Рішення № 138986313, 22.06.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1537/25

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

за участі представників сторін:

від Уманської окружної прокуратури Зінченко О.О. прокурор спеціалізованої екологічної прокуратури,

від позивача Гребенюк О.В. за довіреністю,

від відповідача представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури,

м. Сміла, Черкаської області в інтересах держави в особі

Державної екологічної інспекції центрального округу,

м. Полтава

до Ротмістрівської сільської ради Черкаської області,

с. Ротмістрівка, Черкаського району, Черкаської області

про стягнення 669 429 грн. 61 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся заступник керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції центрального округу до Ротмістрівської сільської ради Черкаської області про стягнення 669 429 грн. 61 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної вирубки лісових насаджень.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16 грудня 2025 року відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті було призначено на 12 год. 00 хв. на 22 січня 2026 року.

Ухвалою суду від 22 січня 2026 року оголошено перерву в судовому засіданні до 12 год. 00 хв. 09 лютого 2026 року.

Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року оголошено перерву в судовому засіданні до 12 год. 00 хв. 02 березня 2026 року.

У зв`язку з припиненням повноважень судді Спаських Н.М., справу №925/1537/25 передано на повторний автоматизований розподіл справ.

Відповідно до ст.ст. 6, 32 ГПК України вищезазначену справу 02 березня 2026 року передано на розгляд судді Васяновичу А.В.

Ухвалою суду від 09 березня 2026 року справу було прийнято до свого провадження суддею Васяновичем А.В., а розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 07 квітня 2026 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 07 квітня 2026 року суд відклав розгляд справи по суті на 10 год. 30 хв. 01 травня 2026 року.

Проте, судове засідання призначене на 10 год. 30 хв. 01 травня 2026 року не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 01 травня 2026 року було призначено розгляд справи по суті на 09 год. 30 хв. 18 травня 2026 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 18 травня 2026 року, було оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 22 червня 2026 року.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов суду не надав.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

09 лютого 2026 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідача.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначав, що прокурором невірно визначено відповідача, а фактичні обставини не відповідають дійсності.

Зокрема, відповідач стверджував, що земельна ділянка з кадастровим номером 7123787200:02:002:0478, площею 6,3397га належать на праві приватної власності ОСОБА_1 та перебуває в оренді ФГ «Агро Проялс».

Земельна ділянка 7123787200:02:002:0477, площею 3,367 га належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та перебуває в оренді ФГ «Агро Проялс» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Земельна ділянка з кадастровим номером 7123787200:02:002:0443, площею 10,3633 га перебуває в комунальній власності та знаходиться в користуванні (оренді) Черкаської філії «Аграрна корпорація України» строком до 03.11.2058 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовище).

19 жовтня 2022 року саме на території зазначених вище земельних ділянок було здійснено розчистку зелених самонасаджень, які знаходились на території земель приватної власності сільськогосподарського призначення.

Вказані дії відбувались за вказівками керівника ТОВ «Агро Проялс» ОСОБА_3 , який був присутній на місці проведення робіт.

У свою чергу, ОСОБА_3 пояснив працівникам поліції, що розчистка проводилась після встановлення межових знаків геодезичною організацією.

Таким чином, зазначені прокурором обставини щодо не встановлення осіб, які здійснювали розчистку земельних насаджень на земельній ділянці не відповідають дійсності.

Земельні ділянки є приватною власністю та не належать до лісового фонду, а є землями сільськогосподарського призначення.

Допитані під час виїзду слідчої оперативної групи працівники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та інші особи є найнятими працівниками, які здійснювали розчистку земель приватної власності.

У своїх поясненнях від 09 лютого 2026 року прокурор зазначав, що згідно матеріалів кримінального провадження № 12022250350000652 незаконна вирубка дерев здійснювалась на земельній ділянці, яка відповідає ознакам полезахисних лісових смуг, і межує з наступними земельними ділянками: 7123787200:02:002:0425, 7123787200:02:002:0478, 7123787200:02:002:0477, 7123787200:02:002:0598, 7123787200:02:002:00397, 7123787200:02:002:0365.

Цільове призначення земельної ділянки, на якій зростає ліс та на якій був виявлений факт незаконної вирубки дерев, не має значення у разі притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі частини другої статті 107 ЛК України, оскілки згідно з положеннями Лісового кодексу України віднесення лісів до лісового фонду України не залежить від категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки, на якій вони зростають.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 09 лютого 2026 року, з урахуванням положень ч.1, 2 ст.48 ГПК України, було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі співвідповідача (а.с. 110).

Крім того, у своїх письмових поясненнях від 01 травня 2026 року Смілянська окружна прокуратура зазначала, що підставами для звернення до суду стали матеріали кримінального провадження.

Досудовим розслідуванням було встановлено порушення інтересів держави внаслідок незаконної вирубки дерев на території Ротмістрівської територіальної громади Черкаської області, внаслідок чого, завдано шкоду інтересам держави у сумі 669 429,61 гривень.

Згідно відомостей про встановлення межових знаків, підписаних сільським головою Ховайбою В.І. земельну ділянку, на якій відбулося незаконне вирубування дерев не передано у приватну власність чи користування.

Згідно матеріалів кримінального провадження не встановлено, причетність працівників ТОВ «Агро-Проялс» до незаконної рубки дерев.

На даний час лісозахисна смуга залишається невідновленою, шкода завдана державі неправомірними діями не відшкодована.

Прокурор та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 22 червня 2026 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1537/25.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного:

При зверненні до суду прокурор зазначав, що на земельній ділянці за межами населеного пункту в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області 19 жовтня 2022 року невідомі особи здійснили вирубку дерев вздовж захисної смуги без будь-яких дозвільних документів.

Даний факт було зафіксовано оглядом місця події від 19 жовтня 2022 року, який проводив старший слідчий слідчого відділення поліції №2 Черкаського районного управління Національної поліції в Черкаській області Волошина О.В. у відповідності до ст.ст. 104, 105, 106, 234, 237, 223 КПК України.

З матеріалів справи вбачається, що огляд проводився в присутності понятих: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Проведеним оглядом, який оформлено відповідним протоколом, зокрема, було встановлено: місцем огляду є земельна ділянка, що знаходиться за даними геолокаційних параметрів сервісу гул-карта за координатами 49.13.4218,31.684537.

Земельна ділянка знаходиться біля траси «Умань-Черкаси» по праву сторону, якщо рухатися у напрямку від населеного пункту с. Ротмістрівка до с. Носачів Черкаської області.

На відстані 4 м від траси знаходяться оброблені земельні ділянки поля з ораною землею. Поміж земельних ділянок з ораною землею знаходиться захисна смуга із зелених насаджень дерев висотою до 10 м, шириною 10 м 15 м., довжиною до 250 м 300 м.

З правої сторони від даної захисної смуги візуально спостерігаються гілляки і коріння дерев у чорноземі згорнуті у купу в кількості 8 шт.

При візуальному огляді на відстані захисної смуги дереві до 30 метрів маються пеньки від дерев: дикорослого ясену діаметром до 10-20 см, які розташовані хаотично по усьому периметру ділянки.

При огляді ділянки від останнього дерева захисної смуги у напрямку земельної ділянки колишнього аеропорту візуально спостерігається полоса шириною 40 м, довжиною, 200-300 м без обробленої орної землі з наявними залишками пеньків від дерев (ясена) розташованих без визначеного місця посадки - хаотично по всьому периметру з різними зрізаними діаметром стовбура від 0,8 до 30 см поміж пеньками візуально спостерігаються купи попелищ (від ймовірно спаленого гілля дерев).

При огляді місця події застосовувалося фотографування цифровою камерою.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 20 жовтня 2022 року о 09 год. 23 хв. на підставі усної заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12022250350000652 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України

Відділ поліції №2 Черкаського районного управління поліції головного управління національної поліції в Черкаській області в ході проведення досудового розслідування звернувся з клопотанням № 14597 від 20 жовтня 2022 року до Державної екологічної інспекції Центрального округу, в якому просив залучити свого працівника для огляду земельної ділянки, яка знаходиться біля автодороги сполучення «Умань Черкаси» в адміністративних межах с. Ротмістрівка Ротмістівської ТГ Черкаського району Черкаської області за координатами геолокаційних параметрів сервісів «Google-карти»:49.13.4218,31684537.

24 жовтня 2022 року слідчим відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП Федоренко Анжелікою Олегівною, у відповідності до ст.ст. 104, 105, 106, 234, 237, 223 КПК України, в присутності понятих: Коломієць Інни Георгіївни та Костенко Наталії Сергіївни було також проведено огляд місця події за участю представника Ротмістрівської ОТГ Миколенко Лариси Анатоліївни.

Проведеним оглядом, який оформлено протоколом огляду місця події від 24 жовтня 2022 року, було встановлено: місцем огляду являється земельна ділянка, яка розташована по праву сторону біля автодороги сполучення «Черкаси-Умань» в адміністративних межах Ротмистрівської ТГ Черкаського району Черкаської області за координатними даними геолокаційних параметрів сервісу «Googl-карта» 49.13.4218,31.684537.

На відстані близько 4-х м від дороги знаходяться оброблені ділянки поля із ораною землею. Поміж ділянок з ораною землею знаходиться захисна смуга із зелених насаджень дерев висотою близько 10 м.

Праворуч від вищевказаної захисної смуги спостерігаються гілки і коріння дерев. Поряд на відстані 250 м від дороги маються пеньки від дерев.

Разом з тим в ході слідчої дії до огляду вказаної ділянки було залучено представника Ротмістрівської ТГ Черкаського району, Гончаренка Анатолія Івановича спеціаліста відділу комунальної власності житлово-комунального господарства та земельних відносин, який зазначив, що 24 жовтня 2022 року за його та за участі Танцюри Олександра представника державного підприємства «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виробничого відділу в м. Сміла з використанням сертифікованого обладнання було здійснено вимірювання та розмежування пайових земельних ділянок та польових захисних насаджень. Подальші вимірювання та облік зрізаної деревини проводили виключно в межах польових захисних насаджень.

Також до вказаної слідчої дії було залучено начальника відділу Д/центрального округу Дешлюка Сергія Анатолійовича та головного спеціаліста Д/центрального округу Самійленко Василя Миколайовича, за участі яких було здійснено вимірювання дерев, а саме: клен, дуб, берест у кількості 211.

До протоколу додано перелікову відомість на 2-х аркушах, в якій зазначено більш детальну інформацію стосовно деревини (а.с. 30-31).

10 листопада 2022 року Ротмістрівська сільська рада направила Головному управлінню національної поліції в Черкаській області завірену копію відомостей про встановленні межові знаки земельної ділянки в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області біля автодороги сполучення «Умань-Черкаси» для приєднання до матеріалів кримінального провадження №12022250350000652 від 20 жовтня 2022 року (лист а.с.32).

На підставі постанови слідчого СВ відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області лейтенанта поліції Федоренко А.О. від 24 листопада 2022 про призначення інженерно-екологічної експертизи, Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було проведено експертизу, за результатами якої було надано висновок експерта №2149/22-23 від 09 грудня 2022 року.

На вирішення експертизи було поставлено питання:

Який розмір збитків заподіяний внаслідок незаконної порубки дерев породи дуб, клен борей, які зафіксовані в протоколі огляду місця події від 24 жовтня 2022 року, що проведений біля автодороги сполучення «Черкаси-Умань» в адміністративних межах с. Ротмістрівка Ротмістрівської ТГ Черкаського району Черкаської області та координатними даними геолокаційних параметрів сервісу «Googl-карта» 49.13.4218,31.684537.

У висновку експерта від 09 грудня 2022 року №2149/22-23 зазначено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки сироростучих дерев в полезахисній смузі біля автодороги сполучення «Черкаси-Умань» в адміністративних межах с. Ротмістрівка Ротмістрівської ТГ Черкаського району Черкаської області за координатними даними геолокаційних параметрів сервісу «Google-карти» 49.134218, 31.384537, становить 669 429 (шістсот шістдесят дев`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять) гривень 61 копійка.

Постановою Смілянської окружної прокуратури від 07 лютого 2023 року діяння у кримінальному провадженні №12022250350000652 в зв`язку з тим, що шкода завдана кримінальним правопорушенням у понад 269 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є тяжкими наслідками, перекваліфіковано з ч. 1 ст. 246 на ч. 4 ст. 246 КК України.

У рапорті, поданому о/у СКП ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, старший лейтенант поліції від 15 серпня 2025 року доповів, що в ході виконання доручення слідчого №78814-2025 від 07 серпня 2025 року по кримінальному провадженню № 12025250350000652 від 20 жовтня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, проводились заходи по встановленню особи, яка може бути причетна до кримінального правопорушення, однак таку особу не встановлено.

Згідно матеріалів кримінального провадження № 12022250350000652 незаконна вирубка здійснювалась на земельній ділянці, яка відповідає ознакам полезахисних лісових смуг, і межує з наступними земельними ділянками: 7123787200:02:002:0425, 7123787200:02:002:0478, 7123787200:02:002:0477, 7123787200:02:002:0598, 7123787200:02:002:00397, 7123787200:02:002:0365.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області у своїй відповіді від 05 лютого 2026 року за № 10-23-0.21-549/2-26 на запит прокурора від 27 січня 2026 року за № 52- 574 вих-26 повідомило, що з 01 січня 2013 року правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлені Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року № 3613-VI (далі - Закон). Порядок ведення Державного земельного кадастру України затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок).

Відомості Державного земельного кадастру є офіційними (стаття 20 Закону).

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її Ідентифікатором у Державному земельному кадастрі (стаття 16 Закону).

За інформацією Сектору № 1 Відділу № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління ( далі - Сектор .№ 1) в ДЗК відомості про земельну ділянку яка розташована між земельними ділянками із кадастровими номерами 7123787200:02:002:0425; 7123787200:02:002:0478; 7123787200:02:002:0477; 7123787200:02:002:0598; 7123787200:02:002:0397; 7123787200:02:002:0365 не внесені.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 05 листопада 1998 року № 377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, ба-зем, 6б-зем, 2-зем)», зареєстрованого у Мін`юсті 14 грудня 1998 за № 788/3228, первинний облік показників, які характеризують кількісний стан земель в межах України здійснювався на місцевому рівні (районів в розрізі адміністративно-територіальних одиниць, міст обласного значення), на регіональному (на рівні Автономної республіки Крим, області) та загальнодержавному (по Україні в цілому), звітність з кількісного обліку земель - являє собою зведення даних місцевого рівня.

Додатково було повідомлено, що наказ Державного комітету статистики України від 05 листопада 1998 року № 377 втратив чинність, відповідно до наказу Державної служби статистики від 19 серпня 2015 року № 190 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету статистики України від 05 листопада 1998 року № 377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, ба-зем, бб-зем, 2-зем)».

За інформацією Сектору № 1 в місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель матеріали роздержавлення земель колективних сільськогосподарських підприємств по колишньому Смілянському району відсутні.

06 лютого 2026 року за № 52-788вих-26 прокурором було направлено запит до Державної екологічної інспекції Центрального округу про надання інформації щодо категорійності згаданої вище земельної ділянки.

Державна екологічна інспекція Центрального округу у своєму листі № 03.5-11/795 від 11 лютого 2026 року вказала, що відповідно до вимог статті 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Згідно Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 650 (далі-Правила) полезахисні лісові смуги, це штучно створені насадження лінійного типу для захисту сільськогосподарських угідь від негативного впливу природних та антропогенних факторів. Правила є обов`язковими для виконання усіма власниками, орендарями та користувачами земельних ділянок, на яких розташовано полезахисні лісові смуги.

Землекористувачами проводяться заходи з утримання та збереження полезахисних лісових смуг на підставі матеріалів лісовпорядкування або обстежень комісією з метою визначення необхідності проведення невідкладних заходів з поліпшення санітарного стану полезахисних лісових смуг, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (аварій, стихійного лиха тощо) у пошкоджених, малоефективних, зріджених, відмираючих насадженнях, які втрачають свої захисні функції.

Заходи щодо охорони від незаконних рубок, забезпечення пожежної безпеки та ліквідації пожеж у полезахисних лісових смугах землекористувачі здійснюють у встановленому законодавством порядку. У разі оренди земельної ділянки (земельних ділянок) під полезахисними лісовими смугами, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, у пункті 17 «Умови збереження стану об`єкта оренди» договору зазначається вид, повна порода, у разі потреби інші характеристики полезахисної лісової смуги. Заходи щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг з такими характеристиками здійснюються орендарем відповідно до Правил.

Враховуючи вимоги статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Тому, в ході кримінального провадження № 12022250350000652 від 20 жовтня 2022 року за ознаками частини 4 статті 246 КК України з метою визначення належності вищезазначеного насадження до лісового фонду України та розрахунку розміру завданої природному середовищу шкоди до огляду місця події був залучений спеціаліст Державної екологічної інспекції Центрального округу.

Розрахунок розміру завданої державі шкоди внаслідок незаконної порубки дерев в межах полезахисної лісової смуги, що розташована на території Ротмістрівської сільської ради проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 дод. 1 (з урахуванням індексації) та становить 669 429 грн. 61 коп. (шістсот шістдесят дев`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять грн. 61 коп.).

З матеріалів справи також вбачається, що Смілянською окружною прокуратурою було витребувано інформацію:

- з філії «Центральний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яка повідомила, що земельна ділянка, на якій здійснено порубку, не перебуває в них у користуванні (лист від 11 лютого 2026 року № 2121/36.2-4-2026);

- з Черкаської районної військової адміністрації Черкаської області, яка повідомила, що запитувана земельна ділянка не має ідентифікуючих даних та являється несформованою, тому відповідні відомості в адміністрації відсутні (лист від 12 лютого 2026 року № 01-39/614/01-39/383).

Державне підприємство «Черкаській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» листом від 18 лютого 2026 року № 29-26 повідомило, що не володіє запитуваною інформацію по спірній земельній ділянці.

У листі направленому на адресу Смілянської окружної прокуратури від 06 березня 2026 року Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило, що статтею 32 Закону України «Про землеустрій» визначено, що Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель формується на основі збирання, обробки, обліку матеріалів, отриманих у результаті здійснення землеустрою та оцінки земель. Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель ведеться в електронній формі.

Пунктами 5, 6, 17 Положення про Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. № 1553, встановлено що, місцевий фонд створюється, формується і ведеться територіальними органами Держгеокадастру, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні. Місцевий фонд призначений для обліку та зберігання документації із землеустрою та оцінки земель, проведеного на місцевому рівні.

За інформацією Відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління (далі Відділ № 4), у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель по колишньому Смілянському районі обліковується «Проект роздержавлення та приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області з видачею Державних актів на право колективної власності на землю та на право постійного користування землею».

Судом враховано, що предметом спору у цій справі є стягнення шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм природоохоронного та, зокрема лісового законодавства.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (частина перша статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України (далі по тексту - ЛК України).

Відповідно до статті 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (частина перша статті 86 ЛК України).

Згідно з частиною шостою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 травня 2022 року у справі № 922/2317/21, від 26 липня 2022 року у справі № 924/883/21, від 18 травня 2023 року у справі № 914/669/22, для встановлення факту правопорушення основним доказом є акт перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення та який відповідно до статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є документом, що фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водночас, Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

У постановах Верховного Суду зі справ № 461/3675/17, № 477/2330/18, № 910/18036/17, № 917/1307/18, № 902/761/18, № 917/2101/17, № 129/1033/13-ц наведено загальні правові висновки щодо застосування статей 76, 77, 86 ГПК України та стандарту доказування і, зокрема зазначено, що:

- чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи;

- принцип змагальності сторін у господарському судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні прокурором було виявлено незаконну вирубку невстановленими особами дерев в лісосмузі в адміністративних межах с. Ротмистрівка Ротмистрівської ТГ Черкаського району Черкаської області та координатними даними геолокаційних параметрів сервісу «Googl-карта» 49.13.4218,31.684537.

При цьому, зібрані докази свідчать про здійснення незаконної вирубки дерев в захисних насадженнях лінійного типу площею не менше 0,1 гектара.

Як вже зазначалося вище, за інформацією відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель по колишньому Смілянському районі обліковується «Проект роздержавлення та приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства «Україна».

Пунктом 21 Перехідних положень Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Роздержавлення земель відбувалося з обов`язковим складанням відповідного проекту, який повинен відповідати вимогам рекомендацій по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, які затверджені Державним комітетом України по земельних ресурсах Міністерством сільського господарства і продовольства України Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України 15.05.1992.

За приписами вказаних рекомендацій проекти роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій розробляються державними землевпорядними організаціями за участю керівництва цих підприємств і організацій, фахівців місцевих органів Державного комітету України по земельних ресурсах.

Матеріали проекту роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій складаються у 4 примірниках, з яких: перший - проектній організації; другий - замовнику; третій - сільській, селищній, міській Раді; четвертий - господарству.

Прокуратурою було отримано проект роздержавлення та приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

З проекту вбачається, що матеріали роздержавлення та приватизації, в своїй картографічній частині, мають лише кольорову градацію на землі колективної та державної власності і не містить відомостей щодо полезахисних лісових смуг.

Водночас прокурор стверджував, що з оглянутих супутникових знімків ресурсу «Google Планета Земля» вбачається, що на земельній ділянці (на якій здійснено вирубку дерев), маються захисні насадження лінійного типу.

При цьому дослідженням історичних зображень за 1985, 2011, 2014, 2017 та 2019 роки на цій території зміни у розмірі та формі захисних насадження не зафіксовані.

Площа вказаної земельної ділянки складає близько 1,64 гектари.

Відповідач наведені обставини не спростував.

Також судом враховано, що відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного Кодексу України, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Згідно листа голови Ротмістрівської сільської ради від 10.11.2022 № 02 38/1470 з додатком у вигляді відомостей про встановлені межові знаки, земельна ділянка на якій здійснена незаконна рубка належить до земель комунальної власності Ротмістрівської сільської ради поза межами населеного пункту.

Таким чином, прокурором доведено належність місця вирубки дерев до земель комунальної власності.

Виявлене порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме вирубку 211 дерев було здійснено в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради.

Отже, факт вчиненого правопорушення у сфері лісових відносин у спірних правовідносинах є встановленим, підтвердженим належними та допустимими доказами.

За змістом пункту «ї» частини першої статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 107 ЛК України (із змінами внесеними Законом № 2321-IX від 20.06.2022 року) підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Отже, Лісовий кодекс України, зокрема частина друга статті 107 ЛК України в редакції, чинній з 10 липня 2022 року, передбачає обов`язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду.

Аналіз частини другої статті 107 ЛК України свідчить про те, що такий обов`язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності:

- якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені

та

- якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.

Досліджуючи наявність зазначених умов та підстав для застосування положень частини другої статті 107 ЛК України до спірних правовідносин, суд встановив, що у спірних правовідносинах конкретні особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені, що є умовою для покладення відповідальності на заподіяну лісу шкоду на орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Також з наведених вище підстав наявна друга умова для покладення на відповідача, як на орган місцевого самоврядування, відповідальності за заподіяну лісу шкоду, а саме: знаходження лісу, якому була заподіяна шкода, у межах території відповідача.

Судом було також враховано, що відповідно до частини першої статті 1 ЛК України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Інші лісовкриті землі - земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, заростями багаторічних дерев`янистих кущових рослин, у тому числі самозалісені, та не надані для ведення лісового господарства.

Згідно зі статтею 4 ЛК України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Отже, згідно з положеннями Лісового кодексу України віднесення лісів до лісового фонду України не залежить від категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки, на якій вони зростають.

Крім того, норма, закріплена у частині другій статті 107 ЛК України, на підставі якої прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі, також не ставить настання відповідальності органу місцевого самоврядування за порушенння лісового законодавства у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної лісу, у залежність від категорії (цільового призначення) земельної ділянки, на якій розташований ліс, якому була спричинена шкода.

Цільове призначення земельної ділянки, на якій зростає ліс та на якій був виявлений факт незаконної вирубки дерев, не має значення у разі притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі частини другої статті 107 ЛК України.

За відсутності встановлених винних осіб у незаконній вирубці дерев та за обставини виявлення незаконної вирубки дерев на земельній ділянці, вкритій лісовою рослинністю, яка знаходиться у межах території відповідача, у спірних правовідносинах наявні усі умови, передбачені частиною другою статті 107 ЛК України, для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі цієї норми закону за завдання шкоди лісу внаслідок незаконної вирубки дерев і саме відповідач, як орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода, є особою, відповідальною за виявлене правопорушення у вигляді незаконної вирубки дерев.

Протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв`язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу. Вина відповідача презюмується та ним не спростована.

Перевіривши проведений прокурором розрахунок розміру заявленої до стягнення шкоди, заподіяної незаконною вирубкою дерев, суд встановив, що цей розрахунок був проведений відповідно до додатку № 1 Порядку проведення індексації такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами», тобто в порядку, визначеному чинним законодавством, а також підтверджений наявним в матеріалах справи висновком експерта.

Відповідач під час розгляду даної справи не заперечував розмір визначеної та заявленої до стягнення шкоди та не спростував наданий суду розрахунок.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що прокурор довів наявність у спірних правовідносинах збитків, обґрунтував їх розмір, заявлений до стягнення.

Врахувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, про те, що в діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення, а відповідач на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення незаконної вирубки дерев.

Щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, господарський суд зазначає наступне:

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 вказала, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Відповідно до п. ґ) ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 .04.2017 р. № 275, встановлено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (п. 1 Положення № 275).

Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; охорони, захисту, використання і відтворення лісів (п. 3 Положення № 275).

Згідно з вказаним Положенням (п. 7) Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно із Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року № 230, територіальний (міжрегіональний територіальний) орган Держекоінспекції здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог закону про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах; заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та здійснення лісогосподарських заходів ;(п. п. 5 п. 2 Розділу ІІ); проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням (п. 3 Розділу ІІ Положення); вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позиваче м та відповідачем у судах (п. 11. Розділу ІІ Положення).

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20 лютого 2023 року № 30, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства, в тому числі, про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Повноваження Державної екологічної інспекції Центрального округу поширюються на територію Полтавської та Черкаської областей. Таким чином, саме Державна екологічна інспекція Центрального округу є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 21 серпня 2025 року Смілянська окружна прокуратура, у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зверталася до Державної екологічної інспекції Центрального округу з листом за №52-4832ВИХ-25 в якому просила надати інформацію щодо незаконної вирубки дерев та відшкодування завданих збитків та інформацію чи були вжиті заходи реагування, в тому числі звернення до суду з позовом.

02 вересня 2025 року Державна екологічна інспекція Центрального округу надіслала Смілянській окружній прокуратурі листа №06-08/4738, в якому вказала, що на виконання постанови слідчого СВ відділення поліції №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області від 20 жовтня 2022 року про залучення спеціаліста, Інспекцією було проведено огляд земельної ділянки. В цьому ж листі Інспекція просила Смілянську окружну прокуратуру вжити заходів представництва держави в суді для відшкодування збитків, завданих незаконною порубкою лісових насаджень.

31 жовтня 2026 року, на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурором було повідомлено позивача про підготовку та подачу позову до суду.

Отже, враховуючи нездійснення позивачем заходів для самостійного звернення до суду з позовом щодо захисту інтересів держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.

За таких обставин, підстав для залишення позову прокурора без розгляду немає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Ротмістрівської сільської ради Черкаської області (вул. Михайлівська, 18, с. Ротмістрівка, Черкаський район, Черкаська обл., код ЄДРПОУ 26359075) на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, код ЄДРПОУ 42149108) 669 429 грн. 61 коп. шкоди.

3. Стягнути з Ротмістрівської сільської ради Черкаської області (вул. Михайлівська, 18, с. Ротмістрівка, Черкаський район, Черкаська обл., код ЄДРПОУ 26359075) на користь Черкаської обласної прокуратури, ідентифікаційний код 02911119, бульв. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000 8 033 грн. 16 коп. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 14 серпня 2026 року.

Суддя А.В.Васянович