Ухвала суду № 138984771, 04.08.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/17069/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Будзан Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання - Топоровського М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кісельової Віталіни Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року до Подільського районного суду міста Києва надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кісельової Віталіни Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк».

В обґрунтування подання зазначено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельвої В.В. перебуває зведене виконавче провадження АСВП НОМЕР_6, до складу якого входять: АСВП НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа Подільського районного суду міста Києва від 22.01.2024 по справі №758/17069/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.06.2019 в розмірі 198568,41 грн; АСВП НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа Подільського районного суду міста Києва від 22.01.2024 по справі №758/17069/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 2978,53 грн. За вказаними виконавчими документами сторонами виконавчих проваджень є: боржник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; стягувач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д. Станом на 29.05.2026 заборгованість по виконавчому документу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій складає 222773,13 грн. Вказує, що боржниця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , обізнана, що відносно неї Подільським районним судом м. Києва від 22.01.2024 по справі 758/17069/21 винесено рішення та на підставі якого відкриті виконавчі провадження. Рухоме та нерухоме майно на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу у боржника відсутнє. Боржник офіційно не працює, пенсію не отримує, підприємницьку діяльність не веде. На відкритих рахунках в установах банків кошти для погашення боргу відсутні. До приватного виконавця для дачі письмових пояснень, щодо не виконання рішення суду боржник не з`являється. Кореспонденція, що направляється приватним виконавцем на адресу зазначену у виконавчому документі боржник не отримує, не вживає жодних заходів для добровільного погашення заборгованості, не здійснює самостійних платежів, тобто не виконує рішення суду. Вважає, що наявність у боржника невиконаних зобов`язань, покладених на неї та наявне ухилення боржника від виконання таких зобов`язань є підставою для обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2026 року головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.

Згідно довідки головного спеціаліста Подільського районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року матеріали подання разом з додатками передано судді Будзан Л.Д. 25 червня 2026 року.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26 червня 2026 року прийнято до розгляду подання та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Приватний виконавець у судове засідання не з`явився, просив подання приватного виконавця розглянути без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 20.07.2023, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 10.06.2019 в розмірі 198568 гривень 41 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 2978,53 грн.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельвої В.В. перебуває зведене виконавче провадження АСВП НОМЕР_6, до складу якого входять: АСВП НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа Подільського районного суду міста Києва від 22.01.2024 по справі №758/17069/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.06.2019 в розмірі 198568,41 грн; АСВП НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа Подільського районного суду міста Києва від 22.01.2024 по справі №758/17069/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 2978,53 грн.

18.03.2024 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кісельовою В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_5, копію якої надіслано сторонам виконавчого провадження АТ «Укрпоштою» рекомендованим поштовим відправленням, у тому числі боржнику за адресою зазначеною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень № 19.03.2024.

З метою забезпечення виконання рішення суду приватний виконавець 18.03.2024 виніс постанову про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження НОМЕР_5, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику - ОСОБА_1 .

18.03.2024 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кісельовою В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4, копію якої надіслано сторонам виконавчого провадження АТ «Укрпоштою» рекомендованим поштовим відправленням, у тому числі боржнику за адресою зазначеною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень № 19.03.2024.

18.03.2024 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кісельовою В.В. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою об`єднано виконавчі провадження НОМЕР_5, НОМЕР_4 у зведене виконавче провадження НОМЕР_6.

21.03.2024 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кісельовою В.В. винесено постанову про арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження НОМЕР_5, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 222773,13 гривні.

16.04.2025 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кісельовою В.В. винесено постанову про арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження НОМЕР_5, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 222773,13 гривні.

Згідно відповідей на запити №196236102 від 18.03.2024, №199737191 від 11.04.2024, №204131187 від 13.05.2024, №205346396 від 20.05.2024, №209041962 від 10.06.2024, №210979048 від 19.06.2024, №213168004 від 03.07.2024, №216283091 від 22.07.2024, №222790986 від 26.08.2024, №223231973 від 28.08.2024, №225376489 від 09.09.2024, №228600365 від 24.09.2024, №233042216 від 16.10.2024, №239930567 від 18.11.2024, №247769714 від 29.01.2025, №253922062 від 26.02.2025, №260200916 від 31.03.2025 до Державної фіскальної служби України, юридичну особу або фізичну особу - підприємця знято з обліку у контролюючих органах (податковий номер/серія (за наявності) та номер паспорта боржника: НОМЕР_1 ).

Крім цього, приватним виконавцем здійснено запити та отримано відповіді на запити №196236101 від 18.03.2024, №204131127 від 13.05.2024, №210979120 від 19.06.2024, №222790996 від 26.08.2024, №228600405 від 24.09.2024, №239930503 від 18.11.2024, №247690483 від 28.01.2025, №253921874 від 26.02.2025, №291602439 від 11.09.2025 до Державної податкової служби України.

Згідно відповідей на запити №317592164 від 06.03.2026, №336228233 від 11.05.2026 до Державної податкової служби України, інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня.

Також, приватним виконавцем здійснено запити та отримано відповіді на запити №196236085 від 18.03.2024, №204131133 від 13.05.2024, №210979114 від 19.06.2024, №213168036 від 03.07.2024, №222790994 від 26.08.2024, №223231987 від 28.08.2024, №225376377 від 09.09.2024, №228600388 від 24.09.2024, №239930498 від 18.11.2024, №247690473 від 28.01.2025, №253921857 від 26.02.2025, №271480234 від 28.05.2025, №291602403 від 11.09.2025, №315016337 від 19.02.2026, №328844510 від 10.04.2026, №335774083 від 08.05.2026 до Пенсійного фонду України.

Відповідно до відповідей на запити №196236100 від 18.03.2024, №204131206 від 13.05.2024, №222790993 від 26.08.2024, №253922126 від 26.02.2025, №328844753 від 10.04.2026 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засобі.

Згідно довідок про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств від 17.04.2026 та 11.05.2026, інформація відносно ОСОБА_1 відсутня.

Відповідно до листа про надання інформації Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України №6.3-15260/6-25 від 05.11.2025, за даними інформаційно-комунікаційної системи ДМС, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 17.12.2019 органом видачі 8017. Також, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено закордонною дипломатичною установою паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 20.05.2025 органом видачі 4TUR1.

Згідно відповіді на запит №332887069 від 28.04.2026 до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, 23.01.2026 зафіксовано в`їзд ОСОБА_2 , 26.04.2026 зафіксовано виїзд ОСОБА_2 .

Відповідно до актів приватного виконавця від 11.11.2025 та 10.03.2026, з виходом за адресою: АДРЕСА_2 , на неодноразові дзвінки, двері ніхто не відчинив, боржника не розшукано.

17.04.2026 та 15.05.2026 приватним виконавцем на адресу боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , надіслано виклики державного/приватного виконавця.

Відповідно до актів приватного виконавця від 01.05.2026 та 28.05.2026, боржник до офісу виконавця не з`явився, пояснень не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (ч. 4. ст. 441 ЦПК України).

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.

Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, ч. 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у рішенні від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia) зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. пункт 49 цього рішення).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно з п. 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, а під час дії воєнного або надзвичайного стану - на блокпостах чи контрольних постах осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил.

Частинами 1-4 ст. 441 ЦПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

У відповідності до положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року № 331/8536/17 виклав правову позицію про те, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень у порядку, передбаченому ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 441 ЦПК України.

Таким чином положеннями законодавства передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, проте такий захід застосовується не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.

Тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суд повинен з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. З огляду на це, обов`язок доказування ухилення від виконання рішення покладено саме на виконавця.

Однак, з аналізу наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов до висновку, що приватним виконавцем не вжито всіх можливих заходів щодо примусового виконання рішення суду.

Крім того, не надано приватним виконавцем і будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов`язань.

За таких обставин, приватний виконавець передчасно звернувся з поданням до суду про вжиття крайнього заходу забезпечення здійснення виконавчого рішення суду - обмеження боржника в його конституційному праві - праві виїзду за кордон.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

З урахуванням викладеного, та того, що обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення державними/приватними виконавцями всіх інших можливих заходів, а також тієї обставини, що виконавцем належним чином не обґрунтовано наявність фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов`язань, суд дійшов висновку, що подання є передчасним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись, ст. 33 Конституції України, ст. ст. 18, 19 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України», ст. ст. 259-261, 353-355, 441 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кісельової Віталіни Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Ухвалу складено 04.08.2026.

Суддя Л.Д. Будзан