№ 138985561, 13.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/72/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026 Справа № 908/996/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбухової В.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Елтранс Україна від 31.07.2026 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/996/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Елтранс Україна (юридична адреса: вул. Кольорова, буд. 7, м. Запоріжжя, 69084; адреса для листування: а/с 4802, м.Запоріжжя, 69014; код ЄДРПОУ 39380838)

До відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м.Енергодар, Запорізька область, 71503; код ЄДРПОУ 19355964)

про стягнення 8 503 238,72 грн.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/996/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Елтранс Україна до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення 8503238,72 грн.

29.07.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, позов задоволено частково.

03.08.2026 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Елтранс Україна надійшло клопотання від 31.07.2026 про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.08.2026, вказану заяву розподілено для розгляду судді Проскурякову К.В.

Ухвалою від 03.08.2026 судом прийнято заяву до розгляду. Розгляд заяви призначено на 13.08.2026 без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу у строк до призначеної дати направити на адреси суду та заявнику письмові пояснення по суті заяви, докази чого надати суду. Копії ухвали направлено учасникам справи до їх електронних кабінетів ЕСІКС.

06.08.2026р. Відповідач надав до суду заперечення щодо заяви Позивача від 31.07.2026р., в якій просить в відмовити у її задоволенні, або зменшити розмір витрат у разі її задоволення.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.07.2026 у справі № 908/996/26 позовні вимоги ТОВ «Елтранс Україна» задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість за договором поставки в сумі 4 885 920,00 грн., 3% річних у сумі 29 451,57 грн., інфляційні втрати в сумі 166 677,66 грн. та 60 984,59 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено. Повний текст рішення складено та підписано 06.08.2026

До закінчення судових дебатів представником Позивача Хілько А.В. у позовній заяві було зроблено заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Попередньо розрахований позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 60000,00 грн. Також надано попередній опис робіт (наданих послуг) та здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Також Позивач зазначив про надання доказів понесення витрат на професій правову допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Вказане відповідає вимогам ст. 124 ГПК України, якою визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За приписами пункту 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши в порядку ст. 244 ГПК України заяву ТОВ Елтранс Україна від 31.07.2026 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/996/26, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 77 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження факту надання правничої допомоги, її обсягу та вартості Позивач подав Договір про надання правової допомоги № 164 від 16.04.2026, ордер серії АР № 1311062 від 16.04.2026, копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002415 від 22.10.2019, рахунок-фактуру № 16401 від 16.04.2026 на суму 60 000,00 грн., платіжну інструкцію № 3468 від 21.04.2026 про сплату цієї суми, Акт приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2026 на суму 77 000,00 грн. та Детальний опис робіт (наданих послуг) від 29.07.2026. Вказані документи також наведені Позивачем у заяві про розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 1.1 Договору № 164 правнича допомога надається у справі про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних за договором поставки № 53-121-01-21-10579 від 17.08.2021.

Пунктами 4.1 4.4 Договору сторони погодили, що орієнтовна вартість послуг визначається у попередньому описі робіт, остаточна у детальному описі, а вартість робіт визначається у фіксованому розмірі без урахування часу роботи адвоката. Оплата здійснюється шляхом 100 % попередньої оплати на підставі рахунку та попереднього опису робіт.

Отже, відсутність у Детальному описі погодинного розрахунку та кількості фактично витрачених годин сама по собі не свідчить про неналежне підтвердження витрат, оскільки сторони погодили саме фіксовану форму визначення вартості послуг. Водночас така форма оплати не виключає обов`язку суду оцінити заявлений розмір витрат на відповідність критеріям співмірності, встановленим частиною четвертою статті 126 ГПК України.

Платіжною інструкцією №3468 від 21.04.2026 підтверджується фактична сплата Позивачем адвокату 60 000,00 грн. Водночас Актом приймання-передачі від 29.07.2026 сторони визначили загальну вартість наданих послуг у розмірі 77 000,00 грн., тобто 17 000,00 грн. на момент подання заяви залишалися несплаченими. Така обставина сама по собі не виключає можливості розподілу цих витрат, оскільки відповідно до частини другої статті 126 ГПК України до витрат належать також суми, які сторона має сплатити за умовами договору. Водночас суд має встановити обґрунтованість та співмірність саме заявленої до компенсації суми.

Акт приймання-передачі від 29.07.2026, підписаний сторонами без зауважень, підтверджує погодження між Позивачем та адвокатом вартості наданих послуг у розмірі 77 000,00 грн. Однак відповідно до статей 126, 129 ГПК України така домовленість є підставою для визначення договірної вартості правничої допомоги між клієнтом та адвокатом, але не позбавляє суд обов`язку перевірити, яка частина цих витрат є співмірною та підлягає покладенню на іншу сторону спору.

Згідно з Детальним описом робіт від 29.07.2026 вартість наданих послуг визначена таким чином:

· підготовка позовної заяви з додатками 25 000,00 грн.;

· відповідь на відзив 10 000,00 грн.;

· клопотання про витребування доказів 5 000,00 грн.;

· заява про долучення доказів від 01.06.2026 5 000,00 грн.;

· заява про долучення доказів від 11.06.2026 5 000,00 грн.;

· адвокатський запит від 01.06.2026 2 000,00 грн.;

· додаткові пояснення від 21.06.2026 5 000,00 грн.;

· участь у судових засіданнях 20 000,00 грн.

Арифметична сума наведених позицій становить 77 000,00 грн., тоді як у рядку «Разом» Детального опису зазначено 75 000,00 грн. Суд оцінює цю невідповідність як технічну арифметичну помилку, оскільки сума 77 000,00 грн. прямо зазначена в Акті приймання-передачі, заяві про розподіл судових витрат та самому описі як вартість відповідних послуг. Така помилка сама по собі не спростовує факту надання послуг та не є підставою для відмови у розподілі витрат.

Водночас суд не може обмежитися лише перевіркою відповідності заявленої суми договору та Акту, оскільки частиною четвертою статті 126 ГПК України встановлено критерії співмірності витрат із складністю справи та виконаних робіт, часом, необхідним для їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

При цьому суд звертає увагу, що попередній опис робіт визначав орієнтовну, а не остаточну вартість послуг. Тому саме по собі збільшення вартості з 60 000,00 грн., зазначених у попередньому описі та оплачених за рахунком № 16401, до 77 000,00 грн. за Актом від 29.07.2026 не свідчить про подвійне нарахування або необґрунтоване збільшення вартості. Необхідно оцінити, які саме додаткові роботи були виконані після подання позову та чи є їх окреме оцінювання обґрунтованим.

Зіставлення попереднього та детального описів свідчить, що первісно було визначено орієнтовну вартість підготовки позовної заяви 25 000,00 грн., відповіді на відзив 10 000,00 грн., клопотання/заяви 5 000,00 грн. та участі у судових засіданнях 20 000,00 грн., загалом 60 000,00 грн.

Після розгляду справи до детального опису були включені окремо оцінені дії, які виникли вже у ході провадження, зокрема заява про долучення доказів від 11.06.2026, адвокатський запит від 01.06.2026 та додаткові пояснення від 21.06.2026. Тому їх включення до остаточної вартості саме по собі не свідчить про повторне нарахування вже оплачених послуг і підлягає окремій оцінці судом з огляду на характер та обсяг відповідної роботи.

Інша ситуація має місце щодо клопотання про витребування доказів від 22.04.2026. Як убачається з матеріалів справи, воно було підготовлено та подано одночасно з позовною заявою і включене до переліку додатків до неї. Отже, це клопотання належить до первинного комплексу процесуальних документів, підготовлених при зверненні до суду.

За таких обставин окреме визначення його вартості у розмірі 5 000,00 грн потребує коригування, оскільки підготовка цього документа була безпосередньо пов`язана з формуванням позовної заяви та первинної доказової бази. Враховуючи разом з тим необхідність його окремого процесуального оформлення та правового обґрунтування, суд оцінює цю роботу окремо у розмірі 2 000,00 грн., що буде враховано при остаточному визначенні співмірного розміру витрат.

Таким чином, сам факт зміни остаточної вартості послуг порівняно з попереднім описом не є підставою для зменшення витрат. Коригуванню підлягає лише вартість тих конкретних видів робіт, щодо яких встановлено їх технічний характер, недостатню складність, включення до первинного комплексу вже оцінених робіт або іншу невідповідність критеріям співмірності.

Оцінюючи доводи сторін суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 123 та пункту 1 частини третьої цієї статті ГПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 124 ГПК України разом із першою заявою по суті спору сторона подає попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат. Такий розрахунок не обмежує сторону у доведенні фактичного розміру витрат, понесених за результатами розгляду справи.

За приписами статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості. Для визначення розміру витрат сторона подає детальний опис відповідних робіт та послуг.

Водночас розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони (частина четверта статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову і значення справи, а також поведінку сторін та інші обставини, визначені цією нормою.

Отже, суд при вирішенні питання про розподіл витрат оцінює не лише факт їх понесення та погоджений сторонами розмір гонорару, а й реальність, необхідність та співмірність таких витрат із фактичним обсягом і характером наданої правничої допомоги. За наявності відповідних заперечень суд вправі не покладати на іншу сторону витрати повністю або частково, якщо їх розмір не відповідає зазначеним критеріям.

Водночас погоджений між адвокатом і клієнтом розмір гонорару сам по собі не є безумовною підставою для його стягнення з іншої сторони у повному обсязі. Як зазначив Верховний Суд, вирішуючи питання про компенсацію витрат, суд має перевірити відповідність заявлених до відшкодування сум характеру та обсягу фактично наданої правничої допомоги, а також їх обґрунтованість і необхідність для розгляду конкретної справи (додаткова постанова Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19).

При цьому сам факт встановлення договором фіксованого гонорару не виключає оцінки судом співмірності витрат. Фіксований розмір гонорару означає, що для визначення його розміру не обчислюється фактична кількість витрачених адвокатом годин, однак це не звільняє суд від оцінки обсягу, характеру та необхідності виконаної роботи при вирішенні питання про її відшкодування іншою стороною (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Відповідно до частин першої та третьої статті 244 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати; таке рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі статтями 13, 74, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу та їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності.

Таким чином, у цій справі суд має встановити факт понесення Позивачем витрат, їх зв`язок із розглядом справи, відповідність заявленого обсягу робіт фактично виконаним адвокатом діям та співмірність їх вартості з урахуванням критеріїв частини четвертої статті 126 і частини п`ятої статті 129 ГПК України.

Оцінюючи подані Позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 77 000,00 грн, їх співмірність, а також доводи та заперечення Відповідача, суд виходить із характеру спору, його складності, обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, часу, необхідного для її виконання, значення справи для сторін, а також характеру кожного із заявлених до компенсації видів правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Частиною п`ятою цієї статті передбачено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат у разі недотримання зазначених критеріїв.

При цьому, ціна позову є лише одним із критеріїв оцінки співмірності. Тому те, що заявлені 77 000,00 грн становлять близько 0,91 % від ціни позову у розмірі 8503 238,72 грн, саме по собі не свідчить ані про співмірність, ані про неспівмірність витрат і підлягає оцінці у сукупності з іншими встановленими обставинами.

Як убачається з матеріалів справи, клопотання про витребування доказів від 22.04.2026 було підготовлено та подано одночасно з позовною заявою і включено до переліку її додатків. Цим клопотанням Позивач просив витребувати у Головного управління ДПС у Запорізькій області інформацію щодо відображення Відповідачем у податковій звітності податкового кредиту за операціями, які є предметом спору.

Отже, зазначене клопотання безпосередньо пов`язане з формуванням первинної доказової бази та підготовкою позову. За таких обставин визначення його вартості окремо від вартості підготовки позовної заяви у розмірі 5 000,00 грн суд вважає завищеним. Водночас, з огляду на необхідність підготовки окремого процесуального документа та його правового обґрунтування, суд вважає обґрунтованим врахувати за цим видом роботи 2 000,00 грн.

Щодо заяв про долучення доказів від 01.06.2026 та 11.06.2026, суд встановив, що вони подавалися вже після подання позовної заяви як окремі процесуальні документи. Тому зазначені дії можуть оцінюватися самостійно.

Разом з тим за своїм характером такі заяви спрямовані переважно на подання суду та іншій стороні додаткових доказів і не містять самостійного складного правового аналізу. За таких обставин вартість кожної із заяв у розмірі 5 000,00 грн суд вважає неспівмірною з фактичним обсягом виконаної роботи та визначає розумною її вартість у 1 000,00 грн. за кожну заяву, тобто 2 000,00 грн. загалом.

Вартість адвокатського запиту, заявлену у розмірі 2 000,00 грн, суд також вважає завищеною з огляду на характер та обсяг відповідної процесуальної дії та визначає її співмірну вартість у розмірі 1 000,00 грн.

Водночас вартість додаткових пояснень від 21.06.2026 у розмірі 5 000,00 грн суд вважає обґрунтованою, оскільки їх підготовка становила самостійну процесуальну роботу, пов`язану з обґрунтуванням правової позиції Позивача, та не має характеру суто технічного документа.

Щодо вартості участі адвоката Хілько А.В. у чотирьох судових засіданнях, за яку заявлено 20 000,00 грн., суд встановив, що представник Позивача фактично брав участь у судових засіданнях безпосередньо в залі суду, що підтверджується матеріалами справи. Зокрема, 01.06.2026 відбулося підготовче судове засідання тривалістю 19 хвилин (з 12:04 до 12:23), 22.06.2026 підготовче засідання тривалістю 11 хвилин (з 11:01 до 11:12), 08.07.2026 судове засідання з розгляду справи по суті тривалістю 34 хвилини (з 10:58 до 11:32), а 29.07.2026 судове засідання з розгляду справи по суті тривалістю 54 хвилини (з 10:35 до 11:29), у якому суд ухвалив рішення.

Таким чином, безпосередня участь адвоката у чотирьох засіданнях становила загалом близько 2 годин. При цьому два підготовчі засідання були нетривалими, тоді як два засідання по суті мали більшу тривалість та були пов`язані безпосередньо з розглядом спору.

Суд враховує, що фактична участь адвоката у всіх зазначених засіданнях підтверджена матеріалами справи, а отже, підстав для висновку про відсутність відповідних послуг немає. Водночас сама кількість судових засідань не визначає розмір витрат на їх проведення, який має оцінюватися з урахуванням їх тривалості, характеру процесуальних дій, складності спору та інших критеріїв, передбачених частиною четвертою статті 126 ГПК України.

При цьому суд не враховує як підставу для зменшення витрат саму по собі обставину, що представник Відповідача брав участь у засіданнях у режимі відеоконференції. Форма участі представника є його процесуальним правом і не визначає обсяг витрат іншої сторони.

Разом з тим заявлена вартість участі у чотирьох засіданнях у розмірі 20 000,00 грн., що в середньому становить 5 000,00 грн. за одне засідання, з урахуванням їх фактичної тривалості та характеру, на думку суду, не повною мірою відповідає критеріям співмірності, визначеним частиною четвертою статті 126 ГПК України.

Враховуючи фактичну тривалість судових засідань, їх кількість, характер здійснених у них процесуальних дій, а також загальну складність спору, суд визначає співмірною вартість участі адвоката у судових засіданнях у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідач також посилається на те, що адвокат Позивача здійснює представництво у низці аналогічних спорів проти АТ «НАЕК «Енергоатом», зокрема у справах № 908/140/26, № 908/141/26, № 908/943/26, № 908/652/26, № 908/960/26, № 908/673/26, № 908/1084/26 та № 908/1086/26. За твердженням Відповідача, зазначені справи стосуються аналогічних договорів та вимог, а відмінності переважно полягають у сумах заборгованості та реквізитах первинних документів. На підтвердження своєї позиції Відповідач також навів розміри витрат на професійну правничу допомогу, заявлені в інших аналогічних справах.

Суд вважає зазначені обставини такими, що підлягають врахуванню при оцінці співмірності витрат, однак не погоджується з тим, що сама по собі участь адвоката в інших аналогічних справах є підставою для відмови у компенсації витрат або автоматичного зменшення вартості кожного виду послуг.

Кожна справа потребує аналізу документів відповідного клієнта та формування процесуальної позиції з урахуванням її конкретних обставин. Водночас використання адвокатом власних раніше напрацьованих правових позицій, процесуальних конструкцій та типових документів є обставиною, яка може об`єктивно впливати на час та обсяг роботи, необхідної для підготовки документів у наступній аналогічній справі.

Верховний Суд у постановах від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17 та від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 наголошував на необхідності оцінки фактичного обсягу юридичної і технічної роботи, зокрема з урахуванням складності справи, необхідності вивчення додаткових джерел права, документів та доводів сторін.

У цій справі спір виник із договору поставки та стосується стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат. Такий спір не характеризується винятковою правовою складністю. Крім того, наявність низки аналогічних справ, у яких бере участь той самий адвокат, свідчить про повторюваність відповідної правової та процесуальної роботи.

Отже, суд враховує аналогічність справ як одну з обставин, що впливає на оцінку необхідного часу та обсягу роботи, насамперед щодо підготовки письмових процесуальних документів, які містять правове обґрунтування позиції сторони. Водночас ця обставина не означає, що така робота взагалі не виконувалася або не підлягає оплаті.

Доводи Відповідача про «штучне збільшення витрат» та зловживання правом суд не вважає доведеними, оскільки сама наявність аналогічних справ не свідчить про фіктивність заявлених витрат чи відсутність фактично наданої правничої допомоги.

Посилання Відповідача на стратегічний статус АТ «НАЕК «Енергоатом» та складні фінансові умови діяльності підприємства в умовах воєнного стану саме по собі не є підставою для зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України при визначенні співмірності враховуються складність справи, обсяг виконаних робіт, час, необхідний для їх виконання, обсяг послуг, ціна позову та значення справи для сторони. Майновий стан сторони, яка має компенсувати витрати, самостійним критерієм цієї оцінки не є.

Так само наведені Відповідачем розміри витрат у інших справах можуть бути враховані судом лише як порівняльна обставина, але не визначають наперед розмір витрат у цій справі, оскільки співмірність має оцінюватися з урахуванням конкретного обсягу та характеру фактично наданої правничої допомоги.

Таким чином, суд враховує доводи Відповідача в тій частині, в якій вони стосуються складності спору, повторюваності правової роботи, характеру окремих процесуальних документів, фактичного обсягу роботи адвоката та співмірності заявленої вартості окремих послуг. Водночас підстав для повної відмови у компенсації витрат або для висновку про зловживання правом суд не встановив.

З урахуванням наведеного, а також характеру спору, його складності, обсягу фактично виконаної роботи, повторюваності відповідної правничої роботи в аналогічних справах, характеру окремих процесуальних документів та критеріїв, визначених частиною четвертою статті 126 ГПК України, суд визначає обґрунтований та співмірний розмір витрат на професійну правничу допомогу у такому розмірі:

· підготовка позовної заяви з додатками 25 000,00 грн.;

· клопотання про витребування доказів 2 000,00 грн.;

· відповідь на відзив 10 000,00 грн.;

· дві заяви про долучення доказів 2 000,00 грн.;

· адвокатський запит 1 000,00 грн.;

· додаткові пояснення 5 000,00 грн.;

· участь у судових засіданнях 15 000,00 грн.

Разом 60 000,00 грн.

Визначаючи зазначений розмір, суд виходить саме з оцінки співмірності витрат, а не ставить під сумнів факт їх понесення Позивачем. Наявність договору про надання правничої допомоги, відповідних платіжних документів та інших доказів підтверджує фактичне понесення витрат, однак відповідно до статей 126, 129 ГПК України не звільняє суд від обов`язку оцінити їх співмірність та визначити частину, яка підлягає розподілу між сторонами.

Крім цього суд враховує, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Отже, сам по собі погоджений сторонами договору розмір гонорару не є безумовною підставою для покладення його в повному обсязі на іншу сторону, оскільки при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд оцінює їх співмірність відповідно до критеріїв, установлених статтею 126 ГПК України.

У цій справі Позивач фактично сплатив адвокату 60 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 3468 від 21.04.2026. Водночас актом приймання-передачі від 29.07.2026 остаточна вартість наданих послуг визначена сторонами у розмірі 77 000,00 грн. З огляду на наведене суд при визначенні витрат, що підлягають розподілу, виходить не лише з погодженого сторонами розміру гонорару, а з обсягу фактично виконаної роботи та її співмірності з урахуванням критеріїв частини четвертої статті 126 ГПК України.

За результатами оцінки поданих доказів та доводів сторін суд дійшов висновку, що співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу у цій справі є 60 000,00 грн. При цьому суд врахував характер та складність спору, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, характер окремих процесуальних документів, тривалість та зміст судових засідань, а також наявність у адвоката Позивача інших аналогічних спорів, що об`єктивно впливає на обсяг повторної правничої роботи при формуванні процесуальної позиції.

Визначений судом розмір не означає заперечення права Позивача та адвоката на погодження іншої вартості послуг між собою. Однак відповідно до статей 126, 129 ГПК України саме 60 000,00 грн. є розміром витрат, який з урахуванням конкретних обставин цієї справи підлягає розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 59,77 %, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню відповідна частина визначених судом витрат на професійну правничу допомогу: 60 000,00 грн. х 59,77 % = 35 862,00 грн.

В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу покладаються на Позивача пропорційно частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Елтранс Україна від 31.07.2026 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/996/26 в розмірі 77000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Прийняти додаткове рішення та стягнути з Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Елтранс Україна (юридична адреса: вул. Кольорова, буд. 7, м. Запоріжжя, 69084; адреса для листування: а/с 4802, м. Запоріжжя, 69014; код ЄДРПОУ 39380838) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 862,00 грн. (тридцять п`ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання додатковим рішенням чинності.

3. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 3 та 5 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.