Рішення № 138986215, 12.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/234/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Харків", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСС-Сістем", м. Харків про стягнення 1 041 914,56 грн. за участю представників:

від позивача: Гречуха К.Л.

від відповідача: Рязанцева О.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Харків" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСС-Сістем" (надалі - відповідач) про стягнення 1041914,56грн., з яких:

- 862408,50грн. заборгованості за договором №1512-1/2023 від 15.12.2023, що складається з 800190,63грн. - основного боргу, 41958,66грн. - інфляційних витрат, 20259,21грн. - 3% річних;

- 179506,06грн. заборгованості, яка складається з 132128,99грн. інфляційних витрат та 47377,07грн. 3% річних за несвоєчасне виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.02.2025 у справі №922/4021/24.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару, отриманого за договором №1512-1/2023 від 15.12.2023, а також на несвоєчасне виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.02.2025 у справі №922/4021/24.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "ВСС-Сістем", які знаходяться на всіх рахунках ТОВ "ВСС-Сістем" у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, у межах суми заявленого позову у розмірі 1 041 914,56 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2026 у задоволенні даної заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 позовну заяву ТОВ "Ельпласт-Харків" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.03.2026.

У підготовчому засіданні 04.03.2026 судом без оформлення окремого документа постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та про відкладення підготовчого засідання на 25.03.2026.

У підготовчих засіданнях 25.03.2026 та 22.04.2026 судом оголошувалася перерва до 22.04.2026 та 29.04.2026, відповідно.

22 квітня 2026 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "ВСС-Сістем", які знаходяться на всіх рахунках ТОВ "ВСС-Сістем" у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, у межах суми заявленого позову у розмірі 1041914,56грн.

Дослідивши матеріали заяви позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що для належного вирішення питання щодо забезпечення позову існує необхідність розглянути дану заяву в судовому засіданні з викликом сторін в порядку ч.4 ст.140 ГПК України. У зв`язку з цим ухвалою від 22.04.2026 судове засідання призначено на 24.04.2026.

24 квітня 2026 року від відповідача надійшло заперечення на заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.04.2026 у задоволенні даної заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

27 квітня 2026 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.227 ГПК України.

29 квітня 2026 року від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, яке долучено судом до матеріалів справи.

Також, 29.04.2026 від позивача надійшло клопотання про об`єднання справ в одне провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об`єднання справ №922/234/26 та №922/1196/26 в одне провадження; клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволено та зупинено провадження у справі №922/234/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №922/1196/26.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2026 вищевказану ухвалу від 29.04.2026 скасовано в частині зупинення провадження у справі, справу передано для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.07.2026 провадження у даній справі поновлено, призначено підготовче засідання на 15.07.2026.

У підготовчому засіданні 15.07.2026 судом без оформлення окремого документа постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.07.2026 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 07.08.2026.

06 серпня 2026 року від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором № 1512-1/2023 від 15.12.2023 року, у розмірі 492 182,93 грн. (щодо поставки на підставі рахунку №СФ-00120 від 17 березня 2025 року, товарно-транспортної накладної № 76 від 02 квітня 2025 року, видаткової накладної № РН-00100 від 02 квітня 2025 року та специфікації № 7 на загальну суму 1 992 182,83грн.) та нарахованих на неї 3 % та інфляційних втрат. При цьому визнав часткову оплату товару згідно з рахунком-фактурою № СФ-00120 від 17 березня 2025 р., що підтверджується платіжною інструкцією № 1483 від 20 березня 2025 року на суму 1500000,00грн., однак наголосив що фактично поставка товару здійснена не була. Через непоставку товару ТОВ "ВСС-Сістем" було вимушене купувати товар у іншого постачальника ТОВ "Трубна компанія "Фаворит", що підтверджується видатковою накладною № 134 від 06.06.2025. Специфікація № 7 від 17.03.2025 відповідачем отримана та підписана не була. Належних доказів щодо її направлення на адресу ТОВ "ВСС-Сістем" позивачем також надано не було. Податкові накладні були внесені до реєстру саме позивачем, у відповідача відсутня можливість вносити до них будь-які зміни. В матеріалах справи № 922/234/26 містяться копії видаткової накладної №РН- 00100 від 02 квітня 2025 року, Товарно-транспортної накладної № 76 від 02 квітня 2025 року, та акт взаємних розрахунків по стану за період: грудень 2023 р. травень 2025 р., які з боку ТОВ "ВСС-Сістем" не підписувались та печаткою товариства не завірялись. На документах стоїть підпис, який не належить директору ТОВ "ВСС-Сістем", хоч візуально й схожий на нього.

07 серпня 2026 року від позивача надійшла заява, в якій викладено заперечення на письмові пояснення відповідача від 06.08.2026. Позивач наголосив, що доводи відповідача щодо оспорювання факту спірної поставки товару, а також щодо придбання товару у іншого постачальника будь-якими належними доказами не підтверджені.

Також, 07.08.2026 від відповідача надійшло клопотання, в якому він зазначив, що для встановлення обставин, що мають значення для справи, на вирішення експертів слід поставити наступне питання: 1) Визначити, чи виконано власноруч директором ТОВ "ВСС-Сістем" Желтобрюхом Олександром Анатолійовичем підпис у Видатковій накладній №РН-00100 від 02.04.2025 р., Товарно-транспортній накладній № 76 від 02.04.2025 р., Акті звірки взаємних розрахунків по стану за період: грудень 2023 р. травень 2025 р.? 2) Визначити, чи нанесено відтиск печатки у Видатковій накладній № РН-00100 від 02.04.2025 р., Товарно-транспортній накладній № 76 від 02.04.2025 р., Акті звірки взаємних розрахунків по стану за період: грудень 2023 р. травень 2025 р. печаткою ТОВ "ВСС-Сістем"? У зв`язку з цим відповідач також просить повернутися до стадії підготовчого провадження, поновити пропущений строк на звернення з клопотанням про призначення експертизи та задовольнити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи по справі.

У судовому засіданні 07.08.2026, суд розглянувши дане клопотання відповідача визнав його таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п.8 ч.2 ст.182 ГПК України суд вирішує питання про призначення експертизи у підготовчому засіданні.

Таким чином, питання про призначення судової експертизи не може бути вирішено на стадії розгляду справи по суті.

Між тим, у даній справі підготовче провадження було закрите в підготовчому засіданні 15.07.2026.

Суд зауважує, що зі змісту письмових пояснень відповідача від 06.08.2026 вбачається, що він дізнався про існування рахунку № СФ-0433 від 2 грудня 2024 року, товарно-транспортної накладної № 262 від 5 грудня 2024 року, видаткової накладної № РН-0386 від 5 грудня 2024 року, підписання яких він заперечує, після ознайомлення з позовною заявою та додатками до неї.

Таким чином, відповідач, який отримав позовну заяву з додатками до свого Електронного кабінету ще 26.01.2026, що підтверджується доданою до позову квитанцією №5752142 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, мав достатньо часу, щоб заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи під час підготовчого провадження, однак цим правом не скористався.

Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Заявляючи клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та про поновлення строку на подання клопотання про призначення експертизи, відповідач не наводить жодних поважних причин, які об`єктивно перешкоджали йому своєчасно подати таке клопотання.

Посилання відповідача на ту обставину, що його представник не брала участі та просила відкласти підготовче засідання, призначене на 15.07.2026, в якому було закрито підготовче провадження у даній справі судом відхиляються, оскільки, по-перше, відповідачем станом на 15.07.2026 було допущено повторну неявку (вперше представник відповідача не з`явився у підготовче засідання, що було призначене на 04.03.2026), а тому у суду, з огляду на приписи ч.1 ст.183, п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, були відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання, по-друге, відповідач не був позбавлений можливості направити в підготовче засідання 15.07.2026 іншого представника або подати таке клопотання через свій електронний кабінет чи безпосередньо до канцелярії суду, що дозволило б суду надати йому оцінку в підготовчому засіданні 15.07.2026.

З урахуванням вищенаведеного, суд не вбачає і наявності виключних обставин, які б обумовлювали необхідність повернення на стадію підготовчого провадження у даній справі, оскільки несвоєчасне заявлення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи зумовлено виключно суб`єктивними причинами, що залежали від самого лише відповідача.

За таких обставин, клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження, поновлення пропущеного строку на звернення з клопотанням про призначення експертизи та про призначення почеркознавчої експертизи задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 07.08.2026 судом оголошено перерву до 12.08.2026.

Представник позивача в судовому засіданні 12.08.2026 підтримала доводи, викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні проти вимог позивача заперечила в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 492 182,93 грн. та нарахованих на неї 3 % та інфляційних втрат з підстав, наведених у його письмових поясненнях, просила у задоволенні позову відмовити.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

15 грудня 2023 року між відповідачем, як Покупцем, та позивачем, як Постачальником, укладено договір №1512-1/2023 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується на умовах цього Договору поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити належним чином поставлений Товар.

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов`язується на умовах цього Договору поставити та передати у власність Покупця товар (далі Товар), що визначений в специфікаціях (далі Специфікації), які є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити належним чином поставлений Товар.

Пунктами 3.2, 3.3 Договору встановлено, що право власності на кожну одиницю Товару та супутні ризики переходять до Покупця з моменту прийому-передачі кожної одиниці Товару та підписання видаткової накладної. Датою поставки Товару вважається дата доставки Товару на Об`єкт та його приймання-передачі, а також підписання Сторонами видаткової накладної.

Згідно з п. 4.1. вартість Товару зазначається у Додатках (Специфікаціях) до цього Договору.

Пунктом 4.2 Договору визначено наступний порядок розрахунків:

4.2.1. Постачальник відвантажує Товар в обсязі Замовлення або його частини протягом 14 календарних днів з моменту передплати згідно п.4.2.2.

4.2.2. 100 (сто) % передплата.

За умовами п. 5.1 Договору Постачальник зобов`язаний поставити Товар Покупцеві у строки, зазначені у Додатках до Договору. Строки поставки відраховуються з дати підписання Сторонами відповідного Додатка (Специфікації) до Договору, якщо інший термін не було обумовлено Сторонами у відповідному Додатку (Специфікації) до Договору.

Як свідчать матеріали справи на виконання умов Договору:

1) Постачальник виставив Покупцю рахунок-фактуру №СФ-0433 від 2 грудня 2024 року на суму 1232007,80 грн (у т.ч. ПДВ), який містив інформацію про найменування, кількість та ціну товару.

Товар на вказану суму узгоджений сторонами у специфікації № 6 від 02.12.2024, якою також було передбачено наступний порядок розрахунку - 75% передоплата, 25% решти оплати протягом 30 (тридцяти) календарних днів після відвантаження товару із складу Постачальника.

Отже, Специфікацією №6 від 02.12.2024, яка підписана обома сторонами, фактично було змінено загальний порядок розрахунків, передбачений п.4.2.2 Договору (100% попередня оплата).

Рахунок №СФ-0433 від 2 грудня 2024 року сплачено відповідачем частково - шляхом внесення попередньої оплати у розмірі 924000,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1420 від 02.12.2024.

Поставка даного товару відбулась 05 грудня 2024 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 262 від 5 грудня 2024 року та видатковою накладною №РН-0386 від 5 грудня 2024 року на суму 1232007,80 грн.

Згідно з умовами щодо порядку оплати, які передбачені Специфікацією №6 від 02.12.2024, відповідач був зобов`язаний здійснити повну оплату вказаного товару не пізніше 04.01.2025, однак свій обов`язок не виконав у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за даною поставкою в сумі 308007,80грн. (1232007,80грн. - 924000,00грн.)

2) Постачальник виставив Покупцю рахунок-фактуру № СФ-00120 від 17 березня 2025 року на суму 4194069,12 грн (у т.ч. ПДВ), який містить інформацію про найменування, кількість та ціну товару.

Суд зазначає, що позивачем до позовної заяви додано проект специфікації №7 від 17.03.2025 на суму 4194069,12грн., яка передбачає наступний порядок розрахунку: передоплата 50%, 50% решти оплати протягом 30 (тридцяти) календарних днів після відвантаження товару із складу Постачальника.

Також позивачем надано лист від 29.03.2025 про повторне підписання додатку до договору № 1512-1/2023 від 15.12.2023 року, з яким він направляв відповідачу для підписання специфікацію №7 від 17.03.2025, проте доказів підписання відповідачем вказаного документа саме в наданій позивачем редакції матеріали справи не містять.

Відповідно до п.12.2 Договору усі Додатки та Доповнення оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками обох сторін.

Отже, оскільки наданий позивачем проект специфікації №7 від 17.03.2025 містить підпис лише самого позивача, а відповідач її підписання заперечує, вказана редакція цієї специфікації не може бути визнана судом як належний Додаток до Договору та доказ узгодження сторонами передбаченого нею порядку оплати даного товару (здійснення 50% попередньої оплати з остаточним погашенням решти заборгованості протягом 30 днів).

Водночас, як зазначалося вище, пунктом 4.2.2 Договору визначено загальний порядок розрахунків, згідно з яким товар підлягає 100% передоплаті.

Так, рахунок №СФ-00120 від 17 березня 2025 року було сплачено відповідачем частково - шляхом внесення попередньої оплати у розмірі 1 500 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1483 від 20.03.2025.

На підставі рахунку-фактури № СФ-00120 від 17 березня 2025 року позивач також здійснив часткову поставку товару, однак на більшу суму, ніж була оплачена відповідачем, що підтверджується товарно-транспортною накладною №76 від 02 квітня 2025 року та видатковою накладною № РН-00100 від 2 квітня 2025 року на суму 1992182,83грн.

Суд зазначає, що будь-яких заперечень відповідач щодо отримання даного товару на суму 1992182,83грн. не висловив.

У зв`язку з цим, відповідно до норми ч.1 ст.692 ЦК України відповідач повинен був повністю оплатити вартість фактично отриманого товару після його прийняття, однак свій обов`язок не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за дану поставку в розмірі 492182,83грн. (1992182,83грн. - 1500000,00грн.)

Таким чином, всього за умовами вищевказаних поставок товару за Договором розмір заборгованості відповідача становить 800190,63грн. (308007,80грн.+492182,83грн.)

09 грудня 2025 року позивач направив відповідачу претензію №2 від 26.11.2025, в якій просив сплатити вказану заборгованість.

Відповідач отримав дану претензію 11.12.2025, однак залишив її без реагування, заборгованість не сплатив.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач у своєму позові у даній справі просить стягнути з відповідача 800190,63грн. основного боргу, 41958,66грн. інфляційних витрат, 20259,21грн. 3% річних.

Крім того, позивач у позовній заяві вказує, що рішенням Господарського суду Харківської області від 05.02.2025 у справі №922/4021/24 з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСС-Сістем" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Харків" стягнуто 3528154,28грн. основної суми заборгованості за попередньо поставлений за Договором №1512-1/2023 від 15.12.2023 товар, а також 178232,24грн. інфляційних витрат, 64720,76грн. 3% річних, 45253,29грн. судового збору.

17 березня 2025 року на виконання вищевказаного рішення у справі №922/4021/24 Господарським судом Харківської області видано відповідний наказ, який пред`явлено до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Дмитра Кудряшова від 07.05.2025 з метою примусового виконання обов`язку боржника по Договору № 1512-1/2023, що підтверджується постановою про відкриття провадження № 78030430 від 08.05.2025.

Позивач зазначає, що під час розгляду справи № 922/4021/24 у Господарському суді Харківської області ТОВ "ВСС-Сістем" сплатив заборгованість на виконання Договору № 1512-1/2023 від 15.12.2023 у наступних розмірах: 296 814,65 грн за платіжною інструкцією № 1395; 167 924,19 грн за платіжною інструкцією № 1412; 300 000,00 грн за платіжною інструкцією № 1410; 76 015,44 грн, за платіжною інструкцією № 1421. Ці платіжні інструкції не були долучені до матеріалів справи №922/4021/24 на доведення обставин часткового виконання обов`язку за Договором №1512-1/2023, а отже суд не врахував проведені розрахунки у розмірі 840754,28грн. при ухваленні судового рішення, не зменшив суму основної заборгованості. Між тим, сума у розмірі 840 754,28 грн, сплачена ТОВ "ВСС-Сістем" під час розгляду справи №922/4021/24 зарахована позивачем саме в рахунок погашення спірної у вказаній справі основної заборгованості за товар.

У зв`язку з цим, на момент пред`явлення наказу до виконання основна сума заборгованості ТОВ "ВСС-Сістем" перед ТОВ "Ельпласт-Харків", з урахуванням платежів здійснених за платіжними інструкціями № 1395, № 1412, №1410, № 1421, становила 2 687 400 грн.

За наслідками первинних виконавчих дій було стягнуто 572 765,10 грн, що підтверджується: платіжною інструкцією № 46740 від 14.05.2025 року на суму 310729,55грн.; платіжною інструкцією № 47104 від 16.05.2025 року на суму 31335,45грн.; платіжною інструкцією № 47592 від 23.05.2025 на суму 230 700,10грн.;

25 травня 2025 року приватним виконавцем на підставі відповідного звернення стягувача повернуто виконавчий документ за Постановою приватного виконавця від 26.05.2025 року, оскільки сторони виконавчого провадження дійшли спільної згоди щодо подальшого виконання боржником покладених обов`язків за рішенням Господарського суду Харківської області по справі № 922/4021/24 у добровільному порядку.

Таким чином, за наслідками вчинення первинних виконавчих дій у межах виконавчого провадження було здійснено примусове списання грошових коштів з рахунків боржника у сумі, недостатній для повного виконання грошового зобов`язання, визначеного рішенням суду.

Під час здійснення примусового стягнення державним виконавцем із загальної суми грошових коштів, стягнутих у межах виконавчого провадження у розмірі 572764,69 грн, у першу чергу було спрямовано: 178 232,24 грн. на погашення інфляційних втрат; 64 720,76 грн. на погашення 3 % річних; та лише після цього - 329812,10грн - на часткове погашення основної суми заборгованості.

Однак, з ухвалення постанови приватним виконавцем від 26.05.2025 боржником не вчинено жодних дій, пов`язаних із сплатою присуджених грошових коштів на користь стягувача.

У зв`язку і зазначеним, стягувач був вимушений повторно звернутись до приватного виконавця з метою виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.02.2025 у справі № 922/4021/24 у частині, яка не була стягнута під час первинного звернення, що підтверджується постановою про відкриття провадження № 79440018.

За наслідками повторних виконавчих дій залишкова сума заборгованості сплачена в повному обсязі у розмірі, що підтверджується: платіжною інструкцією №65565 від 28.10.2025 на суму 2 136 421,38 грн; платіжною інструкцією № 65845 від 30.10.2025 на суму 11 875, 62 грн; платіжною інструкцією № 69193 від 25.11.2025 на суму 254 544,19 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за рішенням Господарського суду Харківської області від 05.02.2025 у справі №922/4021/24 не була сплачена у повному розмірі у період з набранням рішенням законної сили - 11.03.2025 по 25.11.2025.

З урахуванням викладеного, позивач у позовній заяві у даній справі №922/234/26 на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 11.03.2025 по 25.11.2025 в розмірі 132 128,99 грн та 3% річних за вказаний період в сумі 47 377,07 грн.

За таких обставин в межах даної справи розглядають вимоги позивача про стягнення з відповідача 1041914,56грн., з яких:

- 862408,50грн. заборгованості за договором №1512-1/2023 від 15.12.2023, що складається з 800190,63грн. - основного боргу, 41958,66грн. - інфляційних витрат, 20259,21грн. - 3% річних;

- 179506,06грн. заборгованості, яка складається з 132128,99грн. інфляційних витрат та 47377,07грн. 3% річних за несвоєчасне виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.02.2025 у справі №922/4021/24.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у відповідача за умовами Договору існує заборгованість за поставлений товар в загальному розмірі 800190,63грн., що складається з:

- 308007,80грн. заборгованості за товар, отриманий на підставі рахунку №СФ-0433 від 2 грудня 2024 року, товарно-транспортної накладної № 262 від 5 грудня 2024 року, видаткової накладної № РН-0386 від 5 грудня 2024 року. Відповідно до умов специфікації № 6 від 02.12.2024 відповідач був повинен здійснити 75% передоплати та сплатити 25% решти оплати протягом 30 (тридцяти) календарних днів після відвантаження товару, тобто не пізніше 04.01.2025. Однак із загальної вартості поставленого товару в розмірі 1232007,80грн. відповідач сплатив лише суму передоплати в розмірі 924000,00грн., інша частина боргу не погашена;

- 492182,83грн. заборгованості за товар, отриманий на підставі рахунку №СФ-00120 від 17 березня 2025 року, товарно-транспортної накладної № 76 від 02 квітня 2025 року, видаткової накладної № РН-00100 від 02 квітня 2025 року. Враховуючи п.4.2.2 Договору та приписи ч.1 ст.692 ЦК України відповідач повинен був оплатити вартість товару негайно після отримання його від позивача, тобто 02.04.2025. Однак із загальної вартості поставленого товару в розмірі 1992182,83грн. відповідач сплатив лише суму передоплати в розмірі 1500000,00грн., інша частина боргу не погашена.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної оплати отриманого за Договором товару.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 800190,63грн. основного боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про непідписання ним товарно-транспортної накладної № 76 від 02 квітня 2025 року та видаткової накладної № РН-00100 від 02 квітня 2025 року, а також про неотримання даної партії товару від позивача, оскільки в межах даного спору відповідні докази суду надано не було.

Судом під час здійснення підготовчого провадження у даній справі було враховано наявність відповідного спору у пов`язаній справі №922/1196/26, у з`вязку з чим провадження у справі було зупинено ухвалою від 29.04.2026.

Проте, як зазначалося вище, постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2026 вказана ухвала була скасована. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що "доводи відповідача про пов`язаність справи №922/234/26 зі справою №922/1196/26 з огляду на можливе встановлення судом у справі №922/1196/26 обставин щодо підписання чи непідписання керівником ТОВ "ВСС-Сістем" видаткової накладної №РН-00100 від 02.04.2025 на суму 1 992 182,83 грн. та товарно-транспортної накладної №76 від 02.04.2025 не спростовують як такої можливості розгляду справи №922/234/26 по суті. ТОВ "ВСС-Сістем" по суті посилається на певні обставини та відсутні у справі №922/234/26 докази, які на переконання відповідача мають бути оцінені іншим складом суду при розгляді справи №922/1196/26, що надасть відповідачу можливість в подальшому послатись на преюдиційні обставини на підставі судового рішення у справі №922/1196/26".

Станом на момент розгляду даної справи №922/234/26 спір у справі №922/1196/26 не вирішено та, відповідно, будь-яких преюдиційних обставин не встановлено, зокрема, про неотримання товару за товарно-транспортної накладної №76 від 02 квітня 2025 року, видаткової накладної № РН-00100 від 02 квітня 2025 року.

Інших доказів на підтвердження даної обставини, окрім простого заперечення факту отримання даного товару від позивача відповідач суду не надав.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з цим позивач за період 05.01.2025-19.01.2026 здійснив нарахування відповідачу 41958,66грн. інфляційних витрат, 20259,21грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, суд задовольняє в повному обсязі позов в частині вимог про стягнення 862408,50грн. заборгованості за договором №1512-1/2023 від 15.12.2023, що складається з 800190,63грн. - основного боргу, 41958,66грн. - інфляційних витрат, 20259,21грн. - 3% річних.

Крім того, матеріали справи свідчать, що рішенням Господарського суду Харківської області від 05.02.2025 у справі №922/4021/24 з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСС-Сістем" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Харків" стягнуто 3528154,28грн. основної суми заборгованості за попередньо поставлений за Договором №1512-1/2023 від 15.12.2023 товар, а також 178232,24грн. інфляційних витрат, 64720,76грн. 3% річних, 45253,29грн. судового збору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що заборгованість відповідача за вказаним рішенням не була сплачена у повному розмірі у період з набранням рішенням законної сили - 11.03.2025 по 25.11.2025.

У зв`язку з цим, позивач здійснив нарахування відповідачу 132128,99грн. інфляційних витрат та 47377,07грн. 3% річних.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц зазначила, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 підтримала правову позицію, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.03.2021 у справі №910/17317/17 також зазначив, що за змістом норм статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження. Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, у тому числі від відповідальності, передбаченої статтями 549, 550, 625 цього Кодексу та статтею 230 Господарського кодексу України. У цьому висновку Суд звертається до сталої правової позиції щодо відповідальності боржника за невиконання грошового зобов`язання за рішенням суду, яка викладена постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) та від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази своєчасного погашення заборгованості, стягнутої рішенням Господарського суду Харківської області від 05.02.2025 у справі №922/4021/24, а тому позивач правомірно здійснив нарахування сум інфляційних витрат та 3% річних.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, суд задовольняє й вимоги позивача про стягнення з відповідача 179506,06грн. заборгованості, яка складається з 132128,99грн. інфляційних витрат та 47377,07грн. 3% річних за несвоєчасне виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.02.2025 у справі №922/4021/24.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСС-Сістем" (61002, м.Харків, вул.Свободи, буд.7/9, кімната 13, код 41806731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Харків" (61052, м.Харків, вул.Велика Панасівська, буд.54, код 33608699) 862408,50грн. заборгованості за договором №1512-1/2023 від 15.12.2023, 179506,06грн. заборгованості за несвоєчасне виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.02.2025 у справі №922/4021/24, 12502,98грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "14" серпня 2026 р.

СуддяМ.В. Калантай