Рішення № 138986086, 14.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5334/25Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/5334/25

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Базарна, буд. 29, код ЄДРПОУ 20986894)

про стягнення 71481,70 грн., -

Суть спору: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» про стягнення 71481,70 грн. неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за період з 27.10.2021 по 17.06.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення п.4.7 договору оренди та ч.1 ст. 785 ЦК України обов`язок з повернення орендованого об`єкта нерухомого майна відповідачем виконано лише 17.06.2025, а отже з відповідача підлягає стягненню неустойка за несвоєчасне повернення об`єкта оренди, яка відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України стягується у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5334/25; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз?яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.01.2026 було доставлено відповідачу до його електронного кабінету 08.01.2026. Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відтак господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 13.07.2026 №596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №916/5334/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов?язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв?язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

У відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

15.03.2005 між Приморською райадміністрацією м. Одеси (орендодавець) та Громадською організацією «Одеське товариство пенсіонерів» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №628/ж/7, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення загальною площею 28,9 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29 з метою розміщення діагностичного центру для людей похилого віку.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що цей договір діє з 04.04.2005 до 15.03.2006.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 договору за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку №1 до цього договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції; розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України; до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою.

Пунктами 2.4, 2.5 договору передбачено, що орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності; за повідомленнями орендодавця розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з дня їх вступу у законну силу.

Згідно з п.4.7 договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-дений термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані.

За п.4.10 договору у випадку припинення дії цього договору у зв`язку з закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акту приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.5, 7.8, 7.9, 7.13 договору питання, не врегульовані цим договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства; зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін; реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або припинення дії цього договору; дія договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено; передача приміщення в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це приміщення; власником орендованого приміщення залишається територіальна громада міста Одеси.

Додатком до договору є підписаний сторонами без зауважень розрахунок орендної плати.

На підставі акту прийому-передачі б/н від 04.04.2005, підписаного на виконання умов договору №628/ж/7 від 15.03.2005, відповідачу було передано нежитлове приміщення загальною площею 28,9 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29.

В подальшому до договору №628/ж/7 від 15.03.2005 було укладено низку додаткових погоджень та додаткових договорів, а саме:

- додаткове погодження б/н від 02.04.2007, на підставі якого змінено назву орендодавця за договором №628/ж/7 від 15.03.2005 на Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (найменування якого в подальшому було змінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради) та присвоєно даному договору оренди новий номер - №25/7;

- додатковий договір №17 від 11.03.2020, згідно з яким продовжено строк дії договору оренди на 1 рік (з 01.01.2020 до 31.12.2020) та визначено розмір орендної плати з 01.01.2020 по 31.12.2020 в сумі 1 грн. в рік за все приміщення (без урахування ПДВ та індексу інфляції), а з 01.01.2021 - в сумі 456,62 грн. в місяць (без урахування ПДВ та індексу інфляції), що є базовою ставкою орендної плати за місяць.

В підписаному сторонами акті від 26.10.2021 приймання-передачі б/н зазначено про повернення відповідачем Департаменту комунальної власності Одеської міської ради об`єкту оренди за договором 25/7 від 15.03.2005, а саме: нежитлового підвального приміщення загальною площею 28,9 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29.

Між тим, 11.08.2022 працівниками Комунальної установи «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» проведено обстеження нежитлових приміщень підвалу загальною площею 28,9 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29, за результатами якого складено відповідний акт обстеження б/н від 11.08.2022, в якому зафіксовано, що на момент огляду зазначені приміщення, які перебували в орендному користуванні відповідача, використовуються під зберігання продуктів, гуманітарної допомоги, майна.

У вересні 2022 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся з позовом до Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів», в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 11826,38 грн. неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди. Позовні вимоги обґрунтовані неправомірними діями відповідача, який, незважаючи на припинення договірних орендних відносин з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, безпідставно не здійснив своєчасне повернення останньому об`єкта оренди - нежитлового підвального приміщення загальною площею 28,9 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса вул. Базарна, 29, що в силу вимог законодавства є підставою для нарахування Громадській організації «Одеське товариство пенсіонерів» неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном за час прострочення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.11.2022 у справі №916/2230/22, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2023, позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 11826,38 грн. неустойки за 01.01.2021-26.10.2021. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступні обставини, а саме:

- у пункті 1.2 договору №628/ж/7 від 15.03.2005 визначено строк його дії з 04.04.2005 до 15.03.2006, при цьому з метою пролонгації орендних правовідносин за вказаним договором було підписано низку додаткових погоджень та додаткових договорів, у зв`язку з чим строк дії даного договору оренди було неодноразово продовжено, зокрема, в останній раз до 31.12.2020 (на підставі додаткового договору №17 від 11.03.2020);

- беручи до уваги те, що, як зазначалося вище, строк дії укладеного між сторонами договору №628/ж/7 від 15.03.2005 було продовжено до 31.12.2020, тобто останній не закінчився 01.07.2020, правовідносини щодо його подальшої пролонгації регламентовані Законом України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019;

- договір №628/ж/7 від 15.03.2005 припинився 31.12.2020 у зв`язку зі спливом строку, на який він був укладений (з урахуванням минулих пролонгацій);

- беручи до уваги те, що договір №628/ж/7 від 15.03.2005 припинив свою дію 31.12.2020, суд апеляційної інстанції вбачає, що в силу приписів частини першої статті 785 ЦК України обов`язок повернути орендоване нерухоме майно виник у відповідача негайно - з 01.01.2021, між тим нежитлове підвальне приміщення загальною площею 28,9 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29, було повернуто позивачу лише 26.10.2021, про що свідчить відповідний акт приймання-передачі б/н від 26.10.2021, який підписаний сторонами без зауважень;

- перевіривши наданий позивачем до суду розрахунок неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за договором №628/ж/7 від 15.03.2005, колегія суддів зауважила, що вказаний розрахунок проведено правильно, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 11826,38 грн. неустойки за несвоєчасне повернення об`єкта оренди, нарахованої за період 01.01.2021-26.10.2021.

Окрім того, у вересні 2022 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся з позовом до Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів», в якому просив усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» з нежитлових приміщень підвалу загальною площею 28,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29; позовні вимоги обґрунтовані неправомірними діями відповідача, який за відсутності правових підстав користується майном комунальної власності - нежитловими підвальними приміщеннями загальною площею 28,9 кв.м, розташованими за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 у справі №916/2237/22, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023, позов задоволено; усунуто перешкоди у користуванні майном шляхом виселення Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» з нежитлових приміщень підвалу загальною площею 28,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступні обставини, а саме:

- нежитлові підвальні приміщення загальною площею 28,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29, було повернуто позивачу 26.10.2021, про що свідчить відповідний акт приймання-передачі б/н від 26.10.2021, який підписаний сторонами без зауважень; між тим, в подальшому Громадська організація «Одеське товариство пенсіонерів» знову отримала доступ до вищенаведених нежитлових приміщень підвалу та зайняла останні, що підтверджується актом обстеження б/н від 11.08.2022 та не заперечується відповідачем;

- враховуючи, що договір №628/ж/7 від 15.03.2005 припинив свою дію у зв`язку з закінченням терміну, на який він був укладений, що свідчить про відсутність на теперішній час між сторонами договірних орендних правовідносин, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів пролонгації договірних відносин, що існували між сторонами до 31.12.2020, або доказів укладення нового договору на право користування спірним нерухомим майном, а також з огляду на те, що інших належних та допустимих доказів наявності правових підстав використання спірного майна відповідачем до суду не подано, що, в свою чергу, є підставою для застосування правової конструкції, передбаченої статті 391 ЦК України.

Постановою державного виконавця від 31.10.2025 у ВП №73776107 щодо виконання наказу №916/2237/22 від 21.06.2023 встановлено, що вимоги виконавчого документу виконані в повному обсязі, виселено Громадську організацію «Одеське товариство пенсіонерів» з нежитлових приміщень підвалу загальною площею 28,9 кв.м, майно в зазначеному приміщенні відсутнє, здійснено заміну замків, що підтверджується актом державного виконавця від 17.06.2025, який наявний в матеріалах справи.

В матеріалах справи наявний розрахунок неустойки за період з 27.10.2021 по 17.06.2025 (по дату фактичного звільнення приміщень) на загальну суму 71481,70 грн. При цьому у вказаному розрахунку зазначено, що неустойка станом на 26.10.2021 в сумі 11826,38 грн. стягується за рішенням Господарського суду Одеської області від 07.11.2022 у справі №916/2230/22.

Несплата відповідачем неустойки за несвоєчасне повернення об`єкта оренди по день фактичного звільнення об?єкту стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 2 статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Згідно з п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

За ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди - нежитлового підвального приміщення загальною площею 28,9 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29, за період з 27.10.2021 по 17.06.2025.

При цьому господарський суд вказує, що відповідачем було отримано в користування вказаний об`єкт оренди на підставі договору оренди нежитлового приміщення №628/ж/7 від 15.03.2005, номер якого було змінено на №25/7 відповідно до додаткового погодження від 02.04.2007.

Господарський суд, з урахуванням положень ч.4 ст. 75 ГПК України та висновків судів у справах №916/2230/22 та №916/2237/22 між тими самими сторонами щодо того самого договору, а також наявних матеріалів справи вбачає наступні обставини:

- договір №628/ж/7 від 15.03.2005 припинився 31.12.2020 у зв`язку зі спливом строку, на який він був укладений (з урахуванням минулих пролонгацій);

- у підписаному сторонами акті приймання-передачі б/н від 26.10.2021 зазначено про повернення позивачу 26.10.2021 нежитлових підвальних приміщень загальною площею 28,9 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29,

- з відповідача на користь позивача було стягнуто неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди за договором №628/ж/7 від 15.03.2005 у розмірі 11826,38 грн. за період 01.01.2021-26.10.2021;

- в подальшому Громадська організація «Одеське товариство пенсіонерів» знову отримала доступ до вищенаведених нежитлових приміщень підвалу та зайняла останні, що підтверджується актом обстеження б/н від 11.08.2022 та не заперечувалось відповідачем;

- як було вказано вище, рішенням Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 у справі №916/2237/22, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023, усунуто перешкоди у користуванні майном шляхом виселення Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» з нежитлових приміщень підвалу загальною площею 28,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

- постановою державного виконавця від 31.10.2025 у ВП №73776107 щодо виконання наказу №916/2237/22 від 21.06.2023 встановлено, що вимоги виконавчого документу виконані в повному обсязі, виселено Громадську організацію «Одеське товариство пенсіонерів» з нежитлових приміщень підвалу загальною площею 28,9 кв.м, майно в зазначеному приміщенні відсутнє, здійснено заміну замків, що підтверджується актом державного виконавця від 17.06.2025, який наявний в матеріалах справи.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем порушено обов`язок своєчасного повернення об`єкта оренди, суд дійшов висновку про наявність у позивача підстав для нарахування неустойки за період з 27.10.2021 по 17.06.2025 (по дату фактичного звільнення орендованих до того приміщень).

У постанові Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №904/8325/21 зазначено також, зокрема, наступне:

- правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов?язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов?язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов?язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов?язок - негайно повернути наймодавцеві річ;

- після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов?язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов?язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов?язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві; такий правовий висновок викладено в постанові Об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

- враховуючи наведені положення законодавства можна дійти висновку про те, що з моменту припинення договору оренди та до часу повернення орендарем майна, орендодавець має право здійснити нарахування неустойки відповідно до положень частини 2 статті 785 ЦК України у розмірі подвійної плати за найм речі, тобто орендної плати; при цьому розмір такої неустойки має розраховуватися виходячи із розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди майна; проте суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки відповідно до статті 785 ЦК України, не звернули уваги на те, що позивачем розрахунок неустойки зроблено із застосуванням індексу інфляції, який нараховується, у свою чергу, на орендну плату; з урахуванням викладеного для правильного вирішення спору у справі, яка розглядається, необхідним є встановлення обставин щодо правильності розрахунку неустойки, нарахованої позивачем відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України, а тому суди дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

В даному випадку суд враховує висновки, наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 стосовно того, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки з 27.10.2021 по 17.06.2025 на суму 71481,70 грн., господарський суд зауважує, що позивачем при здійсненні розрахунку:

- безпідставно включено до складу неустойки податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном, проте в даному випадку встановлена ч.2 ст. 785 ЦК України неустойка не є об`єктом оподаткування та нарахування ПДВ;

- неправомірно було застосовано індекс інфляції при здійсненні розрахунку неустойки, оскільки з моменту припинення договору оренди та до часу повернення орендарем майна орендодавець має право здійснити нарахування неустойки відповідно до положень частини 2 статті 785 ЦК України у розмірі подвійної плати за найм речі, тобто орендної плати, при цьому розмір такої неустойки має розраховуватися виходячи із розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди майна; окрім того, у договорі оренди сторонами не було узгоджено, що після припинення договору орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Разом з тим, господарський суд приймає до уваги той факт, що рішеннями судів у справі №916/2230/22 з відповідача було стягнуто неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди за договором №628/ж/7 від 15.03.2005 у розмірі 11826,38 грн. за період 01.01.2021-26.10.2021. Таким чином, господарський суд, перевіряючи наданий у даній справі розрахунок (з 27.10.2021 по 17.06.2025) бере до уваги ставку орендної плати станом на дату початку спірного у даній справі періоду та судом самостійно здійснено перерахунок неустойки за період з 27.10.2021 по 17.06.2025 без ПДВ та без подальшого застосування індексу інфляції, що з розрахунку суду становить 45082,64 грн. (83,14 грн. за 5 днів жовтня 2021 року, щомісячно по 515,49 грн. з листопада 2021 року по травень 2025 року та 292,11 грн. за 17 днів червня 2025 року = 22541,32 грн.*2).

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевстановлені судом обставини, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем неустойки за прострочення повернення об`єкта, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 45082,64 грн. неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за період з 27.10.2021 по 17.06.2025, в решті позовних вимог судом відмовляється з огляду на їх недоведеність.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви через систему Електронний суд покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-525 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - задовольнити частково.

2.Стягнути з Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Базарна, буд. 29, код ЄДРПОУ 20986894) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595) 45082 /сорок п`ять тисяч вісімдесят дві/ грн. 64 коп. неустойки та 1527 /одну тисячу п`ятсот двадцять сім/ грн. 81 коп. судового збору.

3.В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення складено 14 серпня 2026 р. з урахуванням обставин введеного воєнного стану, обстрілів об`єктів критичної інфраструктури, масованих атак м. Одеси країною-агресором.

Суддя Ю.С. Бездоля