Рішення № 138985769, 05.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2026Справа № 910/14915/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Промінвестгруп-1"

про стягнення 33 731 290,43 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Павлов Р.В. (у порядку самопредставництва);

від відповідача: Каракчі Г.Г. за довіреністю від 15.12.2025 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (далі - позивач, Департамент) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Промінвестгруп-1" (далі - відповідач, Товариство) 25 455 209,15 грн. пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, а також 6 211 071,03 грн. інфляційних втрат та 2 065 010,25 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 04.12.2025 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням Департаменту строку та способу усунення її недоліків.

12.12.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Департаменту від 12.12.2025 року про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 17.12.2025 року господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/14915/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 14.01.2026 року.

30.12.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства від 29.12.2025 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що починаючи з 2007 року та до теперішнього часу лишається чинним укладений між Управлінням освіти Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Гімназією № 86 "Консул" та Закритим акціонерним товариством "Промінвестгруп-1" договір про співпрацю від 08.06.2007 року, а відповідач є звільненим від сплати пайової участі у зв`язку з виконанням ним умов цього правочину та будівництвом і безоплатною передачею в комунальну власність об`єкта соціальної інфраструктури у місті Києві на вулиці Лютеранській, 14-В, а саме спортивної зали та допоміжних приміщень з автономними інженерними мережами площею 570,80 м2.

31.12.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 31.12.2025 року про долучення до матеріалів справи документів. Означені докази долучені судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 14.01.2026 року суд встановив Департаменту процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 23.01.2026 року, встановив Товариству процесуальний строк на подання заперечень до 03.02.2026 року, а також відклав підготовче засідання на 11.02.2026 року.

26.01.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Департаменту від 23.01.2026 року на відзив на позовну заяву, в якій останній, зокрема, вказав про недоведеність відповідачем факту будівництва на одній земельній ділянці об`єкта будівництва (основного) та окремого об`єкта соціальної інфраструктури, що унеможливлює звільнення Товариства від сплати пайової участі.

03.02.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства від 03.02.2026 року, в яких останнє навело додаткові заперечення на спростування пред`явлених Департаментом вимог.

Разом із тим, підготовче засідання, призначене на 11.02.2026 року, не відбулось, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ломаки В.С.

Ухвалою від 24.03.2026 року господарський суд міста Києва призначив підготовче засідання у справі № 910/14915/25 на 08.04.2026 року.

У підготовчому засіданні 08.04.2026 року господарський суд міста Києва постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/14915/25, а також відклав підготовче засідання на 05.05.2026 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 05.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 05.05.2026 року про відкладення розгляду справи.

Разом із тим, підготовче засідання у вказаній справі, призначене на 05.05.2026 року, не відбулося, у зв`язку із оголошенням у місті Києві повітряної тривоги.

Ухвалою від 05.05.2026 року господарський суд міста Києва призначив підготовче засідання у справі № 910/14915/26 на 26.05.2026 року.

18.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення Товариства від 15.05.2026 року.

20.05.2026 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства від 20.05.2026 року, в якому останнє просило суд призначити у даній справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Товариству з обмеженою відповідальністю "Український центр судових експертиз". На вирішення експертизи відповідач пропонував поставити питання:

1. Чи є об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення (група нежитлових приміщень № 1А) площею 570,80 м2 з приміткою "Спортивна зала та допоміжні приміщення, з автономними інженерними мережами", переданих за Актом приймання-передачі майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва для використання Управлінням освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (Ліцеєм № 86 "Консул") - об`єктом соціальної інфраструктури згідно будівельних норм і стандартів?

2. Яке функціональне призначення нежитлових приміщень (група нежитлових приміщень № 1А) площею 570,80 м2 з приміткою "Спортивна зала та допоміжні приміщення, з автономними інженерними мережами", переданих за Актом приймання-передачі майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва для використання Управлінням освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (Ліцеєм № 86 "Консул")?

3. Чи відповідає фактичне використання Ліцеєм № 86 "Консул" нежитловими приміщеннями (група нежитлових приміщень № 1А) площею 570,80 м2 з приміткою "Спортивна зала та допоміжні приміщення, з автономними інженерними мережами", переданими за Актом приймання-передачі майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва для використання Управлінням освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (Ліцеєм № 86 "Консул"), їх функціональному призначенню?

У підготовчому засіданні 26.05.2026 року суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи з огляду на недоведеність заявником належними і допустимими доказами одночасної наявності передбачених статтею 99 Господарського процесуального кодексу України умов, необхідних для призначення означеної судової експертизи у даній справі для вирішення запропонованих Товариством питань.

Ухвалою від 26.05.2026 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/14915/25 та призначив її до судового розгляду по суті на 01.07.2026 року.

26.06.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення Департаменту від 25.06.2026 року по суті пред`явлених до Товариства вимог.

До початку призначеного судового засідання 01.07.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення Товариства від 30.06.2026 року по суті пред`явлених Департаментом вимог.

У судових засіданнях 01.07.2026 року та 22.07.2026 року оголошувалися перерви відповідно до 22.07.2026 року та до 05.08.2026 року.

У судовому засіданні 05.08.2026 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Департаменту заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 29.12.2025 року та запереченнях від 03.02.2026 року.

У судовому засіданні 05.08.2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.12.2006 року Київська міська рада (далі - Рада) прийняла рішення № 401/458, яким вирішила, зокрема, продати Закритому акціонерному товариству "Промінвестгруп-1" (попереднє найменування Товариства) земельну ділянку на вулиці Лютеранській, 14-в у Печерському районі міста Києва площею 0,3592 га за 12 182 828,00 грн. для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з підземним паркінгом. Крім того, Рада затвердила умови продажу Закритому акціонерному товариству "Промінвестгруп-1" земельної ділянки на вул. Лютеранській, 14-в у Печерському районі м. Києва (Додаток до рішення від 21.12.2006 року № 401/458), згідно з якими покупцю доручено до початку будівництва вирішити питання пайової участі відповідно до рішення Ради від 27.02.2003 року № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (із змінами та доповненнями, внесеними рішеннями Ради від 12.02.2004 року № 14/1223, від 28.12.2004 року № 1051/2461 та від 27.12.2005 року № 622/3083).

26.12.2007 року між Радою (продавець) та Закритим акціонерним товариством "Промінвестгруп-1" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований у реєстрі за № 656. За умовами якого продавець на підставі рішення Ради від 21.12.2006 року № 401/458 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на вул. Лютеранській, 14-в у Печерському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:76:032:0013, загальною площею 0,3592 га, у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки.

Пунктом 3.1.6 цього правочину на покупця також покладено обов`язок до початку будівництва вирішити питання пайової участі відповідно до рішення Ради від 27.02.2003 року № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (із змінами та доповненнями, внесеними рішеннями Ради від 12.02.2004 року № 14/1223, від 28.12.2004 року № 1051/2461 та від 27.12.2005 року № 622/3083).

Суд встановив, що 08.06.2007 року між Управлінням освіти Печерської районної у місті Києві державної адміністрації (Управління), Гімназією № 86 "Консул" (Гімназія) та Закритим акціонерним товариством "Промінвестгруп-1" (Товариство), приймаючи до уваги укладення між Гімназією та Товариством договору про співпрацю від 24.03.2005 року, а також на підставі рішення Ради від 21.12.2006 року № 401/458, був укладений договір про співпрацю (далі - Договір про співпрацю), в якому його сторони домовились про взаємне співробітництво в процесі будівництва готельного комплексу з підземним паркінгом по вулиці Лютеранській, 14-в у місті Києві (об`єкт) та спортивного залу для потреб Гімназії, в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

06.10.2016 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав Дозвіл № ІУ114162802371 на виконання будівельних робіт за проектом (нове будівництво) "Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом, вбудованими приміщеннями та вбудованим спортивним залом для гімназії "Консул" по вул. Лютеранській, 14-В у Печерському районі м. Києва" (клас наслідків СС3).

Замовником вказаного вище будівництва визначено Товариство. Дата початку будівництва: 06.10.2016 року, дата завершення будівництва: 10.11.2022 року.

14.03.2023 року Державна інспекція архітектури та містобудування України видала Сертифікат № ІУ 123230308644 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за проектом: "Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом, вбудованими приміщеннями та вбудованим спортивним залом для гімназії "Консул" по вул. Лютеранській, 14-В у Печерському районі м. Києва".

Відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Разом із тим, рішенням Ради від 15.11.2016 року № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок), за змістом пункту 3.1 розділу ІІІ якого пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком. Відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту.

Однак, відповідач не звертався із заявою про визначення розміру пайової участі щодо вищенаведеного об`єкта будівництва після 06.10.2016 року (дата початку будівництва) та до введення об`єкта в експлуатацію (14.03.2023 року) і не сплатив пайовий внесок за збудований об`єкт, чим порушив встановлений пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Закон № 132-IX) та Порядком обов`язок, а також права та інтереси територіальної громади міста Києва та Департаменту.

Листами від 06.07.2023 року № 050/08-2559 та від 14.04.2025 року № 050/08-1355 Департамент звертався до відповідача з претензіями щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, в яких вимагав підписати розрахунки і повернути їх Департаменту для реєстрації із відповідним зверненням у термін не більше 5 робочих днів з дня ознайомлення.

Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на залишення Товариством вищевказаних вимог позивача без задоволення, Департамент звернувся до господарського суду міста Києва з означеним позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених останнім грошових коштів пайової участі у розмірі 25 455 209,15 грн., а також нарахованих сум інфляційних втрат у розмірі 6 211 071,03 грн. та 3 % річних у розмірі 2 065 010,25 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

За статтею 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва є фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.

Частиною 1 статті 2 цього Закону визначено, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Як встановлено судом вище, 06.10.2016 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав Дозвіл № ІУ114162802371 на виконання будівельних робіт за проектом (нове будівництво) "Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом, вбудованими приміщеннями та вбудованим спортивним залом для гімназії "Консул" по вул. Лютеранській, 14-В у Печерському районі м. Києва" (клас наслідків СС3), замовником яких є Товариство.

Частиною 1 статті 33 Закону № 3038-VI (у редакції, чинній до 01.01.2020 року) передбачено, що комплексна забудова території здійснюється з метою забезпечення реалізації громадських інтересів і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об`єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об`єктів будівництва, а також на благоустрій території. Комплексна забудова території може здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду одним або кількома інвесторами.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 3038-VI (у редакції, чинній до 01.01.2020 року) пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно зі статтею 40 Закону № 3038-VI (чинною до 01.01.2020 року) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:

1) об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

5) об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

6) об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

7) об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

8) об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

9) об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

10) об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

11) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення;

12) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель і споруд підприємств харчової промисловості;

13) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);

14) об`єктів, що споруджуються на виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору.

Зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI (чинної до 01.01.2020 року) вбачається, що перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 року в справі № 911/594/18, від 22.08.2018 року в справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 року в справі № 904/2258/20 та інших.

Суд звертає увагу на те, що означену статтю 40 Закону № 3038-VI було виключено на підставі Закону № 132-IX, який набув чинності 01.01.2020 року.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 року передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Разом із тим, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

- замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

- кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

- інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Пайова участь не сплачується у разі будівництва:

об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

(1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 року не були укладені;

(2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Отже, у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

За змістом зазначених норм відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не звільняє забудовника від зобов`язання сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинно бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 20.07.2022 року в справі № 910/9548/21.

Разом із тим, як було зазначено вище, підпунктом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX встановлено випадки (виключення), за яких пайова участь не сплачується.

Так, якщо будуються перелічені у наведеному підпункті об`єкти, то замовники таких об`єктів не сплачують кошти для створення і розвитку інфраструктури міста (бо вони вже беруть участь у створенні цієї інфраструктури шляхом фінансування будівництва відповідних об`єктів).

Зокрема, серед таких виключень передбачено не залучення до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту замовників у разі будівництва об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці будівель навчальних закладів, закладів фізичної культури і спорту, об`єктів соціальної інфраструктури.

Пунктом 3.59 ДБН Б.2.2-12:2019 (Планування та забудова територій) визначено, що соціальна інфраструктура - комплекс закладів, установ та підприємств обслуговування, які забезпечують соціальні запити населення у сфері охорони здоров`я, виховання й освіти, культури, фізичної культури та спорту, торгівлі, побутового, житлово-комунального обслуговування.

Суд зазначає, що норма щодо звільнення від сплати коштів пайової участі замовників об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці, зокрема, об`єктів соціальної інфраструктури застосовується у випадку, коли замовник будівництва об`єкта основного призначення на виділеній йому під таке будівництво земельній ділянці одночасно з будівництвом об`єкта споруджує на цій земельній ділянці об`єкт соціальної інфраструктури, який призначений для обслуговування мешканців відповідного мікрорайону чи району - дошкільний чи навчальний заклад, заклади медичного чи оздоровчого призначення, центри соціальної реабілітації чи соціальної допомоги, інтернати, будинки пристарілих, соціальні аптеки, будівлі побутового обслуговування, громадського харчування тощо, які замовник будівництва погоджується збудувати добровільно за погодженням із органом місцевого самоврядування в рамках планового забезпечення відповідної території (мікрорайону, району) необхідним елементом соціальної інфраструктури згідно з відповідною затвердженою містобудівною документацією на місцевому рівні (генеральний план населеного пункту, план зонування території, детальний план території).

У той же час, враховуючи затверджені Радою умови продажу Закритому акціонерному товариству "Промінвестгруп-1" земельної ділянки на вул. Лютеранській, 14-в у Печерському районі м. Києва (Додаток до рішення від 21.12.2006 року № 401/458), згідно з якими покупцю доручено до початку будівництва вирішити питання пайової участі, а також беручи до уваги приписи пункту 3.1.6 договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, 08.06.2007 року між Управлінням, Гімназією № 86 "Консул" та Товариством був укладений Договір про співпрацю, в якому його сторони домовились про взаємне співробітництво в процесі будівництва готельного комплексу з підземним паркінгом по вулиці Лютеранській, 14-в у місті Києві (об`єкт) та спортивного залу для потреб Гімназії, в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до підпунктів 3.2.1, 3.2.3, 3.2.4, 3.2.8 пункту 3.2 Договору про співпрацю Товариство приймає на себе наступні обов`язки:

- побудувати та оснастити відповідним обладнанням та знаряддями для потреб Гімназії спортивний зал загальною площею 300 м2 як окремий об`єкт нерухомого майна з відокремленими (автономними) інженерними мережами, з розмежуванням відповідальності у точці підключення до лічильних пристроїв;

- після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію спортивного залу безоплатно передати його зі всіма обслуговуючими інженерними мережами до комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва;

- здійснити фінансування виконання проектних та будівельних робіт по підсиленню основ та фундаментів зовнішніх стін будівлі Гімназії (розташованої за адресою: вулиця Круглоуніверситетська, 9 у місті Києві, 01024);

- за свій рахунок провести заміну вікон фасаду Гімназії на шумопоглинаючі склопакети, здійснити ремонт фасаду, ремонт тріщин у стінах по периметру будівлі Гімназії.

06.10.2016 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав Дозвіл № ІУ114162802371 на виконання будівельних робіт за проектом (нове будівництво) "Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом, вбудованими приміщеннями та вбудованим спортивним залом для гімназії "Консул" по вул. Лютеранській, 14-В у Печерському районі м. Києва".

Таким чином, відповідно до Дозволу № ІУ114162802371 Товариство отримало право здійснити будівництво житлового будинку з підземним паркінгом, вбудованими приміщеннями та вбудованим спортивним залом для гімназії "Консул" на земельній ділянці з кадастровим номером № 8000000000:76:032:0013.

Суд встановив, що на виконання умов Договору про співпрацю відповідач, незважаючи на погодження в цій угоді будівництва спортивної зали загальною площею 300 м2, а також враховуючи сучасні реалії та нові підходи у будівництві об`єктів фізичної культури і спорту, спроектував спортивну залу більшою загальною площею 570,80 м2, що дозволило додати простору та комфорту спортивній залі і зробити її більш універсальною.

Листом від 17.10.2016 року № 02-040 Товариство звернулося до директора Гімназії № 86 "Консул" та начальника Управління з проханням в рамках виконання умов Договору про співпрацю погодити Проект том 1.2. Загальні положення 13003-ЗП Архітектурно-планувальні рішення спортивного залу гімназії "Консул".

В адресованому Товариству листі від 17.10.2016 року № 599 Гімназія не заперечувала проти погодження Проекту том 1.2. Загальні положення 13003-ЗП Архітектурно-планувальні рішення спортивного залу гімназії "Консул".

Сертифікатом № ІУ 123230308644 Державна інспекція архітектури та містобудування України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта "Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом, вбудованими приміщеннями та вбудованим спортивним залом для гімназії "Консул" по вул. Лютеранській, 14-В у Печерському районі м. Києва", який був прийнятий в експлуатацію 14.03.2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Золоті ворота" виготовило станом на 17.10.2023 року технічний паспорт на групу нежитлових приміщень № 1А у будинку квартирного типу (спортивну залу) по вулиці Лютеранській, 14-В у місті Києві, за відомостями якого площа наведеного об`єкта склала 570,80 м2 (з яких: 432,8 м2 - основна, 138,0 м2 - допоміжна).

Слід зазначити, що будівництво житлового будинку з підземним паркінгом, вбудованими приміщеннями та вбудованим спортивним залом для Гімназії № 86 "Консул" здійснювалося водночас на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:76:032:0013, загальною площею 0,3592 га, за адресою: місто Київ, вулиця Лютеранська, 14-В.

Листом від 31.10.2023 року № 02/036 Товариство звернулося до Київського міського Голови з повідомленням про намір безоплатно передати в комунальну власність територіальної громади міста Києва нежитлові приміщення спортивної зали площею 570,80 м2 з автономними інженерними мережами, обладнанням та знаряддям із віднесенням їх до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

Листом від 10.11.2023 року № 105/02-36701/13 Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, розглянувши за дорученням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вищенаведене звернення відповідача, повідомила Товариство про те, що дії з безоплатного прийняття у комунальну власність нежитлових приміщень спортивної зали будуть вчинені після повного виконання Товариством взятих на себе зобов`язань (у тому числі після фінішного оздоблення приміщень, встановлення сантехнічних приборів, теплої підлоги, закупівлі спортивного інвентарю, виконання повторних пусконалагоджувальних робіт систем і обладнання опалення, вентиляції, протипожежної безпеки, електрозабезпечення, водопостачання і каналізування тощо).

При цьому, листом від 14.11.2023 року № 062/06-10-6099 Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію про те, що згідно з вимогами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" здійснення правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконання усіх майнових операцій, передача об`єктів права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здача їх в оренду, продаж і купівля, використання як заставу, вирішення питання їх відчуження, визначення в угодах та договорах умов використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду, придбання майна, належать виключно до повноважень органу місцевого самоврядування.

Листом від 06.10.2025 року № 02-036 Товариство звернулося до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням про ухвалення рішення про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва закладу фізичної культури і спорту (групи нежитлових приміщень № 1А) як окремого новоствореного об`єкта нерухомого майна загальною площею 570,80 м2, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Лютеранська, 14-В, з відокремленими (автономними) інженерними мережами, з розмежуванням відповідальності у точці підключення до лічильних пристроїв, оснащену відповідним обладнанням та знаряддям (індивідуально визначеним майном відповідно до переліку в Додатку № 1 до наведеного листа-звернення) загальною вартістю, що згідно зі Звітом про оцінку складає 21 582 600,00 грн.

Слід зазначити, що копія означеного Звіту про оцінку закладу фізичної культури і спорту (групи нежитлових приміщень № 1А) як новоствореного об`єкта загальною площею 570,80 м2, наявна у матеріалах справи.

Листом від 16.10.2025 року № 105/32-1590 Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації повідомило Голову Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про те, що вищевказаний об`єкт буде прийнятий на праві узуфрукта разом з окремим індивідуальним визначеним майном, яким обладнана спортивна зала, згідно з переліком, що буде визначений у розпорядчому документі на безстрокове користування.

Листом від 17.10.2025 року № 105-12811 Печерська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариства з повідомленням про відсутність заперечень проти прийняття нежитлових приміщень спортивної зали площею 570,80 м2 з автономними інженерними мережами, обладнанням та знаряддям, до своєї сфери управління із подальшою їх передачею на праві узуфрукта Управлінню освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

Наказом від 03.11.2025 року № 387 Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вирішив безоплатно прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Києва майно Товариства за адресою: місто Київ, вулиця Лютеранська, 14-В, та передати його до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації згідно з додатками 1 (об`єкт нерухомого майна - група нежитлових приміщень № 1А) та 2 (індивідуально визначене майно - спортивне обладнання та знаряддя).

10.12.2025 року на підставі Акту приймання-передачі майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва, до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та на праві узуфрукта комунального майна Управлінню освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації було передано спортивну залу та допоміжні приміщення з автономними інженерними мережами, а також індивідуально визначене майно (спортивне обладнання та знаряддя) у комунальну власність територіальної громади міста Києва. Означений акт приймання-передачі майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва був підписаний уповноваженими представниками Товариства, Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відтак, матеріалами справи підтверджується повне і належне виконання Товариством умов Договору про співпрацю та будівництво і безоплатна передача відповідачем у комунальну власність об`єкта соціальної інфраструктури - спортивної зали та допоміжних приміщень з автономними інженерними мережами площею 570,80 м2, що знаходиться у місті Києві на вулиці Лютеранській, 14-В та побудована на одній земельній ділянці (кадастровим номером 8000000000:76:032:0013) за проектом будівництва житлового будинку з підземним паркінгом, вбудованими приміщеннями та вбудованим спортивним залом для Гімназії № 86 "Консул", як окремий об`єкт нерухомого майна з відокремленими (автономними) інженерними мережами, з розмежуванням відповідальності у точці підключення до лічильних пристроїв (пункт 3.2.1 Договору про співпрацю).

З урахуванням наявних у матеріалах справи доказів та інформації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва суд встановив факт будівництва відповідачем на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:76:032:0013 та введення в експлуатацію як житлового будинку з підземним паркінгом і вбудованими приміщеннями, так і спортивного залу для Гімназії № 86 "Консул" площею 570,80 м2 з автономними інженерними мережами, обладнанням та знаряддям.

В обґрунтування пред`явлених до Товариства вимог Департамент посилався, зокрема, на те, що у листі від 22.07.2011 року № 23-11/6294/0/6-11 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства надало роз`яснення щодо звільнення від сплати коштів пайової участі деяких категорій замовників будівництва: "Щодо звільнення від сплати коштів пайової участі замовників об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури, то зазначена норма застосовується у випадку, коли замовник будівництва об`єкта основного призначення на виділеній йому під таке будівництво земельній ділянці одночасно з будівництвом об`єкта споруджує на цій земельній ділянці об`єкт соціальної інфраструктури, який призначений для обслуговування мешканців відповідного мікрорайону чи району - дошкільний чи навчальний заклад, заклади медичного чи оздоровчого призначення, центри соціальної реабілітації чи соціальної допомоги, інтернати, будинки пристарілих, соціальні аптеки, будівлі побутового обслуговування, громадського харчування тощо, які замовник будівництва погоджується збудувати добровільно за погодженням із органом місцевого самоврядування в рамках планового забезпечення відповідної території (мікрорайону, району) необхідним елементом соціальної інфраструктури згідно з відповідною затвердженою містобудівною документацією на місцевому рівні (генеральний план населеного пункту, план зонування території, детальний план території). Звертаємо увагу на те, що нормами Закону № 3038 (3038-17) не встановлено умови обов`язкового передання таких об`єктів соціальної інфраструктури до комунальної власності населеного пункту. Відповідно органи місцевого самоврядування мають самостійно обумовити зазначені питання в своїх порядках залучення коштів пайової участі".

Натомість, згідно з роз`ясненнями Мінрегіону, викладеними у листі від 22.07.2011 року № 23-11/6294/0/6-11, звільнення від сплати коштів пайової участі застосовується у випадку, коли замовник будівництва споруджує на цій земельній ділянці об`єкт соціальної інфраструктури, який призначений для обслуговування мешканців відповідного мікрорайону чи району.

Департамент вказував, що з метою реалізації державної політики та для забезпечення безоплатності дошкільної та загальної освіти, а також на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в абзаці 5 пункту 4.2 розділу IV Порядку визначено умови, за яких забудовник не залучається до сплати пайової участі у зв`язку з одночасним спорудженням в складі об`єкта будівництва об`єктів соціальної інфраструктури, а саме: до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники у разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва об`єктів будівництва, за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури (дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні навчальні заклади) в разі, якщо спорудження таких об`єктів соціальної інфраструктури здійснюється відповідно до цільового призначення земельної ділянки, після передачі останніх до комунальної власності територіальної громади міста Києва, при цьому вартість будівництва об`єктів соціальної інфраструктури повинна дорівнювати або перевищувати розмір Пайової участі за об`єктом.

Отже, з огляду на зазначені положення, обов`язковими умовами для звільнення всього об`єкту від сплати коштів пайової участі, на переконання позивача, є:

- одночасне будівництво об`єкту соціальної інфраструктури;

- одночасне будівництво на одній земельній ділянці;

- передача збудованого об`єкту соціальної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва;

- вартість будівництва об`єктів соціальної інфраструктури повинна дорівнювати або перевищувати розмір пайової участі за об`єктом.

Проте, суд не бере до уваги наведені посилання Департаменту з огляду на те, що лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.07.2011 року № 23-11/6294/0/6-11 не є нормативно-правовим актом та не може встановлювати додаткові умови застосування пункту 6 частини 4 статті 40 Закону № 3038-VI.

Так, законодавець сформулював єдину кваліфікаційну ознаку для звільнення від пайової участі - факт спорудження на відповідній земельній ділянці об`єкта соціальної інфраструктури. Жодних додаткових критеріїв щодо необхідності підтвердження планового забезпечення території, відповідності генеральному плану, плану зонування або детальному плану території зазначена норма не містить.

Більше того, Закон № 3038-VI передбачає, що замовники, які здійснюють будівництво об`єктів будівництва зобов`язані здійснити відрахування до бюджету коштів на створення у подальшому за рахунок бюджету об`єктів соціальної сфери. Водночас, замовники, здійснюючи спорудження об`єктів соціальної інфраструктури за власний рахунок у складі своїх об`єктів будівництва на земельних ділянках населених пунктів, виконують свій обов`язок щодо прийняття участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та не зобов`язані додатково сплачувати пайові внески.

За приписами частини 1 статті 40 цього Закону, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно з частинами 2, 3 цієї ж статті замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Серед таких виключень абзацом шостим частини четвертої цієї статті передбачено не залучення до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту замовників у разі будівництва об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури. Тобто якщо замовник будівництва здійснює спорудження на земельній ділянці у складі об`єкта будівництва, крім житлових будинків, і об`єктів соціальної сфери, то він не повинен залучатися до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а відтак не повинен укладати договори про сплату такої пайової участі.

Водночас, частина 1 цієї ж статті, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначала, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 144 Конституції України, підпунктом 5 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частини 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" законодавець визначив, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування і наділив орган місцевого самоврядування дискреційними повноваженнями стосовно порядку залучення до сплати пайової участі.

Отже, саме органи місцевого самоврядування встановлюють порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до вимог названого Закону.

Рада ухвалила рішення про затвердження Порядку, пункт 4.2 якого передбачав, що до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники у разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва об`єктів будівництва, за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури (дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні навчальні заклади) в разі, якщо спорудження таких об`єктів соціальної інфраструктури здійснюється відповідно до цільового призначення земельної ділянки, після передачі останніх до комунальної власності територіальної громади міста Києва, при цьому вартість будівництва об`єктів соціальної інфраструктури повинна дорівнювати або перевищувати розмір пайової участі за об`єктом.

Втім, у постанові від 09.07.2020 року в справі № 910/9641/19 Верховний Суд виснував, що: "такий порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту має відповідати Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а орган місцевого самоврядування лише деталізує його у своєму акті, норми якого не можуть суперечити імперативним приписам Закону, зокрема припису абзацу 6 частини четвертої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". При цьому Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не встановлює умовою для незалучення замовника до пайової участі передачу споруджених об`єктів соціальної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва та не вимагає, щоб вартість будівництва об`єктів соціальної інфраструктури дорівнювала або перевищувала розмір пайової участі за об`єктом".

Тобто за висловленою Верховним Судом правовою позицією Закон № 3038-VI не містить такої норми, що звужує можливість незалучення замовника до пайової участі лише шляхом передачі споруджених об`єктів соціальної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.11.2025 року в справі № 910/7466/24.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався також на те, що 14.03.2023 року Державна інспекція архітектури та містобудування України видала відповідачу сертифікат № ІУ123230308644 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за проектом "Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом, вбудованими приміщеннями та вбудованим спортивним залом для гімназії "Консул" по вул. Лютеранській, 14-В у Печерському районі м. Києва". Разом із тим, у розділі "Об`єкти будівництва" - "Тип об`єкта" цього Сертифікату зазначено: Будинок Код ДКБС:1122.2 Будинки багатоквартирні підвищеної комфортності, індивідуальні. Отже, спірним об`єктом будівництва, на переконання позивача, є багатоквартирний житловий будинок, а не об`єкт соціальної інфраструктури або будівля фізичної культури і спорту, як стверджує відповідач.

Більше того, спірний об`єкт будівництва відповідно до Державного класифікатора будівель і споруд є будинком багатоквартирним підвищеної комфортності, індивідуальний (код ДКБС:1122.2), а не будівлею закладів фізичної культури і спорту. У той же час, імперативними законодавчими приписами встановлено, що від пайової участі може бути звільнено виключно будівлю, якою згідно з Державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000 є споруда, що складається з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. Проте група нежитлових приміщень № 1А розміщена у житловому будинку та не є окремою будівлею, яка відноситься до будівель навчальних закладів чи закладів фізичної культури і спорту.

З огляду на викладене, суд констатує, що відповідно до підходів, сформованих у практиці Верховного Суду, при визначенні поняття, зокрема, будівель навчальних закладів у розумінні законодавства про регулювання містобудівної діяльності підлягають урахуванню дані Державного класифікатора будівель і споруд.

Поряд із цим суд зазначає, що наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 року № 3593 затверджено Національний класифікатор України НК 018:2023 (далі - Класифікатор № 3593), яким одночасно скасовано національний класифікатор ДК 018-2000 "Державний класифікатор будівель та споруд", затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507 (на який посилався Департамент).

У розділі 2 Класифікатора № 3593 визначено, що він призначений для застосування органами державної влади та місцевого самоврядування, а також та іншими користувачами для вирішення таких завдань:

- проведення робіт із перепису, оцінки та переоцінки вартості і стану будівель та споруд;

- проведення соціологічних досліджень із питань будівництва, благоустрою, забезпечення житлом і різними послугами населення України;

- розроблення аналітичних показників і прогнозування інвестицій в економіку України;

- розроблення державної офіційної статистичної інформації, зокрема щодо результатів будівельної діяльності, змін цін у будівництві тощо;

- зіставлення національних статистичних даних із даними Статистичної комісії Європейського Союзу (Євростату) та ООН, статистичних служб окремих країн.

Тобто головною метою розробки і затвердження зазначеного класифікатора (як і попереднього класифікатора ДК 018-2000) є саме функція статистичного обліку.

При цьому, суд звертає увагу, що у розділі 4 Класифікатора № 3593 визначено, що місце будівництва, його власність та установа, якій воно належить, як правило, не мають значення для цієї класифікації та не враховуються, за винятком кількох випадків.

Одночасно зазначено, що будівлі класифікуються переважно за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроєктовані для декількох призначень (поєднання житлових приміщень, магазинів та бібліотеки), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Головне призначення повинно бути визначене таким чином: обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі у складі загальної корисної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання; потім будівля класифікується за методом "зверху - вниз". Будівлю спочатку відносять до підгрупи, що охоплює всю чи більшу частку всієї її загальної корисної площі. Далі її відносять до класу об`єктів за найбільшою питомою вагою площі в цій будівлі. За наявності класифікаційного поділу класу об`єктів на підкласи та види за тим самим принципом визначається приналежність будівлі до відповідного підкласу та виду.

Для комплексних споруд, що складаються, наприклад, з декількох будівель, кожна будівля може класифікуватися окремо. Якщо, наприклад, комплекс вищого навчального закладу складається з будинку для навчання та гуртожитку, то будинок для навчання в цьому випадку буде позначений кодом "1263", тоді як гуртожиток слід позначити кодом "1130". Проте, якщо дані не деталізовані чи відсутні, то комплекс відносять до класифікаційного угруповання за кодом "1263" відповідно до основного функціонального призначення.

Аналіз змісту наведених положень дає підстави для висновку, що нормотворець заклав у його структуру пріоритет саме функціонального призначення будівлі над іншими ознаками. Так, для цілей класифікації визначальним є саме те, які реальні функції він виконує у процесі фактичного використання.

При цьому встановлення того, чи підлягає сплаті пайовий внесок за збудований об`єкт, не може ставитися в залежність від того, чи були дані стосовно споруди позначені або вони не деталізовані/відсутні (як у наведеному в Класифікаторі № 3593 прикладі). Визначальне правове значення має саме функціональне призначення об`єкта та характер його фактичної експлуатації.

Інше тлумачення цієї норми призвело б до того, що ідентичні за своїми характеристиками та функціональним призначенням об`єкти в одному випадку (як складові цілісного майнового комплексу) не визнавалися б об`єктами справляння пайового внеску, а в іншому випадку (за умови їх окремої конкретизації) - визнавалися б такими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2026 року в справі № 914/363/25.

Суд враховує, що кожна школа повинна мати умови для проведення уроків фізичної культури.

Так, частиною 1 статті 64 Закону України "Про освіту" на центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки покладено обов`язок, зокрема, забезпечувати розвиток фізичного виховання та спорту в закладах освіти.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють розвитку фізичної культури в закладах освіти. Фізична культура у сфері освіти має на меті забезпечити розвиток фізичного здоров`я учнів та студентів, комплексний підхід до формування розумових і фізичних здібностей особистості, вдосконалення фізичної та психологічної підготовки до активного життя, професійної діяльності на принципах індивідуального підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості, широкого використання різноманітних засобів та форм фізичного виховання і масового спорту, безперервності цього процесу протягом усього життя.

Фізична культура у сфері освіти базується на затверджених відповідно до закону державних стандартах освіти, спрямованих на забезпечення науково обґрунтованих норм рухової активності дітей та молоді з урахуванням стану їхнього здоров`я, рівня фізичного та психічного розвитку.

У закладах освіти, зокрема дошкільних, обов`язково передбачаються посади фахівців з фізичної культури.

Фізична культура шляхом проведення обов`язкових занять у закладах дошкільної, загальної середньої, спеціалізованої, професійної та фахової передвищої освіти здійснюється відповідно до навчальних програм, затверджених у встановленому порядку.

У закладах загальної середньої, спеціалізованої, професійної освіти уроки з фізичної культури є обов`язковими і проводяться не менше трьох разів на тиждень. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення щодо запровадження додаткових уроків з фізичної культури в закладах загальної середньої та спеціалізованої освіти, за умови наявності коштів у відповідних бюджетах.

Керівники закладів освіти зобов`язані забезпечувати створення сприятливих умов для належної рухової активності учнів та студентів.

Тобто, на заклади освіти покладено обов`язок створювати та забезпечувати учням сприятливі умови для занять з фізичної культури (обов`язкові у закладах загальної середньої освіти), які, з урахуванням вимог безпеки, організації освітнього процесу та санітарних норм (наказ Міністерства освіти і науки України від 01.06.2010 року № 521 "Про затвердження Правил безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах" тощо), проводяться у спортивних залах.

У цьому контексті спортивний зал виступає структурною складовою інфраструктури навчального закладу, функціонально спрямованою на забезпечення належної організації освітнього процесу.

З огляду на це, а також підходи до класифікації об`єктів за їх функціональним призначенням, наведені норми Класифікатора слід тлумачити не буквально, а з огляду на ціль, задля якої відповідний об`єкт створюється та функціонує у складі майнового комплексу. Якщо спортивну залу первісно спроектовано та споруджено саме як спеціалізований об`єкт для забезпечення організації навчального процесу, то її функція не є самодостатньою, а виступає похідною від освітньої, передусім у контексті забезпечення належної організації навчального процесу.

За наведених обставин, збудовану Товариством спортивну залу для Гімназії № 86 "Консул", яка за своїм первісним проектуванням, цільовим призначенням та фактичним використанням слугує забезпеченню функціонування навчального закладу, слід відносити саме до мережі навчальних закладів, а відтак і до об`єктів соціального призначення.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що при ухваленні Закону № 132-IX законодавець мав на меті надати пільговий режим не лише тим об`єктам, у яких безпосередньо здійснюється освітній процес, а й усім будівлям, які є функціонально необхідними для забезпечення повноцінної діяльності навчального закладу як цілісного освітнього комплексу. Зазначене охоплює, зокрема, гуртожитки, бібліотеки, їдальні, спортивні споруди, адміністративні та допоміжні приміщення тощо, які, хоч і не є "навчальними приміщеннями" у вузькому розумінні цього визначення, однак становлять невід`ємну частину інфраструктури закладу освіти та спрямовані на задоволення потреб його здобувачів, педагогічного складу й обслуговуючого персоналу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.11.2025 року в справі № 910/12059/24.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права вимагати від Товариства та обов`язку останнього сплачувати пайовий внесок у розвиток інфраструктури міста Києва.

При цьому, обов`язок звернення до Департаменту, передбачений підпунктом 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, має процедурний характер та не створює самостійного матеріально-правового обов`язку зі сплати пайової участі у випадках, коли такий обов`язок відсутній у силу закону. Неподання Товариством відповідної заяви не усуває передбачене законом звільнення від пайової участі та не може створювати новий грошовий обов`язок, який законом не встановлений.

Враховуючи встановлені судом обставини справи в їх сукупності, а також беручи до уваги вищенаведені імперативні положення законодавства України, суд дійшов висновку про те, що Товариством як замовником об`єкту будівництва "Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом, вбудованими приміщеннями та вбудованим спортивним залом для гімназії "Консул" по вул. Лютеранській, 14-В у Печерському районі м. Києва" здійснено спорудження на земельній ділянці в складі об`єкта будівництва (житлового комплексу) об`єкта соціальної сфери (інфраструктури), що у даному випадку свідчить про відсутність підстав для залучення відповідача до пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва на підставі підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ Закону № 132-IX.

Докази, які свідчать про те, що запроектоване чи фактичне функціональне призначення нежитлових приміщень (група нежитлових приміщень № 1А) та фактичне використання Ліцеєм № 86 "Консул" цих нежитлових приміщень всупереч їх очевидному прямому призначенню як спортивної зали вказаного навчального закладу, у матеріалах справи відсутні.

Більше того, Департамент не навів заперечень та у своїх заявах по суті справи фактично не оспорював того, що приміщення спортивної зали відноситься до об`єктів соціальної інфраструктури.

Інші доводи Департаменту в підтвердження наявності підстав для задоволення його вимог також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Департаменту про стягнення з Товариства 25 455 209,15 грн. пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва як безпідставно отриманих коштів, а також і похідних вимог про стягнення з відповідача 6 211 071,03 грн. інфляційних втрат та 2 065 010,25 грн. 3 % річних, нарахованих на означену суму.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Департаменту.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем та компенсації Департаменту не підлягають.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 14.08.2026 року.

Суддя В.С. Ломака