Рішення № 138985861, 16.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3343/25

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Войтенка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за первісним позовомАкціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод»доПриватного підприємства «Моркост»провитребування майна з чужого незаконного володінняза зустрічним позовомПриватного підприємства «Моркост»доАкціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод»простягнення 190800,00 грн.за участю представників:

позивача за первісним позовом:Гнатенко С.І. адвокат, дов. від 25.12.2025 № 40-21/118відповідача за первісним позовом:Ковтун О.О. адвокат, ордер серія АІ від 10.11.2025 № 1986469суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» (далі позивач) до Приватного підприємства «Моркост» (далі відповідач) про витребування з незаконного володіння Приватного підприємства «Моркост», майно, що належить Акціонерному товариству «Кременчуцький сталеливарний завод», а саме: плунжер кресл. 8НФ.450.054 - 1 шт.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне утримання відповідачем належного позивачу майна, що є підставою для його витребування в порядку ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.11.2025 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено у даній справі підготовче судове засідання та встановлено сторонам процесуальні строки для подачі заяв по суті спору.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до їх електронних кабінетів копії ухвали в електронній формі.

Через систему «Електронний суд» Приватне підприємство «Моркост» подало до суду відзив на позовну заяву від 15.12.2025 (вх. № суду 17585/25 від 15.12.2025), в якому відповідач за первісним позовом заперечує проти задоволення позовних вимог, з підстав, які зводяться, зокрема, до того, що у зв`язку з невиконанням позивачем за первісним позовом своїх договірних зобов`язань за договором про надання послуг (відновлення зношених поверхонь Плунжеру кресл. 8НФ.450.054 наплавленням в режимі СМТ з наступним шліфуванням) від 28.02.2025 № 28-02/25, укладеного між сторонами у справі щодо прийняття виконаних відповідачем за первісним позовом робіт та здійснення їх оплати, відповідач за первісним позовом на підставі ст. 856 Цивільного кодексу України, поінформував позивача про притримання плунжера до моменту повної оплати АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» робіт, виконаних Приватним підприємством «Моркост» за зазначеним вище договором. Крім того, відповідач за первісним позовом зазначає, про обрання позивачем за первісним позовом неналежного способу захисту, позаяк віндикаційний позов не може застосовуватися як належний спосіб захисту у разі наявності між сторонами спору договірних відносин, що є підставою для відмови у його задоволенні.

Приватне підприємство «Моркост» подало до суду зустрічну позовну заяву від 15.12.2025 (вх. № суду 8289 від 15.12.2025) до Акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» про стягнення 190800,00 грн. заборгованості.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на безпідставне ухилення відповідачем за зустрічним позовом від прийняття виконаних ПП «Моркост» робіт відновлення зношених поверхонь плунжера та їх оплати.

Через систему «Електронний суд» позивач за первісним позовом подав відповідь на відзив від 18.12.2025 (вх. № суду 17804/25 від 18.12.2025), а якій він наводить власні спростування на доводи відповідача за первісним позовом, викладені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.02.2026 у даній справі прийнято зустрічну позовну заяву Приватного підприємства «Моркост» до Акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» про стягнення 190800,00 грн. до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано зустрічні позовні вимоги в одне провадження з первісним позовом. Встановлено сторонам процесуальні строки для подачі заяв по суті спору за зустрічним позовом.

Через систему «Елекронний суд» АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» подало до суду відзив на зустрічну позовну заяву від 05.02.2026 (вх. № суду 2062/26 від 05.02.2026), в якому товариство заперечує проти зустрічних позовних вимог, з підстав, які зводяться до того, що за умовами укладеного між сторонами договору, обов`язок заводу здійснити остаточний розрахунок за виконані роботи та підписати акт здачі-приймання виконаних робіт виникає після повернення плунжера замовнику, який безпідставно утримується ПП «Моркост».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.02.2026 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.04.2026. Зобов`язано сторін вчинити спільні дії щодо визначення дати та часу прийняття послуг за договором від 28.02.2025 № 28-02/25. На Приватне підприємство «Моркост» покладено обов`язок з забезпечення комунікації між сторонами у справі для узгодження вищезазначених спільних дій. Також зобов`язано сторін у справі за наслідками процедури здавання послуг виконавцям та прийняття їх замовникам скласти і підписати у двосторонньому порядку відповідний первинний документ, та надати суду його копію до наступного судового засідання.

Через систему «Електронний суд» ПП «Моркост» подало заяву від 11.03.2026 (вх. № суду 4168/26 від 11.03.2026) про виконання ухвали суду, в якій вказано, що ПП «Моркост» направило на адресу АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» лист з пропозицією підписати акт прийома-передачі виконаних робіт за договором та здійснити оплату робіт, після чого ПП «Моркост» наступного дня після оплати власним коштом доставить АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» пленжер, який був об`єктом ремонту за укладеним між сторонами у справі договором. Разом з тим, на дату подання доказів на виконання ухвали суду від 24.02.2026, ПП «Моркост» не отримувало ані письмової відповіді, ані електронних листів, також не було телефонних дзвінків від позивача за первісним позовом.

Через систему «Електронний суд» АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» подало заяву від 20.03.2026 (вх. № суду 4747/26 від 20.03.2026), в якій зазначає, що товариство не приймає умови, викладені в листі ПП «Моркост», оскільки вони, на думку позивача за первісним позовом, суперечать умовам договору.

Через систему «Електронний суд» ПП «Моркост» подало додаткові пояснення від 28.05.2026 (вх. № суду 9384/26 від 28.05.2026), в яких, зокрема, зазначає про обрання позивачем за первісним позовом неналежного способу захисту.

Через систему «Електронний суд» АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» подало додаткові пояснення від 02.06.2026 (вх. № суду 9657/26 від 03.06.2026), в яких позивач за первісним позовом вказує про обрання ним належного способу захисту.

Присутній в судовому засіданні 16.06.2026 представник позивача за первісним позовом повністю підтримав первісні позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові. Проти зустрічних позовних вимог заперечив.

Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції 16.06.2026 представник відповідача за первісним позовом проти первісних вимог заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зустрічні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір про надання послуг (відновлення зношених поверхонь Плунжеру кресл. 8НФ.450.054 наплавленням в режимі СМТ з наступним шліфуванням) від 28.02.2025 № 28-02/25 (далі договір), відповідно до умов якого ПП «Моркост» - виконавець зобов`язався протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: нанесення відновлювального покриття на плунжер наплавленням в режимі СМТ, зварювальним дротом 1.4122 (х35CrMo17) з наступним шліфуванням по розміру вказаному в договорі, а АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» - замовник зобов`язався прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх в порядку на умовах визначених даним договором. Сума послуг за договором складає: 477000,00 грн. з ПДВ (п. 1.1, 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору залогова вартість плунжеру складає 400000,00 грн.

Згідно п. 1.4 договору плунжер є власністю замовника.

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець зобов`язаний: надавати замовнику визначені цим договором послуги в строк 40 календарних днів з моменту отримання передоплати та передачі плунжерів виконавцю, а також, підписання уповноваженими особами сторін акту передачі плунжеру для відновлення, згідно вимог кресленика 8НФ.450.054 (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.2 договору визначено, що виконавець має право отримувати за надані послуги оплату в розмірі і строки, передбачені цим договором.

Пунктом 2.3 договору визначено, що замовник зобов`язаний приймати від виконавця результати надання послуг шляхом підписання акту здавання - приймання наданих послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачений цим договором; за власний рахунок та власними транспортними засобами здійснювати транспортування плунжеру на виробничі площі виконавця, за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, буд. 9; за власний рахунок та власними транспортними засобами здійснювати транспортування плунжеру, після надання послуг, на площі замовника.

Згідно п. 3.2 договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 10 (десяти) календарних днів після фактичного надання послуг та повернення плунжеру замовнику.

Відповідно до п. 3.3 договору прийняття послуг виконується на території виконавця за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, буд. 9.

Пунктом 3.4 договору визначено, що підписання акту якості наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Згідно п. 3.5 договору розрахунки за нанесення відновлювального покриття на плунжер наплавленням в режимі СМТ, зварювальним дротом 1.4122 (х35CrMo17) з наступним шліфуванням по розміру вказаному в договорі, здійснюється по схемі: попередня оплата 60%, що складає 286200,00 грн. в тому числі ПДВ; остаточний розрахунок 40%, що складає 190800,00 грн. в тому числі ПДВ, на протязі 10 календарних днів від дати підписання акту здавання-приймання наданих послуг.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та закінчується 31.12.2025. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 7.1 - 7.3 договору).

На виконання умов договору АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» згідно платіжної інструкції від 03.04.2025 № 9191 перераховано на користь ПП "Моркост" попередню оплату у сумі 286200,00 грн.

На підставі акта приймання-передачі від 29.04.2025 АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» передав, а ПП «Моркост» прийняв плунжер 8НФ.450.054 для виконання робіт з нанесення відновлювального покриття.

ПП «Моркост» листом від 06.06.2025 № 06-06/25 повідомило АТ «Кременчуцький сталеливарний завод», що внаслідок атак ворожих БПЛА в ніч на 06.06.2025 пошкоджено орендовані відповідачем за первісним позовом промислові площі, в т.ч. відсутнє електропостачання, що зумовило призупинення робіт за договором. В подальшому листом від 23.06.2025 № 23-06/25 ПП «Моркост» повідомило АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» про поновлення робіт за договором.

На виконання умов договору ПП «Моркост» виконавши передбачені договором роботи з нанесення відновлювального покриття на плунжер, листом від 05.09.2025 № 05-09/25 повідомило АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» про завершення робіт та просило організувати прибуття повноважних представників АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» для їх прийняття.

АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» листом від 12.09.2025 № 40-06/23 повідомив про свою готовність направити 17.09.2025 уповноваженого представника заступника головного механіка АТ «КСЗ» - Удода І. М. для прийняття якості наданих послуг на території ПП «Моркост» з оформленням відповідного акту.

Уповноважений представник АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» перевірив якість виконаних ПП «Моркост» робіт із нанесення відновлювального покриття на плунжер на відповідність умовам договору, про що складено акт якості наданих послуг від 17.09.2025, яким встановлено, що якість виконаних робіт відповідає вимогам договору, дефекти та зауваження до якості виконаних робіт відсутні.

Згідно опису вкладення у цінний лист від 25.09.2025 на адресу АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» було направлено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000022 на суму 477000,00 грн., підписаний та скріплений печаткою зі сторони ПП «Моркост».

АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» листом від 29.09.2025 № 40-06/26 повідомив ПП «Моркост» про організацію в період з 01.10.2025 по 02.10.2025 відрядження вантажного автомобіля для повернення плунжера замовнику та про необхідність підготовки плунжера до транспортування.

Доказів, які підтверджують те, що АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» в період з 01.10.2025 по 02.10.2025 здійснило відрядження вантажного автомобіля для повернення плунжера замовнику, матеріали справи не містять, сторони у справі суду їх не надали.

ПП «Моркост» листом від 03.10.2025 № 10/03 повідомив АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» про притримання плунжера у себе у відповідності до положень ст. 856 ЦК України, до моменту повної оплати виконаних послуг зі сторони замовника.

АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» надіслав ПП «Моркост» лист-вимогу від 13.10.2025 № 40-06/28 про повернення плунжеру, повідомивши ПП «Моркост» про організацію в період з 15.10.2025 по 17.10.2025 відрядження вантажного автомобіля для повернення плунжера замовнику. Також, позивач за первісним позовом повідомив, що ним отримано 30.09.2025 надісланий відповідачем за первісним позовом акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000022 до договору, вказавши, що керуючись вимогами договору такий акт буде погоджено впродовж 10 (десяти) календарних днів після повернення плунжеру.

Доказів, які підтверджують те, що АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» в період з 15.10.2025 по 17.10.2025 здійснило відрядження вантажного автомобіля для повернення плунжера замовнику, матеріали справи не містять, сторони у справі суду їх не надали.

У відповідь на лист-вимогу, ПП «Моркост» надіслав лист від 17.10.2025 № 17-10/25, в якому вказує, що роботи були виконані та плунжер був готовий до повернення у день їх огляду представником замовника. Згідно п. 3.2 договору акт здавання-приймання наданих послуг мав бути підписаний замовником протягом 10 календарних днів після фактичного виконання робіт та повернення плунжеру замовнику. Оскільки 10 днів сплили ще 28.09.2025, а плунжер, який був готовий до повернення ще 17.09.2025, замовник не забрав, АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» ухиляється від прийняття робіт і їх подальшої оплати. Вказано, що плунжер притримано до виконання замовником своїх зобов`язань.

Звертаючись до суду з первісним позовом АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» зазначає про безпідставне утримання ПП «Моркост» належного позивачу за первісним позовом майна плунжера кресл. 8НФ.450.054 - 1 шт, у зв`язку з чим товариство змушене звернутися до суду за захистом порушеного права в порядку ст. 387, 388 Цивільного кодексу України з віндикаційним позовом.

Позивач за первісним позовом вказує, що право на утримування відповідачем за первісним позовом обмежено терміном виконання робіт, виконання яких фактично завершено, позаяк строк дії договору визначено до 31.12.2025, а тому правові підстави для володіння майном позивача за первісним позовом відпали і таке майно утримується відповідачем за первісним позовом безпідставно.

З огляду на зазначене, позивач за первісним позовом просить суд витребувати з незаконного володіння Приватного підприємства «Моркост», майно, що належить Акціонерному товариству «Кременчуцький сталеливарний завод», а саме: плунжер кресл. 8НФ.450.054 - 1 шт.

ПП «Моркост» заперечує проти задоволення первісних позовних вимог, з підстав, які зводяться до того, що ТОВ «Моркост» направило АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» лист про готовність робіт. Представник замовника оглянувши плунжер, підписав акт якості, що є беззаперечним підтвердженням факту виконаних робіт та їх належну якість. З урахуванням підписаного акту якості, що підтверджував факт виконання робіт та їх належну якість, готовності плунжера до відвантаження замовнику за договором, АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» мало підписати та повернути ПП «Моркост» підписаний зі свого боку акт приймання-здачі наданих послуг ще 17.09.2025 та здійснити оплату виконаних робіт відповідно до п. 3.5 договору, проте цього не зробило. Відповідач за первісним позовом звертає увагу на те, що договором не передбачено право замовника на тривалі чи взагалі будь-які терміни відстрочення прийняття робіт. На підставі ст. 856 Цивільного кодексу України, ПП «Моркост» поінформував позивача за первісним позовом про притримання плунжера до моменту повної оплати АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» робіт, виконаних за зазначеним вище договором.

Крім того, відповідач за первісним позовом посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, вказує, що заявлений АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» позов є неналежним способом захисту, позаяк віндикаційний позов не може застосовуватися як належний спосіб захисту у разі наявності між сторонами спору договірних відносин, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

З огляду на вказані підстави вимог та заперечень проти первісних позовних вимог суд, зазначає наступне.

За змістом ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ч. 1 ст. 15, ч. 6 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).

Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.

Згідно із ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права власності, як витребування неволодіючим власником своєї речі від володіючого невласника. Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, коли річ незаконно вибула з його володіння. В цивільно-правовій літературі зазначений засіб захисту отримав назву «віндикація».

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Предмет віндикаційного позову - є вимога про повернення майна з чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Тобто, умовою віндикації є відсутність договірних відносин між сторонами спору (першим власником та останнім). Якщо спір стосується правочину, укладеного самим власником, то його відносини з контрагентом мають договірний (зобов`язальний) характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав.

Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо обставин, які становлять предмет доказування у справах за віндикаційним позовом (постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 924/560/17, від 27 вересня 2018 року у справі № 903/844/17, від 27 серпня 2019 року у справі № 910/4622/18, від 21 січня 2021 року у справі № 922/4140/19 та інші). За цими висновками Верховного Суду, що є сталими, предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому його майна з чужого незаконного володіння, зокрема: обставини, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно; обставини вибуття майна з володіння позивача; наявність майна позивача в натурі у незаконному володінні відповідача; відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Судом встановлено, що між сторонами у справі було укладено договір про надання послуг (відновлення зношених поверхонь Плунжеру кресл. 8НФ.450.054 наплавленням в режимі СМТ з наступним шліфуванням) від 28.02.2025 № 28-02/25, на виконання умов якого АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» передав, а ПП «Моркост» прийняв плунжер 8НФ.450.054 для виконання взятих на себе договірних зобов`язань щодо виконання робіт з нанесення відновлювального покриття на плунжер. Вказане свідчить, що майно плунжер було передано виконавцю на правових підставах на виконання умов договору.

ТОВ «Моркост» виконав передбачені договором роботи з нанесення відновлювального покриття на плунжер, переданий йому на виконання умов договору, якість виконання яких прийнято уповноваженим представником АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» 17.09.2025 за відповідним актом.

Оскільки уповноважений представник АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» прийняв 17.09.2025 якість виконаних робіт за відповідним актом, підписання якого замовником в силу п. 3.4 договору є підтвердженням відсутності претензій з його боку, суд дійшов висновку, що роботи фактично були виконані виконавцем 17.09.2025 та плунжер був готовий до його відвантаження 17.09.2025.

Факт виконання виконавцем 17.09.2025 передбачених договором робіт з нанесення відновлювального покриття на плунжер, якість яких (виконаних робіт) відповідає умовам договору та готовність 17.09.2025 плунжера до відвантаження на площі замовника не заперечено позивачем за первісним позовом та не спростовано належними та допустимими доказами.

Укладений між сторонами у справі договір має ознаки договору підряду, а відтак суд до спірних правовідносин застосовує законодавство, яке регулює правовідносини підряду.

Відповідно до положень до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

В порушення умов договору замовник фактично виконані виконавцем роботи шляхом підписання акту здавання - приймання виконаних робіт не прийняв, не здійснив транспортування плунжеру, обов`язок транспортування якого за умовами договору здійснюється за власний рахунок та власними транспортними засобами замовника та не здійснив оплату виконаних відповідачем за первісним позовом передбачених договором робіт. Доказів протиденого суду не надано.

Посилання позивача за первісним позовом на те, що представник АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» 17.09.2025 прибув лише для прийняття якості виконаних робі з підписанням сторонами акту якості виконаних робіт, а не для підписання акту здавання-приймання виконаних робіт та прибув на територію виконавця 17.09.2025 на легковому автомобілі, у який неможливо здійснити завантаження плунжеру, оскільки вага плунжера складає майже 4 (чотири) тони, не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється з огляду на те, що умовами договору не передбачено окреме погодження та окремі періоди для прийняття замовником виконаних робіт за якістю та прийняття робіт в цілому. В силу положень п. 2.3 договору замовник зобов`язаний приймати від виконавця результати надання послуг шляхом підписання акту здавання - приймання наданих послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору.

Твердження позивача за первісним позовом про те, що він на виконання п. 2.3 договору двічі (з 01.10.2025 по 02.10.2025 та 15.10.2025 по 17.10.2025) намагався за власний рахунок та власним транспортним засобом здійснити транспортування плунжеру, після виконання робіт, на площі замовника та виконати п. 3.2, 3.5 договору, проте отримав необґрунтовану відмову від відповідача за первісним позовом, не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються, позаяк позивач за первісним позовом не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують те, що АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» здійснило в зазначені ним періоди відрядження вантажного автомобіля для повернення плунжера замовнику та такий плунжер не було повернуто ПП «Моркост».

Частиною 1 ст. 856 Цивільного кодексу України унормовано якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв`язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 квітня 2024 року у справі № 916/101/23 дійшов висновку про те, що для виникнення у кредитора права притримання необхідна одночасна наявність таких умов: 1) притримання можливе лише щодо чужої речі, тобто речі, на яку право власності належить іншій особі, а не кредитору; 2) кредитор має володіти річчю на законній підставі; 3) кредитор має право притримувати річ боржника, якщо інше не встановлено домовленістю сторін у договорі; 4) існує дійсне прострочене зобов`язання боржника перед кредитором, який притримує річ боржника.

Невиконанням замовником своїх зобов`язань з прийняття від виконавця результатів виконаних робіт шляхом підписання акту здавання - приймання виконаних робіт та нездійсненням розрахунку за виконані роботи, стало підставою для притримання плунжеру виконавцем в порядку ст. 856 ЦК України, до моменту повної оплати виконаних послуг зі сторони замовника, про що останній був повідомлений відповідним вищезазначеним листом виконавця від 03.10.2025 № 10/03.

Суд звертає увагу, що вказене повідомлення про притримання плунжера (лист ПП «Моркост» від 03.10.2025 № 10/03), було надіслано АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» після періоду (з 01.10.2025 по 02.10.2025), в який АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» повідомяв про організацію товаристом відрядження вантажного автомобіля для повернення плунжера замовнику, доказів відрядження якого (вантажного автомобіля) суду не надано.

Правомірне притримання відповідачем за первісним позовом майна позивача за первісним позовом в порядку ст. 856 ЦК України, у зв`язку з невиконанням виконавцем своїх зобов`язань, не спростовано належними та допустимими доказами позивачем за первісним позовом.

Твердження позивача за первісним позовом про те, що право на утримування відповідачем за первісним позовом плунжера обмежено терміном виконання робіт, виконання яких фактично завершено, позаяк строк дії договору визначено до 31.12.2025, а тому правові підстави для володіння майном позивача за первісним позовом відпали і таке майно утримується відповідачем за первісним позовом безпідставно, не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється, з огляду на те, що закінчення строку дії договору не припиняє договірних зобов`язань сторін договору, які мали місце під час дії цього договору. Закінчення строку дії договору не змінює правових підстав отримання виконавцем плунжера.

Правомірне притримання відповідачем за первісним позовом майна позивача за первісним позовом в порядку ст. 856 ЦК України, жодним чином не порушує права власності останнього на належне йому майно, майно не є таким, що незаконно вибуло з власності позивача за первісним позовом, майно перебуває у ПП «Моркост» на підставі укладеного між сторонами договору. Доказів протиленожного позивач за первісним позовом суду не надав.

Оскільки спір між сторонами у справі стосується зобов`язань, які виникли з договірних відносин, до таких правовідносин не може бути застосовано віндикацію, умовою якої є відсутність договірних відносин між сторонами спору. Застосування віндикації до договірних відносин суперечить самій суті таких способів захисту прав.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Враховуючи наявність між сторонами у справі договірних відносин та те, що майно плунжер перебуває у відповідача за первісним позовом на законній підставі на виконання умов договору, позовні вимоги позивача за первісним позовом які ґрунтуються по ст. 387, 388 Цивільного кодексу України не відповідають належному способу захисту, позаяк витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, що є підставою для відмови в їх задоволенні, а відтак суд відмовляє в задоволенні первісних позовних вимог Акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» до Приватного підприємства «Моркост» про витребування з незаконного володіння Приватного підприємства «Моркост», майна, що належить Акціонерному товариству «Кременчуцький сталеливарний завод», а саме: плунжер кресл. 8НФ.450.054 - 1 шт.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу до суду первісного позову відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на позивача за первісним позовом АТ «Кременчуцький сталеливарний завод».

Приватне підприємство «Моркост» звертаючись з зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» про стягнення 190800,00 грн. заборгованості, в обґрунтування зустрічних позовних вимог посилається на безпідставне ухилення відповідачем за зустрічним позовом від прийняття виконаних ПП «Моркост» робіт відновлення зношених поверхонь плунжера та їх оплати.

Відповідач за зустрічним позовом заперечує проти зустрічних позовних вимог, з підстав, які зводяться до того, що за умовами укладеного між сторонами договору, обов`язок заводу здійснити остаточний розрахунок за надані послуги та підписати акт здачі-приймання надання послуг виникає після повернення плунжера замовнику. Оскільки плунжер не повернуто, підстави для підписання акту здачі-приймання та здійснення остаточного розрахунку відсутні.

З огляду на вказані підстави вимог та заперечень проти зустрічних позовних вимог, беручи до уваги вищевстанволені судом обставини, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено судом вище, виконавець фактично виконав передбачені договором роботи, якість виконанання яких перевірено уповноваженим представником замовником 17.09.2025.

Разом з тим, в порушення положень договору замовник не прийняв від виконавця результати виконаних робіт, якість яких відповідає умовам договору шляхом підписання акту здавання - приймання наданих послуг, обґрунтованої відмови від прийняття якісно виконаних робіт не надав, отриманий акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000022 на суму 477000,00 грн. не підписав, мотивованої відмови від його підписання не надав, вартість виконих робіт не заперечив, у звязку з чим, суд дійшов висновку, що акт вважається погодженим замовником, роботи виконані виконавцем вважаються виконаними якісно та у повному обсязі та за вартістю визначеною в акті.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач за зустрічним позовом в повному обсязі не виконав належним чином своїх договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку за виконані роботи, в зв`язку з чим за ним рахується борг в розмірі 190800,00 грн. різниця між перерахованими грошовими коштами та вартістю виконаних робіт. Доказів протилежного відповідач за зустрічнимм позовом суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 190800,00 грн. заборгованості.

Заперечення відповідача за зустрічним позовом проти зустрічних позовних вимог, з підстав того, що в нього не виник обов`язок здійснити остаточний розрахунок за виконані роботи та підписати акт здачі-приймання виконаних робіт, позаяк плунжер не повернуто, не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється з огляду на вищевстановлені судом обставини, позаяк обов`язок транспортування плунжера за умовами договору здійснюється за власний рахунок та власними транспортними засобами замовника, який (обов`язок), замовником не виконано. Невиконання замовником власних зобов`язань за договором не відтерміновує обов`язку здійснити розрахунок за виконані виконавцем роботи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача за зустрічним позовом перед позивачем за зустрічним позовом на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 190800,00 грн. заборгованості є доведеними, обґрунтованими, відповідачем за зустрічним позовом не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу зустрічного позову відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача за зустрічним позов АТ «Кременчуцький сталеливарний завод».

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. В задоволенні первісного позову Акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» до Приватного підприємства «Моркост» про витребування з незаконного володіння Приватного підприємства «Моркост», майно, що належить Акціонерному товариству «Кременчуцький сталеливарний завод», а саме: плунжер кресл. 8НФ.450.054 - 1 шт. відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Приватного підприємства «Моркост» до Акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» про стягнення 190800,00 грн. заборгованості задовольнити повністю

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» (вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська обл., 39621, ідентифікаційний код 05756783) на користь Приватного підприємства «Моркост» (вул. Запорізька, 14, м. Бориспіль, Київська обл., 08300, ідентифікаційний код 34536259) 190800 (сто дев`яносто тисяч вісімсот) грн. заборгованості, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 14.08.2026.

Суддя Ю.В. Подоляк