретному цифровому виразі. АТ «Ідея Банк» виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с.20,21). У зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору №ГКД-966548.1 перед позивачем утворилась заборгованість, що відповідно до довідки розрахунку заборгованості (а.с.22) складає 113121,49 грн, що складається з простроченого боргу у розмірі 45806,99 грн. та прострочених процентів у розмірі 67314,50 грн.

Тому, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 02.12.2025 (а.с.23). Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем АТ «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також із їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст.76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Матеріали справи свідчать про те, що договір укладений в електронній формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 12.09.2022 уклала кредитний договір №ГКД-966548.1 в електронній формі, погодилася з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому на думку суду, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Оскільки кредитний договір укладений шляхом накладення електронного підпису відповідача, який ідентифікує його особу, тому договір вважається укладеним.

При цьому, спірний договір в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Тому посилання відповідача, на те, що матеріали справи не містять доказів підписання договору та відсутність його оригіналу є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються наведеним судом обставинами та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Крім того, сторона відповідача жодних доказів на спростування факту укладення договору, перерахування та отримання кредитних коштів чи розміру заборгованості суду не надала.

Тако, суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, зокрема щодо нарахування процентів, суд вважає належним та допустимим доказом у даній справі.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не виконується зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та платежів за користування кредитом. Будь-яких доказів на спростування заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов договору. Доказів, які б підвереджували неправомірність вимог позивача суду також не надано.

Одночасно, згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача перед позивачем становить 113121,49 грн, що складається з простроченого боргу у розмірі 45806,99 грн. та прострочених процентів у розмірі 67314,50 грн.

Доводи відповідача, викладені у відзиві щодо неправомірності нарахування процентів, жодним чином не спростовують наданого позивачем розрахунку заборгованості за основним зобов`язанням та процентах, які передбачені умовами договору, не підтверджують неправомірність вимог позивача. Власного контррозрахунку, який спростував би суму заборгованості за основним зобов`язанням та по процентах, відповідачем не надано.

Варто зауважити, що, відповідач достеменно знав про існування заборгованості, адже погоджувала графік платежів, який нею порушено.

За таких підстав, суд вважає, що позивачем правомірно здійснювались нарахування процентів за кредитним договором кредитного договору № №ГКД-966548.1 від 12.09.2022 року і проценти за кредитним договором підлягають стягненню в повному обсязі. Судом враховано та досліджено відзив відповідача, однак викладені у ньому доводи не спростовують встановлених судом обставин, зокрема укладення кредитного договору, отримання відповідачем грошових коштів, а також не підтверджені належними і допустимими доказами у розумінні вимог процесуального закону, у зв`язку з чим підстав для відмовив у задоволенні позову суд не вбачає. Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, суд вважає необхідним позов задовольнити повністю і стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 113121,49 грн., оскільки остання не виконала своїх зобов`язань згідно укладеного договору №ГКД-966548.1 від 12.09.2022..

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача. Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 141, 209, 247,258-259, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за траншем №G01.10701.010073455 від 05.04.2023, виданим у рамках Кредитного договору, в розмірі 113121,49 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819) відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 3328,00 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів після проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.