Рішення № 138986298, 13.08.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/856/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Відділу комунального майна Уманської міської ради до Виконавчого комітету Уманської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Уманської міської ради про скасування свідоцтва права власності на нерухоме майно, припинення права власності на нерухоме майно та визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Відділ комунального майна Уманської міської ради «Парковий квартал», через систему «Електронний суд», звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Виконавчого комітету Уманської міської ради (далі-відповідач), в якому просив суд:

скасувати Свідоцтво на право власності на нерухоме майно нежитлову адміністративну будівлю за адресою: Черкаська обл., м. Умань, Волонтерів (бувша-Тельмана), 4, серія САС №289788, видане Виконавчим комітетом Уманської міської ради 04.09.2009;

припинити право власності на нерухоме майно нежитлову адміністративну будівлю за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Волонтерів (бувша-Тельмана), 4 за Виконавчим комітетом Уманської міської ради, код ЄДРПОУ: 34772070, реєстраційний номер майна: 28176140, дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 04.09.2009;

визнати право власності на нерухоме майно нежитлову адміністративну будівлю за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Волонтерів, (бувша-Тельмана), 4, за Уманською міською радою, код ЄДРПОУ 26535796;

відшкодувати судові витрати.

Позов мотивовано тим, що в порушення ч.1 ст.5, ч.1 ст 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, далі - Закон № 280/97), статті 140 Конституції України Свідоцтво на право власності на нерухоме майно нежитлову адміністративну будівлю за адресою: Черкаська обл., м. Умань, Волонтерів (бувша-Тельмана), 4, серія САС №289788, видане 04.09.2009 Виконавчому комітету Уманської міської ради, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за Виконавчим комітетом Уманської міської ради замість Уманської міської ради, із зазначенням також неправильного коду ЄДРПОУ власника 34772070 замість 04061613. З метою приведення у відповідність даних реєстру та правомірного власника нерухомого майна подано даний позов.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 30.06.2026, 02.07.2026, після усунення недоліків встановлених ухвалою суду від 18.06.2026, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/856/26 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на. 30.07.2026, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Уманську міську раду; забезпечено участь у підготовчому засіданні у для представника позивача Наумової О.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів за його клопотанням вх. №11268/26.

Третя особа Уманська міська рада в особі представника подала суду 13.07.2026 клопотання (вх. № 11851/26, а.с. 70-94) на виконання ухвали суду від 30.06.026 з долученими документами в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач в особі представника подав 13.07.2026, 30.07.2026 через систему «Електронний суд», заяви (вх. № 11867/26, а.с. 96, вх. № 12839/26, а.с. 100), в яких визнав позовні вимоги, не заперечив проти їх задоволення.

Представник позивача подав 30.07.2026, через систему «Електронний суд»:

заяву (вх. № 12847/26, а.с.106), в якій уточнив особу позивача у даному спорі, а саме Уманська міська рад в особі Відділу комунального майна Уманської міської ради

письмові пояснення (вх. № 12848/26, а.с.108), в яких надав пояснення щодо невідповідності даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.06.2026 в розділі «Відомості про право власності» при прийнятті рішення від 04.09.2009 про державну реєстрацію у коді ЄДРПОУ власника, де замість коду ЄДРПОУ 04061613, який належить Виконавчому комітету Уманської міської ради, вказано код ЄДРПОУ 34772070, що належав Відділу комунального майна Уманської ради.

В підготовче засідання 30.07.2026 сторони явку представників не забезпечили, представник позивача подав 30.07.2026 через систему «Електронний суд», заяву (вх. № 12846/26), в якому підтримав вимоги позовної заяви повністю, з урахуванням уточного складу учасників спору, наданих пояснень по суті, просив її задовольнити, розгляд справи провести без його участі за наявними у справі доказами. Представник відповідача у поданих суду 13.07.2026, 30.07.2026 заявах за вх. № 11867/26, вх. № 12839/26 визнав позовні вимоги, не заперечив проти їх задоволення, просив розгляд справи провести без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Фактично відповідач визнав позовні вимоги, в зв`язку з чим суд відповідно до приписів ст.ст. 182, 185 ГПК України може закінчити підготовче засідання з прийняттям судового рішення.

Дослідивши подані представниками сторін заяви по суті справи і з процесуальних питань, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, з урахуванням ст. 45 ГПК України, суд приймає до провадження заяву позивача за вх. 12847/26 та задовольняє позов Уманської міської ради в особі Відділу комунального майна Уманської міської ради до Виконавчого комітету Уманської міської ради повністю з таких підстав.

Рішенням Виконавчого комітету Уманської міської ради №329 від 24.07.2008 «Про оформлення права власності на нежитлову адміністративну будівлю» (а.с. 71) вирішено: оформити свідоцтво про право власності за Виконавчим комітетом Уманської міської ради на нежитлову адміністративну будівлю за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Тельмана, 4, загальною площею 455,6 кв м (п.1); Уманському відділку комунального підприємства Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації зареєструвати нежитлову адміністративну будівлю (п.2).

04.09.2009 на підставі рішення №329 від 24.07.2008 Виконавчим комітетом Уманської міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову адміністративну будівлю за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Тельмана, 4 площею 455,6 кв м за Виконавчим комітетом Уманської міської ради, форма власності комунальна (а.с. 72).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 480995217 від 09.06.2026 (а.с. 73), 04.09.2009 було проведено державну реєстрацію права комунальної власності Виконавчого комітету Уманської міської ради на нежитлову адміністративну будівлю за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Тельмана, 4 площею 455,6 кв м на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.09.2009 серії САС №289788; реєстраційний номер майна 28176140.

З урахуванням розпорядження Уманської міської ради №16-р від 19.02.2016 «Про перейменування вулиць та провулків міста Умань» вул. Тельмана перейменовано на вул. Волонтерів (а.с. 74-77).

Рішенням Уманської міської ради №37-65/8 від 23.02.2024 «Про затвердження розподільчого балансу управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради» (а.с. 78-85) вирішено, зокрема затвердити розподільчий баланс управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради станом на 01.03.2024 в частині правонаступництва щодо майна управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради, що припиняється шляхом поділу (додаток №1); правонаступництва щодо прав та обов`язків управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради, що припиняється шляхом поділу (додаток №2); розподільчого акту щодо документації, належної управлінню містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради, що припиняється шляхом поділу (додаток №3).

Рішенням Уманської міської ради №17-87/8 від 14.11.2025 «Про затвердження Положення про Відділ комунального майна Уманської міської ради» (а.с. 87, 88-91), відповідно до п.п. 1, 3 розділів І, ІІ якого Відділ комунального майна Уманської міської ради утворюється міською радою і є її виконавчим органом. Відділ підзвітний та підконтрольний Уманській міській раді, підпорядковується Виконавчому комітету Уманської міської ради, міському голові та заступникам міського голови відповідно до розподілу функціональних обов`язків; відділ є правонаступником прав та обов`язків управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради відповідно до розподільчого акта в частині управління, приватизації. Оренди, використання та відчуження майна комунальної власності Уманської міської територіальної громади. Завданням відділу є реалізація повноважень Уманської міської ради у сфері управління, приватизації, оренди, використання та відчуження майна комунальної власності Уманської міської територіальної громади.

Позивач вказує, що реєстрація права комунальної власності на нежитлову адміністративну будівлю за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Тельмана, 4 площею 455,6 кв м за Виконавчим комітетом Уманської міської ради порушує норми ч.1 ст.5, ч.1 ст 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР, оскільки власником комунального майна є територіальна громада, представницьким органом якого є Уманська міська рада, а не її виконавчий комітет тому свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.09.2009 серії САС №289788, на підставі якого внесено реєстраційний запис 04.09.2009 №28176140 слід скасувати, припинити право власності на нерухоме майно нежитлову адміністративну будівлю за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Волонтерів (бувша-Тельмана), 4 за Виконавчим комітетом Уманської міської ради та відповідно визнати право власності на спірне с нерухоме майно за належним власником Уманською міською радою, що і складає ж предмет даного позову, який визнаний відповідачем.

Спірні правовідносини у цій справі виникли фактично щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, державну реєстрацію права власності на яку протиправно проведено за відповідачем .

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, п.п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Нормами Цивільного кодексу України встановлено, що:

об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (ч. 1 ст. 177);

до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181);

право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 182);

право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.ч. 1, 2 ст. 328);

права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334);

право власності припиняється з підстав, визначених ст. 346 ЦК України, зокрема у випадках, встановлених законом;

держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (п.п. 1, 2 ст. 386);

власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ч. 1 ст. 392).

Частиною 2 ст. 328 ЦК України встановлена презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 01.07.2004 1952-IV (тут і далі застосовується редакція закону, чинна на момент державної реєстрації спірного права) встановлено, що:

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2);

речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення (п. 1 ч. 3 ст. 3);

державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості (п. 1 ч. 1 ст. 4);

у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону (абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 5);

державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ч. 1 ст. 11);

державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Зміни характеристик об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, вносяться під час проведення державної реєстрації права власності на такий об`єкт у результаті вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення речових прав (ч.ч. 1- 5 ст. 12);

Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек. На кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна. Після відкриття на об`єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, обтяження речових прав та суб`єкта (суб`єктів) цих обтяжень переносяться до такого розділу (ч.ч. 1, 2 ст. 13);

перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч.ч. 2, 8 ст. 18);

підстави для відмови в державній реєстрації прав: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 24);

за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (абз. 1 ч. 1, абз. 1-4 ч. 3 ст. 26);

державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (п.п. 9, 14 ч. 1 ст. 27);

рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду (ч. 1 ст. 37).

За змістом частин другої, четвертої статті 18 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон від 01.07.2004 № 1952-IV) перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до пункту 43 Порядку № 1127 (пункт 43 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2016 р. N 806, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 р. N 399, тобто в редакції, чинній на момент проведення спірної державної реєстрації права власності майна за відповідачем-2), для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна у результаті реконструкції такого об`єкта подаються: 1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 3) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалася в результаті спільної діяльності). Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор з використанням наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та перевіряє відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в зазначеному Реєстрі.

Отже, у пункті 43 Порядку № 1127 було наведено перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна у результаті реконструкції такого об`єкта. Порядок № 1127 передбачав, що документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта і технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна входять до переліку документів, необхідних для подання державному реєстратору.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає наступне:

місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ст. 2);

система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;органи самоорганізації населення (ч. 1 ст. 5);

сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10);

виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ч.ч. 1, 2 ст. 11);

орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 181);

органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ч. 3 ст. 24);

сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25);

виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (ст. 34);

до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом (абз. 5 п. «б» ч. 1 ст. 33);

до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування (абз. 4 п. «а» ч. 1 ст. 38);

виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (ч.ч. 1, 8 ст. 51);

виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради (ч. 1 ст. 52);

територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 1, 2, 5 ст. 60);

спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку (ч. 2 ст. 77).

У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб (ч.ч. 1, 2 ст. 53 ГПК України).

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (ч.ч. 1, 3, 4 ст. 56 ГПК України).

Отже, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає повноваження сільських, селищних, міських рад як органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами та їх виконавчих органів (у разі їх створення), якими є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Норми ж Господарського процесуального кодексу України передбачають право визначеного кола осіб на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням а також випадки представництва (самопредставництва) сторони, третьої особи, а також особи, якій законом надано право звертатися до суду.

Враховуючи вищевикладене суд висновує, що позивачем у даному спорі є Відділ комунального майна Уманської міської ради в особі Уманської міської ради, який має право захищати інтереси територіальної громади міста Умань в частині належності нерухомого майна комунальної власності. Уманська міська рада, як орган місцевого самоврядування, є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним управлянням майном комунальної власності.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що відповідач Виконавчий комітет Уманської міської ради виступає лише виконавчим органом Уманської міської ради, колегіальним органом, персональний склад якого затверджується радою, однак, 04.09.2009 на підставі рішення №329 від 24.07.2008 ним же видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову адміністративну будівлю за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Тельмана, 4 площею 455,6 кв м за Виконавчим комітетом Уманської міської ради, форма власності комунальна, за яким проведено державну реєстрацію права комунальної власності Виконавчого комітету Уманської міської ради на спірну нежитлову адміністративну будівлю; реєстраційний номер майна 28176140, разом з тим, майно не може на законодавчому рівні належати йому на праві власності тому підлягає скасуванню.

Право власності на нерухомі речі і його припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону, право власності припиняється з підстав, визначених ст. 346 ЦК України і у випадках, встановлених законом.

У постанові КГС ВС від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19 вказано на те, що ухвалення зазначених судових рішень має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за їх наявності).

З метою приведення у відповідність до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо належності комунального майна з можливістю ефективного здійснення контролю за ним, використання, суд припиняє право власності на нерухоме майно нежитлову адміністративну будівлю за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Волонтерів (бувша-Тельмана), 4 за Виконавчим комітетом Уманської міської ради, реєстраційний номер майна: 28176140, дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 04.09.2009 з подальшим визнанням права власності на вказане нерухоме майно за належним власником - Уманською міською радою.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 Цивільного кодексу України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

З урахуванням вищевикладеного ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, обраний позивачем спосіб захисту свого права наведеним критеріям відповідає.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим і доказаним, таким що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Враховуючи визнанням відповідачем позову, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору в розмірі 3993 грн. 60 коп.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню решта сплаченого судового збору у розмірі 3993 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, ст. 7 Закону України Про судовий збір господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати Свідоцтво на право власності на нерухоме майно нежитлову адміністративну будівлю за адресою: Черкаська обл., м. Умань, Волонтерів (бувша-Тельмана), 4, серія САС №289788, видане Виконавчим комітетом Уманської міської ради 04.09.2009.

Припинити право власності на нерухоме майно нежитлову адміністративну будівлю за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Волонтерів (бувша Тельмана), 4 за Виконавчим комітетом Уманської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04061613, місцезнаходження: 20300, Черкаська обл., м. Умань, пл. Соборності, буд. 1);реєстраційний номер майна: 28176140, дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 04.09.2009.

Визнати право власності на нерухоме майно нежитлову адміністративну будівлю за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Волонтерів, (бувша Тельмана), 4, за Уманською міською радою, ідентифікаційний код юридичної особи 26535796, місцезнаходження: 20300, Черкаська обл., м. Умань, пл. Соборності, буд. 1.

Стягнути з Виконавчого комітету Уманської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 04061613, місцезнаходження: 20300, Черкаська обл., м. Умань, пл. Соборності, буд 1 на користь Уманської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 26535796, місцезнаходження: 20300, Черкаська обл., м. Умань, пл. Соборності, буд. 1 судові витрати в сумі 3993 грн. 60 коп.

Повернути Виконавчому комітету Уманської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 04061613, місцезнаходження: 20300, Черкаська обл., м. Умань, пл. Соборності, буд 1 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3993 грн. (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн. 60 коп., сплаченого за платіжною інструкцією № 65 від 23.06.2026.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.08.2026.

Суддя В.М. Грачов