Рішення № 138985590, 22.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/37/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 Справа № 908/747/26

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 14) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Департаменту з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради, (69018, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 20-А)

до відповідача 1 Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради, (69076, м. Запоріжжя, вул. Сорочинська, буд. 285А)

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС», (61100, м. Харків, вул. Каденюка, буд. 28А)

про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення 373 762,80 грн. безпідставно сплачених коштів

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Проценко І.Е.

За участю представників сторін:

від прокуратури Сполохова Я.А., на підставі службового посвідчення № 084947 від 30.03.2026;

від позивача Протасова О.А., на підставі довіреності № 01/03-20/387 від 04.06.2026, розпорядження № 1940 к/тр від 13.09.2024 та посадової інструкції від 26.03.2026;

від відповідача 1 не з`явився;

від відповідача 2 не з`явився;

24.03.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 53-95-2256ВИХ-26, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС від 24.03.2026, (вх. № 916/08-07/26 від 25.03.2026) Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Департаменту з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради, м. Запоріжжя і до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС», (61100, м. Харків про:

1. визнання недійсними додаткових угод № 1 від 09.03.2021, № 2 від 25.03.2021, № 3 від 14.04.2021, № 5 від 09.09.2021, № 6 від 22.10.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 08.11.2021, № 9 від 11.11.2021, № 10 від 06.12.2021 і № 11 від 15.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС»);

2. стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС» в дохід місцевого бюджету в особі Департаменту з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради 373762,80 грн. надмірно (безпідставно) сплачених коштів.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026 справу № 908/747/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

За приписами ч. 2 ст. 29 ГПК України позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів. Таким чином, даний позов пред`явлено до Госопдарського суду запорізької області за місцем знаходження відповідача 1 Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/747/26, справі присвоєно номер провадження справи 4/37/26, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.04.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.04.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/747/26 до 24.06.2026, підготовче засідання відкладалося на 18.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 закрито підготовче провадження у справі № 908/747/26, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 24.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.06.2026 розгляд справи відкладався до 22.07.2026.

В судове засідання 22.07.2026 з`явилися прокурор та представник позивача, фіксація судового процесу здійснювалася з використанням системи відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

В судовому засіданні 22.07.2026 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Представник Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради (відповідача 1) в жодне судове засідання у справі № 908/747/26 не з`явився. В матеріалах справи № 908/747/26 наявний відзив на позовну заяву відповідача 1, в якому КНП «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради просить суд проводити судові засідання у справі № 908/747/26 без участі її уповноваженого представника з урахуванням викладеної позиції по суті спору.

Відповідач 2 в жодне судове засідання у справі № 908/747/26 не з`явився, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомляв. Заяв про визнання позову від відповідача 2 до суду не надходило.

Про дату, час та місце розгляду справи № 908/747/26 відповідач 2 повідомлявся належним чином ухвалами суду по справі, які направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС» на адресу його реєстрації згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua.

Втім, всі копії ухвал суду у справі № 90/747/26 повернулися до суду без вручення відповідачу 2 з відміткою оператора поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що відповідач 2 у даній справі є юридичною особою, на яку відповідно до положень статті 4, частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.02.2022 по справі № 916/939/15-г).

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду. (Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21)

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем 2 та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача 2 щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача 2 про відкриття провадження у справі № 908/747/26 та подальший розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач 2 міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги клопотання відповідача 1 про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 22.07.2026 за відсутністю відповідачів 1 і 2, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені прокурором позовні вимоги викладені позовній заяві і обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 19, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст., ст. 6, 203, 215, 216, 632, 1212 ЦК України, ст., ст. 180, 207, 208 ГК України, приписи Законів України «Про місцеве самоврядування», «Про публічні закупівлі». В якості підстави для звернення з позовом прокурор зазначив про наявність між КНП «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради (Споживач) та ТОВ «Азовенергопроект» (назву змінено на ТОВ «БАЛКОНТС», Постачальник) господарських правовідносин, які врегульовані договором про постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021. Предметом договору є електрична енергія (021:2015:09310000-5 - Електрична енергія) з обсягом постачання 1 500 000 кВт/год, загальна сума договору визначена у розмірі 3 220 000,00 грн. Згідно з п. 5.2 договору ціна 1 кВт/год електричної енергії становить 2,1466 грн. з урахуванням ПДВ 20 %. У подальшому між Споживачем та Постачальником укладено чотирнадцять додаткових угод до вказаного договору, якими вносилися відповідні зміни. За твердженням прокурора, обсяг фактично спожитої електроенергії КНП «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради у 2021 році складає 1 040 188,6 кВт*год. Прокурор стверджує, що внаслідок укладення додаткових угод № 1 від 09.03.2021, № 2 від 25.03.2021, № 3 від 14.04.2021, № 5 від 09.09.2021, № 6 від 22.10.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 08.11.2021, № 9 від 11.11.2021, № 10 від 06.12.2021 і № 11 від 15.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021 ціну за 1 кВт*год електричної енергії збільшено з 2,1466 грн. до 4,900910427 грн. (на 2,754310427 грн.), тобто на 128 % від первинної ціни, визначеної сторонами у договорі № 505 від 15.01.2021.З огляду на викладене прокурор вважає, що укладені додаткові угоди № 1 від 09.03.2021, № 2 від 25.03.2021, № 3 від 14.04.2021, № 5 від 09.09.2021, № 6 від 22.10.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 08.11.2021, № 9 від 11.11.2021, № 10 від 06.12.2021 і № 11 від 15.12.2021 суперечать вимогам чинного законодавства (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») в частині належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин, а також збільшення ціни товару більше ніж на 10 %, що є підставою для визнання їх недійсними. Як зазначає прокурор, внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, вартість спожитої КНП «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради електричної енергії в кількості 1 040 188,6 кВт*год мала коштувати 2 232 868,85 грн., натомість останнім за неї було сплачено 3 129 819,29 грн., що спричинило переплату за поставлену КНП «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради електричну енергію на 896 950,44 грн. Як зазначає прокурор, фінансування закупівлі по договору № 505 від 15.01.2021 відбувалось не лише за кошти місцевого бюджету, а і за власні кошти КНП «Міська дитяча лікарня №5» Запорізької міської ради. Так, за рахунок коштів місцевого бюджету на рахунки Постачальника перераховано 2 606 631,65 грн., а 523 187,64 грн. за рахунок коштів спецфонду власних коштів від господарської діяльності КНП «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради. Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі № 922/2060/23 виснував, що прокурор не має права подавати позов в частині повернення власних коштів установи, з яких здійснено оплату за договором про постачання електричної енергії. У зв`язку із цим прокурор вважає наявними підстави для стягнення з ТОВ «БАЛКОНТС» в дохід місцевого бюджету в особі Департаменту з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради 373762,80 грн. безпідставно сплачених коштів із розрахунку: 2 606 631,65 грн. 2 232 686,85 грн. = 373762,80 грн. Отже, неналежним виконанням Постачальником своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 505 від 18.01.2021 завдано шкоди інтересам і майновим правам держави. У зв`язку з тим, що органи, уповноважені представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, не вжили заходів до захисту інтересів держави, позов заявлено прокурором в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». На підставі зазначеного, прокурор просить суд позовні вимоги задовольнити повністю, а також покласти на відповідача 2, як особи з вини якої виник спір у даній справі, судові витрати зі сплати судового збору.

Від Департаменту з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради надійшли Письмові пояснення (вх. № 8012/08-08/25 від 10.04.2026), в яких позивач наводить законодавче обґрунтування щодо підстав невідповідності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» оспорюваних додаткових угод № 1 від 09.03.2021, № 2 від 25.03.2021, № 3 від 14.04.2021, № 5 від 09.09.2021, № 6 від 22.10.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 08.11.2021, № 9 від 11.11.2021, № 10 від 06.12.2021 і № 11 від 15.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021.

13.04.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради надійшов Відзив на позовну заяву (вх. № 8048/08-08/26 від 13.04.2026), в якому відповідач 1 зазначив, що оспорювані додаткові угоди до договору № 505 від 15.01.2021 укладалися з ініціативи та за пропозицією ТОВ «АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ» (після зміни найменування - ТОВ «БАЛКОНТС»), через коливання ціни товару на ринку. На підтвердження коливання цін на ринку електричної енергії під час укладення оспорюваних додаткових угод ТОВ «АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ» надавались експертні відповідні висновки Запорізької торгово-промислової палати. Отже, під час підписання оспорюваних додаткових угод відповідач 1 був впевнений, що діє у відповідності до вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». У зв`язку з отриманням відповідачем 1 запитів прокуратури щодо надання документів, на підставі яких укладалися оспорювані додаткові угоди, лікарня намагалася віднайти висновки ТПП, які стали підставами для укладання цих додаткових угод. Зокрема, відповідач 1 звернувся до Запорізької торгово-промислової палати з листом про надання експертних висновків за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 на закупівлю електричної енергії (замовник ТОВ «АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ»). Листом Запорізької ТПП від 05.11.2025 повідомлено, що строки зберігання архівних матеріалів скінчилися і надати копії висновків не можливо. У КНП «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради віднайдені лише листи ТОВ «АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ» від 04.11.2021, 05.11.2021, 02.12.2021, які долучені прокурором до позовної заяви. Станом на теперішній час інше листування з щодо укладання додаткових угод віднайти не вдалося. Вказана ситуація обумовлена об`єктивними обставинами, пов`язаними з істотною плинністю кадрів у період дії воєнного стану, а також оскільки з моменту здійснення запитуваного листування минуло майже п`ять років. Також відповідач 1 просить суд врахувати, що з боку КНП «Міська дитяча лікарня №5» Запорізької міської ради заподіяння шкоди державі не відбулось, оскільки якби лікарня не погодилася на ринкову ціну, Постачальник зупинив би подачу електричної енергії та міг би розірвати договір, що призвело б до відключення медичного закладу від електроенергії, що створює ризик для життя пацієнтів. Всі дії відбувались з метою забезпечення безперебійної роботи лікарні. Відключення електропостачання безпосередньо створювало реальну загрозу належному та безперебійному наданню медичної допомоги пацієнтам у закладі охорони здоров`я. Процедура закупівлі по договору № 505 від 15.01.2021 проведена з дотриманням норм чинного законодавства, а додаткові угоди підписані попереднім керівництвом у межах повноважень, з урахуванням чого лікарня, як юридична особа, не повинна нести відповідальність, оскільки нагальна потреба в електроенергії була обумовлена основною метою діяльності лікарні, а саме забезпечення безперебійного надання медичної допомоги дитячому населенню. Таким чином, відповідач 1 просить суд при ухваленні судового рішення врахувати ці пояснення.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд

УСТАНОВИВ

07.12.2020 в електронній системі публічних закупівель «Prozorro» оприлюднена інформація про закупівлю Комунальним некомерційним підприємством «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради (відповідачем 1 у справі, далі за текстом скорочено КНП «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР ) товару «Електрична енергія (Код ДК 021:2015-09310000-5-Електрична енергія») з очікуваним обсягом 1 500 000 кВт*год і з очікуваною вартістю товару 3 225 000,00 грн., строк поставки товарів до 31.12.2021 (Оголошення про проведення відкритих торгів за № UA-2020-12-07-003691-a.

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 24.12.2020 переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41734772, в вересні 2024 року змінилася назва на Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС», відповідач 2 у справі) з ціновою пропозицією 3 220 000 грн.

Повідомленням про намір укласти договір про закупівлю № UA-2020-12-07-003691-a КНП «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР оголосило про намір укласти з договір з предметом закупівлі «Код ДК 021:2015-09310000-5-Електрична енергія» з учасником закупівлі ТОВ «АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ», пропозиція якого відповідає умовам оголошення.

15.01.2021 за результатами проведеної закупівлі між КНП «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР (Споживач) та ТОВ «АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ» (Постачальник) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 505 (надалі за текстом Договір).

Відповідно до п. 1.1 цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору.

За змістом п., п. 2.1-2.3 предмет Договору ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія. Постачальник продає товар електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, включно з тарифом на послугу з передачі електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Обсяг Договору 1 500 000 кВт*год. Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Початку постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору. (п. 3.1 Договору)

За умовами п., п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору загальна сума цього Договору становить 3 220 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 536 666,67 грн., у тому числі кошти з місцевого бюджету 2 541 351,00 грн., за рахунок господарської діяльності (кошти спеціального фонду) 678 649,00 грн. ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим Договором становить 2,1466 грн. з ПДВ 20 %. Ціна електричної енергії має визначатися Постачальником у рахунках на оплату електричної енергії, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до п. 5.4 Договору приймання-передача електричної енергії, поставленої Постачальником та прийнятої Споживачем, у розрахунковому періоді оформлюється шляхом підписання сторонами щомісячних Актів приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. (п. 5.5 Договору) Розрахунки здійснюються за фактом постачання на підставі рахунку та акту приймання-передачі. (п. 5.7 Договору)

Умовами п., п. 5.13, 5.14 Договору сторонами передбачено, що ціна за одиницю товару може бути змінена відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та шляхом укладення додаткової угоди до Договору. У разі зміни ціни сторони укладають додатковий договір до цього Договору, за умови надання відповідною стороною підтверджуючих документів про відповідне коливання ціни електричної енергії на ринку, а саме: документу, виданого Торгово-промисловою палатою України, цінової довідки, виданої ДП «Держзовнішінформ» про рівень цін та товар на ринку на дві дати.

Споживач відповідно пп. 1) п. 6.1 Договору має право отримувати електричну енергію цілодобово на умовах, зазначених у цьому Договорі та відповідно до пп. 1) п. 6.2 Договору зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

В свою чергу Постачальник зобов`язаний забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору (пп. 1) п. 7.2 Договору), а також Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами цього Договору (пп. 1) п. 7.1 Договору).

В п. 13.1 Договору сторонами визначено, що цей Договір діє з моменту підписання та до 31.12.2021 включно, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднання.

Згідно п. 13.2 Договору Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов`язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію Договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.

Пунктом 13.8 Договору визначено, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених згідно ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- у разі коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни та розмір коливання товару на ринку підтверджується довідками відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені здійснювати моніторинг цін та надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни та розміру коливання товару на ринку, щодо розміру цін на товар на момент укладання договору та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій;

- у разі виникнення необхідності у подальшій зміні ціни товару (відносно попередньої зміни ціни) наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою щодо розміру цін товару тільки на дату звернення до вказаних органів, установ, організацій. Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.

Додатком 1 до договору № 505 від 15.01.2021 є Заява-приєднання від 15.01.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу - Комунальному некомерційному підприємству «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради, перелік ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку наведений в додатку до заяви-приєднання, початок постачання з 01.02.2021.

Додатком 2 до договору № 505 від 15.01.2021 є Специфікація, відповідно до змісту якої загальна вартість електричної енергії за таким договором з ПДВ становить 3 220 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2026 сторонами укладено ряд додаткових угод, а саме:

- Додаткова угода № 1 від 09.03.2021, якою сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 1 500 000 кВт/год до 1 384 490 кВт/год, зменшено загальну суму Договору з 3 220 000 грн. до 3 219 998,41 грн., збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год з 2,1466 грн. до 2,325765015 грн. з ПДВ 20 % та внесено зміни додатку № 2 до Договору «Специфікація», виклавши додаток в новій редакції;

- Додаткова угода № 2 від 25.03.2021, якою сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 1 384 490 кВт/год до 1 290 317 кВт/год, зменшено загальну суму Договору з 3 219 998,41 грн. до 3 219 996,01 грн., збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год з 2,325765015 грн. до 2,495507702 грн. з ПДВ 20 % та внесено зміни додатку № 2 до Договору «Специфікація», виклавши додаток в новій редакції;

- Додаткова угода № 3 від 14.04.2021, якою сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 1 290 317 кВт/год до 1 188 377 кВт/год, зменшено загальну суму Договору з 3 219 996,01 грн. до 3 219 993,74 грн., збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год з 2,495507702 грн. до 2,709572592 грн. з ПДВ 20 % та внесено зміни додатку № 2 до Договору «Специфікація», виклавши додаток в новій редакції;

- Додаткова угода № 4 від 11.05.2021,якою сторонами внесено зміни та викладено в новій редакції розділ Договору «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін», всі інші умови Договору залишилися чинними;

- Додаткова угода № 5 від 09.09.2021, якою сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 1 188 377 кВт/год до 1 168 166 кВт/год, зменшено загальну суму Договору з 3 219 993,74 грн. до 3 219 991,83 грн., збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год з 2,709572592 грн. до 2,945022565 грн. з ПДВ 20 % та внесено зміни додатку № 2 до Договору «Специфікація», виклавши додаток в новій редакції;

- Додаткова угода № 6 від 22.10.2021, якою сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 1 168 166 кВт/год до 1 132 115 кВт/год, зменшено загальну суму Договору з 3 219 91,83 грн. до 3 219 985,52 грн., збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год з 2,945022565 грн. до 3,20399399 грн. з ПДВ 20 % та внесено зміни додатку № 2 до Договору «Специфікація», виклавши додаток в новій редакції;

- Додаткова угода № 7 від 29.10.2021, якою сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 1 132 115 кВт/год до 1 091 501 кВт/год, збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год з 3,20399399 грн. до 3,48883666 грн. з ПДВ 20 % та внесено зміни додатку № 2 до Договору «Специфікація», виклавши додаток в новій редакції;

- Додаткова угода № 8 від 08.11.2021, якою сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 1 091 501 кВт/год до 1 077 195 кВт/год, збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год з 3,48883666 грн. до 3,770773906 грн. з ПДВ 20 % та внесено зміни додатку № 2 до Договору «Специфікація», виклавши додаток в новій редакції;

- Додаткова угода № 9 від 11.11.2021, якою сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 1 077 195 кВт/год до 1 047 445 кВт/год, збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год з 3,770773906 грн. до 4,11223789 грн. з ПДВ 20 % та внесено зміни додатку № 2 до Договору «Специфікація», виклавши додаток в новій редакції;

- Додаткова угода № 10 від 06.12.2021, якою сторонами погоджено збільшення обсягу закупівлі електричної енергії з 1 047 445 кВт/год до 1 289 047 кВт/год, збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год з 4,11223789 грн. до 4,487814126 грн. з ПДВ 20 % та внесено зміни додатку №2 до Договору «Специфікація», виклавши додаток в новій редакції;

- Додаткова угода № 11 від 15.12.2021, якою сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 1 289 047 кВт/год до 1 058 586 кВт/год, збільшено загальну суму Договору з 3 219 985,52 грн. до 3 219 981,92 грн., збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год з 4,487814126 грн. до 4,900910427 грн. з ПДВ 20 % та внесено зміни додатку № 2 до Договору «Специфікація», виклавши додаток в новій редакції;

- Додаткова угода № 12 від 23.12.2021, якою сторонами узгоджено зменшення ціни Договору на 611 802,23 грн. Загальна сума Договору складає 2 608 183,29 грн.;

- Додаткова угода № 13 від 30.12.2021, якою сторонами узгоджено продовження строку дії Договору до 31.01.2022;

- Додаткова угода № 14 від 11.01.2022, якою сторонами узгоджено збільшити обсяг закупівлі на суму, що не перевищує 20 % суми, визначеної в початковому Договорі, загальна сума Договору становить 3 129 819,29 грн.

Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується жодною із сторін, Постачальником у період з січня по грудень 2021 року за Договором № 505 від 15.01.2021 поставлено КНП «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР електричну енергію в обсязі 1 040 188,6 кВт*год, що підтверджується відповідними Актами приймання-передачі №, № ОУ-0000035 від 28.02.2021, ОУ-0000059 від 31.03.2021, ОУ-0000092 від 30.04.2021, ОУ-0000110 від 31.05.2021, ОУ-0000137 від 30.06.2021, ОУ-0000163 від 31.07.2021, ОУ-0000191 від 09.09.2021, ОУ-0000219 від 06.10.2021, ОУ-0000250 від 05.11.2021, ОУ-0000284 від 06.12.2021, ОУ-0000313 від 31.12.2021, а саме: лютий 2021 року - 93 830 кВт*год; березень 2021 року 93 699 кВт*год; квітень 2021 року 89 535 кВт*год; травень 2021 року - 79 995 кВт*год; червень 2021 року 82 629 кВт*год; липень 2021 року 98 770 кВт*год; серпень 2021 року 96 217 кВт*год; вересень 2021 року 84 242 кВт*год; жовтень 2021 року 120 574 кВт*год; листопад 2021 року 94 261 кВт*год; грудень 2021 року 106 436,6 кВт*год.

За спожитий обсяг електричної енергії в розмірі 1 040 188,6 кВт*год Споживачем сплачено кошти в розмірі 3 129 819,29 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 133 від 10.03.2021, № 447 від 08.04.2021, № 221 від 08.04.2021, № 293 від 11.05.2021, № 499 від 11.05.2021, № 528 від 14.06.2021, № 370 від 14.06.2021, № 422 від 08.07.2021, № 558 від 08.07.2021, № 582 від 09.08.2021, № 81 від 09.09.2021, № 561 від 09.09.2021, № 85 від 08.10.2021, № 697 від 05.11.2021, № 90 від 05.11.2021, № 784 від 07.12.2021, № 94 від 08.12.2021, №2 від 19.01.2022.

Сторонами у справі зазначені факти не заперечуються.

За інформацією КНП «Міська дитяча лікарня №5» ЗМР та Департаменту з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради із загального обсягу коштів, сплачених на розрахункові рахунки ТОВ «АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ» по Договору № 55 від 15.01.2021 за рахунок місцевого бюджету сплачено 2 606 631,65 грн., а за рахунок спецфонду 523 187,64 грн.

Мотивуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що внаслідок укладення Додаткових угод № 1 від 09.03.2021, № 2 від 25.03.2021, № 3 від 14.04.2021, № 5 від 09.09.2021, № 6 від 22.10.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 08.11.2021, № 9 від 11.11.2021, № 10 від 06.12.2021 і № 11 від 15.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021 ціну за 1 кВт*год електричної енергії збільшено з 2,1466 грн. до 4,900910427 грн., тобто на 2,754310427 грн. (на 128 % від первинної ціни). Внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії, вартість спожитої КНП «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР електричної енергії в кількості 1 040 188,6 кВт*год мала коштувати 2 232 868,85 грн., натомість останнім за неї було сплачено 3 129 819,29 грн., що спричинило переплату за поставлену КНП «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР електричну енергію на 896 950,44 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом у цій справі про визнання недійсними Додаткових угод № 1 від 09.03.2021, № 2 від 25.03.2021, № 3 від 14.04.2021, № 5 від 09.09.2021, № 6 від 22.10.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 08.11.2021, № 9 від 11.11.2021, № 10 від 06.12.2021 і № 11 від 15.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021 та про стягнення ТОВ «БАЛКОНТС» в дохід місцевого бюджету в особі Департаменту з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради 373 762,80 грн. надмірно (безпідставно) сплачених коштів.

Прокурор стверджує, що оспорювані Додаткові угоди до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021 укладені КНП «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР та ТОВ «АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ» (після перейменування ТОВ «БАЛКОНТС») з порушенням вимог чинного на час їх укладенні законодавства у сфері публічних закупівель та умов Договору про постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021, а тому суперечать інтересам держави і підлягають визнанню недійсними з підстав порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині відсутності документального підтвердження існування обставин, які є умовою для зміни ціни Договору та в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10 % від ціни, визначеної в Договорі.

Крім того, оскільки внаслідок укладення оспорюваних Додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії, вартість спожитої відповідачем 1 електричної енергії в кількості 1 040 188,6 кВт*год мала коштувати 2 232 868,85 грн., натомість за рахунок коштів місцевого бюджету за неї було сплачено 2 606 631,65 грн., що спричинило переплату за поставлену КНП «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР електричну енергію на 373 762,80 грн., то стягненню з ТОВ «БАЛКОНТС» підлягають кошти в сумі 373 762,80 грн. в дохід місцевого бюджету в особі Департаменту з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Щодо правомірності звернення прокурора з даним позовом до суду.

Аналізуючи підстави подання позову прокурором, суд зазначає таке.

З положень статті 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 4 ГПК України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).

Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Конституційний Суд України рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в тому, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Водночас у пунктах 3 та 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

У даній справі предметом позову є визнання недійсними додаткових угод до договору, укладеного із застосуванням процедури публічних закупівель, та стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів за поставлений товар електричну енергію.

У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі». (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 924/524/24). Втім, Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 25.06.2024 у справі № 918/760/23, від 01.10.2024 у справі № 918/778/23, від 20.02.2025 у справі № 910/16372/21).

У даній справі прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Департаменту з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради зазначив, що укладення оспорюваних додаткових каскадних угод до договору публічної закупівлі з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, які були виділені з місцевого бюджету, а також порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері, оскільки заподіяло прямої шкоди майновим інтересам територіальної громади у вигляді переплати бюджетних коштів.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи, які є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ч. ч. 1, 2 ст. 11 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним із принципів, на яких здійснюється місцеве самоврядування, визначено принцип правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів (ч. 6 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно п., п. 3.28, 3.29 Положення про Департамент з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 14.08.2024 № 27, Департамент виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів відповідно до бюджетного законодавства та здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників нижчого рівня (одержувачів) коштів бюджету міста. Департамент здійснює контроль за дотриманням розпорядниками нижчого рівня (одержувачами) бюджетних коштів вимог діючого законодавства щодо проведення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти.

Рішенням Запорізької міської ради від 19.12.2018 № 80 створене Комунальне некомерційне підприємство «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР. Майно Підприємства є власністю територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Відповідно до Статуту КНП «Міська дитяча лікарня №5» ЗМР, затвердженого рішенням міської ради № 67 від 23.10.2024, Підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Запоріжжя. Засновником і власником Підприємства є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. (п.п. 1.3, 1.4 Статуту)

Органом управління майном Підприємства є Департамент з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради. (п. 1.5 Статуту) Джерелами формування майна та коштів Підприємства, відповідно до п. 5.7.2 Статуту є, зокрема, кошти бюджету міста (бюджетні кошти).

Таким чином, Департамент з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради є органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головний розпорядник бюджетних коштів серед іншого здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 5.1 Договору фінансування закупівлі відбувалось за кошти місцевого бюджету в розмірі 2 541 351,00 грн., а також за рахунок господарської діяльності (кошти спеціального фонду) в розмірі 678 649 грн.

При цьому, КНП «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Підприємство є неприбутковим та не має на меті отримання доходів (прибутків) або їх частини для розподілу серед засновників (учасників), працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органу управління та інших пов`язаних з ними осіб. Доходи (прибутки) Підприємства, використовуються виключно на фінансування видатків на утримання Підприємства, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його установчими документами. (п. п. 1.6, 1.7 Статуту КНП «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР)

Наслідком порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» у спірних правовідносинах є нераціональне використання бюджетних коштів, що, в свою чергу, свідчить про наявність саме публічного (державного) інтересу, а не приватного інтересу суб`єкта закупівлі. Тому нераціональне використання відповідачем 1 бюджетних коштів, в тому числі при укладанні, виконання Договору та додаткових угод до нього, має наслідком порушення фактично публічних інтересів (інтересів держави, територіальної громади).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 викладена позиція, згідно з якою для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти слід повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету. Тобто у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду.

За таких обставин, ефективним засобом захисту інтересів держави у цьому випадку є стягнення безпідставно отриманих відповідачем 2 коштів до бюджету, а саме на рахунок органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами. Саме позивач наділений владними повноваженнями щодо прийняття рішень щодо раціонального та максимально ефективного використання бюджетних коштів. Такий підхід повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.02.2025 у справі № 925/889/23

Матеріали справи свідчать, що прокурор листом від 14.08.2025 № 53-101-5771вих-25 поінформував Департамент з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради про виявлені порушення законодавства з метою самостійного захисту ним інтересів держави.

Водночас уповноважений орган листами від 17.09.2025 № 2770/03-14/01, 12.11.2025 № 2770/03-14/01 не повідомив окружну прокуратуру про те, які заходи вжиті чи плануються вжити, спрямовані на поновлення порушених інтересів з моменту, коли стало відомо про їх порушення, у тому числі шляхом звернення з відповідним позовом до суду.

Зазначене є доказом не здійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

20.03.2026 прокурор направив на адресу Департаменту з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради повідомлення вих. № 53-95-2124ВИХ-26 про пред`явлення позову, в якому в порядку п. 4 ст. 23 закону України «Про прокуратуру» зазначив про звернення в інтересах держави до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ «БАЛКОНТС» про визнання недійсними додаткових угод до Договору № 505 від 15.01.2021 та стягнення коштів в сумі 373 762,80 грн.

З огляду на викладене суд виснує, що прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Щодо заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, оспорюваним є правочин, який недійсний у силу визнання його таким судом на вимогу сторони чи заінтересованої особи. Оспорювані правочини викликають передбачені ними правові наслідки до тих пір, доки вони не оскаржені, однак якщо вони заперечуються (оскаржуються) стороною чи заінтересованою особою, то суд за наявності відповідних підстав визнає їх недійсними з моменту їх вчинення.

Отже, відповідно до статей 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постанові Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, тощо.

Відповідно ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Правовідносини Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ» (в подальшому змінено назву на ТОВ «БАЛКОНТС») є господарськими та врегульовані Договором про постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021, який укладений між сторонами відповідно до приписів Закону України «Про публічні закупівлі».

Частиною 1 ст. 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. ст. 632, 638 ЦК України «ціна» є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі» (далі Закон № 922-VIII, тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 922-VIII відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною четвертою статті 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

У спірних правовідносинах Договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у двох редакціях: Закону № 114-ІХ (Договір про закупівлю та Додаткові угоди до нього № 1 від 09.03.2021, № 2 від 25.03.2021, № 3 від 14.04.2021) та Закону № 1530-ІХ (Додаткові угоди до Договору № 5 від 09.09.2021, № 6 від 22.10.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 08.11.2021, № 9 від 11.11.2021, № 10 від 06.12.2021 і № 11 від 15.12.2021).

Тож під час оцінки цих правовідносин слід застосовувати законодавство, чинне на момент їх виникнення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 по справі № 920/19/24 здійснила правовий аналіз приписів частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону № 114-ІХ та Закону № 1530-ІХ та виклала висновки щодо застосування таких норм права.

«…Щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ)

124. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ, чинній на момент укладення договору про закупівлю та оспорюваної додаткової угоди до нього № 2) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

125. 24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

126. У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

127. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

128. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

129. Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

130. Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;

- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

131. До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.

Щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 1530-ІХ)

132. Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".

133. Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.

134. Так, на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

135. Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

136. Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

137. Проте пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIIIяк у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

138. Водночас положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.

139. Філологічне тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %.

140. До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю…».

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 по справі № 920/19/24, господарський суд виснує, що приписи пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухилення від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, виснувала, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.

У даній справі прокурор стверджує, що оскаржувані додаткові угоди до Договору укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки за їх умовами ціна за одиницю товару (кВт*год) перевищила 10 % граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 128 % порівняно з первинною ціною Договору.

З огляду на викладене прокурор просить оспорювані Додаткові угоди визнати недійсними та повернути в дохід місцевого бюджету Запорізької міської територіальної громади в особі Департаменту з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради 373 762,80 грн. надмірно (безпідставно) сплачених коштів.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Господарським судом установлено, що за результатами проведення оголошеної відповідачем 1 процедури закупівлі 15.01.2021 КНП «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР з ТОВ «АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ» (в подальшому змінено назву на ТОВ «БАЛКОНТС») укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 505 щодо надання послуг з постачання електричної енергії обсягом 1 500 000 кВт/рік на загальну суму 3 220 000,00 грн. з ПДВ.

Додатковими угодами № 1 від 09.03.2021, № 2 від 25.03.2021, № 3 від 14.04.2021, № 5 від 09.09.2021, № 6 від 22.10.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 08.11.2021, № 9 від 11.11.2021, № 10 від 06.12.2021 і № 11 від 15.12.2021 ціну електричної енергії за 1 кВт*год збільшено з 2,1466 грн. з ПДВ до 4,90091027 грн. з ПДВ, що призвело до значного підвищення ціни, а саме на 128 % від ціни, визначеної основним Договором, з одночасним зменшенням обсягів її постачання.

Пунктом 5.7 Договору сторонами передбачено, що ціна цього Договору та ціна за одиницю товару може змінюватися у випадках, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформлюється додатковою угодою. До зміни ціни за одиницю товару Постачальник зобов`язаний постачати електричну енергію за ціною, зазначеної у Договорі у чинній його редакції.

Згідно з умовами п., п. 5.13, 5.14 Договору сторонами передбачено, що ціна за одиницю товару може бути змінена відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та шляхом укладення додаткової угоди до Договору. У разі зміни ціни сторони укладають додатковий договір до цього Договору, за умови надання відповідною стороною підтверджуючих документів про відповідне коливання ціни електричної енергії на ринку, а саме: документу, виданого Торгово-промисловою палатою України, цінової довідки, виданої ДП «Держзовнішінформ» про рівень цін та товар на ринку на дві дати.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 по справі № 920/19/24 зазначила, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічні правові висновки наведені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2026 у справі № 922/1723/25.

В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24 судом зауважено, що Законом № 922-VIII не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, проте внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.

У цій справі судом установлено, що для обґрунтування підвищення коливання цін на ринку електричної енергії під час укладення Додаткової угоди № 1 від 09.03.2021 відповідачем 2 наданий експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-7139 від 05.02.2021, який відображає стан цінової політики на електричну енергію станом до 05.02.2021, та не може свідчити про наявність коливання ціни на момент укладання додаткової угоди, тобто на 09.03.2021.

Суд зазначає, що висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-7139 від 05.02.2021, на підставі якого сторонами укладена Додаткову угоду № 1, не відображає факт коливання та дійсну цінову політику на момент фактичного укладання додаткової угоди (на 09.03.2021), а лише констатує рівень середньозважених цін купівлі-продажу, які діяли до 05.02.2021 (тобто щонайменше за місяць до дати укладання додаткової угоди ), саме тому такий висновок не може розглядатися як доказ коливання ціни на момент укладання Додаткової угоди № 1, оскільки, не відображає рівень та динаміку цін, які мали місце (як в бік збільшення, так і в бік зменшення) після періоду, за який здійснювався аналіз ціни.

При цьому, укладаючи Додаткову угоду № 1 сторони узгодили вартість електричної енергії за 1 кВт*год у розмірі 2,325765015 грн. з ПДВ.

Натомість, згідно відомостей АТ «Оператор ринку», розміщених на офіційному веб-сайті https://www.oree.com.ua/, вбачається, що усереднена середньозважена ціна на РДН по ОЕС України з 01.02.2021 по 28.02.2021 коливалась від 1 726,13 грн/мВт до 1 431,75 грн/мВт (в бік зменшення ), а станом на день укладення Додаткової угоди № 1 від 09.03.2021 складала 1 399,93 грн/мВт, що є суттєво нижчою ціною, ніж узгоджено сторонами.

Не зважаючи на такі обставини, Постачальник все одно пропонує внесення змін до ціни електроенергії у бік збільшення.

Відтак, обґрунтовані та законні підстави для укладення Додаткової угоди № 1 від 09.03.2021 в частині збільшення ціни за 1 кВт/год електричної енергії були відсутні та документально не підтверджені.

Як підставу для укладання Додаткової угоди № 2 від 25.03.2021 відповідачем 2 надано висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-7252 від 19.02.2021, яким надано визначення середньозважених цін купівлі-продажу електричної енергії на РДН (ринок «на добу наперед») по ОЕС України (об`єднаної енергетичної системи України) за період з 01.01.2021 до 10.01.2021 (1 декада січня 2021), яка становила 1149,41 МВт*год та за період з 21.01.2021 по 31.01.2021 (3 декада січня 2021), яка становила 1622,23 МВт*год на підставі даних ДП «Оператор ринку».

Разом із тим, згідно відомостей АТ «Оператор ринку», розміщених на офіційному веб-сайті https://www.oree.com.ua/, вбачається, що усереднена середньозважена ціна на РДН по ОЕС України з 01.03.2021 по 25.03.2021 коливалась від 1 630,23 грн/мВт до 1 545,41 грн/мВт (в бік зменшення), що є також суттєво нижчою ціною.

Підставою для укладання Додаткової угоди № 3 від 14.04.2021 визначено висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-7472 від 05.04.2021, яким надано визначення середньозважених цін купівлі-продажу електричної енергії на РДН (ринок «на добу наперед») по ОЕС України (об`єднаної енергетичної системи України) за січень 2021 (1462,52 МВт*год) та за лютий 2021 (1632,56 МВт*год) на підставі даних ДП «Оператор ринку».

Проте, з відомостей АТ «Оператор ринку», розміщених на офіційному веб-сайті https://www.oree.com.ua/, вбачається, що усереднена середньозважена ціна на РДН по ОЕС України з 01.04.2021 по 14.04.2021 коливалась від 1 381,95 грн/мВт до 1 538,98 грн/мВт.

Крім того, суд зауважує, що Додаткові угоди №, №1-3 укладені сторонами протягом березня квітня 2021 року. Однак висновки Торгово-промислової палати, на підставі яких узгоджено зміну вартості електричної енергії в бік збільшення, жодним чином не відображають факт коливання та підтвердження їх належними доказами, оскільки всі вони відображають фактичну вартість станом на січень 2021 року, а не на момент укладання таких додаткових угод.

Укладаючи Додаткову угоду № 5 від 09.09.2021 сторони посилаються на експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-58 від 19.08.2021. Вказаний висновок містить відомості щодо середньозваженої ціни купівлі продажу електричної енергії за період з 01.07.2021 по 10.07.2021, яка встановлена на рівні 1055,60 грн. за 1 МВт/год.

Підставою для укладання Додаткової угоди № 10 від 06.12.2021 став висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-444 від 12.11.2021, яким визначено середньозважені ціни купівлі-продажу електричної енергії на РДН (ринок «на добу наперед») по ОЕС України (об`єднаної енергетичної системи України) за період з 01.10.2021 до 10.10.2021 та за період з 11.10.2021 до 20.10.2021 на підставі даних ДП «Оператор ринку», що також не відображає факт коливання цін станом на момент укладання додаткової угоди а відображає середньозважені ціни, які існували за 2 місяці до укладання такої додаткової угоди.

Суд констатує, що усі вищезазначені документи за своїм змістом лише відображають середньозважені ціни на електричну енергію як товар на РДН (ОЕС України) станом на певні місяці 2021 року. Тобто, в даному випадку Постачальник бере коливання ціни (індикатори) з результатів торгів на ринку «на добу наперед», які оприлюднює ДП «Оператор ринку», відповідно до статті 67 Закону № 2019. Проте, право підняти ціну на основі цих даних дає виключно Закон «Про публічні закупівлі» і саме він накладає суворе обмеження не більше 10 % за один раз і сукупно в межах початкових лімітів.

Крім того, вищевказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, інформації про зменшення ціни електричної енергії, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відтак, такі експертні висновки Запорізької торгово-промислової палати не є належними доказами коливання ціни на електричну енергію, оскільки вказані документи лише констатують рівень середньозважених цін купівлі продажу електричної енергії на певні місяці року та не доводять її коливання.

Судом також враховані пояснення КНП «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР стосовно того, що висновки ТПП, які стали підставами для укладання оспорюваних Додаткових угод, на теперішній час не збереглися. Зокрема, відповідач 1 звернувся до Запорізької торгово-промислової палати з листом про надання експертних висновків за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 на закупівлю електричної енергії (замовник ТОВ «АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ»). Листом Запорізької ТПП від 05.11.2025 повідомлено, що строки зберігання архівних матеріалів скінчилися і надати копії висновків не можливо.

У КНП «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР наявні лише листи ТОВ «АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ» від 04.11.2021, 05.11.2021, 02.12.2021, які долучені до позовної заяви. Інше листування з щодо укладання Додаткових угод віднайти не вдалося. Вказана ситуація обумовлена об`єктивними обставинами, пов`язаними з істотною плинністю кадрів у період дії воєнного стану, а також оскільки з моменту здійснення запитуваного листування минуло майже п`ять років.

З огляду на викладене, коливання ціни товару на ринку при укладенні оспорюваних Додаткових угод № 1 від 09.03.2021, № 2 від 25.03.2021, № 3 від 14.04.2021, № 5 від 09.09.2021, № 6 від 22.10.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 08.11.2021, № 9 від 11.11.2021, № 10 від 06.12.2021 і № 11 від 15.12.2021 сторонами Договору належним чином не обґрунтовано та об`єктивно не підтверджено. Отже, Постачальником не доведено підвищення ціни на електричну енергію за допомогою належних доказів, не обґрунтовано для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі, не доведено, чому неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції.

Вказане безумовно свідчить, про безпідставність укладення Додаткових угод № 1 від 09.03.2021, № 2 від 25.03.2021, № 3 від 14.04.2021, № 5 від 09.09.2021, № 6 від 22.10.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 08.11.2021, № 9 від 11.11.2021, № 10 від 06.12.2021, № 11 від 15.12.2021 та внесення змін до Договору в частині збільшення ціни (тарифу) електричної енергії.

Стала судова практика свідчить, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Правова позиція, викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Таким чином, необхідність внесення зазначених змін не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Крім того, відповідно до пункту 3.2.4 розділу ІІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 312 (далі - Правила) у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

Учасник роздрібного ринку (крім споживача) має інформувати споживача, з яким укладено відповідний договір, про будь-яку зміну в умовах договору шляхом направлення відповідної інформації у визначений договором (обраною споживачем комерційною пропозицією) спосіб (через особистий кабінет на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет, засобами електронного зв`язку, СМС-повідомленням, у пунктах прийому платежів, тощо).

Пунктом 13.2 Договору визначено, що Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов`язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію Договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.

Таким чином, суд констатує, що у разі зміни умов Договору про постачання електричної енергії споживачу, відповідач 2 мав не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомити про це КНП «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР з урахуванням інформації про його право розірвати Договір, однак таких дій у встановлений строк не вчинило.

Відповідачами не надано суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, на спростування зазначених фактів.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що Додаткові угоди № 1 від 09.03.2021, № 2 від 25.03.2021, № 3 від 14.04.2021, № 5 від 09.09.2021, № 6 від 22.10.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 08.11.2021, № 9 від 11.11.2021, № 10 від 06.12.2021 і № 11 від 15.12.2021 укладені в порушення принципу пропорційності підвищення ціни, за відсутності коливання ціни на ринку електричної енергії в сторону збільшення та без належного обґрунтування і документального підтвердження зміни ціни, не доведенням, що підвищення ціни було не прогнозованим, а також з порушенням встановленого п.3.2.4 ПРРЕЕ, п. 13.2 Договору порядку внесення змін до умов Договору.

Отже, відповідачем не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваними додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», з огляду на що суд доходить висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних Додаткових угод № 1 від 09.03.2021, № 2 від 25.03.2021, № 3 від 14.04.2021, № 5 від 09.09.2021, № 6 від 22.10.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 08.11.2021, № 9 від 11.11.2021, № 10 від 06.12.2021 і № 11 від 15.12.2021 недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Положеннями ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України «Купівля-продаж».

Правова позиція щодо застосування наведених правових норм у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

З матеріалів справи вбачається, що за період з січня по грудень 2021 року відповідач 2 поставив електричну енергію КНП «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР загальним обсягом 1 040 188,6 кВт/год, за який КНП «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР здійснено оплату в розмірі 3 129 819,29 грн., з яких за рахунок місцевого бюджету 2 606 631,65 грн., за рахунок спецфонду 523 187,64 грн.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З висновку суду про недійсність додаткових угод та вищенаведених положень законодавства слідує, що зобов`язання сторін регулювалися умовами основного Договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі № 922/2060/23 виснував, що прокурор не має права подавати позов в частині повернення власних коштів установи, з яких здійснено оплату за договором про постачання електричної енергії.

Отже, враховуючи наведене, загальна вартість отриманої відповідачем 1 електроенергії в кількості 1 040 188,6 кВт/год мала б становить 2 232 868,85 грн. (1 040 188,6 кВт/год * 2,1466 грн. / первісна ціна за 1 кВт/год згідно п. 5.2 Договору/ = 2 232 868,85 грн.)

Відтак, кошти місцевого бюджету в сумі 373 762,80 грн. (2 606 631,65 грн. 2 232 868,85 грн. = 373 762,80 грн.) є зайво сплаченими на підставі недійсних Додаткових угод № 1 від 09.03.2021, № 2 від 25.03.2021, № 3 від 14.04.2021, № 5 від 09.09.2021, № 6 від 22.10.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 08.11.2021, № 9 від 11.11.2021, № 10 від 06.12.2021 і № 11 від 15.12.2021, а тому підлягають поверненню до місцевого бюджету Запорізької міської територіальної громади в особі Департаменту з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. (ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України)

Названий принцип полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Прокурор надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Пояснення відповідача 1 по суті спору враховані судом при ухваленні судового рішення.

Відповідач 2 своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи прокурора не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача 2, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Департаменту з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради, м. Запоріжжя і до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС», м. Харків про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 09.03.2021, № 2 від 25.03.2021, № 3 від 14.04.2021, № 5 від 09.09.2021, № 6 від 22.10.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 08.11.2021, № 9 від 11.11.2021, № 10 від 06.12.2021 і № 11 від 15.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021 та про стягнення 373 762,80 грн. надмірно (безпідставно) сплачених коштів задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 09.03.2021 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498789) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС» (ідентифікаційний код юридичної особи 41734772).

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 25.03.2021 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498789) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС» (ідентифікаційний код юридичної особи 41734772).

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 14.04.2021 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498789) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС» (ідентифікаційний код юридичної особи 41734772).

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 09.09.2021 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498789) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС» (ідентифікаційний код юридичної особи 41734772).

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 22.10.2021 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498789) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС» (ідентифікаційний код юридичної особи 41734772).

7. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 29.10.2021 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498789) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС» (ідентифікаційний код юридичної особи 41734772).

8. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 08.11.2021 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498789) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС» (ідентифікаційний код юридичної особи 41734772).

9. Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 11.11.2021 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498789) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС» (ідентифікаційний код юридичної особи 41734772).

10. Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 06.12.2021 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498789) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС» (ідентифікаційний код юридичної особи 41734772).

11. Визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 15.12.2021 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 505 від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498789) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС» (ідентифікаційний код юридичної особи 41734772).

12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС», (61100, м. Харків, вул. Каденюка, буд. 28А, ідентифікаційний код юридичної особи 41734772) в дохід місцевого бюджету Запорізької міської територіальної громади в особі Департаменту з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради, (69018, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 20-А, ідентифікаційний код юридичної особи 45418130) 373 762 (триста сімдесят три тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 80 коп. надмірно (безпідставно) сплачених коштів. Видати наказ.

13. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛКОНТС», (61100, м. Харків, вул. Каденюка, буд. 28А, ідентифікаційний код юридичної особи 41734772) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, на розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату у 2026 році судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 31 109 (тридцять одна тисяча сто дев`ять) грн. 15 коп. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 13» серпня 2026 р.

Суддя Н.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.