Рішення № 138986091, 14.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1437/26Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/1437/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРДГАЗ» (01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 29, код ЄДРПОУ 38404559)

до відповідача: Москаленко Наталії Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 51695,61 грн., -

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРДГАЗ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Москаленко Наталії Дмитрівни про стягнення 51695,61 грн., з яких: 27137,21 грн. заборгованості за договором на постачання природного газу №03/12/20-ЕГ-02 від 27.11.2020, 1479,60 грн. штрафу, 4892,13 грн. пені, 3347,93 грн. 3% річних та 14838,74 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставину порушення відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором постачання природного газу №03/12/20-ЕГ-02 від 27.11.2020 в частині повної та своєчасної оплати вартості природного газу за період січня-лютого 2022 року.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 18.03.2022 №11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)» змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області з визначенням їх територіальної підсудності Господарському суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1437/26; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

28.04.2026 за вх.№14677/26 до суду від позивача надійшли оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду, які були оглянуті судом.

04.05.2026 за вх.№15216/26 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити в позові щодо стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних та зазначив, зокрема, наступне:

- позовні вимоги визнаються лише частково - в межах суми основного боргу; вимоги щодо стягнення будь-яких штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних відповідач вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню;

- 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 в Україні було введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації; місто Каховка Херсонської області, де проживає та здійснював підприємницьку діяльність відповідач, з перших днів повномасштабного вторгнення опинилося під окупацією; Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 №2024/02.07.1 офіційно засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України. ТПП України підтвердила, що зазначені обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарювання;

- за п.8.1 та п.8.2 договору №03/12/20-ЕГ-02 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин), до яких, зокрема, належить війна або військові дії; строк виконання зобов?язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин;

- через раптову окупацію регіону, відключення українського зв`язку, інтернету та блокування банківської системи на ТОТ, відповідач був фізично позбавлений можливості як своєчасно розрахуватися за газ за січень-лютий 2022 року, так і направити мотивовану відмову від підписання актів; це сталося не вини відповідача, а через дію непереборної сили, тому нарахування позивачем пені та 7% штрафу прямо суперечить умовам п.8.1 договору та ст. 617 ЦК України;

- Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних (ст. 625 ЦК України) є мірою цивільно-правової відповідальності; оскільки затримка в оплаті сталася виключно через окупацію міста та воєнні дії (форс-мажор), нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних у період відсутності банківського обслуговування на окупованій території є безпідставним.

08.05.2026 за вх.№16102/26 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позов та зазначив, зокрема, наступне:

- пунктом 8.3 договору визначено, що сторони зобов`язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства; жодних підтверджуючих документів, як і повідомлення про настання відповідних обставин, відповідачем у відповідний строк надано не було; отже, сторони визначили, що належним доказом існування обставин непереборної сили та строку їх дії є єдиний загальноприйнятий документ, а саме: сертифікат ТПП України, а повідомлення про форс-мажор має бути здійснене письмово протягом 14 днів з моменту настання відповідних обставин;

- ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); вказаний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- відповідачем не наведено здійснення ним жодних можливих заходів щодо належного виконання зобов`язання за договором та не надано належних та допустимих доказів, що свідчили б на користь винятковості обставин, що вплинули та сприяли такому невиконанню, випадку або непереборної сили.

11.05.2026 за вх.№16136/26 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду. У поданих запереченнях відповідач зазначив, зокрема, наступне:

- місто Каховка опинилося під окупацією з перших днів вторгнення (що є загальновідомим фактом та підтверджується Наказами Мінреінтеграції); в умовах бойових дій, загрози життю, відсутності українського мобільного зв`язку, інтернету, а також припинення роботи відділень Укрпошти та українських банків на території м. Каховка, відповідач фізично був позбавлений будь-якої об`єктивної можливості: а) направити позивачу повідомлення про форс-мажор у 14-денний строк (згідно з п.8.3 договору); б) звернутися до ТПП України за отриманням індивідуального сертифіката, оплатити його (банки не працювали) та отримати його поштою (пошта не працювала); вимагати виконання формального пункту договору про 14-денне повідомлення від особи, яка перебуває в зоні бойових дій та окупації, є абсурдним і таким, що суперечить принципам розумності та справедливості (ст. 3 ЦК України);

- нарахування позивачем на суму боргу понад 24 тисячі гривень штрафних санкцій та інфляційних втрат в умовах, коли споживач перебуває на окупованій території, має ознаки зловживання правом та спроби необґрунтованого збагачення за рахунок вразливого стану відповідача.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 13.07.2026 №596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №916/1437/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

Враховуючи подання сторонами заяв по суті справи та забезпечення судом можливості на вчинення сторонами дій, подання позицій, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

У відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

27.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРДГАЗ» (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Москаленко Наталією Дмитрівною (споживач, відповідач) укладений договір постачання природного газу №03/12/20-ЕГ-02.

Відповідно до п.2.1 договору за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних (п.1.3 додатку №1) для споживача підтверджених об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору постачальник забезпечує постачання підтвердженого обсягу природного газу споживачу протягом визначеного у додатку №1 до даного договору періоду постачання; споживач 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, не пізніше 17 год. 00 хв. надає постачальнику на електрону адресу постачальника належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою; дані заявки є невід`ємною частиною договору; у разі відсутності письмової заявки, підтвердженим обсягом газу є плановий обсяг, визначений у п.1.3 додатку №1 до договору.

За п.п. 3.9, 3.10 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу; за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем; на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника; взаємовідносини між постачальником і оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичні обсяги споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між постачальником та оператором ГТС; споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу; у випадку не повернення примірника акта приймання-передачі у вказаний строк, природний газ вважається прийнятим споживачем за обсягом та вартістю; у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку; до прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника, а обсяги відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС.

Відповідно до п.4.1 договору постачання газу здійснюється за ціною, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем; ціна газу на момент укладання договору становить 6583,35 грн. за 1000 куб.м, крім того ПДВ 1316,67 грн., всього з ПДВ - 7900,02 грн.; в подальшому ціна на газ визначається на офіційному вебсайті постачальника; у разі зміни постачальником, така ціна є обов`язковою для сторін даного договору; споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни; вартість місячного договірного обсягу газу, відповідного місяця постачання, визначається як добуток ціни газу та планового обсягу газу, визначеного сторонами на відповідний місяць постачання (п.1.3 додатку №1 або відповідної заявки); вартість фактично поставленого споживачу обсягу газу, протягом відповідного місяця постачання, визначається як добуток ціни газу та обсягу фактично поставленого споживачу газу, за відповідний місяць постачання, згідно актів приймання-передачі; загальна вартість договору складається з місячних сум вартості фактично поставлених обсягів газу споживачеві, згідно актів приймання-передачі, складених сторонами протягом строку дії договору.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% попередньої оплати авансовим платежем договірного обсягу постачання газу, визначеного в п.1.3 додатку №1 або відповідною заявкою споживача до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки; сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток ціни, визначеної на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об`єкту споживача, заявленого на наступний період передоплати; у разі відсутності інформації про ціну на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці; у випадку недоплати за фактично поставлений природний газ за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць, та/або акту звіряння, та/або рахунку-акту.

Згідно з п.п. 4.5-4.8 договору сторони погоджуються, що сума, яка була сплачена споживачем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості споживача перед постачальником за минулі періоди за договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за договором сума, яка була сплачена споживачем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується постачальником як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць; звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу споживачем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з дня винесення вимоги однією із сторін; при невиконанні споживачем вимог, передбачених у п.4.4 цього договору постачальних має право обмежити або припинити постачання газу споживачу до повного погашення заборгованості за переданий газ, або розірвати даний договір в односторонньому порядку; в платіжних дорученнях споживач повинен обов`язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата; за наявності заборгованості у споживача за цим договором, постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості; кошти, які надійшли від споживача будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Відповідно до п.4.9 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Пунктом 5.2.6 договору передбачено, що споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором; своєчасно у порядку, визначеному пунктом 3.10 цього договору, передавати постачальнику підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу.

Згідно з п.п. 6.1, 6.2 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чиним законодавством; у разі невиконання споживачем умов пункту 4.4 цього договору постачальних має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості; у разі невиконання споживачем пункту 4.4 цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.п. 8.1-8.5 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин); під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, як виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії; строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин; сторони зобов`язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства; настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку; виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за газ, який був поставлений до їх виникнення.

За п.п. 9.10, 9.11 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання, відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з _ 2020 року, і діє в частині постачання газу до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення; договір вважається пролонгованим (продовжує свою дію) на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про розірвання цього договору, не пізніше ніж за 14 календарних днів до кінця терміну дії договору; цей Договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України.

Додаток №1 до договору №03/12/20-ЕГ-02 визначає планові місячні обсяги постачання газу за період з 01 січня по 31 грудня 2021 року.

В матеріалах справи наявна надана позивачем картка рахунку №361 ТОВ «ЕРДГАЗ» за період з 01.01.2021 по 02.04.2026 по контрагенту - ФОП Москаленко Н.Д., а також платіжні інструкції про сплату відповідачем за природний газ за період з січня 2021 року по січень 2022 рік.

В матеріалах справи наявні підписані з боку позивача акти приймання-передачі природного газу за договором №03/12/20-ЕГ-02: №325 від 31.01.2022 на суму 18003,10 грн. (обсяг - 0,34755 тис.куб.м); №1296 від 28.02.2022 на суму 9172,80 грн. (обсяг - 0,23520 тис.куб.м). Також в матеріалах справи наявна роздруківка з електронної пошти щодо взаємодії з ФОП Москаленко Н.Д. через електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, щодо направлення актів №№ 325, 1296.

У листі від 06.04.2026 №260406/1058/584 АТ «Херсонгаз» повідомило позивача про обсяги споживання ФОП Москаленко Н.Д. природного газу, а саме: січень 2022 року - 347,55 куб.м; лютий 2022 року - 235,20 куб.м.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що станом на 15.04.2026 розмір заборгованості за договором по періоду постачання січень-лютий 2022 року становить 27137,21 грн. та надано до суду розрахунки: пені на суму 4892,13 грн. (обрахована на суму 27137,21 грн. за період з 06.03.2022 по 06.09.2022); штрафу - 1479,60 грн. (27137,21 грн.*7%); 3% річних на суму 3347,93 грн. (обраховані на суму 27137,21 грн. за період з 06.03.2022 по 15.04.2026); інфляційних втрат - 14838,74 грн. (обраховані на суму 27137,21 грн. за період з 06.03.2022 по 15.04.2026).

Несплата відповідачем вартості поставленого природного газу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець Москаленко Наталія Дмитрівна припинила господарську діяльність 01.06.2024 (підстава: власне рішення), про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Згідно з ч.1 ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) наведено правову позицію, що у разі припинення суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за її зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За ст.ст. 627, 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

За ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Згідно з п.2 ч.2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів;

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 42 ГПК України визначено перелік прав та обов`язків учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 1 ст. 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч.ч. 3,4,5 ст. 191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Як свідчать матеріали справи, у відзиві на позовну заяву відповідачем було частково визнано позовні вимоги - в межах суми основного боргу, тобто на заявлену суму 27137,21 грн. заборгованості за договором на постачання природного газу №03/12/20-ЕГ-02 від 27.11.2020.

Господарський суд зазначає, що спір у даній справі виник з приводу виконання укладеного між сторонами договору поставки №03/12/20-ЕГ-02 від 27.11.2020 в частині сплати вартості природного газу за період січня-лютого 2022 року. При цьому на підтвердження факту поставки та вартості природного газу позивачем надано та матеріали справи містять: підписані з боку позивача акти приймання-передачі природного газу за договором №03/12/20-ЕГ-02: №325 від 31.01.2022 на суму 18003,10 грн. (обсяг - 0,34755 тис.куб.м); №1296 від 28.02.2022 на суму 9172,80 грн. (обсяг - 0,23520 тис.куб.м). Окрім того, обсяг природного газу, що зазначений в актах, відповідає обсягу, наданому АТ «Херсонгаз» у листі від 06.04.2026 №260406/1058/584.

Господарський суд наголошує, що факт непідписання споживачем актів приймання-передачі природного газу, складених у зазначений період на підставі спірного договору, не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку розрахуватись перед позивачем за поставлений природний газ, обсяг та вартість якого підтверджені за наявними матеріалами справи.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, умови укладеного між сторонами договору, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було поставлено відповідачу природний газ у спірний період (січень-лютий 2022 року) в підтверджених обсягах, натомість відповідачем вартість такого газу сплачена не була, у зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість перед позивачем на суму 27137,21 грн., розмір якої підтверджено за наявними матеріалами справи та визнаний відповідачем. За таких обставин є правомірними, доведеними та підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача наявного основного боргу у розмірі 27137,21 грн.

Щодо форс-мажору.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.05.2026 по справі №905/541/16 наведено наступні висновки:

- згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів;

- відповідно до частини другої статті 218 ГК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення судових рішень) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності; не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів;

- у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю; форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо;

- ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності; тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність;

- надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ; під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості; невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам; ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним;

- разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін; форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин; тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін;

- власне сам факт несвоєчасного надання сертифіката ТПП України за відсутності прямо передбачених договором правових наслідків такого порушення не може розцінюватися як безумовна підстава для позбавлення сторони права посилатися на форс-мажорні обставини; водночас інше можливе лише у разі, якщо відповідна заборона або негативні наслідки прямо встановлені умовами договору; отже, при вирішенні спору суди мають встановити, чи дотрималася сторона обов`язку щодо своєчасного повідомлення про форс-мажорні обставини, а вже після цього оцінювати належність та своєчасність подання сертифіката ТПП України як доказу;

- у випадку коли сторони договору погодили детальний порядок застосування форс-мажорних обставин, зокрема їх наслідки для виконання зобов`язань, такий порядок є визначальним для оцінки прав і обов`язків сторін; належне підтвердження форс-мажорних обставин і дотримання встановленої договором процедури повідомлення свідчить про можливість посилання сторони на такі обставини; водночас суди мають оцінювати не лише сам факт існування форс-мажору, але й добросовісність поведінки сторони, зокрема своєчасність повідомлення про такі обставини з урахуванням моменту, коли сторона об`єктивно усвідомила їх тривалий характер та вплив на виконання зобов`язання, надання доказів на підтвердження форс-мажорних обставин, а також строк їх надання;

- з метою забезпечення однакового застосування норм права об`єднана палата конкретизує, що за відсутності в договорі визначених негативних наслідків несвоєчасного надання сертифіката ТПП України та за своєчасного повідомлення іншої сторони про форс-мажорні обставини сторона не позбавляється права посилатися на такі обставини; у вирішенні спору суди мають встановити, чи дотрималася сторона обов`язку щодо своєчасного повідомлення про форс-мажорні обставини, а вже після цього оцінювати належність та своєчасність подання сертифіката ТПП України як доказу.

Загальновідомий факт окупації певної території (незалежно від наявності/відсутності рішення уповноваженого органу про визнання певної частини території України тимчасово окупованою). Постановою Кабінету Міністрів України №1364 від 06.12.2022 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством розвитку громад та територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Наказом Міністерством розвитку громад та територій №376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією » затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Відповідно до вказаного переліку м. Каховка, Каховського району Херсонської області відноситься до територій України, тимчасово окупованих російською федерацією з 24.02.2022.

З урахуванням наведеного, господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні умови договору постачання природного газу:

- оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% попередньої оплати авансовим платежем договірного обсягу постачання газу, визначеного в п.1.3 додатку №1 або відповідною заявкою споживача до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки; сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток ціни, визначеної на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об`єкту споживача, заявленого на наступний період передоплати; у разі відсутності інформації про ціну на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці; у випадку недоплати за фактично поставлений природний газ за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць, та/або акту звіряння, та/або рахунку-акту;

- споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором; своєчасно у порядку, визначеному пунктом 3.10 цього договору, передавати постачальнику підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу;

- за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чиним законодавством; у разі невиконання споживачем умов пункту 4.4 цього договору постачальних має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості; у разі невиконання споживачем пункту 4.4 цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу;

- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин); під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, як виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії; строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин; сторони зобов`язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства; настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку; виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за газ, який був поставлений до їх виникнення.

З аналізу наведених умов вбачається, що: (1) сторони визначили форс-мажорні обставини як підставу для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором; (2) у разі настання форс-мажору відбувається відтермінування строків виконання зобов`язань на період дії таких обставин, що свідчить про збереження самого зобов`язання та зміну лише строку його виконання; (3) сторони встановили обов`язкову процедуру підтвердження форс-мажору, яка включає негайне повідомлення контрагента та надання підтвердних документів протягом чотирнадцяти днів з моменту виникнення таких обставин; (4) сторони прямо погодили, що форс-мажорні обставини не впливають на обов`язок покупця здійснити оплату за природний газ, поставлений до моменту їх настання.

Господарський суд зауважує, що відповідач визнав позов в частині стягнення вартості природного газу, який був поставлений у січні-лютому 2022 року, тобто більша частина поставки відбулась до окупації міста Каховка (24.02.2022). При цьому, з урахуванням умов договору, строк оплати за січень настав не пізніше 05.02.2022, а за лютий не пізніше 05.03.2022, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів здійснення відповідачем передоплати та надання заявки обсягу постачання газу до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що відповідач належним чином не довів факт існування форс-мажорних обставин у спірних правовідносин, належним чином не повідомив позивача про настання таких обставин у строк, встановлений договором.

Одночасно з тим, суд вважає, що дійсно, відповідач мав правомірні очікування того, що проблеми через раптову окупацію регіону, відключення українського зв`язку, інтернету та блокування банківської системи на ТОТ не триватимуть такий значний час та будуть усунуті, що надасть йому змоги виконати своєчасно взяті на себе зобов`язання перед позивачем, разом з тим через сплив значного часу відповідач абсолютно та беззаперечно пересвідчився і впевнився у тривалості таких проблем та що ці проблеми не дадуть йому змогу виконати зобов`язання у визначений договором строк, проте жодним чином не повідомив позивача, не вчинив дій для дотримання п.п. 8.3, 8.4 договору, а вже після пред`явлення позову посилається на форс-мажор, що не може свідчити про добросовісну поведінку відповідача.

Господарський суд, також надаючи оцінку добросовісності поведінки відповідача, наголошує, що посилаючись на форс-мажор внаслідок військової агресії російської федерації проти України та окупацію м. Каховка із відповідними наслідками (відключення українського зв`язку, інтернету та блокування банківської системи на ТОТ), відповідач 01.06.2024 (через більше ніж 2 роки після початку окупації) провів припинення державної реєстрації підприємницької діяльності на підставі власного рішення, що потребувало здійснення відповідачем відповідних дій, натомість, маючи змогу здійснити таке припинення із внесенням змін до ЄДР, відповідач, будучи обізнаним про наявність відповідного договору на постачання газу та про наявність відповідних зобов`язань, жодним чином не повідомив позивача про наявність форс-мажору із наданням відповідних підтверджуючих документів, що також свідчить про недобросовісну поведінку відповідача в частині виконання укладеного договору.

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв?язку із введенням воєнного стану в Україні - не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (оплати поставленого товару), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Разом з тим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності підстав для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків щодо договору.

Щодо заявлених про стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц (провадження №14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, приймаючи до уваги прострочення сплати відповідачем вартості поставленого природного газу, перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на право кредитора здійснити такі нарахування, господарський суд встановив їх обґрунтованість, вірність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 3347,93 грн. 3% річних та 14838,74 грн. інфляційних втрат.

При цьому господарський суд враховує, що розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, не підлягає зменшенню судом; інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу; тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат (правовий висновок викладено у постанові ВП ВС від 02.07.2025 у справі №903/602/24).

Щодо заявлених про стягнення штрафу та пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Сплата пені та штрафу передбачена п.6.2 договору.

Приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами договору, а також встановлені судом обставини допущення відповідачем порушення умов договору, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування позивачем неустойки (штрафу та пені) за несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов?язань, розрахунок яких судом перевірено та встановлено їх арифметичну вірність.

Натомість відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність/відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 ЦК України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20).

Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20).

Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Вирішуючи питання про зменшення розмірів заявлених до стягнення пені та штрафу, господарський суд враховує наступні обставини: незначну суму боргу, ненадання позивачем доказів завдання йому збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань; військову агресію російської федерації проти України, її негативні наслідки, зокрема індивідуально для відповідача, а також фактичне визнання відповідачем позову в частині суми основного боргу.

Таким чином, приймаючи до уваги наведені обставини, а також дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів обох сторін, враховуючи також стягнення судом заявлених на підставі ст. 625 ЦК України сум, суд вважає за необхідне зменшити розміри пені та штрафу, які належить стягнути з відповідача, на 90% та визначити їх справедливий розмір у сумі: 489,21 грн. пені та 147,96 грн. штрафу.

Господарський суд наголошує, що стягнення з відповідача пені та штрафу у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, суд вважає, що зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) на 90%, виходячи з обставин даної справи та задоволення позовних вимог в частині нарахованих 3% річних та інфляційних втрат не призводить до нівелювання значення штрафних санкцій як відповідальності за порушення виконання зобов`язання та відповідає співмірності і загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРДГАЗ» та стягнення з відповідача 27137,21 грн. основного боргу, 3347,93 грн. 3% річних, 14838,74 грн. інфляційних втрат, 489,21 грн. пені та 147,96 грн. штрафу, в решті позову слід відмовити.

За таких обставин позовні вимоги задоволені судом частково.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.9 ст. 129, ч.1 ст. 130 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1963,66 грн. покладаються на відповідача, решта судового збору у розмірі 698,74 грн. (50% судового збору за частину визнаних відповідачем позовних вимог) підлягає поверненню позивачу в порядку ч.1 ст. 130 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРДГАЗ» - задовольнити частково.

2.Стягнути з Москаленко Наталії Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРДГАЗ» (01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 29, код ЄДРПОУ 38404559) 27137 /двадцять сім тисяч сто тридцять сім/ грн. 21 коп. основного боргу, 3347 /три тисячі триста сорок сім/ грн. 93 коп. 3% річних, 14838 /чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять вісім/ грн. 74 коп. інфляційних втрат, 489 /чотириста вісімдесят дев`ять/ грн. 21 коп. пені, 147 /сто сорок сім/ грн. 96 коп. штрафу та 1963 /одну тисячу дев`ятсот шістдесят три/ грн. 66 коп. судового збору.

3.В решті позову - відмовити.

4.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРДГАЗ» (01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 29, код ЄДРПОУ 38404559) 698 /шістсот дев`яносто вісім/ грн. 74 коп. судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №2238 від 15.04.2026 на загальну суму 2662 /дві тисячі шістсот шістдесят дві/ грн. 40 коп., яка наявна в матеріалах справи №916/1437/26.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення складено 14 серпня 2026 р., з урахуванням обставин введеного воєнного стану, обстрілів об?єктів критичної інфраструктури, масованих атак м. Одеси країною-агресором.

Суддя Ю.С. Бездоля