Ухвала суду № 138985344, 13.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

13 серпня 2026 року Справа № 903/556/26 Суддя Господарського суду Волинської області Бідюк С.В., розглянувши матеріали по справі

за позовом: Фермерського господарства Мілінчук Г.В., с.Тойкут, Ковельський район, Волинська обл.

до відповідача: Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області, с. Колодяжне, Ковельський район, Волинська обл.

про розірвання договору оренди землі

в с т а н о в и л а:

11.06.2026 через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Фермерського господарства Мілінчук Г.В. до Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області, в якому позивач просить суд розірвати договір оренди землі від 03 квітня 2025 року, укладений між Колодяжненською сільською радою Ковельського району Волинської області та Фермерським господарством Мілінчук Г.В., який зареєстрований в державному реєстрі речових прав 11.04.2025 за №59470763, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0722180400:05:004:0396, площею 20,0000 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку із накладенням арешту згідно ухвали слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області у справі № 159/8714/25 (провадження 1-кс/159/2269/25) від 05.12.2025 на земельну ділянку з кадастровим номером 0722180400:05:004:0396, площею 20,0000 га, що перебуває в оренді ФГ Мілінчук Г.В., з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування земельною ділянкою, позивач позбавлений можливості фактично обробляти земельну ділянку та отримувати урожай, а також здійснювати будь-які господарські дії щодо неї. Зазначені обставини об`єктивно виключають можливість використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

При цьому договір оренди землі продовжує існувати, що зобов`язує позивача, як орендаря сплачувати орендну плату (пп. 9-14 Договору) за земельну ділянку, якою він не має права користуватися.

Вказує, що накладення арешту на земельну ділянку з позбавленням права користування нею є істотною зміною обставин, що є підставою для розірвання договору за згодою сторін. Водночас Колодяжненська сільська рада Ковельського району Волинської області, як орендодавець відмовила позивачу у достроковому розірванні договору оренди землі, у зв`язку із чим ФГ Мілінчук Г.В. звернулося із позовом до суду.

Ухвалою суду від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 15.07.2026 об 11:30 год. Встановлено: відповідачу: строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; позивачу: строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 15.06.2026, строк для подання відзиву до 30.06.2026.

22.06.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову та вказує, що підставою позову визначено накладення ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05.12.2025 арешту на земельну ділянку із забороною користування нею. Разом з тим після подання позову ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18.06.2026 арешт було частково скасовано. На даний час позивач не позбавлений можливості використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, а тому відсутній предмет спору щодо необхідності розірвання договору через неможливість його виконання. Ухвалою від 18.06.2026 право користування земельною ділянкою поновлено.

Також зазначає, що позов фактично не містить жодного посилання на порушення договору з боку Колодяжненської сільської ради. Сільська рада: передала земельну ділянку в оренду; не перешкоджала її використанню; не вчиняла дій щодо припинення права оренди; не позбавляла позивача доступу до земельної ділянки. Усі обставини, на які посилається позивач, пов`язані виключно з кримінальним провадженням та процесуальними рішеннями слідчого судді, а не з поведінкою відповідача.

Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у позові повністю.

30.06.2026 позивач подав суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що доводи відповідача про відсутність доказів фактичної неможливості користування земельною ділянкою є безпідставними, оскільки неможливість використання земельної ділянки випливала безпосередньо зі змісту ухвали слідчого судді від 05.12.2025 та відповіді Ковельського РУН ГУНП у Волинській області від 06.05.2026. Не внесення відомостей до Державного реєстру речових прав не усуває юридичних наслідків ухвали слідчого судді. Збереження часткового арешту та відкритого кримінального провадження свідчить про те, що ситуація не може вважатися остаточно вирішеною. Загроза повторного повного блокування не усунута. Враховуючи викладене, доводи відповідача не спростовують обставин, наведених у позовній заяві та не є підставою для відмови у задоволенні позову.

03.07.2026 відповідач надіслав суду заперечення на відповідь на відзив. Відповідач доводить, що позивач не спростував доводів відзиву щодо відсутності станом на день розгляду справи правових підстав для дострокового розірвання договору оренди землі. Наведені у відповіді на відзив аргументи здебільшого стосуються можливих збитків, припущень щодо майбутніх обставин та містять нові фактичні підстави, які не були покладені в основу позовних вимог. Позивач фактично просить суд розірвати договір через ризик можливого повторного арешту в майбутньому, тоді як судовий захист надається щодо вже порушених або оспорюваних прав, а не щодо гіпотетичних майбутніх обставин.

Також, 06.07.2026 позивач подав пояснення щодо заперечень відповідача на відповідь на відзив.

14.07.2026 від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Від позивача надійшло клопотання від 14.07.2026, в якому просить визнати поважними причини неможливості участі представника позивача у судовому засіданні 15.07.2026 та відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 15.07.2026 відкладено підготовче засідання на 05 серпня 2026 року о 14:00 год.

Відповідач у заяві від 04.08.2026 розгляд справи просить здійснювати без участі його представника.

Позивач у заяві та клопотанні від 05.08.2026 просить долучити додаткові докази до матеріалів справи. Розгляд справи проводити без участі його представника.

Враховуючи надходження клопотання позивача про долучення доказів безпосередньо перед судовим засіданням, з метою надання відповідачу можливості ознайомитись з ним та подати відповідні пояснення, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання.

Відповідач у додаткових поясненнях від 12.08.2026 просить відмовити у задоволенні клопотання позивача про долучення доказів, оскільки позивачем не обґрунтовано причин несвоєчасного подання доказів. При цьому документи, які позивач просить долучити, існували до подання позову та могли бути подані ним раніше. Навіть у разі їх долучення вони: не підтверджують порушення договору відповідачем; не доводять наявності підстав для розірвання договору; не спростовують факт відновлення можливості користування земельною ділянкою; не підтверджують істотної зміни обставин; не підтверджують причинного зв`язку між діями сільської ради та заявленими позивачем витратами.

У заяві від 12.08.2026 відповідач розгляд справи просить здійснювати без участі його представника.

У судовому засіданні представник позивача клопотання про долучення доказів підтримав.

Статтею 80 ГПК України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.1, 2 ст. 118 ГПК України).

Частинами 1,2 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином пропущений процесуальний строк, встановлений законом може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку.

Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності (пункт 3.3 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 918/604/23).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013, від 27.03.2024 №907/439/22).

Докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14 (врахована судом апеляційної інстанції), від 27.06.2023 у справі № 910/161/181/18, від 28.02.2024 №910/12005/22).

Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій (див. постанову від 08.12.2022 у справі №990/102/22).

У клопотанні позивача про долучення доказів пояснення з посиланням на докази, які підтверджують, що відповідач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання спірних доказів у встановлений судом строк, об`єктивної неможливості отримання таких доказів, посилання на доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк, позивачем не вказані.

Клопотання про поновлення пропущеного строку для подання доказів позивачем не подано.

Положеннями частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, враховуючи звернення позивача із клопотанням про долучення нових доказів до матеріалів справи після закінчення визначеного процесуальним законодавством строку для їх подання, відсутність обґрунтувань неможливості отримання чи подання до суду таких доказів у встановлений строк, суд протокольною ухвалою від 13.08.2026 залишив без розгляду клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

При цьому судом враховано, що за змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, враховуючи відсутність не розглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 13.08.2026 закрив підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 22.09.2026 о 12:00 год.

Згідно з ч. 2 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне постановити ухвалу про повідомлення учасників справи про закриття підготовчого провадження, призначення розгляду справи по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 120, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Повідомити учасників справи про закриття підготовчого провадження, призначення розгляду справи по суті на 22 вересня 2026 року о 12:00 год.

2. Явку учасників справи у судове засідання визнати не обов`язковою.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Ухвала суду підписана 14.08.2026.

Суддя С. В. Бідюк