Рішення № 138985820, 06.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2026Справа № 910/7010/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянув матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1

до: 1) Фонду державного майна України

2) Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод"

про припинення правовідносин та виключення з реєстру

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: Галата А.О.

від відповідача 2: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України та Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод" в якому просить суд (у редакції заяви про усунення недоліків):

припинити правовідносини, які виникли між Державним підприємством "Лужанський експериментальний завод" та ОСОБА_1 , а саме - виконання ОСОБА_1 повноважень голови комісії з реорганізації Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод".

виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) із записів про Державне підприємство "Лужанський експериментальний завод" (код ЄДРПОУ: 00333380, індекс 59342, Чернівецька обл., Кіцманський р-н, селище міського типу Лужани, вулиця Центральна, будинок 53) в атрибутах "Відомості про керівника юридичної особи та інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи", "Дані про перебування юридичної особи у процесі припинення" та інших розділах.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Фонд державного майна України в порушення приписів ст.43 Конституції України, ст.105 Цивільного кодексу України, ст.1, 4, 6, 9 Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України" не вчинив необхідні для звільнення позивача як голови комісії з реорганізації ДП "Лужанський експериментальний завод"

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.

Ухвалою від 16.06.2026 Господарський суд міста Києва вказану позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

17.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків. Заява про усунення недоліків подана позивачем у строки встановлені судом.

Ухвалою від 22.06.2026 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №910/7010/26, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 16.07.2026.

06.07.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшов відзив на позов.

06.07.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли відповідь на відзив та заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

У підготовчому засіданні 16.07.2026 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.08.2026.

23.07.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про стягнення витрат на правову допомогу.

04.08.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу.

04.08.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача-1 про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Представник позивача у судове засідання 06.08.2026 не прибув, однак подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача-1 заперечив проти позову та проти заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, заявив про зменшення витрат на правову допомогу до 8125,00 грн.

Представник відповідача-2 у судове засідання не прибув. Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України з метою повідомлення відповідача-2 про розгляд справи судом, ухвали суду від 22.06.2026, від 16.07.2026 були направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-2, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 59342, Чернівецька обл, Кіцманський р-н, селище міського типу Лужани, вулиця Центральна, будинок 53. Однак, поштові відправлення суду повернуті відділенням поштового зв`язку з відміткою з відміткою про відсутність адресата.

Згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із статтями 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21).

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" - Nunes Dias - Portugal, від 10.04.2003, заяви № 69829/01, № 2672/03).

Відповідач-2 не забезпечив та не створив умов доставки та вручення йому поштових відправлень за адресою, визначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Інші адреси, за якими можна встановити місцезнаходження відповідача-2, матеріали справи не містять.

Отже, в межах встановленого для розгляду справи строку суд вчинив необхідні та достатні дії для належного повідомлення відповідача-2 про розгляд справи та відповідно належним чином повідомив відповідача-2 про розгляд справи.

У судовому засіданні 06.08.2026, суд, дослідивши матеріали справи, пояснення представника відповідача-1, оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

У порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні у судовому засіданні 06.08.2026 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що починаючи з 28.08.2020 виконує повноваження голови комісії з реорганізації ДП "Лужанський експериментальний завод" на підставі наказу Міністерства аграрної політики України від 30.11.2010 № 779 (у редакції наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 28.08.2020 №1660).

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2019 року №1101-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна" Державне підприємство "Лужанський експериментальний завод" передано до сфери управління Фонду державного майна.

У червні 2023 року позивач вирішив припинити відносини з управління ДП "Лужанський експериментальний завод", у зв`язку із чим, звернувся до Фонду державного майна із заявою про заміну голови комісії з реорганізації Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод".

У подальшому позивач звертався до відповідача-1 із заявами від 01.07.2024, від 25.07.2025, від 21.10.2025, від 27.04.2026 про виключення зі складу комісій з реорганізації ДП "Лужанський експериментальний завод" за станом здоров`я та досягненням пенсійного віку.

Проте, Фондом державного майна України порушено право позивача на звільнення його від виконання обов`язків голови комісії з реорганізації ДП "Лужанський експериментальний завод" внаслідок не прийняття наказу про зміну складу комісії з реорганізації та не припинення повноважень ОСОБА_1. як голови комісії з реорганізації ДП "Лужанський експериментальний завод", у звязку із позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Позивач заявляє до стягнення з Фонду державного майна України на свою користь ОСОБА_1. витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.

Позиція відповідачів.

Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на таке:

- оскільки рішення про припинення ДП "Лужанський експериментальний завод" приймав попередній орган управління на підставі ЦК України, отже ДП "Лужанський експериментальний завод" не є об`єктом припинення, а позивач - керуючим припиненням в розумінні Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України", тому саме ЦК України застосовується у спірних правовідносинах з позивачем;

- Фонд державного майна України вчинив всі можливі дії щодо призначення іншого голови комісії з реорганізації ДП та припинення повноважень ОСОБА_1, як голови комісії з реорганізації ДП "Лужанський експериментальний завод";

- Цивільний кодекс України не передбачає порядку відбору голови комісії з реорганізації та винагороди за виконання даних функцій, що в свою чергу ускладнює процес пошуку, окрім того, для призначення головою комісії ДП "Лужанський експериментальний завод" іншої особи необхідна її згода і виключно після отримання згоди від іншої особи на призначення її головою комісії на безоплатній основі у Фонду державного майна України з`явиться юридична можливість припинити повноваження чинного голови комісії з реорганізації ДП "Лужанський експериментальний завод";

- неможливим є припинення повноважень чинного голови комісії з реорганізації ДП "Лужанський експериментальний завод" у зв`язку з складним процесом пошуку особи, яка б надала згоду на призначення її головою комісії з реорганізації ДП "Лужанський експериментальний завод" на безоплатній основі;

- позивач не здійснював жодних дій, передбачених Законом України Законом України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України" для вжиття керуючим припиненням, а також не подавав Фонду державного майна України на затвердження жодних передбачених зазначеним Законом України обов`язкових документів, у зв`язку з чим у Фонду державного майна України відсутні правові підстави для нарахування позивачеві винагороди винагороди за виконання таких функцій;

- у випадку видачі Фондом державного майна України наказу про припинення повноважень позивача як голови комісії з реорганізації ДП "Лужанський експериментальний завод", реєстрація такого наказу в ЄДР буде унеможливлена, оскільки поле " Голова комісії з припинення" не може бути не заповненим під час перебування ДП "Лужанський експериментальний завод" в процесі припинення.

Також відповідач-2 заперечив щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн, посилаючись на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним зі складністю справи та витраченим часом, оскільки адвокатом Власюком Д.В. надані ідентичні послуги в межах інших судових справ №910/7010/26, № 910/4864/26, № 910/2092/26, № 911/2992/25. У запереченнях на заяву про стягнення витрат на правову допомогу відповідач заявив про зменшення витрат на правову допомогу до 8125,00 грн.

Відповідач-2 правом на подання відзиву не скористався.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №672 "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості" утворено Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (Державне підприємство "Укрспирт") на базі майна Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн "Укрспирт"), державних підприємств і об`єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, зазначених в абзаці третьому цього пункту, з віднесенням Підприємства до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства.

Державне підприємство "Лужанський експериментальний завод" включено до Переліку державних підприємств і об`єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства і підлягають реорганізації шляхом приєднання до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 30.11.2010 №779 "Про реорганізацію державних підприємств спиртової промисловості "Артемівський спиртовий завод", Караванського спиртового заводу, "Стадницький спиртовий завод", Тхорівського спиртового заводу, "Укрспиртпостач", Залучанського спиртового заводу, "Косарський спиртовий завод", "Лужанський експериментальний завод", "Бджільнянський спиртовий завод", Гніздичівського державного спиртового заводу, "Ковалівський горілчаний завод", "Гайсинський спиртовий завод", "Крисківський спиртовий завод", "Торговий дім "Сіверщина" реорганізовано Лужанський експериментальний завод шляхом приєднання до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - ДП "Укрспирт").

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 28.08.2020 № 1661 внесені зміни в додаток 7 до наказу Міністерства аграрної політики України 30.11.2010 № 779 "Склад комісії з реорганізації Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод"".

Відповідно до додатку № 7 до наказу Міністерства аграрної політики України від 30.11.2010 № 779 (у редакції наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 28.08.2020 №1660), головою комісії з реорганізації Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод" є ОСОБА_1 - заступник директора ДП "Укрспирт".

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2019 року №1101-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна" Державне підприємство "Лужанський експериментальний завод" включено до Переліку цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Фонду державного майна.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 липня 2022 року №683-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" ДП "Укрспирт" включено до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що підлягають ліквідації або реорганізації, які передаються до сфери управління Фонду державного майна, суб`єктів господарювання, що підлягають ліквідації, повноваження з управління корпоративними правами держави щодо яких передаються Фонду державного майна, та суб`єктів господарювання, що підлягають ліквідації, контроль за діяльністю яких здійснює Фонд державного майна.

05.06.2023 ДП "Укрспирт" до Фонду державного майна України та Міністерства економіки України подана заява від 05.06.2023 №1.1-1.9/3, за підписом в.о. директора ОСОБА_1 , про заміну голови комісії з реорганізації ДП "Лужанський експериментальний завод" та інших підприємств в зв`язку з покладенням на ОСОБА_1 виконання обов`язків директора ДП "Укрспирт".

01.07.2024 позивач звернувся до Фонду державного майна України (відповідача-1) із заявою про виключення зі складу комісій з реорганізації Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод" та інших підприємств за станом здоров`я та досягненням пенсійного віку.

Наказом ДП "Укрспирт" від 15.01.2025 №3-к ОСОБА_1 звільнений з посади заступника директора ДП "Укрспирт".

25.07.2025 позивач звернувся до Фонду державного майна України (відповідача-1) із заявою від 25.07.2025 про виключення зі складу комісій з реорганізації ДП "Лужанський експериментальний завод" та інших підприємств спиртової галузі за станом здоров`я та досягненням пенсійного віку. Заява зареєстрована Фондом державного майна України 28.07.2025 вх.№ 19/33423.

Листом від 26.08.2025 №10-72-21480 відповідач-1 надав відповідь на звернення ОСОБА_1. та повідомив, що Фонд державного майна України листом від 20.08.2025 №10-79-20956 звернувся до ДП "Укрспирт" з проханням надати кандидатуру голови комісії з реорганізації.

ДП "Укрспирт" листом від 03.10.2025 № 1.1-1-1.9/4020 надано відповідь відповідачу-1 про відсутність кандидатури серед діючих працівників ДП "Укрспирт" яка б надала згоду бути головою комісії з реорганізації державних підприємств та запропоновано Фонду державного майна України визначити кандидатуру голови комісії з реорганізації серед працівників Фонду державного майна України.

21.10.2025 позивач звернувся до Фонду державного майна України про виключення зі складу комісій з реорганізації ДП "Лужанський експериментальний завод" та інших підприємств спиртової галузі за станом здоров`я та досягненням пенсійного віку.

Листом від 24.11.2025 №10-79-28997 Фонд державного майна України повідомив, що раніше листом від 21.11.2025 №10-79 28948 звернувся до ДП "Укрспирт" з проханням надати кандидатуру голови комісії з реорганізації.

27.04.2026 позивач вчергове звернувся до Фонду державного майна України із заявою про виключення зі складу комісій з реорганізації ДП "Лужанський експериментальний завод" за станом здоров`я та досягненням пенсійного віку.

У відповідь на зазначену заяву відповідач-1 листом від 28.05.2026 №10-79-14618 повідомив позивачу, що Фонд державного майна України не відноситься до переліку органів управління державних підприємств відповідно до ч.6 ст.73 Господарського кодексу України та ч.5 ст.9-2 Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

За обґрунтуваннями позивача, відповідач-1 порушив його право на звільнення від виконання обов`язків голови комісії з реорганізації ДП "Лужанський експериментальний завод" (відповідача-2) внаслідок не прийняття наказу про зміну складу комісії з реорганізації та не припинення повноважень позивача як голови комісії з реорганізації ДП "Лужанський експериментальний завод", у зв`язку із чим, позивач тому позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить припинити правовідносини, які виникли між відповідачем-2 та позивачем, а саме - виконання позивачем повноважень голови комісії з реорганізації Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод" (відповідача-2) та виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про позивача із записів про відповідача-2 в атрибутах "Відомості про керівника юридичної особи та інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи", "Дані про перебування юридичної особи у процесі припинення" та інших розділах.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із встановлених судом обставин, що наказом Міністерства аграрної політики України від 30.11.2010 №779 реорганізовано Державне підприємство "Лужанський експериментальний завод" шляхом приєднання до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".

Додатком 7 до наказу Міністерства аграрної політики України 30.11.2010 №779 (у редакції наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 28.08.2020 №1660) затверджений склад комісії з реорганізації Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод". Головою комісії з реорганізації зазначеного державного підприємства є ОСОБА_1 - заступник директора ДП "Укрспирт".

Відповідно до частин 3, 4 статті 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Статтею 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", здійснюючи управління об`єктами державної власності Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об`єктами державної власності; встановлює порядок передачі об`єктів державної власності суб`єктам управління, визначеним цим Законом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2019 року №1101-р Державне підприємство "Лужанський експериментальний завод" включено до Переліку цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Фонду державного майна.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 липня 2022 року №683-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" ДП "Укрспирт" включено до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що підлягають ліквідації або реорганізації, які передаються до сфери управління Фонду державного майна, суб`єктів господарювання, що підлягають ліквідації, повноваження з управління корпоративними правами держави щодо яких передаються Фонду державного майна, та суб`єктів господарювання, що підлягають ліквідації, контроль за діяльністю яких здійснює Фонд державного майна.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України "Про Фонд державного майна України", Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

У пункті 11 частини 1 статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначено, що Фонд державного майна України приймає рішення про створення, реорганізацію (реструктуризацію) та ліквідацію підприємств і організацій, заснованих на державній власності, що належать до сфери його управління.

06.05.2023 набрав чинності Закон України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України", який встановлює порядок та особливості припинення державних підприємств за рішенням суб`єкта управління на основі принципів законності, відкритості та прозорості.

Згідно із ст.1 Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема: керуючий припиненням - фізична особа, призначена суб`єктом управління для здійснення процедури припинення шляхом реорганізації або ліквідації об`єкта припинення одноособово без створення комісії з припинення; об`єкт припинення - державне унітарне підприємство (далі - державне підприємство), щодо якого суб`єктом управління прийнято рішення про припинення; суб`єкт управління - Фонд державного майна України.

У статті 4 Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України" визначено повноваження суб`єкта управління, а саме: суб`єкт управління має право:

1) приймати рішення про припинення об`єктів припинення;

2) скасовувати прийняті рішення про припинення об`єктів припинення;

3) приймати рішення про продовження строку проведення процедури припинення;

4) здійснювати відбір, призначати та припиняти повноваження керуючого припиненням;

5) здійснювати контроль за діяльністю керуючих припиненням;

6) встановлювати додаткові заходи, що будуть невід`ємною частиною плану-графіка і є обов`язковими для здійснення припинення;

7) здійснювати компенсацію витрат керуючого припиненням, пов`язаних із здійсненням процедури припинення;

8) затверджувати: а) план-графік та зміни до нього; б) проміжний ліквідаційний баланс (у разі ліквідації об`єкта припинення); в) передавальний акт (у разі реорганізації об`єкта припинення шляхом злиття, приєднання чи перетворення); г) розподільчий баланс (у разі реорганізації об`єкта припинення шляхом поділу); ґ) пропозиції керуючого припиненням щодо подальшого ходу та завершення процедури припинення; д) ліквідаційний баланс (у разі ліквідації об`єкта припинення); е) кошторис витрат керуючого припиненням, пов`язаних із здійсненням процедури припинення; є) порядок відбору, призначення та припинення повноважень керуючого припиненням; ж) типову форму плану-графіка;

9) погоджувати умови реалізації майна об`єкта припинення;

10) погоджувати умови залучення керуючим припиненням третіх осіб для забезпечення здійснення процедури припинення;

11) виконувати дії, спрямовані на формування та передачу архівних документів об`єкта припинення до архівних установ у випадках, передбачених цим Законом;

12) одержувати інформацію та документи від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб;

13) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Отже, до повноважень Фонду державного майна України, як суб`єкта управління, входить припинення повноважень керуючого припиненням.

Поряд з цим, відповідно до ст.7 Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України" з моменту призначення до керуючого припиненням переходять функції щодо управління об`єктом припинення, а також права та обов`язки керівника об`єкта припинення, у тому числі право:

1) вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна об`єкта припинення, що знаходиться у третіх осіб;

2) заявляти до третіх осіб вимоги та/або позови щодо повернення об`єкту припинення сум дебіторської заборгованості;

3) подавати до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) об`єкта припинення;

4) залучати на договірних засадах для забезпечення виконання своїх повноважень під час здійснення процедури припинення за рахунок об`єкта припинення інших осіб (аудиторів, юристів, суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання тощо) шляхом укладення керуючим припиненням відповідних договорів у межах кошторису витрат керуючого припиненням, пов`язаних із здійсненням процедури припинення, затвердженого суб`єктом управління;

5) призначати за рахунок об`єкта припинення проведення аудиторських перевірок та експертиз з питань діяльності об`єкта припинення у межах кошторису витрат керуючого припиненням, пов`язаних з проведенням процедури припинення, затвердженого суб`єктом управління;

6) звертатися за інформацією, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, юридичних осіб, у тому числі банків та інших фінансових установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб;

7) отримувати від банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців об`єкта припинення, інформацію про обсяг та обіг коштів/електронних грошей на рахунках у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, електронних гаманцях об`єкта припинення, а також інформацію про договори об`єкта припинення про зберігання цінностей або надання йому в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

8) звертатися до контролюючих органів із заявами про відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу; 9) виконувати інші повноваження відповідно до закону.

Суб`єкт управління не несе відповідальності за шкоду, заподіяну керуючим припиненням третім особам.

У статті 8 Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України" перебачено, що керуючий припиненням виконує свої повноваження з моменту призначення до завершення або скасування процедури припинення об`єкт припинення, крім випадків дострокового припинення його повноважень.

У разі прийняття суб`єктом управління рішення про скасування процедури припинення керуючий припиненням за своєю згодою та за рішенням суб`єкта управління може продовжувати виконувати функції керівника із встановленням йому на час виконання зазначених функцій заробітної плати у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання таких функцій до моменту призначення суб`єктом управління іншого керівника підприємства.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 6 Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України" не може бути призначена керуючим припиненням фізична особа: яка не здатна виконувати обов`язки керуючого припиненням за станом здоров`я.

Отже, положення Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України" передбачають можливість дострокового припинення повноважень керуючого. При цьому норми зазначеного Закону України не встановлюють, що повноваження керуючого припиненням у будь-якому разі повинні зберігатися протягом усього періоду проведення процедури припинення.

Крім того, пункт 2 частини другої статті 6 Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України" передбачає, що не може бути призначена керуючим припиненням фізична особа, яка за станом здоров`я не здатна виконувати обов`язки керуючого припиненням. Таким чином, законодавець пов`язує можливість виконання таких повноважень із фактичною здатністю особи здійснювати покладені на неї функції.

Водночас, суд враховує, що відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України", голови ліквідаційних комісій та комісій з реорганізації, ліквідатори, які виконують свої повноваження на день набрання чинності цим Законом, вважаються керуючими припиненням та до них застосовуються положення цього Закону.

Отже, зазначена норма Закону встановлює законодавче визначення правового статусу осіб, які вже здійснювали повноваження голови комісії з реорганізації на момент набрання чинності Законом України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України", як керуючих припиненням.

Позивач на момент набрання чинності вказаним Законом продовжував здійснювати повноваження голови комісії з реорганізації Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод", а відтак, на спірні правовідносини поширюються норми Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України".

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 неодноразово звертався до Фонду державного майна України з заявами про виключення його зі складу комісій з реорганізації Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод" та інших підприємств за станом здоров`я та досягненням пенсійного віку (заяви від 05.06.2023, від 01.07.2024, від 25.07.2025, від 21.10.2025, від 27.04.2026).

Таким чином, позивач шляхом направлення на адресу Фонду державного майна України заяв про припинення його повноважень як голови комісії з реорганізації Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод", виявив бажання щодо припинення участі у відповідних правовідносинах.

Окрім цього, суд враховує, що звільнення позивача з посади заступника директора ДП "Укрспирт" додатково вказує про припинення його організаційно-трудового зв`язку з підприємством, а також фактичної заінтересованості у подальшому здійсненні відповідних функцій і повноважень.

Водночас, Фонд державного майна України фактично не заперечує наявності у нього повноважень щодо припинення повноважень голови комісії з реорганізації, однак, посилається на відсутність кандидатури для заміщення та складність технічної реалізації внесення змін до Єдиного державного реєстру. Однак, такі обставини не можуть вважатися належними та достатніми правовими підставами для збереження за позивачем статусу голови комісії з реорганізації.

При цьому чинне законодавство України не ставить припинення участі особи у спірних правовідносинах у залежність від наявності кандидатури для її заміни, а тому аргументи відповідача у цій частині є необґрунтованими.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням цієї норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007, та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст.43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Згідно з ч.2 ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

В основу виникнення будь-яких цивільних відносин, у тому числі й з приводу виконання повноважень з управління юридичною особою, покладено абсолютні принципи свободи (договору, підприємницької чи іншої діяльності, що не заборонена законом) та вільного волевиявлення.

Свобода передбачає можливість особи займатися чи не займатися тією чи іншою справою, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Так само принципи свободи та вільного волевиявлення покладено й в основу припинення таких правовідносин, адже ніхто проти його волі не може бути примушений перебувати у тих чи інших правовідносинах або виконувати певні зобов`язання, якщо це не передбачено законом чи договором.

Оскільки починаючи з червня 2023 року позивач неодноразово повідомляв Фонд державного майна України про відсутність бажання надалі виконувати обов`язки голови комісії з реорганізації ДП "Лужанський експериментальний завод", що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, однак відповідач-1 відповідних заходів щодо призначення іншої особи на зазначену посаду не вживав, суд дійшов висновку, що подальше покладення на позивача відповідних обов`язків порушує його права.

При цьому позивач фактично був змушений продовжувати виконання функцій, які є для нього обтяжливими та від подальшого виконання яких він неодноразово висловлював бажання відмовитися. У свою чергу, Фонд державного майна України протягом тривалого часу не вжив ефективних заходів щодо припинення повноважень позивача як голови комісії з реорганізації державного підприємства.

З огляду на вищевикладене, оскільки позивач неодноразово повідомляв Фонд державного майна України про припинення його повноважень голови комісії з реорганізації Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод", однак відповідач-1 не вчинив жодних дій на припинення відносин з управління, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо припинення правовідносини, які виникли між Державним підприємством "Лужанський експериментальний завод" та ОСОБА_1 , а саме - виконання ОСОБА_1 повноважень голови комісії з реорганізації Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод".

Щодо позовної вимоги про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як голови комісії з припинення Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод", суд зазначає таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно із п.13 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Відповідно до ч.13 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації зміни складу комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), голови комісії або ліквідатора, керуючого припиненням подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про зміни.

Згідно із п.2 ч.1 ст.25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

З наведених положень законодавства можна дійти висновку, що процедура припинення відносин голови комісії з реорганізації має супроводжуватись внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, про керівника юридичної особи.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суд враховує, що спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату (постанова Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №915/161/20).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63)).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 в справі № 910/7164/19.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такі висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 справі № 905/1926/16, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18.

Враховуючи зазначене вище, з огляду на принцип ефективності обраного способу захисту порушеного права позивача, у зв`язку із прийняттям судом рішення про припинення правовідносин між позивачем та ДП "Лужанський експериментальний завод", суд дійшов висновку про задоволення також вимоги позивача про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 із записів про Державне підприємство "Лужанський експериментальний завод" в атрибутах "Відомості про керівника юридичної особи та інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи", "Дані про перебування юридичної особи у процесі припинення" та інших розділах.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та спростовують заперечення відповідача-1 по суті позову.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про припинення правовідносини, які виникли між Державним підприємством "Лужанський експериментальний завод" та ОСОБА_1 , а саме - виконання ОСОБА_1 повноважень голови комісії з реорганізації Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод" і виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 із записів про Державне підприємство "Лужанський експериментальний завод" в атрибутах "Відомості про керівника юридичної особи та інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи", "Дані про перебування юридичної особи у процесі припинення" та інших розділах.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

За приписами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач заявив до стягнення з Фонду державного майна України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: копію договору про надання правової допомоги №15 від 26.07.2025, укладеного з адвокатом Власюком Д.В. та позивачем; копію акту №4 приймання юридичних послуг від 20.07.2026 на суму 15 000,00 грн; ордер серії АІ №2005302 від 19.09.2025 на ім`я адвоката Власюка Д.В.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 8854/10 від 13.03.2020.

За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач-1 подав заперечення щодо заяви позивача про стягнення витрат правову допомогу. На обґрунтування своїх заперечень проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, відповідач посилається на те, що у провадженні Господарського суду міста перебувають аналогічні справи, а саме: №910/4864/26, №910/2092/26, №911/2992/25 і перелік послуг, зазначений в актах приймання юридичних послуг у зазначених справах є подібним, що, на думку відповідача, свідчить про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат. Також відповідач-1 просить суд не враховувати розмір преміальної винагороди у сумі 1250,00 грн, вказаний в акті №4 приймання юридичних послуг, оскільки преміальна винагорода не є юридичною послугою. У своїх запереченнях відповідач просить суд зменшити заявлені позивачем витрати на правову допомогу до 8125,00 грн.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Оцінивши надані позивачем докази, виходячи із зазначених вище критеріїв, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що витрати на правову допомогу в сумі 13750,00 грн за підготовку і подачу позову є співмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їх розміру.

У той же час, надання адвокатом позивача правничої допомоги в аналогічних справах не впливає на об`єм опрацьованих адвокатом документів та наданих послуг в межах даної справи, а отже і на вартість таких послуг. Суд зауважує, що кожна судова справа є самостійним предметом судового розгляду, має власний склад учасників, обсяг доказової бази, процесуальну історію, зміст поданих сторонами процесуальних документів та індивідуальні обставини, які підлягають встановленню і правовій оцінці судом.

При цьому наведені в акті роботи за своїм змістом охоплюють стандартний комплекс процесуальних дій, необхідних для здійснення представництва інтересів особи у господарському суді.

Суд зазначає, що самі лише посилання іншої сторони на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19).

Суд також враховує, що положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв; скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст.129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу є необхідними витратами, безпосередньо пов`язаними з реалізацією особою гарантованого статтею 59 Конституції України права на професійну правничу допомогу та ефективний захист своїх прав і законних інтересів у суді. Право особи самостійно обирати спосіб та суб`єкта надання правничої допомоги передбачає можливість залучення професійного представника для підготовки процесуальних документів, формування правової позиції та представництва інтересів у суді.

Отже, понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи є об`єктивно обумовленим необхідністю забезпечення належного та ефективного судового захисту.

Водночас, щодо заявленої позивачем преміальної винагороди у сумі 1250,00 грн, то суд зазначає, що такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування матиме надмірний характер. За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування преміальної винагороди у сумі 1250,00 грн за рахунок відповідача-1.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача-1 є витрати позивача на професійну правову допомогу в розмірі 13750,00 грн.

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача-1, як на особу внаслідок неправомірних дій якої виник спір у цій справі та оскільки позивачу відстрочено сплату судового збору підлягають стягненню з відповідача-1 в дохід бюджету.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Припинити правовідносини, які виникли між Державним підприємством "Лужанський експериментальний завод" (59342, Чернівецька обл, Кіцманський р-н, селище міського типу Лужани, вулиця Центральна, будинок 53, ідентифікаційний код 00333380) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме - виконання ОСОБА_1 повноважень голови комісії з реорганізації Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод".

Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із записів про Державне підприємство "Лужанський експериментальний завод" (59342, Чернівецька обл, Кіцманський р-н, селище міського типу Лужани, вулиця Центральна, будинок 53, ідентифікаційний код 00333380) в атрибутах "Відомості про керівника юридичної особи та інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи", "Дані про перебування юридичної особи у процесі припинення" та інших розділах.

Стягнути з Фонду державного майна України (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9, ідентифікаційний код 00032945) в дохід Державного бюджету витрати зі сплати судового збору у сумі 5324,80 грн.

Стягнути з Фонду державного майна України (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9, ідентифікаційний код 00032945) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у сумі 13750,00 грн. В іншій частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.08.2026.

Суддя С.О. Турчин