Рішення № 138986175, 14.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 Справа № 917/1188/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Оріон Груп", вул.Менделєєва, 12, оф.94/1, м. Київ, 01103

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УБС КРС", вул.Заводька, 12-Б, кім.203, м. Полтава, Полтавська область, 36007

про стягнення 262 608,82 грн,

Секретар судового засідання Костандян О.В.,

Без виклику учасників справи,

установив :

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Оріон Груп" просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УБС КРС" 262 608,82 грн, з яких : 221 355,06 грн пені, 19 833,76 грн інфляційні втрати та 21 420,00 грн три проценти річних, нараховані за несвоєчасне виконання останнім умов укладеного між сторонами 11.02.2025 року між сторонами Договору поставки нафтопродуктів №11/02/2025/1 та присуджена до стягнення згідно рішення Господарського суду Полтавської області від 27.11.2025 у справі №917/1734/25.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог Позивач надав наступні докази : витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, опис документів, що подаються до державної реєстрації в ЄДР від 20.02.2024, Договір поставки нафтопродуктів №11/02/2025/1 від 11.02.2025, рішення Господарського суду Полтавської області від 27.11.2025 у справі №917/1734/25, наказ Господарського суду Полтавської області від 23.12.2025 у справі №917/1734/25, постанова про відкриття виконавчого провадження №79879828 від 24.12.2025, постанова про зняття арешту з коштів по виконавчому провадженню №79879828 від 05.01.2025, платіжна інструкція, постанова про закінчення виконавчого провадження №79879828 від 06.01.2025, видаткова накладна №7999 від 12.06.2025, видаткова накладна №809 від 16.06.2025, видаткова накладна №853 від 21.06.2025, видаткова накладна №991 від 07.07.2025, видаткова накладна №1023 від 12.07.2025, акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2025-18.09.2025, договір про надання правової допомоги №2/206 від 15.06.2026, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи від 15.06.2026.

29.04.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву вх. № 5779, відповідно до якого Відповідач зазначає, що позовні вимоги визнає частково та просить суд зменшити суму пені, яка підлягає стягненню, до суми 10 250,58 грн з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, який діяв під час виникнення спірних правовідносин.

Відзив містить контррозрахунок розміру неустойки.

В іншій частині заявлені до стягнення суми Відповідачем не спростовуються.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

15.06.2026 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Оріон Груп" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УБС КРС" про стягнення 262 608,82 грн, з яких: 221 355,06 грн пені, 19 833,76 грн інфляційні втрати та 21 420,00 грн три проценти річних, нараховані за несвоєчасне виконання останнім умов укладеного між сторонами 11.02.2025 року між сторонами Договору поставки нафтопродуктів № 11/02/2025/1 та присуджена до стягнення згідно рішення Господарського суду Полтавської області від 27.11.2025 у справі №917/1734/25.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 справу № 917/1188/26 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 22.06.2026 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив Відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Відповідач клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суду не надав.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

11.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Оріон Груп" (далі за текстом - Позивач або Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УБС КРС" (далі за текстом - Відповідач або Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №11/02/2025/1 (далі за текстом - Договір).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне:

- за цим Договором Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця нафтопродукти: дизельне паливо, паливо для реактивних двигунів, бензин марки А-92, А-95, газ вуглеводний скраплений, масла та інше (далі - "Товар"), а Покупець прийняти Товар та сплатити за нього, відповідно до умов цього Договору (п. 1.1. Договору);

- Покупець зобов`язується оплатити поставлений Товар на умовах, визначених цим договором. Приймати Товар в кількості зазначеної в товаросупровідних документах (п.п. 2.2.2. Договору);

- Покупець зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Постачальником Товар, а також витрати, пов`язані з транспортуванням Товару (п.п. 2.2.3. Договору);

- поставка кожної партії Товару здійснюється ча повною (100%) оплатою на умовах СРТ (Інкотермс 2010) (п. 3.1. Договору);

- поставка Товару здійснюється протягом трьох календарних днів з моменту здійснення Покупцем оплати за товар, в порядку визначеному п. 3.4. Договору (п. 3.2. Договору);

- поставка здійснюється на підставі замовлень Покупця, які передаються засобами телефонного або електронного зв`язку (п. 3.3 Договору);

- замовлений Товар підлягає обов`язковому прийманню Покупцем. Покупець не має права безпідставно відмовитися від приймання замовленого Товару (п. 3.5. Договору);

- право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання товарно-супровідних документів уповноваженими представниками Сторін. Ризик втрати та випадкового пошкодження Товару переходить одночасно з переходом права власності на Товар (п. 3.8. Договору);

- Покупець здійснює 100% передплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника до моменту поставки Товару згідно рахунку-фактури Постачальника (п. 5.2. Договору);

- Постачальник має право відвантажити Покупцю Товар без передплати. Сторони домовилися, що у такому випадку Покупець зобов`язується сплатити за поставлений Товар на підставі договору протягом трьох банківських днів з дати поставки Товару, визначеної п. 3.4. цього Договору (п. 5.3. Договору);

- цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2025 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення (п. 9.1. Договору).

На виконання умов договору Позивачем було поставлено і передано у власність Покупця товар та, що підтверджується: видатковою накладною № 83 від 11.02.2025 року на суму 202 751,14 (з ПДВ), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №81 від 11.02.2025 року, видатковою накладною № 118 від 21.02.2025 року на суму 302 447,88 (з ПДВ), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №117 від 21.02.2025 року, видатковою накладною № 131 від 28.02.2025 року нз суму 307 447,38 (з ПДВ), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №128 від 28.02.2025 року, видатковою накладною № 134 від 28.02.2025 року на суму 202 260,67 (з ПДВ), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №129 від 28.02.2025 року, видатковою накладною № 338 від 04.04.2025 року на суму 296 740,49 (з ПДВ), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №330 від 04.04.2025 року, видатковою накладною № 368 від 10.04.2025 року на суму 296 754,48 (з ПДВ), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №351 від 10.04.2025 року, видатковою накладною № 413 від 16.04.2025 року на суму 288 916,58 (з ПДВ), товарно-транспортною накладною на. відпуск нафтопродуктів №392 від 16.04.2025 року, видатковою накладною № 443 від 21.04.2025 року на суму 194 978,95 (з ПДВ), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №419 від 21.04.2025 року, видатковою накладною № 455 від 22.04.2025 року н^ суму 194 985,55 (з Г1ДВ), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №419 від 22.04.2025 року, видатковою накладною № 522 від 30.04.2025 року на суму 308 862,72 (з ПДВ), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №501 від 30.04.2025 року, видатковою накладною № 597 від 09.05.2025 року на суму 196 935,82 (з ПДВ), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №580 від 09.05.2025 року, видатковою накладною № 604 від 10.05.2025 року на суму 196 935,12 (з ПДВ), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №587 від 10.05.2025 року, видатковою накладною № 681 від 23.05.2025 року на суму 206 424,05 (з ПДВ). товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №648 від 23.05.2025 року, видатковою накладною № 682 від 23.05.2025 року на суму 196 924,55 (з ПДВ), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №660 від 23.05.2025 року, видатковою накладною № 771 від 07.06.2025 року на суму 196 349,33 (з ПДВ), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №749 від 07.06.2025 року, видатковою накладною № 799 від 12.06.2025 року на суму 302 263,10 (з ПДВ), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №783 від 12.06.2025 року, видатковою накладною № 809 від 16.06.2025 року на суму 204 890,40 (з ПДВ), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №807 від 16.06.2025 року, видатковою накладною № 853 від 21.06.2025 року на суму 389 037,30 (з ПДВ), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №844 від 21.06.2025 року, видатковою накладною №991 від 07.07.2025 року на суму 235 574,16 (з ПДВ), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №985 від 07.07.2025 року, видатковою накладною № 1023 від 12.07.2025 року на суму 245 473,67 (з ПДВ), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №1019 від 12.07.2025 року.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги, сума заборгованості за Договором становить 3 163 590,85 гривень 85 копійок.

Враховуючи зазначене Позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом, відповідно до якого просив стягнути з Відповідача заборгованість за договором поставки нафтопродуктів №11/02/2025/1 від 11.02.2025 року у сумі 3 163 590,85 грн (з урахуванням зменшених позовних вимог).

Господарський суд Полтавської області рішенням від 27.11.2025 по справі №917/1734/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Оріон Груп" задовольнив у повному обсязі та стягнув на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю "УБС КРС" заборгованість у сумі 3 163 590,85 грн, 23 726,93 грн. витрат по сплаті судового збору, 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У рішенні суду від 27.11.2025 по справі № 917/1743/25 суд встановив факт виконання сторонами Договору, порушення Відповідачем зобов`язань з оплати отриманих нафтопродуктів, факт існування основного боргу факт існування основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УБС КРС" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Оріон Груп" у розмірі 3 163 590,85 грн.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 27.11.2025 по справі №917/1734/25 набрало законної сили 23.12.2025, на його виконання видано відповідний наказ.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007 одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до п. 4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені Господарським судом Полтавської області у рішенні від 27.11.2025 по справі №917/1734/25, мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді цієї справи.

Виконання рішення Господарського суду Полтавської області у рішенні від 27.11.2025 по справі №917/1734/25 повністю здійснено в межах виконавчого провадження ВП 79879828: 06.01.2026 платіжною інструкцією №129211 від 06.01.2026 Позивачеві перераховано 3 197 647,44 грн.

Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.І. від 06.01.2026 виконавче провадження ВП 79879828 закінчено.

Враховуючи порушення Відповідачем умов Договору в частині порушення строку оплати виконаних робіт Позивач заявив до стягнення з Відповідача 262 608,82 грн, з яких : 221 355,06 грн пені, 19 833,76 грн інфляційні втрати та 21 420,00 грн три проценти річних, нараховані за несвоєчасне виконання останнім умов укладеного між сторонами 11.02.2025 року між сторонами Договору поставки нафтопродуктів №11/02/2025/1 та присуджена до стягнення згідно рішення Господарського суду Полтавської області від 27.11.2025 у справі №917/1734/25.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст.692 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 75 ГПК України судом приймаються як преюдиційні факти встановлені у рішенні суду від 27.11.2025 у справі №917/1734/25, а саме :

- факт виконання сторонами Договору відповідно до вказаних в описовій частині цього рішення первинних документів,

- факт порушення Відповідачем зобов`язань з оплати отриманих нафтопродуктів;

- факт існування основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УБС КРС" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Оріон Груп" у розмірі 3 163 590,85 грн.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 року по справі № 908/1394/17 та постанові Верховного Суду від 17.02.2016 року у справі № 905/3137/14-908/5775/14, постанові Великої Палати Верховного Суду 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач сплатив заборгованість 05.01.2026, що останній визнає.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст. 625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з`являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 19 833,76 грн інфляційних втрат та 21 420,00 грн 3% річних за період з 14.11.2023 по 30.10.2024 (з урахуванням моменту прострочення виконання Відповідачем обов`язку з оплати отриманих нафтопродуктів за кожною з видаткових накладних, а також проведені Відповідачем проплати), визнає його математично правильним, обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства.

В цій частині позовні вимоги Відповідач не спростовує.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

У п. 6.4 Договору сторони узгодили, що в разі несплати або несвоєчасної сплати вартості отриманого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня від вартості несплаченого або невчасно сплаченого товару.

Позивач заявив до стягнення з Відповідача 221 355,06 грн пені, розрахованої:

- за видатковою накладною №799 від 12.06.2025 на суму 302 263,10 грн за період з 16.06.2025 по 04.01.2026 в сумі 51 856,74 грн,

- за видатковою накладною №809 від 16.06.2025 на суму 204 890,40 грн за період з 20.06.2025 по 04.01.2026 в сумі 34 455,27 грн,

- за видатковою накладною №853 від 21.06.2025 на суму 389 037,30 грн за період з 25.06.2025 по 04.01.2026 в сумі 63 770,15 грн,

- за видатковою накладною №991 від 07.07.2025 на суму 235 574,16 грн за період з 11.07.2025 по 04.01.2026 в сумі 35 413,57 грн,

- за видатковою накладною №1023 від 12.07.2025 на суму 245 473,67 грн за період з 16.07.2025 по 04.01.2026 в сумі 35 859,33 грн.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені визнає його математично правильним, обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства.

Заперечення відповідач проти позовних вимог про стягнення пені з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, який діяв під час виникнення спірних правовідносин, суд оцінює критично.

Так, ч. 6 ст. 232 ГК України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначала, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проте, у п. 9.17 Договору сторони узгодили, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафних санкцій за цим Договором складає три роки. Також при нарахуванні пені за цим Договором не застосовуються положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Заперечення Відповідача спростовуються вищевикладеним. Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору Відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, Відповідачем частково визнаються, в іншій частині не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у цій справі Позивачем надані докази сплати судового збору у розмірі 3 939,13 грн.

Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача в сумі 3 939,13 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УБС КРС" (вул.Заводька, 12-Б, кім.203, м. Полтава, Полтавська область, 36007, код ЄДРПОУ 40023809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Оріон Груп" (вул.Менделєєва, 12, оф.94/1, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 45187790) 221 355,06 грн пені, 19 833,76 грн інфляційних втрат, 21 420,00 грн три проценти річних та 3 939,13 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписано 14.08.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик