Рішення № 138985823, 14.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2026Справа № 910/4596/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Кузьміна Микити Романовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЮТАЛ-ТРАНС"

про стягнення 471041,77 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.

Короткий зміст позовних вимог.

Фізична особа-підприємець Кузьмін Микита Романович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЮТАЛ-ТРАНС" про стягнення 471041,77 грн, з яких: 402675,00 грн - основний борг, 5456,91 грн - 3% річних, 55630,68 грн - пеня, 7279,18 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості за послуги з відстою вагонів на під`їзній колії.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.

Разом із позовною заявою Фізична особа-підприємець Кузьмін Микита Романович подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

- накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ "КОМПАНІЯ "ЮТАЛ-ТРАНС" і знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах суми 471041,77 грн;

- у разі недостатності грошових коштів - накласти арешт на інше майно відповідача в межах суми 471041,77 грн.

27.04.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЮТАЛ-ТРАНС" надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 27.04.2026 Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Кузьміна Микити Романовича про забезпечення позову.

Ухвалою від 27.04.2026 Господарський суд міста Києва залишив вказану позовну заяву без руху.

30.04.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 05.05.2026 Господарський суд міста Києва прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4596/26, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 28.05.2026.

15.05.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про встановлення додаткового строку, відповідно до якого останній просить суд встановити додатковий строк для подання відзиву на позовну заяву в розмірі 15 днів.

Ухвалою від 26.05.2026 Господарський суд міста Києва задовольнив клопотання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЮТАЛ-ТРАНС", про встановлення додаткового строку (продовження процесуального строку) для подання відзиву на позовну заяву; продовжив відповідачу процесуальний строк для подання відзиву до 05.06.2026.

У підготовче засідання 28.05.2026 представники позивача та відповідача не прибули.

Ухвалою від 28.05.2026 Господарський суд міста Києва позовну заява Фізичної особи-підприємця Кузьміна Микити Романовича залишив без руху, встановив спосіб і строк усунення недоліків позовної заяви.

03.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

05.06.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача Пальчика Володимира Леонідовича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідно до якого останній просить суд надати можливість участі у всіх судових засіданнях у справі №910/4596/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 08.06.2026 Господарський суд міста Києва продовжив розгляд справи та призначив підготовче засідання на 25.06.2026.

Ухвалою від 10.06.2026 Господарський суд міста Києва задовольнив заяву Фізичної особи-підприємця Кузьміна Микити Романовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задовольнити та постановив розгляд справи №910/4596/26 у всіх судових засіданнях здійснювати за участю представника позивача - Пальчика Володимира Леонідовича.

У підготовчому засіданні 25.06.2026 суд, керуючись ст. 183, 233 ГПК України, оголосив про відкладення підготовчого засідання на 09.07.2026, про що постановлено ухвалу, без оформлення окремого документу, яка внесена до протоколу судового засідання.

09.07.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові письмові пояснення із деталізованими розрахунками заявлених до стягнення сум заборгованості.

У підготовчому засіданні 09.07.2026 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень позивача від 09.07.2026.

У підготовчому засіданні 09.07.2026 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.08.2026.

13.08.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 13.08.2026 представник позивача не прибув, однак від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання 13.08.2026 не прибув, про розгляд справи по суті був повідомлений у передбаченому процесуальним законом порядку, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

У судовому засіданні 13.08.2026 відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).

Частиною п`ятою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач на підставі укладених з ФОП Бабак Т.А. і у подальшому з позивачем, договорів на зайняття під`їзних колій (відстій вагонів) користувався послугами з вiдстою вагонiв на підтвердження чого надав у матеріали справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунки на оплату за період з жовтня 2024 року по квітень 2026 року (07.04.2026).

Станом на 30.06.2025 заборгованість за надані послуги перед ФОП Бабак Т.А. становила 205646,00 грн.

Після зарахування зустрічних однорідних вимог сума заборгованості перед ФОП Бабак Т.А. становила 71795,00 грн.

13.04.2026 між ФОП Бабак Т.А. та ФОП Кузьмiним М.Р. укладений договір №01/07-25 відступлення права вимоги, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості 71795,00 грн.

У подальшому, 15.04.2026 направив відповідачу первинні документи на підпис, зокрема, договір №КЮТ/0725 на зайняття під`їзних колій (відстій вагонів), акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунки на оплату(поштове відправлення №0303900396794).

За розрахунком позивача, з урахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог, відступлення права вимоги та часткових оплат, сума заборгованості перед позивачем за послуги із зайняття під`їзних колій становить 402675,00 грн (330880,00 грн + 71795,00 грн).

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5456,91 грн, інфляційні втрати у сумі 7279,18 грн та пеню у сумі 55630,68 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.04.2024 між Фізичною особою-підприємцем Бабак Т.А. (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЮТАЛ-ТРАНС" (замовник) укладений договір №БЮТ/0424 на зайняття під`їзних колій (відстій вагонів), надалі - договір №БЮТ/0424, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги: із зайняття під`їзних колій - відстою порожніх напіввагонів замовника у кількості не більш ніж 40 вагонів одночасно на орендованих залізничних під`їзних коліях виконавця; з подачі та забирання вагонів, маневрової роботи (далі - послуги), а замовник зобов`язується здійснювати оплату за надані послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.3.1. договору №БЮТ/0424 послуги надаються виконавцем замовнику за відповідною заявкою, яка надається в письмовій формі. Замовник сплачує виконавцю плату за надані послуги за платіжними реквізитами виконавця, що вказані у даному договорі. Плата за відстій одного вагону за одну добу складає - 84,00 грн (без ПДВ), рахуючи неповну добу за повну.

У п.3.4. договору №БЮТ/0424 сторони погодили, що для забезпечення можливості надання послуг замовник постійно не пізніше, ніж за одну добу до дня надання послуг, здійснює попередню плату у розмірі 100% від суми вартості запланованих послуг з відстою вагонів та додаткових послуг, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця на підставі відповідного рахунку виконавця на попередню плату запланованої заявкою послуги. Виконавець залишає за собою право відмовити замовнику у наданні послуги, якщо не отримає попередньої оплати за відповідним рахунком.

Згідно із 3.6. договору №БЮТ/0424 виконавець не пізніше 10 числа кожного місяця, що наступає за звітним, надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг. Замовник повинен підписати ці акти та повернути виконавцю протягом 3-х робочих днів з моменту їх отримання.

Відповідно до п.4.2. договору №БЮТ/0424 за несвоєчасну оплату послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової станки НБУ від суми простроченого платежу за весь період прострочення.

Договір №БЮТ/0424 набуває чинності з 01 червня 2023 року і діє до 31 грудня 2023 року включно, але в будь-якому випадку до його повного виконання сторон дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін у письмовому вигляді не заявила про намір його розірвання за 30 (тридцять) календарних днів до дати його закінчення (п.5.5. договору №БЮТ/0424).

У подальшому між ФОП Бабак Т.А. та ТОВ "КОМПАНІЯ "ЮТАЛ-ТРАНС" укладені додаткові угоди №1 від 31.05.2024 та №2 від 31.10.2024 до договору №БЮТ/0424, згідно із якими внесені зміни до договору щодо вартості плати за відстій вагонів. Відповідно до додаткової угоди №2 від 31.10.2024 розмір плати за відстій вагонів за одну добу становить 74 грн.

Згідно із наданими позивачем у матеріали справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунками на оплату за період з жовтня 2024 року по червень 2025 року включно, виписками з рахунку ФОП Бабак Т.А., якими підтверджується здійснення відповідачем часткових оплат по договору №БЮТ/0424, станом на 30.06.2025 заборгованість відповідача перед ФОП Бабак Т.А. за надані послуги становить 205646,00 грн.

13.04.2026 між ФОП Бабак Т.А. (первісний кредитор) та ФОП Кузьмiним М.Р. (новий кредитор) укладений договір №01/07-25 відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає право вимоги до ТОВ "КОМПАНІЯ "ЮТАЛ-ТРАНС" за договором №БЮТ/0424 від 01.04.2024 (з урахуванням додаткових угод №1 від 31.05.2024 та №2 від 31.10.2024) в частині заборгованості, сформованої станом на 30.06.2025 (п.1.1.).

Відповідно до п.1.2. договору відступлення права вимоги сторони погодили, що датою переходу права вимоги є 01.07.2025.

У п.1.3. договору відступлення права вимоги розмір заборгованості, що передається за цим договором становить 71795,00 грн, у тому числі: заборгованість до зарахування 205646,00 грн мінус зарахування суми 133851,00 грн у рахунок погашення заборгованості за домовленістю сторін.

13.04.2026 між ФОП Бабак Т.А. та ФОП Кузьмiним М.Р. підписаний акт приймання-передачі документів до договору №01/07-25 відступлення права вимоги.

За доводами позивача з 01.07.2025 зайняття відповідачем під`їзних колій здійснювалось на підставі укладеного з позивачем договору №КЮТ/0725 на зайняття під`їзних колій (відстій вагонів) від 13.04.2026 (надалі - договір №КЮТ/0725).

Позивач у матеріали справи надав копію договору №КЮТ/0725, який містить лише підпис ФОП Кузьмiна М.Р.

За умовами договору №КЮТ/0725 виконавець (ФОП Кузьмiн М.Р.) зобов`язується надавати замовнику (ТОВ "КОМПАНІЯ "ЮТАЛ-ТРАНС") послуги зі зайняття під`їзних колій - відстою порожніх напіввагонів замовника, аз замовник зобов`язується приймати та оплачувати такі послуги відповідно до умов цього договору (п.1.1. договору).

У п.3.3. договору №КЮТ/0725 передбачено, що для забезпечення можливості надання послуг замовник здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості запланованих послуг не пізніше ніж за добу до дати надання послуг.

Відповідно до п.3.4. договору №КЮТ/0725 виконавець не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним, надає замовнику акт надання послуг. Замовник зобов`язаний підписати акт та повернути виконавцю протягом 3 робочих днів з моменту отримання або надати письмові заперечення в цей самий строк.

Згідно із п.4.2. договору за несвоєчасну оплату замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За змістом пункту 5.2. договору сторони погодили, що умови цього договору застосовуються до фактичних відносин між сторонами, які виникли з 01.07.2025 (відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України).

Відповідно до наданих позивачем у матеріали справи копій актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунків на оплату за період з липня 2025 року по квітень 2026 року (07.04.2026) вартість наданих позивачем послуг становить 415880,00 грн.

Згідно із матеріалів справи, 15.04.2026 направив відповідачу первинні документи на підпис, зокрема, договір №КЮТ/0725 на зайняття під`їзних колій (відстій вагонів), акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунки на оплату, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 15.04.2026 (поштове відправлення №0303900396794), накладною Укрпошти №0303900396794.

За доводами позивача, оскільки відповідач частково сплатив за послуги, а саме у сумі 85000,00 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за період з 01.01.2025 по 02.06.2026, заборгованість відповідача за послуги із зайняття під`їзних колій становить 330880,00 грн.

Отже, за розрахунком позивача заборгованість відповідача за послуги із зайняття під`їзних колій становить 402675,00 грн (330880,00 грн + 71795,00 грн).

Посилаючись на прострочення відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5456,91 грн, інфляційні втрати у сумі 7279,18 грн та пеню у сумі 55630,68 грн. Нарахування здійснено позивачем за період з 01.07.2025 по 20.04.2026 на суму боргу 71795,00 грн та за період з 01.08.2025 по 20.04.2026 на суми боргу за актами за липень 2025 року по квітень 2026 року.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами укладеного між ФОП Бабак Т.А. та ТОВ "КОМПАНІЯ "ЮТАЛ-ТРАНС" укладений договір №БЮТ/0424 на зайняття під`їзних колій (відстій вагонів), виконавець надає замовнику послуги із зайняття під`їзних колій - відстою порожніх напіввагонів замовника.

Наявними у матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунками на оплату за період з жовтня 2024 року по червень 2025 року включно, виписками з рахунку ФОП Бабак Т.А., розрахунком заборгованості, станом на 30.06.2025 заборгованість відповідача перед ФОП Бабак Т.А. за надані послуги становила 205646,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданих позивачем доказів вбачається, що право вимоги до відповідача за договором №БЮТ/0424 від 01.04.2024 у сумі 71795,00 грн (за вирахуванням суми зарахування) перейшло до ФОП Кузьмiна М.Р. відповідно до договору №01/07-25 відступлення права вимоги від 13.04.2026.

Отже, позивач набув права вимоги до відповідача заборгованості за послуги у розмірі 71795,00 грн за договором №БЮТ/0424 від 01.04.2024 та є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Як зазначено вище, за доводами позивача з 01.07.2025 зайняття відповідачем під`їзних колій здійснювалось на підставі укладеного з позивачем договору №КЮТ/0725 на зайняття під`їзних колій (відстій вагонів).

Надана позивачем у матеріали справи копія договору №КЮТ/0725 містить лише підпис ФОП Кузьмiна М.Р., підпис відповідача на договорі відсутній. Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт надсилання позивачем відповідачу примірників договору №КЮТ/0725 на підпис (опис вкладення до цінного листа від 15.04.2026 (поштове відправлення №0303900396794), накладна Укрпошти №0303900396794).

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до абзацу першого статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З наведених норм Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що обов`язковим елементом двостороннього правочину (в даному випадку оренди) є дії його сторін щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто правочин не може бути визнаний таким, що відбувся, без цілеспрямованих дій його сторін, які є вираженням їх волевиявлення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін (постанова Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі №6-872цс17).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для цього виду договорів не вимагалася (абзац перший частини другої статті 639 ЦК України).

Підпис на правочині, для якого визначено обов`язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину. При цьому підпис є обов`язковим атрибутом письмової форми правочину.

Абзац другий частини першої статті 218 ЦК України визначає право заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину та встановлює, що такий факт може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, окрім показань свідків.

Згідно з частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Тобто Цивільний кодекс України передбачає можливість вважати дійсним договір, укладений з дефектами його письмової форми, зокрема й підпису, за таких умов: 1) узгодження сторонами його істотних умов, що також включає в себе волевиявлення сторін на укладення відповідного договору; 2) виконання чи часткове виконання сторонами умов договору. Під час розгляду цього спору, необхідно з`ясовувати, чи існує підтвердження укладення і виконання такого договору. Якщо існує, то є підстави вважати такий договір дійсним і обов`язковим для сторін, якщо ні - то договір є неукладеним.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Аналогічна позиція наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2024 у справі №204/8017/17, Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №923/831/18. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від установлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.11.2024 у справі №204/8017/17 зазначила, що засоби, визначені абзацом другим частини першої статті 218 ЦК України, можуть бути використані також для доведення факту вчинення правочину, що сприятиме захисту права іншої сторони правочину, який фактично відбувся, від зловживань у вигляді оспорювання факту вчинення цього правочину лише з огляду на відсутність підпису.

Неукладеність договору у зв`язку з недотриманням установленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед узгоджуватися з відсутністю у сторони правочину волевиявлення на його укладення, про що може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису).

Отже, відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв`язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У контексті спору, що розглядається судом, суд зазначає, що основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини, є факт вираження сторонами правочину їх волевиявлення - зовнішньої об`єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину.

Як встановлено судом позивач на підставі договору №КЮТ/0725 виставив відповідачу рахунки на оплату. Рахунки містять посилання на договір №КЮТ/0725.

Матеріалами справи, а саме випискою по рахунку позивача за період з 01.01.2025 по 02.06.2026 по рахунку позивача вбачається, що відповідач здійснював оплату послуг згідно із рахунками за листопад-грудень 2025 року. Відповідач у призначенні вказав реквізити рахунків, що містять посилання на договір №КЮТ/0725 та визначив відповідні оплати за зберігання вагонів. Відповідач договору №КЮТ/0725 у іншій редакції до суду не надав.

Отже, надані позивачем у матеріали справи докази підтверджують факт виконання відповідачем договору №КЮТ/0725.

Також, в Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі №127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Оцінка доказів відбувається з урахуванням стандартів вірогідності. Стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та з урахуванням стандартів вірогідності, з огляду на встановлені обставини, а саме: виконання узгоджених умов договору як зі сторони відповідача (часткової оплати виставлених позивачем рахунків), так і зі сторони позивача (виставлення рахунків, формування та направлення актів наданих послуг), суд дійшов висновку, що договір №КЮТ/0725 є укладеним, а отже є обов`язковим для виконання сторонами.

У свою чергу, матеріали справи не містять відповідач заперечень щодо факту укладення договору №КЮТ/0725 та у процесі розгляду справи доказів на спростування зазначених позивачем обставин не надав.

Згідно із наданими позивачем у матеріали справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунками на оплату за період з липня 2025 року по квітень 2026 року (07.04.2026), виписками з рахунку позивача, заборгованість відповідача за послуги із зайняття під`їзних колій становить 330880,00 грн.

При цьому за умовами договорів №БЮТ/0424 та №КЮТ/0725 оплата послуг здійснюється відповідачем до моменту їх надання та строк оплати наданих послуг не ставиться не пов`язана з підписанням актів наданих послуг. Відтак, відсутність підписаних сторонами актів приймання-передачі послуг сама по собі не є підставою для звільнення замовника від обов`язку оплатити фактично надані послуги. Водночас відповідач факту надання послуг не спростував.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов договорів №БЮТ/0424 та №КЮТ/0725 відповідач здійснює оплату послуг на умовах попередньої оплату в розмірі 100% вартості запланованих послуг не пізніше ніж за добу до дати надання послуг.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено невиконане зобов`язання з оплати послуг у сумі 402675,00 грн (330880,00 грн + 71795,00 грн).

Суд враховує, що відповідно банківської виписки оплата від 29.10.2025 на суму 30000,00 грн здійснена за консультаційні послуги, однак, враховуючи, що заперечення щодо зарахування вказаної оплати в рахунок погашення заборгованості за послуги по договору №КЮТ/0725, приймаючи до уваги те, що суд відповідно до принципу диспозитивності не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, а позивач при визначенні розміру заявленої до стягнення заборгованості врахував зазначену оплату, суд приймає наведений позивачем розрахунок у межах заявлених вимог.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів на спростування заявлених позовних вимог не подав, обставин, викладених позивачем, не заперечив. Докази оплати вказаної суми заборгованості у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 402675,00 грн.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач заявив до стягнення 3% річних у сумі 5456,91 грн, інфляційні втрати у сумі 7279,18 грн та пеню у сумі 55630,68 грн. Нарахування здійснено позивачем за період з 01.07.2025 по 20.04.2026 на суму боргу 71795,00 грн та за період з 01.08.2025 по 20.04.2026 на суми боргу за актами за липень 2025 року по квітень 2026 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що розрахунок є арифметично правильним та заявлена до стягнення сума 3% річних у сумі 5456,91 грн є обґрунтованою.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, що міститься в матеріалах позовної заяви та доданий до пояснень від 09.07.2026, враховуючи принцип диспозитивності господарського процесу який передбачає, що суд розглядає справи не інакше як в межах заявлених особою вимог, суд встановив, що розрахунок інфляційних втрат виконаний на суму простроченої заборгованості та охоплює період нарахувань, який не суперечить вимогам законодавства.

Здійснивши арифметичну перевірку вказаних розрахунків, суд враховуючи положення частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 7279,18 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського суду України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Нарахування пені позивач здійснює позивачем за період з 01.07.2025 по 20.04.2026 на суму боргу 71795,00 грн та за період з 01.08.2025 по 20.04.2026 на суми боргу за актами за липень 2025 року по квітень 2026 року.

Суд зазначає, що Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025, у зв`язку з введенням в дію Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" №4196-IX від 09.01.2025.

Після втрати 28.08.2025 чинності ГК України нарахування пені продовжується, якщо після вказаної дати не збіг шестимісячний строк, визначений частиною 6 статті 232 ГК України.

Отже, у цьому випадку, з урахуванням залишку боргу за травень - червень 2025 року, станом на 28.08.2025 шестимісячний строк для нарахування пені не збіг, а тому період нарахування пені визначений позивачем правильно.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що розрахунок є арифметично правильним та заявлена до стягнення сума пені у сумі 55630,68 грн є обґрунтованою.

Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У статті 77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оскільки відповідачем допущено порушення виконання договірного зобов`язання щодо оплати послуг з відстою вагонів на під`їзній колії, суд задовольняє позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Кузьміна Микити Романовича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЮТАЛ-ТРАНС" заборгованості у сумі 402675,00 грн, 3% річних у сумі 5456,91 грн, інфляційних втрат у сумі 7279,18 грн та пені у сумі 55630,68 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЮТАЛ-ТРАНС" ((01054, м. Київ, вул. Воровського, буд.33-Б, 4-й поверх, офіс 4, ідентифікаційний код 24370262) на користь Фізичної особи-підприємця Кузьміна Микити Романовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість у сумі 402675,00 грн, 3% річних у сумі 5456,91 грн, інфляційні втрати у сумі 7279,18 грн, пеню у сумі 55630,68 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 5652,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.08.2026.

Суддя С.О. Турчин