Ухвала суду № 138983954, 13.08.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10674/26

Провадження № 4-с/727/27/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, у складі:

головуючого судді - Слободян Г. М.,

за участю секретаря судового засідання Берник Ю. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернівці цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Душенка Володимира Васильовича (місце знаходження: м. Чернівці, вул. Дергача Леоніда, буд. 25,27 код ЄДРПОУ 41659926), боржник: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на дії (бездіяльність) органу примусового виконання щодо тривалого невиконання судового рішення про вселення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою до головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Душенка Володимира Васильовича на дії (бездіяльність) органу примусового виконання щодо тривалого невиконання судового рішення про вселення.

Мотивуючи заявлені вимоги посилається на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 11 листопада 2022 року у задоволенні її позову було відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, мною було подано апеляційну скаргу. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким її апеляційну скаргу задоволено в повному обсязі. Резолютивною частиною постанови апеляційного суду було постановлено: « ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_2 ». Постанова набрала законної сили в день її прийняття 14.02.2023 року. Згодом, Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 серпня 2023 року касаційну скаргу боржниці було залишено без задоволення, а рішення Чернівецького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року без змін.

На виконання вищевказаного судового рішення Шевченківським районним судом м. Чернівці 11 березня 2024 року було видано виконавчий лист № 727/3611/22.

19 березня 2024 року скаржником було подано заяву про відкриття виконавчого провадження до Першого відділу виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 25 березня 2024 року Головним державним виконавцем Душенком Володимиром Васильовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74532640. У пункті 2 резолютивної частини даної постанови боржнику ОСОБА_2 було надано строк 10 робочих днів для добровільного виконання рішення суду.

З метою ухилення від виконання рішення боржниця ініціювала низку безпідставних судових процесів. Зокрема, ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівців із заявою про визнання виконавчого листа № 727/3611/22 таким, що не підлягає виконанню. Свою заяву вона обґрунтовувала тим, що на момент відкриття виконавчого провадження квартира їй вже не належала, а отже, виконання рішення нібито стало фактично неможливим.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 30 січня 2025 року (яка була залишена без змін Постановою Чернівецького апеляційного суду від 23 квітня 2025 року) у задоволенні цієї заяви боржниці було відмовлено у повному обсязі. Також, ухвалою від 10 грудня 2025 року суд відмовив боржниці у заміні сторони виконавчого провадження.

Незважаючи на наявність чинного виконавчого документа та вичерпної судової практики, яка підтверджує обов`язок боржниці виконати судове рішення незалежно від зміни титульного власника квартири, Державний виконавець Душенко В.В. з моменту закінчення строку на добровільне виконання (з квітня 2024 року) і до теперішнього часу (станом на 28.07.2026 року) не вчинив ЖОДНОЇ дії примусового характеру, прямо передбаченої статтею 67 Закону України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець Душенко В.В. мав, але не використав жодну з можливостей для виконання рішення: він не залучив працівників поліції, не запросив понятих та фізично, відповідно до букви Закону, не забезпечив безперешкодне входження стягувача ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_2 . Відсутність таких елементарних процесуальних кроків свідчить про умисне ухилення від виконання своїх службових обов`язків. Відповідно, бездіяльність Головного державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Чернівці Душенка В.В. у виконавчому провадженні № 74532640 повинна бути визнана неправомірною, а сам виконавець має бути прямо зобов`язаний судом відновити вчинення виконавчих дій у строгій відповідності до статті 67 Закону України «Про виконавче провадження».

Просить суд: 1. Визнати неправомірною бездіяльність Головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Душенка Володимира Васильовича у виконавчому провадженні № 74532640 щодо виконання виконавчого листа № 727/3611/22, виданого 11.03.2024 року Шевченківським районним судом м. Чернівці.

2. Зобов`язати Головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Душенка Володимира Васильовича відновити вчинення виконавчих дій та вжити вичерпних заходів примусового виконання, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» (зокрема, статтею 67), для фактичного та реального вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.08.2026 року дану скаргу прийнято до розгляду.

13.08.2026 року представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Новіков О. П. надав клопотання про розгляд скарги за відсутності скаржника та його представника.

13.08.2026 року Головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Душенко В. В. надав до суду клопотання про розгляд скарги за його відсутності, просив відмовити у задоволенні скарги.

13.08.2026 року Головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Душенко В. В. надав відзив за скаргу де зазначив, що Твердження адвоката Новікова О. П. про те, що державний виконавець з моменту відкриття провадження (25.03.2024 р.) до теперішнього часу перебував у стані пасивного очікування, не вчинив жодної дії та не склав жодного акта, повністю спростовуються матеріалами виконавчого провадження: 05.12.2024 виконавець здійснив виїзд на місце та склав акт. зафіксувавши, що боржниця у квартирі не проживає, а майно відчужено третій особі. 25.06.2025 виконавець за участю стягувачки ОСОБА_1 здійснив виїзд для примусового вселення. Вчинення дії зафіксовано актом, який стягувачка підписала особисто. Вселення не відбулося через відмову нового власника впустити стягувачку. 12.09.2025 державний виконавець здійснив повторний виїзд за адресою виконання разом зі стягувачкою ОСОБА_1 та склав акт про об`єктивну неможливість вселення через протидію нових власників квартири. Акт підписано ОСОБА_1 власноруч. 10.06.2026 виконавець направив стягувачці офіційне повідомлення № 45117, яким детально роз`яснив правовий механізм вирішення ситуації через суд. 13.08.2026 виконавцем в рамках провадження сформовано актуальну Інформаційну довідку з ДРРГІ № 489902553 для фіксації поточного юридичного статус) нерухомості на момент судового розгляду.

Згідно з офіційними відомостями Державного реєстру речових прав (довідка від р. № 489902553). квартира АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 1137 від 20.02.2023 р. належить ОСОБА_4 . Відповідно до ч. 2 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження», примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувана у приміщення щодо боржника. Проте ОСОБА_4 не є боржником у виконавчому провадженні № 74532640. Державний виконавець не мас законних повноважень застосовувати заходи примусу (штрафи, силове відкриття дверей) до третіх осіб, які не вказані у виконавчому документі. Примусове проникнення до житла особи, яка не є боржником, є прямим порушенням статті 30 Конституції України (недоторканність житла) та тягне за собою кримінальну відповідальність для службової особи.

Виконавець у Повідомленні № 45117 від 10.06.2026 р. офіційно роз`яснив ОСОБА_1 її право та необхідність звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) її правонаступником новим власником квартири ОСОБА_4 .

Просив суд у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.

У судове засідання представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Новіков О. П. не з`явився, надав до суду письмову заяву, де просив розглядати скаргу у відсутності скаржниці та її представника, доводи скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Душенко В. В. у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав відзив, де зазначив свої заперечення, просив відмовити у задоволенні скарги.

Дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, а також заслухавши пояснення представника скаржника, суд зважає на наступне.

Так, п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя, а у ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові від 18.10.2018 року у справі 442/2670/17 судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання незалежно від факту звернення виконавчого документа до примусового виконання. Не виконання судового рішення у добровільному порядку змушує сторону, на користь якої прийнято судове рішення, звернутися у встановленому законом порядку до примусового виконання рішення, що створює для іншої сторони несприятливі наслідки, у тому числі у вигляді обов`язку сплати виконавчого збору.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 18 Закону, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Отже, з метою дотримання вимог статті 18 Закону виконавець наділений відповідними повноваження для здійснення повного обсягу виконавчих дій, так як рішення суду є обов`язковим до виконання. Невиконання рішення суду тягне за собою відповідальність, встановлену законодавством.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 листопада 2022 року у цивільній справі №727/3611/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено (а.с.149 т. 1).

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове судове рішення у цивільній справі №727/3611/22, яким апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Резолютивною частиною постанови апеляційного суду було постановлено: «Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_2 ». Постанова набрала законної сили в день її прийняття 14.02.2023 року (а.с.197-215 т. 1).

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 серпня 2023 року у цивільній справі №727/3611/22 касаційну скаргу боржниці було залишено без задоволення, а рішення Чернівецького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року без змін (а.с.111-118 т. 2).

На виконання вищевказаного судового рішення Шевченківським районним судом м. Чернівці 11 березня 2024 року у цивільній справі №727/3611/22 було видано виконавчий лист № 727/3611/22 (а.с.9).

19 березня 2024 року ОСОБА_1 подала заяву про відкриття виконавчого провадження до Першого відділу виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Постановою від 25 березня 2024 року Головного державного виконавця Душенкого Володимира Васильовича відкрито виконавче провадження ВП № 74532640. У пункті 2 резолютивної частини даної постанови боржнику ОСОБА_2 було надано строк 10 робочих днів для добровільного виконання рішення суду (а.с.10).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 січня 2025 року у цивільній справі №727/3611/22 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено (а.с.200-203 т. 2).

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 23 квітня 2025 року у цивільній справі №727/3611/22 ухвалу суду першої інстанції було залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу від 30.01.2025 залишено без задоволення (а.с. 24-29 т. 3).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2025 року у цивільній справі №727/3611/22 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено. Ухвала набрала законної сили 26.12.2025 (а.с.60-68 т. 3).

Судом встановлено, що після відкриття виконавчого провадження 25 березня 2024 року державним виконавцем до 26.12.2025 не вчинялись виконавчі дії, оскільки між сторонами тривали судові процеси щодо оскарження і визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, і заміни сторони виконавчого провадження тощо.

Згідно з ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.

У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Скаржник із скаргою до суду звернулась 29.07.2026, хоча ще з 26.12.2025 знала про порушення її прав або свобод.

Відповідно до п 16 Постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 № 6 такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд враховуючи вищевказані положення закону приходить до висновку, що ОСОБА_1 звернулась із скаргою до суду із пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє її клопотання про поновлення такого строку, отже скаргу слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 1, 5, 10, 18, 28, 51, 61, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 77-81, 89, 447-453 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду скаргу ОСОБА_1 до головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Душенка Володимира Васильовича, боржник: ОСОБА_2 про визнання неправомірною бездіяльність Головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Душенка Володимира Васильовича у виконавчому провадженні № 74532640 щодо виконання виконавчого листа № 727/3611/22, виданого 11.03.2024 року Шевченківським районним судом м. Чернівці та зобов`язання Головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Душенка Володимира Васильовича відновити вчинення виконавчих дій та вжити вичерпних заходів примусового виконання, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» (зокрема, статтею 67), для фактичного та реального вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвала може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії повного тексту даної ухвали.

Повний текст судового рішення складено 13.08.2026.

Суддя Слободян Г.М.