Рішення № 138985616, 14.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/89/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 Справа № 908/1258/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Литвинюк А.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 02909973) в інтересах держави

Позивача: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69126; код ЄДРПОУ 04053915)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАЙМЕРЗ (вул. Перемоги, буд. 2, м. Запоріжжя, 69001; код ЄДРПОУ 34718170)

про стягнення 1 773 039,79 грн.,

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Михальчук І.В. (в залі суду) - посвідчення №075789 від 01.03.2023;

Від позивача: Саламаха С.І. (в залі суду) службове посвідчення №2263 від 16.03.2026;

Від відповідача: Ковтун О.О. (в режимі відеоконференції) - ордер серії АІ №2222421 від 03.06.2026;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

26.05.2026 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАЙМЕРЗ про стягнення 1 773039,79 грн.

26.05.2026 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/1258/26 розподілено судді Проскурякову К.В.

Також 27.06.2026 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області надійшла заява від 26.05.2026 про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.05.2026 вказану заяву передано на розгляд судді Проскурякова К.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1258/26 в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 24.06.2026 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 01.06.2026 заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області № 53-103-4788вих26 від 26.05.2026 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1258/26 задоволено та з метою забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАЙМЕРЗ (вул. Перемоги, 2, м. Запоріжжя, 69001; код ЄДРПОУ 34718170), яке розташоване за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 27, а саме: гараж літ.В, загальною площею 193,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1958242723101, у межах суми ціни позову 1 773 039,79 грн.

Ухвалою суду від 09.06.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАЙМЕРЗ про забезпечення проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою суду від 24.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ ПРАЙМЕРЗ про закриття провадження у справі у зв`язку з непідсудністю цього спору господарському суду, відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ ПРАЙМЕРЗ про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави. Підготовче засідання відкладено на 22.07.2026 об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 22.07.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті розпочати 22.07.2026 з повідомленням (викликом) сторін. Оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 11.08.2026 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд.

У судовому засіданні 11.08.2026 представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для можливого врегулювання спору мирним шляхом. Суд оголосив перерву з розгляду справи по суті до 14.08.2026 о 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 14.08.2026 представниками сторін мирової угоди у письмовій формі не надано.

Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення

14.08.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 14.08.2026 здійснювалось в режимі відеоконференції і фіксувалось з використанням підсистеми «Електронний суд» ЄСІКС.

Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги пояснивши, що підставою для звернення з цим позовом визначено користування ТОВ ПРАЙМЕРЗ земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:018:0169 площею 2,4741 га, розташованої по вул. Теплична, буд. 27, м. Запоріжжя, без достатньої правової підстави, що відповідно до положень статей 1212-214 ЦК України, є підставою для відшкодування Запорізькій міській раді доходів, які воно одержало у вигляді несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності в період з 04.05.2023 по 31.10.2025 у розмірі 1 773 039,79 грн. На підставі викладеного. Посилаючись на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру, ст. ст. 1212, 1214 ЦК України, ст. ст. 125, 206 Земельного кодексу України, прокурор просить суд позов задовольнити.

Запорізька міська рада підтримала позицію, викладену прокурором у позові.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві д 09.06.2026 на позовну заяву зазначивши, що ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» дійсно є власником нерухомого майна, а саме єдиного майнового комплексу, розташованого за адресою м.Запоріжжя, вул. Теплична, 27. Вказаний майновий комплекс розташований на земельних ділянках, які не є власністю Відповідача. 25.07.2022 року ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» звернулось до Запорізької міської ради з проханням надати дозвіл та передати в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою вул. Теплична, 27 у м. Запоріжжя. У відповідях, зазначено, що Відповідачу потрібно надати копії та оригінали правовстановлюючих документів тощо, також департаментом містобудування та архітектури було надано виконкому Запорізької міської ради інформацію, необхідну для укладення договору оренди. Після цього відповідач не отримував від виконкому Запорізької міської ради жодних документів. Навіть повідомлення про ухвалення 05.10.2023 року рішення про відведення та передачу в оренду відповідачу вказаної вище земельної ділянки, відповідач не отримував, рішення йому не направлялось. Пункт 4.1. зазначеного рішення виконаний не був, Запорізькою міською радою не запропоновано ніякої редакції договору оренди, на усні звернення з питанням коли ж буде надано договір відповідач відповіді не отримав.

Також зазначив про надання до матеріалів справи письмових додаткових пояснень від 07.08.2026, в яких зазначено, що як вже зазначалось, і не заперечувалось позивачем та його представником, відповідач звертався до Запорізької міською ради задля укладення договору оренди, для чого надавав усі документи, яких вимагав позивач, проте з причин, залежних винятково від позивача, такого договору укладено не було. Між тим рішенням Запорізької міської ради від 17.12.2025 № 87 «Про внесення змін до рішення міської ради від 19.11.2025 № 48 "Про встановлення розміру орендної плати за землю"» на період з 01.01.2026 по 31.12.2026 орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлено на рівні 0% від нормативної грошової оцінки землі. Тобто, якби позивач вчинив необхідних дій до укладення договору оренди, за 2026 рік відповідачу орендна плата не була б нарахована взагалі. Звертаємо також увагу суду на те, що 09.07.2026 року відповідач повторно направив до позивача звернення про укладення договору оренди. Нажаль, у зв`язку з чисельними атаками збройних сил рф на м. Запоріжжя підтвердження цього звернення не могло бути надане раніше (частина документів позивача, які стосуються земельних правовідносин, було втрачено, тож вживались заходи до пошуку раніше сканованих копій). Це додатково свідчить про добросовісні наміри відповідача та дає підстави для застосування вищевказаного рішення Запорізької міської ради від 17.12.2025 року, а, отже, перерахунку ціни позову.

Прокурор також підтримав позицію, викладену у письмовій відповіді від 15.06.2026 щодо відзиву на позовну заяву пояснивши, що доводи відповідача про те, що ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» вживало заходів для оформлення права користування земельною ділянкою, зокрема звернулося до Запорізької міської ради 25.07.2022 із відповідним клопотанням не спростовують позовних вимог. Вказані обставини можуть свідчити лише про наявність певного процесу у оформленні землекористування, однак не створюють для відповідача права безоплатно користуватися земельною ділянкою протягом тривалого часу. Прокурор вказав, що позовні вимоги спрямовані на поновлення інтересів територіальної громади, порушених ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» у зв`язку з фактичним користуванням земельною ділянкою без належної правової підстави та без внесення плати за таке користування. Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, у зв`язку з чим просить суд позовні вимоги заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача своїм право на подання до суду письмових заперечень щодо відповіді на відзив не скористався.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави під час користування ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» далі Відповідач) земельною ділянкою комунальної власності.

За результатами опрацювання відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що за ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» на праві власності було зареєстровано нерухоме майно:

-будівля складу матеріалів літ. Б загальною площею 1489.8 кв.м (підстава набуття права власності: договір купівлі-продажу від 22.01.2007 № 99);

-склад-модуль літ.Д загальною площею 1127.9 кв.м (підстава набуття права власності: рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2008 у справі № 22/39/08-8/123/08);

-адміністративна будівля літ.А-2 загальною площею 78.1 кв.м (підстава набуття права власності: рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2008 у справі № 22/38/08-8/124/08 та ухвала Господарського суду Запорізької області від 22.09.2008 у справі № 22/38/08-8/124/08);

-гараж літ.В загальною площею 193.5 кв.м (підстава набуття права власності: рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2008 у справі № 22/38/08-8/124/08 та ухвала Господарського суду Запорізької області від 22.09.2008 у справі № 22/38/08-8/124/08);

-склад закритий літ.Г-2 загальною площею 1091.7 кв.м (підстава набуття права власності: рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2008 у справі № 22/38/08-8/124/08 та ухвала Господарського суду Запорізької області від 22.09.2008 у справі № 22/38/08-8/124/08).

Вищевказане майно знаходилося на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:02:018:0169 площею 2,4741 га, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 27.

За відомостями з Державного земельного кадастру зазначена земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (код 11.03); дата державної реєстрації земельної ділянки: 03.05.2023; форма власності: комунальна власність.

На підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Тепличній, 27 у м. Запоріжжі для розташування виробничої бази, рішенням Запорізької міської ради від 05.10.2023 № 15 «Про відведення та передачу в оренду ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» земельної ділянки по вул. Тепличній, 27 для розташування виробничої бази» ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» передано в оренду строком на 19 років земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:018:0169 площею 2,4741 га, розташовану по вул. Тепличній, 27 у м. Запоріжжі, для розташування виробничої бази.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію права оренди ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:018:0169 відсутні.

Відповідно до інформації, наданої листом Головного управління ДПС у Запорізькій області від 19.12.2025 № 11685/5/08-01-04-01-05, за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:018:0169 площею 2,4741 га за період 2023-2025 роки плата за землю не декларувалась та не сплачувалась.

Станом на 2026 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:018:0169 становить 25 857 066,51 грн. (відповідно до витягу від 29.10.2025 № НВ-2300716412025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок).

Запорізькою міською радою на підставі зазначеної інформації, документів та рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунки недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» земельною ділянкою (кадастровий номер 2310100000:02:018:0169) 2,4741 га, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 27 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 04.05.2023 по 31.10.2025.

Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за вказаний вище період становить 1 773 039,79 грн., в т.ч. з 04.05.2023 по 31.12.2023 434013,09 грн.; з 01.01.2024 по 31.12.2024 692600,00 грн.; з 01.01.2025 по 31.10.2025 - 646426,70 грн.

Враховуючи, що ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» користувалось вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинно відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які вона одержувала у вигляді несплаченої орендної плати за період 04.05.2023 по 31.10.2025 у розмірі 1 773 039,79 грн.

Приймаючи рішення у цій справі суд враховує наступне.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно ст. 80 Земельного кодексу України (далі ЗК України), є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (частина 1 ст. 124 ЗК України).

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виникнення права власності на будинок, будівлю або споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Таким чином, з моменту набуття права власності на нерухоме майно у ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» виник й обов`язок з оформлення права на земельну ділянку.

Судом встановлено що в період з дати державної реєстрації права власності відповідача на об`єкти нерухомого майна по теперішній час ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» використовує земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:02:018:0169 площею 2,4741 га, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 27, без правовстановлюючих документів.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі або споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка не має іншого власника і на якій ці будинок, будівля або споруда розміщені.

Так, за змістом ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нерухомого майна, яке належить відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем об`єктом нерухомого майна презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

У цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 року у справі № 922/981/18.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із ч. 1 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 та від 20.09.2022 у справі № 922/3684/20.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:02:018:0169, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, що на праві власності належать ТОВ «ПРАЙМЕРЗ», та за користування якою орган прокуратури просить стягнути безпідставно набуті (збережені) кошти у виді орендної плати, була сформована 03.05.2023, про що внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 ЦК України слідує, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, збереження (заощадження) цього майна почалося з моменту державної реєстрації 03.05.2023 земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:018:0169, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 27, які на праві власності належать ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» (код ЄДРПОУ 34718170).

Положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 16.11.2022 в справі № 922/519/20, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 та № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» у період з 04.05.2023 по 31.10.2025 було власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 27, останнє зобов`язано було укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.

Отже, внаслідок фактичного користування земельною ділянкою без оформленого речового права відповідач зберіг у себе кошти, які за звичайних умов мав би сплатити за користування земельною ділянкою, тоді як територіальна громада була позбавлена можливості отримати відповідний дохід від використання належної їй земельної ділянки. Розмір такого збереження визначається виходячи з розміру плати, яка підлягала б сплаті за користування земельною ділянкою за умови належного оформлення відповідного права.

Запорізькою міською радою на підставі зазначеної вище інформації, документів та рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:018:0169 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 04.05.2023 по 31.10.2025.

Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 04.05.2023 по 31.10.2025 становить 1 773 039,79 грн. Вказана сума розрахована позивачем відповідно до витягу від 29.10.2025 № НВ-2300716412025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, згідно якого станом на 2026 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:018:0169 становить 25 857 066,51 грн. Застосовуючи відповідні коефіцієнти за ретроспективним методом позивачем здійснено вказаний розрахунок розміру недоотриманих доходів.

Перевіривши зазначений розрахунок, з огляду на предмет доказування у цій справі, суд дійшов висновку, що він складений арифметично вірно та відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідач контррозрахунку стягуваної суми суду не надав, як і заперечень щодо розрахунків позивача.

Враховуючи, що ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» у зазначений вище період користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:018:0169 без достатньої правової підстави, то суд дійшов висновку, що відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути територіальній громаді кошти, які він без достатньої правової підстави зберіг унаслідок фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права користування нею за період з 04.05.2023 по 31.10.2025 у розмірі 1 773 039,79 грн.

Також суд зазначає, що відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в заявлений прокурором спосіб, шляхом стягнення з ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна у вигляді несплаченої орендної плати за період з 04.05.2023 по 31.10.2025 становить 1 773 039,79 грн. не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як фактичний добросовісний землекористувач.

Твердження Відповідача, що ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» вживало заходів для оформлення права користування земельною ділянкою шляхом звернення до Запорізької міської ради 25.07.2022 із відповідним клопотанням, а тому, на думку відповідача, відсутні підстави для стягнення з нього заявленої суми, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, правовий механізм переходу права на землю, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності, користування, у тому числі у формі оренди земельної ділянки.

За змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як встановлено судом, відповідачем речові права на вказану земельну ділянку не оформлено та не зареєстровано.

Отже, за змістом указаних приписів законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Проте з огляду на приписи ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Разом з цим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначене підтверджується висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 13.02.2019 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 при розгляді аналогічних спорів.

Так, Верховний Суд неодноразово вказував (постанова від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20), що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме з цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Вчинення відповідачем дій, спрямованих на оформлення права користування земельною ділянкою, саме по собі не припиняє його обов`язку компенсувати власнику вартість фактичного користування землею до моменту виникнення належним чином оформленого речового права. Водночас зазначені обставини підлягають оцінці при встановленні підстав та періоду виникнення кондикційного зобов`язання. Установлення того, що договір оренди не був укладений з причин, які не залежали від відповідача, саме по собі не створює права на безоплатне користування земельною ділянкою.

Посилання Відповідача на рішення Запорізької міської ради від 17.12.2025 № 87 «Про внесення змін до рішення міської ради від 19.11.2025 № 48 "Про встановлення розміру орендної плати за землю", яким на період з 01.01.2026 по 31.12.2026 орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлено на рівні 0% від нормативної грошової оцінки землі як на підставу для здійснення перерахунку ціни позову є необґрунтованим, оскільки у цій справі заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставного отриманого доходу за період з 04.05.2023 по 31.10.2025, тобто за 2026 рік вказані вимоги прокурором не заявлялись, а тому і відсутні підстави для застосування рішення Запорізької міської ради від 17.12.2025 року та перегляду здійсненого позивачем розрахунку боргу. Потенційна можливість застосування позивачем пільгових ставок поширюється тільки на орендарів земельних ділянок. Отже за відсутності укладеного договору відсутні і підстави для врахування зазначених положень вказаного рішення.

Щодо доводів відповідача відносно того, що цей спір не належить до юрисдикції господарського суду та відсутні належні підстави для представництва прокурором інтересів держави, суд розглянув вказані клопотання відповідача у судовому засіданні 24.06.2026 за результатом якого було прийнято ухвалу від 24.06.2026, якою в задоволенні клопотання ТОВ ПРАЙМЕРЗ про закриття провадження у справі у зв`язку з непідсудністю цього спору господарському суду та клопотання про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави відмовлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі 1212-1214 Цивільного кодексу України орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності в період з 04.05.2023 по 31.10.2025 у розмірі 1 773 039,79 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у судовому засіданні 14.08.2026 представник відповідача заявила усне клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду посилаючись на тяжкий фінансовий стан товариства.

Прокурор та представник позивача заперечили проти задоволення вказаного клопотання.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відповідно частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

При цьому суд, визначаючи строк розстрочення або відстрочення виконання судового рішення, не обмежений конкретним переліком обставин, які можуть бути підставою для його надання, однак такий строк у будь-якому разі не може перевищувати одного року з дня ухвалення відповідного рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

З огляду на викладене суд констатує, що в обґрунтування клопотання про надання розстрочки відповідач не надав доказів, які підтверджують його фінансовий стан, відсутність коштів або іншого майна, за рахунок якого можливе виконання рішення, а також інших обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Саме посилання на тяжкий фінансовий стан без належного доказового підтвердження не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення. Також відповідачем не зазначено на який саме період він просить суд надати розстрочку виконання рішення суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вказане клопотання є необґрунтованим, а тому підстави для його задоволення відсутні.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави в особі Запорізької міської ради у суді.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Інтерес держави охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у бюджетній сфері, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Згідно пункту 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18.

Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру зазначає про порушення або загрозу порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку, що інтереси держави (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так й інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Інтереси держави та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - інтересів держави, про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Крім того, згідно зі ст. ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення гарантується Державою. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 142 Конституції України та статтями 16, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджету міст обласного значення належить податок на майно, до складу якого за приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України входить плата за землю, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому за інформацією, опублікованої на офіційному сайті Запорізької міської ради, податок на майно є одним із основних доходів бюджету міста Запоріжжя.

Згідно ч.1 ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Як встановлено судом, ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» користувалося земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:018:0169 площею 2,4741 га без укладення договору оренди землі, у зв`язку з чим бюджет міста не дотримав значні грошові кошти від сплати орендної плати.

Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.

Норми ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлює дві альтернативні групи умов, при наявності яких, прокурор наділений правом здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Перша група альтернативних умов порушення або загроза порушення інтересів держави. Друга група альтернативних умов захист цих інтересів (порушених, або щодо порушення яких існує загроза) не здійснює (1) або неналежним чином здійснює (2) орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (3).

Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:02:018:0169 площею 2,4741 га, яка розташована по вул. Теплична, буд. 27 у м. Запоріжжя відноситься до земель комунальної власності.

Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до вимог ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Вознесенівською окружною прокуратурою м. Запоріжжя до Запорізької міської ради направлено запит від 26.11.2025 № 52-103-9314вих-25 про надання інформації про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» недоотриманого доходу за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:018:0169 площею 2,4741 га, яка розташована по вул. Теплична, буд. 27 у м. Запоріжжя, у вигляді орендної плати за землю.

Департамент управління активами Запорізької міської ради листом від 27.02.2026 № 1968/01/01-07/2074 повідомив окружну прокуратуру, що Департамент правового забезпечення Запорізької міської ради не вживав заходів претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:018:0169 площею 2,4741 га, яка розташована по вул. Теплична, буд. 27 у м. Запоріжжя, за період з 04.05.2023 по 17.02.2026.

Департамент управління активами Запорізької міської ради листом від 29.04.2026 № 30563/03.3-20/0303380/03.3/20/03 надав до окружної прокуратури розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ПРАЙМЕРЗ з» земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:018:0169 площею 2,4741 га, яка розташована по вул. Теплична, буд. 27 у м. Запоріжжя, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) землею за період з 04.05.2023 по 31.10.2025.

Таким чином, протягом розумного строку, не зважаючи на повідомлення прокурора, суб`єкт владних повноважень (Запорізька міська рада) не здійснив заходи, спрямовані на захист інтересів держави, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, вказані обставини свідчать про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва щодо стягнення з ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 04.05.2023 по 31.10.2025.

Таким чином, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області повідомлено Запорізьку міську раду про намір звернутись до Господарського суду Запорізької області із вказаним позовом в інтересах держави.

З огляду на викладене, суд зазначає, що згідно положень ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру, у прокурора наявні підстави для пред`явлення цього позову до суду в інтересах Запорізької міської ради щодо стягнення з ТОВ «ПРАЙМЕРЗ» доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у розмірі 1 773 039,79 грн, оскільки вказаним органам самостійно таких заходів не вжито і, як наслідок, інтереси держави тривалий час залишилися незахищеними.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені прокурором підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАЙМЕРЗ (вул. Перемоги, буд. 2, м. Запоріжжя, 69001; код ЄДРПОУ 34718170) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69126; код ЄДРПОУ 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 04.05.2023 по 31.10.2025 у розмірі 1 773 039 (один мільйон сімсот сімдесят три тисячі тридцять дев`ять) грн 79 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАЙМЕРЗ (вул. Перемоги, буд. 2, м. Запоріжжя, 69001; код ЄДРПОУ 34718170) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2026 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 21 276 (двадцять одна тисяча двісті сімдесят шість) грн 48 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.08.2026.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.