Рішення № 138985475, 14.08.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/684/25

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін заяву ТОВ "ОБІО" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО"

про зобов`язання надати документи, інформацію та відеозапис

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.06.2026р. у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" відмовлено.

10.06.2026р. представником відповідача до суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача 200000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (т.2 а.с. 139-142).

10.06.2026р. позивачем подано заяву про залишення без розгляду заяви ТОВ "ОБІО" про ухвалення додаткового рішення (т.2 а.с. 156-158).

Ухвалою від 06.07.2026р. судом відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви представника відповідача ТОВ "Обіо" про ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів справи №906/684/25 з Північно-Західного апеляційного господарського суду.

10.08.2026р. до Господарського суду Житомирської області з Північно-Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Згідно ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026р. Господарському суду Житомирської області встановлено строк для розгляду заяви представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Обіо" про ухвалення додаткового судового рішення у справі, протягом 10 днів з дати отримання цієї ухвали та матеріалів справи №906/684/25.

Ухвалою від 10.08.2026р. суд прийняв до розгляду заяву ТОВ "Обіо" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Постановив розгляд заяви здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

12.08.2026р. від представника позивача надійшли заперечення на заяву ТОВ "Обіо" про ухвалення додаткового рішення у справі №906/684/25 (т.2 а.с. 165-170).

Дослідивши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, подані на її обґрунтування докази, заперечення позивача, а також матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідач просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 200000,00 грн., на підтвердження чого надано копії:

- договору про надання правової допомоги від 23.06.2025р., укладеного між адвокатом Мілевською Яною Ігорівною та ТОВ "Обіо";

- договору про надання правової допомоги від 23.06.2025р., укладеного між адвокатом Білоцерковцем Назаром Вікторовичем та ТОВ "Обіо";

- додаткової угоди №1 від 02.01.2026р. до договору про надання правової допомоги від 23.06.2025р., укладеної між адвокатом Білоцерковцем Назаром Вікторовичем та ТОВ "Обіо";

- додаткової угоди №2 від 02.01.2026р. до договору про надання правової допомоги від 23.06.2025р., укладеної між адвокатом Мілевською Яною Ігорівною та ТОВ "Обіо";

- акту приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) №1 від 05.06.2026р. наданих адвокатом Білоцерковцем Н.В., на суму 100000,00 грн. підписаного та скріпленого печатками сторін;

- акту приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) №1 від 05.06.2026р. наданих адвокатом Мілевською Я.І., на суму 100000,00 грн. підписаного та скріпленого печатками сторін;

- ордеру адвоката серії АІ №2129446 від 17.02.2026р., виданого на ім`я Білоцерковець Н.В.;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001388 на ім`я Білоцерковець Н.В.;

- ордеру адвоката серії АІ №1930537 від 23.06.2025р., виданого на ім`я Мілевська Я.І. (т.1 а.с. 70, т.2 а.с. 143-152).

Відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) №1 від 05.06.2026р. адвокати надали відповідачу наступні послуги правничої допомоги: ознайомлення з позовною заявою та додатками до неї, аналіз правових підстав позовної заяви, аналіз правової позиції позивача, аналіз судової практики Верховного Суду у подібних спорах, консультація клієнта, участь у судових засіданнях у суді першої інстанції у рамках справи №906/684/25 за позовною заявою Пожидаєва К.Е.

Пунктом 3 актів приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) №1 визначено, що сторони погоджуються, що клієнт повинен виконати оплату гонорару адвокату у сумі 100000,00 грн., впродовж 90 днів з дня підписання цього акту.

Оцінюючи заявлений відповідачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Так, відповідачем до надання правничої допомоги у даній справі залучено двох адвокатів - Мілевську Яну Ігорівну та Білоцерковця Назара Вікторовича, кожному з яких визначено гонорар у розмірі 100 000,00 грн.

Зі змісту заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення вбачається, що адвокатом Мілевською Я.І. заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з аналізом позовної заяви та правової позиції позивача, консультуванням клієнта, аналізом відповіді на відзив, підготовкою та поданням заперечень на відповідь на відзив і додаткових пояснень, а також підготовкою до участі та участю у судових засіданнях. Загальний час, зазначений відповідачем, як витрачений адвокатом Мілевською Я.І. на надання правничої допомоги у суді першої інстанції, становить 27 год. 15 хв.

Водночас, адвокатом Білоцерковцем Н.В. заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з ознайомленням із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, аналізом правових підстав позову та правової позиції позивача, аналізом судової практики, участю у судових засіданнях, у тому числі одночасно з адвокатом Мілевською Я.І., а також консультуванням клієнта. Загальний час, зазначений відповідачем, як витрачений адвокатом Білоцерковцем Н.В., становить 28 год. 20 хв.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує також положення частин п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України та виходить із того, що розподілу підлягають витрати, які є пов`язаними з розглядом справи, обґрунтованими, пропорційними до предмета спору та розумно необхідними для конкретної справи.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № 924/822/23, у якій суд звернув увагу на необхідність оцінки витрат на професійну правничу допомогу з точки зору їх реальності, розумності та необхідності для забезпечення належного представництва інтересів сторони.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначено, що суд при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має виходити із критеріїв реальності адвокатських витрат, необхідності таких витрат та розумності їх розміру.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №761/33563/20 зазначено, що аналіз правових позицій та підготовка процесуального документа можуть бути складовими одного завдання адвоката, а тому не можуть автоматично компенсуватися окремо як самостійні види послуг.

Суд дійшов висновку, що надані докази у їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження факту надання двома адвокатами відповідача послуг у межах надання професійної правничої допомоги у цій справі.

Суд також не заперечує право відповідача залучати до представництва своїх інтересів двох або більше адвокатів та не ставить під сумнів можливість фактичного надання ними правничої допомоги. Водночас при вирішенні питання про розподіл судових витрат визначальним є не лише факт домовленості сторони зі своїми представниками про розмір гонорару та фактичної оплати такого гонорару, а й те, чи є відповідні витрати необхідними та такими, що підлягають компенсації за рахунок іншої сторони.

Із актів приймання-передачі наданих послуг убачається дублювання обсягу правничої допомоги, наданої відповідачу двома адвокатами. Зокрема, вказаними документами зазначено виконання фактично однакових за змістом дій, а саме: ознайомлення з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, аналіз правових підстав позову та правової позиції позивача, аналіз судової практики, консультування клієнта та участь у судових засіданнях.

При цьому відповідачем не наведено об`єктивних обставин, які б свідчили про необхідність виконання зазначених дій двома адвокатами та обумовлювали необхідність компенсації їх вартості за рахунок іншої сторони у подвійному розмірі.

Суд враховує, що сторона вправі на власний розсуд визначати кількість залучених до представництва адвокатів та розподіляти між ними обсяг роботи. Водночас реалізація такого права не покладає автоматично на іншу сторону обов`язок компенсувати в повному обсязі витрати, понесені на оплату послуг кожного із залучених представників. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має оцінити, чи були відповідні витрати необхідними для належного представництва інтересів сторони у конкретній справі, а також чи відповідають вони критеріям співмірності, розумності та пропорційності.

Сам по собі факт залучення двох адвокатів та їх участі в одних і тих самих судових засіданнях не свідчить про необхідність компенсації витрат на правничу допомогу кожного з них у повному обсязі. Особливо це стосується випадків, коли заявлені до відшкодування послуги за своїм змістом є тотожними або взаємозамінними та не пов`язані з виконанням різних, самостійних завдань у межах судового розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що із загального часу участі у судових засіданнях 7 год. 25 хв. припадає на засідання, у яких одночасно брали участь обидва представники відповідача. Водночас, відповідачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про необхідність одночасної участі двох адвокатів у зазначених судових засіданнях, а також не обґрунтовано, які самостійні та відмінні процесуальні дії були виконані кожним із них під час таких засідань.

Отже, за сукупністю встановлених обставин суд доходить висновку, що заявлений відповідачем загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 200000,00 грн. включає витрати, які за своїм змістом частково дублюють одна одну, а тому їх компенсація у повному обсязі не відповідає критеріям необхідності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому суд не ставить під сумнів факт надання відповідачу професійної правничої допомоги, не оцінює правомірність визначеного сторонами розміру гонорару та не заперечує право відповідача залучати до представництва своїх інтересів декількох адвокатів. Оцінці підлягає виключно питання щодо того, в якому розмірі понесені відповідачем витрати підлягають компенсації іншою стороною за правилами розподілу судових витрат.

З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку про відсутність підстав для відшкодування за рахунок позивача частини заявлених витрат у розмірі 100000,00 грн., оскільки в цій частині відповідачем не доведено необхідності понесення відповідних витрат у заявленому розмірі з урахуванням фактичного дублювання наданих послуг двома адвокатами та одночасної участі двох представників у судових засіданнях.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення якого врегульовані главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 6 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Отже, визначення відповідачем та його адвокатами розміру гонорару за надання правничої допомоги є результатом домовленості між ними та саме по собі не може бути поставлено судом під сумнів. Водночас предметом оцінки суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат є не втручання у договірні відносини між адвокатом та клієнтом, а встановлення того, яка частина понесених або такої, що підлягає сплаті, витрат є обґрунтованою, необхідною та співмірною з огляду на критерії, визначені процесуальним законом, і підлягає компенсації за рахунок іншої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 130-134 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що адвокатський гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати. При встановленні фіксованого розміру гонорару фактична кількість часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, не є визначальною для обчислення розміру такого гонорару. Водночас при визначенні суми, яка підлягає компенсації іншою стороною, суд має виходити з установленого договором розміру та порядку обчислення гонорару з урахуванням передбачених законом критеріїв оцінки судових витрат.

Таким чином, саме по собі встановлення сторонами договору фіксованого розміру гонорару у сумі 100000,00 грн. за кожним договором не є достатньою підставою для автоматичного покладення всієї такої суми на іншу сторону спору.

Зазначений підхід узгоджується також із висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у додатковій постанові від 27.07.2026 у справі № 913/266/20 (913/282/25), відповідно до яких при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд не обмежується встановленням факту погодження сторонами договору відповідного розміру гонорару, а має перевірити обґрунтованість та співмірність таких витрат з урахуванням критеріїв, визначених процесуальним законом.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Схожа правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. справі №922/445/19).

Суд враховує, що позивачем заявлено заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу та наведено доводи щодо їх неспівмірності, зокрема з огляду на залучення двох адвокатів, дублювання ними фактично наданих послуг та невідповідність заявленого розміру витрат фактичному обсягу необхідної правничої допомоги.

Проаналізувавши наданий відповідачем опис виконаних робіт, суд встановив, що у межах розгляду справи представниками відповідача здійснювалися правовий аналіз позовної заяви та доданих до неї матеріалів, оцінка правової позиції позивача, аналіз судової практики, консультування клієнта, підготовка та подання процесуальних документів, а також підготовка до судових засідань та участь у них.

Суд погоджується, що зазначені дії були пов`язані з розглядом справи та в цілому спрямовані на забезпечення належного захисту інтересів відповідача. Водночас, при визначенні суми, яка підлягає компенсації за рахунок позивача, суд оцінює не лише сам факт надання відповідних послуг, а їх фактичний зміст, необхідність та обсяг, складність спору, кількість і зміст підготовлених процесуальних документів, а також співвідношення заявлених витрат із характером предмета спору.

Судом також досліджено зміст поданих у справі процесуальних документів, зокрема заперечень на відповідь на відзив та додаткових пояснень відповідача. Їх порівняльний аналіз свідчить, що значна частина наведених у них доводів стосується тих самих обставин та правових питань, які вже були викладені відповідачем у попередніх процесуальних документах. У подальших документах відповідна правова позиція переважно повторюється та деталізується, без істотного розширення предмета доказування або формування нової самостійної правової аргументації.

При цьому суд не ставить під сумнів необхідність реагування відповідача на процесуальні документи позивача та право відповідача подавати додаткові пояснення, якщо він вважає це необхідним для захисту своїх інтересів. Разом з тим обсяг правничої роботи, необхідний для підготовки таких документів, має оцінюватися з урахуванням їх фактичного змісту. Повторне викладення вже сформованої правової позиції не може прирівнюватися за обсягом та складністю до підготовки нового процесуального документа, що містить самостійний правовий аналіз нових обставин або правових питань.

Суд бере до уваги і характер предмета спору. У даній справі позивачем заявлялася вимога про зобов`язання відповідача надати визначені ним документи та відеозапис загальних зборів учасників товариства. Спір не мав майнового характеру, його розгляд не передбачав проведення експертиз, здійснення складних розрахунків, дослідження значного обсягу доказів чи встановлення складних фактичних обставин, які б об`єктивно зумовлювали необхідність значного обсягу правничої роботи.

Тривалість розгляду справи також не може сама по собі свідчити про співмірність заявленого розміру витрат. Перебування справи на розгляді суду протягом певного часу зумовлюється сукупністю процесуальних обставин та не є тотожним кількості чи складності фактично виконаної адвокатом роботи.

Крім того, суд перевірив відомості, наведені відповідачем щодо участі його представників у судових засіданнях, за матеріалами справи та протоколами судових засідань. Встановлено, що частина зазначеного відповідачем часу припадає на одночасну участь обох адвокатів у тих самих судових засіданнях. При цьому відповідачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про необхідність одночасної участі двох представників у таких засіданнях або про виконання ними різних, самостійних процесуальних завдань.

Разом з тим суд враховує, що відповідач дійсно скористався правом на отримання професійної правничої допомоги для належного захисту своїх прав та інтересів у суді, адвокатами здійснювався правовий аналіз позовних вимог, формувалася та підтримувалася правова позиція відповідача, готувалися процесуальні документи, здійснювалося консультування клієнта та забезпечувалася участь представників у судових засіданнях.

Отже, суд не вбачає підстав для повного позбавлення відповідача права на компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Визначаючи конкретний розмір витрат, який підлягає компенсації, суд виходить із необхідності забезпечення балансу між правом відповідача на відшкодування витрат, фактично необхідних для захисту його інтересів, та правом позивача не нести витрати, які за своїм обсягом і характером є надмірними порівняно з предметом та складністю спору.

З урахуванням характеру заявлених позовних вимог, складності справи, обсягу матеріалів, змісту процесуальних документів, фактичної участі представників у судових засіданнях, суд вважає обґрунтованим та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає компенсації за рахунок позивача, у сумі 70000,00 грн.

Такий розмір, на переконання суду, відповідає фактичному обсягу та характеру правничої допомоги, яка була необхідною для забезпечення належного захисту відповідача у цій справі, та водночас не покладає на позивача витрати, необхідність яких у заявленому розмірі відповідачем не доведена.

У частині 130000,00 грн. заявлені витрати на професійну правничу допомогу не підлягають компенсації за рахунок позивача, оскільки їх заявлений розмір з урахуванням установлених обставин не відповідає критеріям необхідності, розумності та співмірності, визначеним статтями 126, 129 ГПК України.

Висновок суду щодо розміру витрат, які підлягають компенсації, не є втручанням у договірні відносини між відповідачем та його адвокатами та не означає недійсності чи зміни погодженого ними розміру гонорару. Визначення судом суми у розмірі 70000,00 грн. стосується виключно питання розподілу судових витрат між сторонами та визначення тієї частини витрат відповідача, яка за встановлених обставин може бути покладена на позивача відповідно до положень ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 129 ГПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Оскільки рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.06.2026р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБІО» відмовлено, витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на позивача в обґрунтованому судом розмірі 70000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 123, 126, 129, 221 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО"(10025, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 6, ЄДРПОУ 32828660)

- 70000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено: 14.08.26

Суддя Сікорська Н.А.

1 - до справи