Ухвала суду № 138986071, 13.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

м. Одеса

"13" серпня 2026 р. Справа № 916/3287/26Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

розглянувши зареєстровану 11.08.2026 за вх. № 2-1587/26

заяву першого заступнику керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області

про забезпечення позову

у справі № 916/3287/26

за позовом першого заступнику керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області (66302, Одеська обл., м. Подільськ, просп. Шевченка, 10) в інтересах держави в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (66000, Одеська обл., Подільський р-н, м. Кодима, площа Перемоги, буд. 1-1, Код ЄДРПОУ 04527342), Відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури та капітального будівництва Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (66000, Одеська обл., Подільський р-н, м. Кодима, площа Перемоги, буд. 1-1, Код ЄДРПОУ 44075709) та Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, Код ЄДРПОУ 40477150)

до відповідачів: Комунального підприємства «КОДИМАКОМУНСЕРВІС» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (66000, Одеська обл., Подільський р-н, м. Кодима, вул. Східна, буд. 9, Код ЄДРПОУ 32429562) та Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25, літ. Б, офіс 5, Код ЄДРПОУ 41427817)

про визнання додаткової угоди до договору постачання електричної енергії недійсною та повернення безпідставно сплачених коштів,

встановив:

Використовуючи систему Електронний суд, перший заступник керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, Відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури та капітального будівництва Кодимської міської ради Подільського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби до Комунального підприємства «КОДИМАКОМУНСЕРВІС» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС», в якій просить:

визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 15.11.2022 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника № 1 від 11.02.2022, укладену між Комунальним підприємством «КОДИМАКОМУНСЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС»;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» на користь Кодимської міської ради Подільського району Одеської області ради безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 139233,03 грн.

Фактичними підставами звернення із позовом до суду визначено те, що 11.02.2022 між Комунальним підприємством «КОДИМАКОМУНСЕРВІС» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» укладено Договір про закупівлю електричної енергії у постачальника № 1 сукупною вартістю 3281288,00 грн, об`ємом 812200 кВт/ год, та ціною за 1 кВт/год 4,04 грн.

Джерело закупівлі є кошти місцевого бюджету (Кодимської міської ради Подільського району Одеської області).

В процесі виконання Договору 15.11.2022 укладено додаткову угоду № 7, котрою збільшено ціну за одиницю товару та встановлено на рівні 4,4021604 грн за 1 кВт/год та зменшено обсяги товару з урахуванням збільшення його ціни, при незмінній вартості договору, що склала 795406,143 кВт/ год.

Як зазначає Прокурор, Відповідачами ініційовано укладення оспорюваної додаткової угоди за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електричну енергію та пропорційності збільшення ціни, що свідчить про порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 4 частини 3 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», що є підставою для визнання її недійсною в судовому порядку та стягнення понаднормово сплачених коштів, з урахуванням вартості 1 кВт/год електричної енергії погодженої у Договорі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 11.08.2026 позовній заяві першого заступнику керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/3287/26 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

Одночасно із позовною заявою першим заступником керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області представлено заяву про забезпечення позову, в якій просить:

накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» у межах суми позовних вимог на загальну суму 139233,03 грн;

накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» у межах ціни позову 139233,03 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Як зазначає Прокурор, предметом вказаного позову є, серед інших, майнова вимога прокурора про стягнення з Відповідача на користь Позивача надмірно сплачених коштів за непоставлений товар в сумі 139233,03 грн, у зв`язку з укладенням додаткової угоди до нього без належного документального підтвердження необхідності збільшення ціни за одиницю товару.

Необхідність заходів вжиття заходів до забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору невжиття таких також може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.

При цьому, за посиланням Прокурор, обраний вид забезпечення позову (арешт коштів та майна Відповідача в межах заявленої суми позовним вимог) не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Розглянувши заяву першого заступнику керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову у справі, суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, законодавець дозволяє суду забезпечити існуючий позов не тільки з мотивів неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, але й у зв`язку з неможливістю чи ускладненням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 2 частини 1 статті 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Зі змісту заяви вбачається, що заявник припускає вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, можливість ускладнення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову.

В силу приписів частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Як встановлено судом предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про стягнення коштів.

Відповідно до усталеної практики господарських судів, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Верховним Судом відзначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (зокрема викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.

При цьому заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції", від 19 березня 1997 року).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позовних вимог не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Зі змісту заяви вбачається, що необхідність заходів вжиття заходів до забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору невжиття таких також може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.

Між тим, наведені Прокурором у заяві припущення стосовно неможливості (утруднення) виконання судового рішення відповідачем у випадку невжиття судом відповідних заходів забезпечення позову, не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

Водночас сама наявність судового спору між сторонами, за відсутності доведення можливих наявних обставин для вжиття судом заходів забезпечення позову, не може бути підставою для забезпечення позову, оскільки наявність заборгованості відповідача підлягає доведенню у суді під час розгляду відповідного спору.

Господарський суд також зазначає, що при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення необхідно врахувати, висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, які зводяться до того, що: у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін..

В цей же час господарський суд зазначає, що такий підхід не є абсолютним, адже умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідачів на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, про що також вказав Верховний Суд у вищезгаданій постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Разом з тим, у пункті 7.47 постанови від 04.12.2025 справі № 916/3385/25 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначено, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

У пункті 7.48 постанови Верховного Суду від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25 зазначений висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов`язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів підтверджуючих обґрунтованість заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.

Отже, із врахуванням останньої правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема у постанові від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, які фактично зводяться до неналежного виконання зобов`язань Відповідачем в частині своєчасної та остаточної оплати, те, що невиконання договірних зобов`язань може свідчити про небажання добровільного виконання останнім рішення суду у разі задоволення позову, не може свідчити, що грошові кошти, наявні у Відповідача на момент пред`явлення позовної заяви можуть зникнути (зменшитись) на момент виконання рішення.

Приймаючи до уваги що такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви першого заступнику керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.136-138,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити першому заступнику керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області у задоволенні заяви про забезпечення позову (зареєстрована 11.08.2026 за вх. № 2-1587/26) у справі № 916/3287/26.

Ухвала набрала чинності 13 серпня 2026 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.

Суддя С.Ф. Гут