Рішення № 138985880, 14.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1702/26

За позовом Білоцерківської окружної прокуратури (Київська обл., м. Біла Церква) в інтересах держави в особі

1) Володарської селищної рада (Київська обл., Білоцерківський район, селище Володарка)

2) Державної екологічної інспекції Столичного округу (м. Київ)

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (м. Київ)

про стягнення 62 222,75 грн,

Суддя Іванов А.В.

Секретар судового засідання Стадник А.Ю.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Білоцерківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Володарської селищної ради та Державної екологічної інспекції Столичного округу звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 62 222,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані заподіянням шкоди, завданої незаконною (самовільною) порубкою дерев в розмірі 62 222,75 грн, розрахованої відповідно до "Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

19.06.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову зазначаючи, Державна екологічна інспекція Столичного округу не є належним позивачем у даній справі, оскільки Інспекція позбавлена можливості щодо пред`явлення до ДСГП Ліси України позову про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у зв`язку із тим, що розрахунок збитків проведено не особами, що здійснюють контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, не на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт порушень, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства.

Також, на думку відповідача, що всупереч ст. 76-78 ГПК України та ст. 1166 ЦК України позовні вимоги не містять доказів, які б вказували на неправомірність поведінки відповідача, та не вказують, які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак не вчинив їх. Відповідач доводив, що доказів невчинення таких дій відповідачем до суду надано не було.

За доводами відповідача, застосовані Державною екологічною інспекцією України до суб`єктів господарювання адміністративно-господарські санкції можуть бути лише за результатами здійснення заходу державного нагляду (контролю). Однак, як зазначив відповідач, Державна екологічна інспекція України, в тому числі її територіальний орган (Державна екологічна інспекція Столичного округу), не здійснював заходи державного нагляду (контролю) в частині перевірки відповідача на предмет наявності незаконної рубки дерев та не оформляв у встановленому законом порядку результати перевірки.

Натомість, відповідач наголосив на тому, що 02.04.2025 та 17.11.2025 саме працівниками Державної лісової охорони ДСГП Ліси України під час проведення патрулювання лісових масивів Білоцерківського лісництва в адміністративних межах Володарської територіальної громади Білоцерківського району Київської області виявлено незаконні порубки дерев за результатами чого було складено акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 02.04.2025 та 17.11.2025, розрахунок розміру шкоди, незаконною порубкою дерев, матеріально-грошову оцінку ділянок, розрахунок діаметрів пнів. Поряд з цим, на думку відповідача, для встановлення судом, чи мало місце правопорушення ДСГП Ліси України, основним доказом є акт перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства. За твердженням відповідача, акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 02.04.2025 та 17.11.2025 не можуть бути належними та достатніми доказами встановлення факту правопорушення, як наслідок вини та протиправної поведінки відповідача. Відповідач зауважив, що інших доказів на підтвердження правопорушення, за яке нараховано заявлену до стягнення з відповідача шкоду в розмірі 62 222,75 грн, суду не надано та матеріали справи не містять. Таким чином, відповідач вважає, що документи, складені лісокористувачем для передачі їх до правоохоронних органів для відкриття на їх підставі кримінальної справи, не можуть бути єдиною підставою для цивільної відповідальності самого підприємства.

Відповідач також заперечив обов`язок постійного лісокористувача, який є державним підприємством та вживав всіх передбачених законодавством заходів щодо охорони лісів, відшкодовувати шкоду, завдану іншими невстановленими особами.

23.06.2026 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив.

Додаткових пояснень, заяв чи клопотань до Господарського суду Київської області від сторін не надходило.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до змісту наведених у позовній заяві доводів прокурора Білоцерківською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру, вивчено інформацію Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України та матеріали Філії Столичний лісовий офіс ДП Ліси України, за результатами чого виявлено порушення вимог законодавства у сфері охорони, захисту та раціонального використання лісових ресурсів.

Прокурором встановлено, що з 02.04.2025 по 17.11.2025 працівниками Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі ДП «Ліси України») під час проведення патрулювання лісових масивів Білоцерківського лісництва в адміністративних межах Володарської територіальної громади Білоцерківського району Київської області виявлено незаконні порубки дерев різних порід і діаметрів в загальній кількості 16 дерев, а саме: у кварталі 69 видів 5 2 дерев породи «клен» (сухостійні), 2 дерев породи «акація» (сухостійні), 2 дерев породи «берест» (сухостійні) та 1 дерева породи «ясен» (сухостійний); у кварталі 92 виділ 5 5 дерев породи «сосна» (сироростучих) та 4 дерев породи «сосна» (сухостійні) за результатами чого було складено акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 02.04.2025 та 17.11.2025, розрахунок розміру шкоди, незаконною порубкою дерев, матеріально-грошову оцінку ділянок, розрахунок діаметрів пнів.

За результатами виявлення вищевказаної незаконної (самовільної) порубки дерев, працівниками ДП Ліси України складено акти № 17 від 02.04.2025 та № 43 від 17.11.2025.

Відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 працівником державної лісової охорони ДП Ліси України обчислено розрахунки розміру шкоди, який становить 62 222,75 грн.

Прокурор вказує, що правопорушників державною лісовою охороною ДП Ліси України, що має статус правоохоронного органу, не встановлено. При цьому, про причетність будь-яких осіб до самовільної порубки дерев також не відомо.

Прокурором зазначено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 Деякі питання реформування управління лісової галузі ухвалено рішення про створення державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (ДП Ліси України) шляхом приєднання всіх спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств (які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України) з подальшим перетворенням ДП Ліси України в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі.

Згідно зі статутом ДП Ліси України підприємство є повним правонаступником майна, прав та обов`язків усіх реорганізованих державних лісогосподарських підприємств, що припинили свою діяльність як окремі юридичні особи.

У зв`язку з припиненням державного підприємства Білоцерківське лісове господарство шляхом реорганізації, а саме: приєднанням до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №943 Про припинення державного підприємства Білоцерківське лісове господарство та затвердження складу Комісії з припинення та передавального акту державного підприємства Білоцерківське лісове господарство, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 №66, державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України є правонаступником прав та обов`язків державного підприємства Білоцерківське лісове господарство.

Згідно з нормами Лісового кодексу України право користування лісами підтверджується також матеріалами лісовпорядкування.

Оскільки, лісовпорядні документи складалися на весь масив лісового фонду, на думку прокурора, вони є належними доказами меж та площ територій, які перейшли у користування ДП Ліси України від реорганізованого підприємства.

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 26.09.2025 №267 Про перетворення державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, та утворення комісії з перетворення підприємства розпочато процедуру реорганізації ДП Ліси України шляхом перетворення в акціонерне товариство Ліси України.

Відповідно до п. 4.8 Статуту державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 24.06.2025 №206 (надалі Статут), ДП Ліси України в порядку, встановленому законодавством, цим Статутом та внутрішніми документами має право утворювати на території України та за її межами філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Відповідно до Положення про філію Столичний лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України №764 від 04.04.2025 (далі Положення), Філія Столичний лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України є відокремленим підрозділом юридичної особи державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (далі Підприємство).

Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції.

Згідно п. 3.1. розділу 3 Юридичний статус філії Положення, філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства.

Згідно п. 2.1. Положення, Філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відновлення лісів.

Таким чином, у зв`язку з припиненням філії Білоцерківське лісове господарство ДП Ліси України його правонаступником, в результаті декількох реорганізацій, є Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії Столичний лісовий офіс, який є належним відповідачем за даним позовом.

Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст.ст. 16, 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно ст. 17 Лісового кодексу України, відповідач є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.

Як зазначено прокурором, під час здійснення своєї діяльності саме працівниками ДСГП Ліси України було виявлено та встановлено факт незаконної порубки.

Частиною 2 ст. 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Статтею 86 Лісового кодексу України передбачено, що організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, та у постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

Згідно ст. 105 Лісового кодексу України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.

Суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто, є деліктною відповідальністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 №976 затверджено Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів (далі - Положення), яким передбачено, що державна лісова охорона (далі - держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства.

Пунктом 4 Положення передбачено основні завдання держлісоохорони, серед яких зокрема: здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства тощо.

Згідно п. 7 Положення, на посадових осіб держлісоохорони покладено наступні завдання: проводити перевірки додержання лісокористувачами, власниками лісів та користувачами мисливських угідь; складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству, та шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання.

Відповідно до п.п. 1 п. 3.1. Статуту Підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Згідно з п.п. 3.2.2., 3.2.3 Статуту ДП Ліси України, одним з основних напрямком діяльності підприємства є, зокрема забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, а також, запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарств.

Також, відповідні зобов`язання дублюються і в Положенні про філію Столичний лісовий офіс.

Таким чином, обов`язки з охорони у тому числі від незаконної рубки дерев, на території Володарського лісництва Білоцерківського надлісництва філії Столичний лісовий офіс ДП Ліси України покладалося на уповноважених працівників ДП Ліси України, які відповідно до наявного у них обсягу повноважень та обов`язків мали забезпечити належну охорону вказаного об`єкта природно-заповідного фонду від незаконної порубки дерев.

Частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Згідно ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу. Схожий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20.

Суд вказує, що відповідно до наданих прокуратурою актів, загальна кількість зрубаних дерев становить 16 одиниць, що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків.

Відповідач здійснює свою господарську діяльність як постійний лісокористувач, має можливість належним чином здійснювати охорону і захист лісу постійно. До суду не подано доказів того, що відповідач не здійснював свою господарську чи будь-яку іншу діяльність напередодні виявлення незаконної рубки лісу. За наявних обставин відповідачем не було належним чином реалізовано своїх можливостей та не було дотримано своїх обов`язків. Як наслідок, вказане призвело до вирубки 16 дерев, а саме: у кварталі 69 видів 5 2 дерев породи «клен» (сухостійні), 2 дерев породи «акація» (сухостійні), 2 дерев породи «берест» (сухостійні) та 1 дерева породи «ясен» (сухостійний); у кварталі 92 виділ 5 5 дерев породи «сосна» (сироростучих) та 4 дерев породи «сосна» (сухостійні) в адміністративних межах Володарської територіальної громади Білоцерківського району Київської області та нанесення державі збитків.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", одним із принципів охорони навколишнього природного середовища є запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Тобто, такі заходи покликані усувати будь-які можливості незаконного впливу іншими особами на природній фонд та запобігати вчиненню цих порушень - в першу чергу. Лише потім завданнями охорони навколишнього природного середовища постає вчинення дій щодо зупинення виявлених порушень та запобігання їх продовження.

Відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним належних та достатніх дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу. Натомість, вбачається, що всі дії вчинені відповідачем на охорону та збереження лісу виявились недостатніми та не забезпечили схоронність лісових ресурсів.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність складу цивільного правопорушення та правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

Судом встановлено, що відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді не вчинення всіх необхідних дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно. Розмір збитків встановлено актами та розрахунками відповідача приймається судом в повному обсязі та визнається належним доказом обсягу нанесених державі збитків через недотримання положень законодавства України у природоохоронній сфері.

Відповідно до ст.ст. 29, 69-1 Бюджетного кодексу України, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, стягується пропорційно в дохід спеціального фонду відповідної місцевої ради, обласного бюджету, Державного бюджету України.

Статтею 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Водночас, за змістом пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, зокрема здійснює розподіл бюджетних коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, між місцевими бюджетами, а також між загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства.

Отже, функції з розподілу коштів після їх зарахування на спеціальний рахунок віднесено до повноважень Державної казначейської служби, яка наділена усіма необхідними повноваженнями для здійснення такого розподілу між державним та місцевими бюджетами.

Оскільки, незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Володарської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, заподіяну шкоду належить стягувати за місцем заподіяння шкоди, відповідно до ст. 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, на один казначейський рахунок спеціального фонду за реквізитами рахунку селищної ради згідно коду бюджетної класифікації.

У даному випадку це грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, код класифікації доходів 24062100.

Досліджуючи підстави для представництва прокурором інтересів держави судом встановлено наступне.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено на Державну екологічну інспекцію Столичного округу.

Згідно пп. 5 п. 2 Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекцію України від 20.02.2023 №18 Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекції Столичного округу (нова редакція) (далі Положення), Інспекція в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, незаконних рубок.

Враховуючи зазначене, Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому, є належним позивачем у даній справі.

Водночас, Державною екологічною інспекцією Столичного округу не вжито заходів щодо захисту інтересів держави в частині відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями відповідача ДП Ліси України, що свідчить про бездіяльність органу, уповноваженого державою. При цьому, окружною прокуратурою до Державної екологічної інспекції Столичного округу скеровано лист № 50/1-6004вих-26 від 05.06.2026 у порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави за вказаними фактами. Однак, Державною екологічною інспекцією Столичного округу за наявності достатніх підстав не вжито відповідних заходів щодо захисту інтересів держави щодо відшкодування шкоди.

До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п. б, ч. 1 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 15 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Володарською селищною радою з моменту виявлення ДСГП Ліси України незаконної порубки дерев не вжито заходів щодо відшкодування завданих зазначеним правопорушенням збитків. При цьому, окружною прокуратурою до Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області скеровано запит №50/1-6005вих-26 від 05.06.2026 у порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави за означеним фактом. Однак, з наданої Володарською сільською радою відповіді №03-02/807 від 30.04.2026, вбачається, що заходи щодо стягнення збитків не вживались, відповідну позовну заяву до суду не подано.

Враховуючи, що позивачами не вжито заходів щодо подання до суду відповідної позовної заяви, Білоцерківська окружна прокуратура звернулась з даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ч. 3 ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку з нездійсненням позивачами, як суб`єктами, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, захисту інтересів держави в суді. Про звернення з відповідним позовом до суду Білоцерківською окружною прокуратурою попередньо повідомлено Державну екологічну інспекцію Столичного округу та Володарську сільську раду листами №50-/1-6004вих-26 від 05.06.2026. Прокурором обґрунтовано, у чому полягають інтереси держави та необхідність їх захисту, вірно визначено органи, які мають компетенцію захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, підтверджено бездіяльність таких органів та дотримано процедури, передбаченої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Всі інші твердження та заперечення відповідача викладені у відзиві на позов досліджені судом, однак, залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують вищенаведених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача відповідачем належними доказами не спростовані.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд Київської області,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9-А; ідентифікаційний код 44768034) на користь держави в особі Володарської селищної ради (09301, Київська обл., Білоцерківський район, селище Володарка, площа Миру, 4; ідентифікаційний код 04359732) 62 222 (шістдесят дві тисячі двісті двадцять дві) грн 75 коп. шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9-А; ідентифікаційний код 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2; ідентифікаційний код 02909996) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя А.В. Іванов